Постанова

від 12.02.2025 по справі 550/258/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 550/258/23

провадження № 61-2417св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судді-доповідача Литвиненко І. В.,

суддів Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Чутівська селищна рада Полтавського району Полтавської області,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Неверчака Євгена Борисовича на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 27 червня 2023 року під головуванням судді Хоменка Д. Є. та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2024 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області про скасування рішення Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області та визнання укладеним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом, в якому просила: скасувати рішення Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, оформлене листом від 03 лютого 2022 року № 03-16/177, про відмову в укладенні з нею договору оренди земельної ділянки від 18 січня 2022 року № 2 кадастровий номер № 5325483205:05:001:0104, площею 1,0 га, для сінокосіння і випасання худоби, яка розташована в межах с. Щасливе на території Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області (Таверівський старостинський округ) та підписанні акта приймання-передачі; визнати укладеним між Чутівською селищною радою Полтавського району Полтавської області та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки від 18 січня 2022 року № 2, кадастровий номер № 5325483205:05:001:0104, площею 1,0 га, для сінокосіння і випасання худоби розташованої в межах с. Щасливе Чутівського району Полтавського району Полтавської області (Таверівський старостинський округ).

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням десятої сесії VІІІ скликання Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 18 травня 2021 року затверджений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель цільового призначення для сінокосіння і випасання худоби (код КВЦПЗ 01.08) кадастровий номер № 5325483205:05:001:0104, площею 1,0 га, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Щасливе на території Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області (Таверівський старостинський округ).

Пунктом 2 цього рішення передано позивачу в оренду земельну ділянку з кадастровим номером № 5325483205:05:001:0104, площею 1,0 га для сінокосіння і випасання худоби терміном на 7 років.

Пунктом 3 вказаного рішення встановлено щорічну орендну плату у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до пункту 4 цього рішення зобов`язано землевпорядника селищної ради оформити договір оренди земельної ділянки з позивачем після встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості.

Проте, Чутівська селищна рада Полтавського району Полтавської області ухиляється від укладання з позивачем договору оренди земельної ділянки.

18 січня 2022 року вона звернулася до голови Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області з супровідним листом, відповідно до якого долучено два підписаних примірника договору оренди земельної ділянки від 18 січня 2022 року № 2 та два примірника підписаних нею акти приймання-передачі земельної ділянки.

У відповідь Чутівська селищна рада Полтавського району Полтавської області листом від 03 лютого 2022 року № 03-16/177 повідомила, що лист позивача щодо підписання договору оренди розглянуто, але в підписанні договору оренди відмовлено, оскільки Чутівська селищна рада Полтавського району Полтавської області наполягає на включенні до договору оренди пункту щодо обов`язкового виготовлення позивачем, як орендарем, агрохімічного паспорта на земельну ділянку.

Таке рішення є незаконним, оскільки дані вимоги суперечать правовій позиції викладеній Верховним Судом у постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Чутівський районний суд Полтавської області рішенням від 27 червня 2023 року у задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції вважав, що рішення Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області про відмову в підписанні договору оренди земельної ділянки від 18 січня 2022 року № 2 та акта приймання-передачі, яке прийняте у вигляді листа від 03 лютого 2022 року № 03-16/177 не суперечить змісту правового акта на підставі якого виникло право оренди, тобто рішенню десятої сесії VІІІ скликання Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 18 травня 2021 року.

Відмова відповідача від підписання договору оренди, з підстав відсутності у договорі оренди пункту щодо обов`язкового виготовлення позивачем, як орендарем, агрохімічного паспорта на земельну ділянку є правомірною.

Отже, позивачем не дотримані усі умови для укладення договору оренди.

Полтавський апеляційний суд постановою від 09 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Неверчака Є. Б. залишив без задоволення.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 27 червня 2023 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що лист від 03 лютого 2022 року № 03-16/177 не конкретизує, хто саме має виконувати роботи з агрохімічної паспортизації земель, тому доводи ОСОБА_1 про незаконність покладення на неї обов`язку виготовлення агрохімічного паспорту помилкові.

Включення пункту до договору оренди землі щодо виготовлення агрохімічного паспорту на земельну ділянку не порушує прав орендаря стосовно користування земельною ділянкою.

Таким чином, сторони не досягли усіх істотних умов договору, тому підстав зобов`язати відповідача підписати договір без включення пункту щодо обов`язкового виготовлення агрохімічного паспорту на земельну ділянку, який передбачений Типовим договором, зі змінами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 890, немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Неверчак Є. Б. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 27 червня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2024 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 287/578/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 287/580/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 287/579/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 287/584/16-ц, від 18 травня 2020 року у справі № 287/576/16-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 287/581/16-ц, від 05 червня 2020 року у справі № 287/589/16-ц, від 15 червня 2020 року у справі № 287/577/16-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц. Суди не взяли до уваги рішення десятої сесії VIII скликання Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 18 травня 2021 року, а також те, що 18 січня 2022 року позивач звернулась до Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області з підписаним договором оренди земельної ділянки та актом приймання-передачі земельної ділянки.

Рішення Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, оформлене листом від 03 лютого 2022 року № 03-16/177, про відмову у підписанні договору оренди земельної ділянки суперечить змісту правового акта на підставі якого виникло право оренди, тобто рішенню десятої сесії VIII скликання Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 18 травня 2021 року. Зазначеним рішенням не передбачено обов`язкового виготовлення за рахунок орендаря агрохімічного паспорта на земельну ділянку.

Таким чином, позивач зіткнулась з тим випадком, коли є затягування процесу укладення договору оренди, за якої орган місцевого самоврядування вимагає для підготовки проєкту договору додаткові документи, які не передбачені законодавством, або взагалі органом не вживаються дії щодо підготовки проєкту договору оренди.

Наданий позивачем договір містить істотні умови договору оренди землі, які передбачені частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі».

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2024 року від виконавчого комітету Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Вказує, що 21 січня 2022 року двадцять першою сесією VIII скликання Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області прийнято рішення, що при укладенні договорів оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в договорах зазначати дані агрохімічного паспорту земельної ділянки.

Чутівська селищна рада Полтавського району Полтавської області вважає, що включення пункту до договору оренди землі щодо обов`язкового виготовлення агрохімічного паспорту на земельну ділянку не порушує права орендаря стосовно користування земельною ділянкою.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 20 березня 2024 року відкрив провадження та витребував справу з Чутівського районного суду Полтавської області.

Справа № 550/258/23 надійшла до Верховного Суду 03 квітня 2024 року.

Верховний Суд ухвалою від 29 січня 2025 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням десятої сесії VІІІ скликання Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 18 травня 2021 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення для сінокосіння і випасання худоби (код КВЦПЗ 01.08) кадастровий номер № 5325483205:05:001:0104, площею 1,0 га, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Щасливе на території Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області (Таверівський старостинський округ).

Пунктом 2 цього рішення передано позивачу в оренду земельну ділянку з кадастровим номером № 5325483205:05:001:0104, площею 1,0 га для сінокосіння і випасання худоби терміном на 7 років.

Відповідно до пункту 3 вказаного рішення встановлено щорічну орендну плату в розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 4 цього рішення зобов`язано землевпорядника селищної ради оформити договір оренди земельної ділянки з позивачем після встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості.

18 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області з супровідним листом, відповідно до якого долучено два підписаних примірника договору оренди земельної ділянки від 18 січня 2022 року № 2 та акт приймання-передачі.

На звернення позивача, листом від 03 лютого 2022 року № 03-16/177 Чутівська селищна рада Полтавського району Полтавської області повідомила, що лист позивача щодо підписання договору оренди розглянутий, але у підписанні договору оренди відмовлено. Відповідач наполягав на включенні до умов договору пункту щодо обов`язкового виготовлення агрохімічного паспорта на земельну ділянку, як передбачено Типовим договором оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового договору оренди землі» від 03 березня 2004 року № 220.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що відмова відповідача від підписання договору оренди, з підстав відсутності у договорі оренди пункту щодо обов`язкового виготовлення позивачем, як орендарем, агрохімічного паспорта на земельну ділянку є правомірною, проте колегія суддів вважає такі висновки передчасними з огляду на таке.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини дев`ятої статті 186 ЗК України Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України «Про землеустрій»; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

Згідно зі статтею 37 Закону України «Про охорону земель» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.

Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки; зміні власника земельної ділянки або землекористувача; проведенні грошової оцінки земель; визначенні розмірів плати за землю; здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів.

Форму агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Розроблення агрохімічного паспорта не є обов`язковим при передачі земельної ділянки у власність та користування.

Частинами четвертою та сьомою статті 54 Закону України «Про охорону земель» визначено, що ведення моніторингу земель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення включає: агрохімічне обстеження ґрунтів; контроль змін якісного стану ґрунтів; агрохімічну паспортизацію земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під агрохімічною паспортизацією земель сільськогосподарського призначення розуміється обов`язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівнів їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду, визначений Законом України «Про оренду землі» не встановлює обов`язкової вимоги щодо проведення агрохімічної паспортизації земельних ділянок та надання агрохімічного паспорту земельної ділянки.

За змістом положень Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Закону України «Про охорону земель», Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року № 536, агрохімічний паспорт земельної ділянки хоча і є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення, але не належить до переліку документів, які є обов`язковою умовою для передачі земельної ділянки в оренду.

З огляду на викладене вище колегія суддів вважає прийнятними арґументи касаційної скарги про те, що відмова Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, яка оформлена листом від 03 лютого 2022 року, в укладенні з ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки від 18 січня 2022 року № 2 та акта приймання-передачі, як додаток до цього договору, не може вважатися обґрунтованою, оскільки обов`язок агрохімічної паспортизації земельних ділянок не покладається на орендаря, зацікавленого у передачі земельної ділянки в оренду, а є складовою моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, що здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 677/419/17.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає висновки місцевого та апеляційного судів про те, що відмова відповідача від підписання договору оренди, з підстав відсутності у договорі оренди пункту щодо обов`язкового виготовлення позивачем, як орендарем, агрохімічного паспорта на земельну ділянку є передчасними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази і при цьому застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм матеріально права допущено як судом першої так і судом апеляційної інстанції, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладені у цій постанові висновки, надати оцінку запропонованому ОСОБА_1 проєкту договору оренди земельної ділянки, оцінити йогона предмет наявності у ньому всіх істотних умов та відповідності вимогам Закону України «Про оренду землі».

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 141, 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 27 червня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2024 року скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Литвиненко

Судді: А. І. Грушицький

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

Є. В. Петров