Рішення

від 17.02.2025 по справі 501/590/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Дата документу 17.02.2025

Справа № 501/590/23

2/501/406/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пушкарського Д.В.,

секретаря судового засідання Тимко М.Л., Карпової Ю.А.,

представника позивача Білостоцької Т.Ю.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Дудкевича В.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі Іллічівськогоміського судуОдеської областіцивільну справуза позовомзаступника керівникаОдеської обласноїпрокуратури вінтересах державив особі:Фонд державногомайна Українидо Державногопідприємства «Сетам»,Південного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)в особіВідділу примусовоговиконання рішеньУправління забезпеченняпримусового виконаннярішень вОдеській області, ОСОБА_2 ,ТОВ «Чорномор-Бризбуд», ОСОБА_3 (третіособи:Міністерство інфраструктуриУкраїни,ДП «Чорноморсько-Азовськевиробничо-експлуатаційнеуправління морськихшляхів», ОСОБА_4 )про визнаннянедійсними електроннихторгів,протоколу проведенняелектронних торгів,акту державноговиконавця,свідоцтва проправо власності,акту прийому-передачіта іпотечногодоговору,та витребуваннямайна зчужого незаконноговолодіння,-

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до суду з позовом до відповідачів Державного підприємства «Сетам» (далі ДП «Сетам»), Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області (далі - «Виконавча служба»), ОСОБА_2 , ТОВ «Чорномор-Бризбуд», ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів», в якому просить:

-визнати недійсними електронні торги, проведені 24.04.2020 року Державним підприємством «СЕТАМ» із реалізації виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 3026 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (лот № 413056), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2002019451108;

-визнати недійсним протокол проведення електронних торгів № 479412, проведених 24.04.2020 Державним підприємством «СЕТАМ» із реалізації виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 3026 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2002019451108;

-визнати недійсним акт державного виконавця у ВП № 61300334 про проведення електронних торгів, проведених 24.04.2020 Державним підприємством «СЕТАМ» із реалізації виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 3026 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2002019451108, складений 26.06.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В., затвердженого начальником цього ж відділу Коржовою Ю.Е.;

-визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 3026 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виданого 13.07.2020 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель М.В.;

-визнати недійсним акт прийому-передачі нерухомого майна від 13.07.2020 №2617,2618, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД», яким передано виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 3026 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

-визнати недійсним іпотечний договір, укладений між ТОВ «Чорномор-Бризбуд» та ОСОБА_3 від 16.09.2020, предметом якого стали майнові права на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 3026 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

-витребувати з володіння ТОВ «Чорномор-Бризбуд» нерухоме майно - виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 3026 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2002019451108 на користь Фонду державного майна України.

-стягнути з відповідачів на користь позивача сплачений ним судовий збір (т. 1 а.с.3-43).

Позов обґрунтовується тим, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02 вересня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 та ч.2 ст.367 КК України, під процесуальним керівництвом Одеської обласної прокуратури було встановлено, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у головного державного виконавця Щеглової Є.В. перебувало зведене виконавче провадження № 54939348 про стягнення з Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» коштів на користь фізичних та юридичних осіб, до якого входило 39 виконавчих документів на загальну суму стягнення 37 737 221,10 грн. (т.1 а.с.48-71).

Позивач зазначає, що до складу зведеного виконавчого провадження № 54939348 входили виконавчі провадження щодо примусового виконання 25 виконавчих документів, зокрема, виданих різними районними судами Одеської та Миколаївської областей. Вони стосувалися стягнення з ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 компенсації завданої моральної шкоди в розмірі 20000 грн а також витрат на правову допомогу в розмірі 500 грн.

У межах зведеного виконавчого провадження, а також для погашення інших заборгованостей із заробітної плати та інших витрат, пов`язаних із трудовими правовідносинами, було проведено примусову реалізацію майна боржника (т. 1 а.с. 28-29, т. 2 а.с. 17-62).

Згідно з інформаційною довідкою КП БТІ міста Чорноморська від 10.08.2015 року та свідоцтвом про право власності на будівлі та споруди від 29.11.2007 року №1329, власником Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" є держава в особі Міністерства транспорту та зв`язку України. Майно знаходиться у повному господарському віданні державного підприємства, а право власності зареєстровано на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 25 червня 2009 року (т. 1 а.с. 44-45).

Під час примусового виконання судових рішень до виконавчої служби 20.02.2020 року надійшла заява від виконувача обов`язків начальника державного підприємства Булдакова Д.О. про першочергове звернення стягнення на виробничий будинок із господарськими будівлями та спорудами загальною площею 3026 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач звертає увагу, що відповідно до розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 року № 145-ІХ (далі Закон № 145-ІХ), який набрав чинності 20.10.2019 року, протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом забороняється вчиняти виконавчі дії щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до відповідних переліків.

Попри зазначені обмеження, головний державний виконавець у порушення вимог Закону № 145-ІХ здійснив опис та арешт цього нерухомого майна, а 24.03.2020 року подав заявку до ДП «СЕТАМ» щодо передачі його на реалізацію. Надалі 24.02.2020 року було проведено електронні торги, внаслідок яких переможцем визначено ОСОБА_2 , який запропонував найвищу ціну 13500000000 грн. (т. 1, а.с. 26-27, т. 2, а.с. 13-16)

На підставі результатів електронних торгів відповідно до протоколу № 479412 головним державним виконавцем складено ОСОБА_4 акт про проведені електронні торги, а ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності та зареєстрував його (т. 1 а.с. 30).

Згодом право власності на майно було передано ТОВ «Чорномор-Бризбуд», а 16.09.2020 року між цією компанією та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, відповідно до якого виробничий будинок із допоміжними спорудами площею 3026 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (запис №38197433 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) було передано в іпотеку (т. 1, а.с. 30-37, 173-178).

Позивач вважає, що внаслідок незаконних дій посадових осіб виконавчої служби з порушенням Закону № 145-IX та ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» нежитлова будівля вибула з державної власності. Вимагає повернення її державі, визнання недійсними електронних торгів, свідоцтва про право власності, акту приймання-передачі майна між ОСОБА_2 та ТОВ "Чорномор-Бризбуд", а також договору іпотеки. Посилається на ст. 387, 388 Цивільного кодексу України та просить витребувати майно у ТОВ «Чорномор-Бризбуд».

Між тим, наказом Фонду державного майна України № 1242 від 03.12.2019 року прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів (м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. Судоремонтана, 35) та Наказом Міністерства Інфраструктури України №880 від 18.12.2019 року вирішено передати функції з управління ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів до сфери управління Фонду державного майна України (т. 2 а.с. 98-101).

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1106-р від 09.09.2020 року, Державне підприємство "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" було передано в управління Фонду державного майна України для приватизації. Водночас Міністерство інфраструктури України повідомило прокуратуру, що не погоджувало реалізацію спірного нерухомого майна (т. 1 а.с. 38, т. 2 а.с. 102).

Згідно з п.3 ч.1 та ч.2 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках. Відповідно до ст.2 Закону України «Про прокуратуру» (№ 1697-VII), прокуратура виконує функцію представництва інтересів держави у суді, якщо відповідний орган державної влади не здійснює або неналежно здійснює захист цих інтересів.

З огляду на бездіяльність компетентних органів щодо захисту державної власності, Одеська обласна прокуратура 09.09.2022 року направила лист № 15/3/2-911-Вих-22 до Міністерства інфраструктури з вимогою усунути порушення, пов`язані з реалізацією спірного нерухомого майна, та повідомила про намір звернутися до суду. У відповіді Міністерства (лист № 6576/16/10-22 від 27.09.2022 року) зазначено, що управління ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» передано Фонду державного майна України, однак питання щодо законності відчуження нерухомості залишилося невирішеним.

03.10.2022 року прокуратура направила лист № 15/3/2-1008-Вих-22 до Фонду держмайна, виклавши виявлені порушення при відчуженні майна ДП «Чоразморшлях». У відповіді Фонду (лист № 7842/25/10-22 від 17.10.2022 року) зазначено, що претензійна робота з цього питання не проводилася, та запропоновано звернутися до суду.

На підставі викладеного, зважаючи на те, що реалізація спірного майна, яке належало ДП «Чоразморшлях», була здійснена з порушенням вимог Закону України № 145-IX та ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.10.2016 року № 1404-VIII, позивач змушений був звернутися до суду з цим позовом та просить суд його задовольнити (т. 1 а.с. 3-43).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 15.02.2023 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження (т. 1 а.с. 94-95).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 15.02.2023 року накладено арешт та встановлено заборону вживати будь-які заходи на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 3026 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 97-99).

Протокольною ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 27.03.2024 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог залучено ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 247-248, т. 3 а.с. 81-82).

Протокольною ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 10.04.2024 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду по суті (т. 3 а.с. 87).

При розгляді справи представник позивача вимоги викладені у позові підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Позивач вважає, що внаслідок протиправних дій посадових осіб органів державної виконавчої служби було порушено норми законодавства, що регулюють порядок виконання судових рішень та відчуження державного майна. Зокрема, у порушення Закону України № 145 - IX спірне нерухоме майно, що належало ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» та входило до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації, було неправомірно реалізоване на електронних торгах.

За результатами торгів, проведених 24.04.2020 року, переможцем визначено ОСОБА_2 26.06.2020 року органом державної виконавчої служби складено акт про проведені електронні торги, на підставі якого 13.07.2020 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про придбання нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (прилюдні торги №282). Того ж дня він зареєстрував право власності на це майно.

Надалі, на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 13.07.2020 року № 2617, 2618, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Чорномор-Бризбуд», 17.07.2020 року право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за ТОВ «Чорномор-Бризбуд».

Згодом, 16.09.2020 року між ТОВ «Чорномор-Бризбуд» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, відповідно до якого майнові права на виробничий будинок із господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 3026 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , перейшли до ОСОБА_3 .

Позивач наголошує на тому, що внаслідок протиправних дій посадових осіб виконавчої служби з державної власності незаконно вибуло зазначене нерухоме майно, яке підлягає поверненню у власність держави шляхом визнання недійсними результатів електронних торгів, свідоцтва про право власності, акта приймання-передачі нерухомого майна та іпотечного договору.

При розгляді справи та у поясненнях на позов представник Фонду державного майна України повністю підтримав позовні вимоги прокурора та просив їх задовольнити. Він також заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника Фонду.

Зокрема, представник Фонду пояснив, що відповідно до Розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 145-IX від 02.10.2019 року, який набрав чинності 20.10.2019 року, передбачено, що виконавчі дії щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», здійснюються з урахуванням цього закону. ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» (ЄДРПОУ 01125637) входило до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації, згідно із Законом № 847-14 (т. 3 а.с. 22).

Водночас, головний державний виконавець, порушуючи вимоги Закону № 145-IX, здійснив опис та арешт спірного нерухомого майна, після чого подав заявку до ДП «Сетам» щодо його реалізації. За результатами електронних торгів та на підставі акта про їх проведення ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, придбане на прилюдних торгах № 282 від 13.07.2020 року. Надалі, на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна №2617, 2618, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Чорномор-Бризбуд», право власності на зазначене нерухоме майно перейшло до цього товариства. У подальшому, 16.09.2020 року між ТОВ «Чорномор-Бризбуд» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір щодо спірного нерухомого майна.

Посилаючись на положення ч.9 ст.11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», представник Фонду зазначив, що нерухоме майно об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене або передане до статутного капіталу.

Також він звернув увагу на те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 року ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» було передано в управління Фонду державного майна України у зв`язку з прийняттям рішення про його приватизацію.

З огляду на викладене представник Фонду вважає, що втручання держави у володіння зазначеним майном є обґрунтованим та виправданим у цій справі, а тому просив суд задовольнити позов у повному обсязі (т. 1 а.с. 124-134, т. 3 а.с. 22-23).

При розгляді справи та у відзиві на позов представник відповідача Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) позовні вимоги прокурора не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Зазначив, що прокурор не наділений правом звернення до суду з цим позовом та не може замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Звернув увагу на те, що у період з 2000 по 2020 рік в органах виконавчої служби перебували виконавчі провадження щодо стягнення заборгованості з ДП «Чоразморшлях». На момент подання заявки на реалізацію майна спірного підприємства воно не перебувало у переліку об`єктів, затвердженому Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Також наголосив, що на час реалізації нерухомого майна ДП «Чоразморшлях» (ЄДРПОУ 01125637) до відділу не надходили відомості про заборону звернення стягнення на це майно. Оскільки Закон України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» втратив чинність на підставі Закону № 145-IX, а ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» (ЄДРПОУ 01125637) не було включене до його переліку, вважає, що реалізація майна підприємства була здійснена відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».

Посилаючись на висновки Верховного Суду та положення Цивільного кодексу України, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову прокурора (т. 1 а.с. 179-196)

Представник відповідача ДП «Сетам» у відзиві на позов позовні вимоги прокурора не визнав та у їх задоволенні просив відмовити. Розгляд справи просив проводити за відсутності представника відповідача (т. 2 а.с. 2-8).

Зокрема пояснив, що позов прокурора є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, оскільки ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» є боржником у виконавчому провадженні № 61300334.

Відповідачем в межах виконавчого провадження № 61300334 електронні торги нерухомого майна спірного підприємства були проведені у відповідності до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5. Державним виконавцем, у межах наданих законом повноважень, нерухоме майно було передано на електронні торги у порядку встановленому законом, а позовні ж вимоги позивача на думку відповідача зводяться до незгоди прокурора з діями державного виконавця.

Наголошує на тому, що Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 року № 2864-III дозволено примусову реалізацію майна державних підприємств та господарських товариств у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків за рішеннями, що підлягають виконанню органами ДВС, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Тому у задоволенні позову прокурора просив відмовити.

При розгляді справи та у відзиві на позов відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги прокурора не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Зокрема, він пояснив, що спірне нерухоме майно, яке належало ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів», було ним придбане на електронному аукціоні. За результатами торгів, які відбулися 24.04.2020 року, він був визнаний переможцем та отримав це майно у власність. Реалізуючи своє право розпорядження об`єктом нерухомості, він вніс його до статутного капіталу ТОВ «Чорномор-Бризбуд».

Посилаючись на положення ст. 388 Цивільного кодексу України та правові позиції Верховного Суду, відповідач зазначив, що є добросовісним набувачем спірного майна. У зв`язку з цим він просив суд відмовити у задоволенні позову прокурора, а також стягнути з позивача на свою користь витрати на правову допомогу (т. 1 а.с. 152-160).

При розгляді справи та у відзиві на позов представник відповідача ТОВ «Чорномор-Бризбуд» не визнав позовні вимоги прокурора та просив відмовити у їх задоволенні.

Зокрема, зазначив, що прокурор у цій справі не наділений правом звернення до суду із зазначеним позовом, оскільки він не довів наявність підстав для представництва інтересів держави. Позов не містить обставин, які б свідчили про невиконання Фондом державного майна України своїх повноважень щодо захисту прав держави в судовому порядку.

Також відповідач вважає, що він добросовісно набув право власності на спірне нерухоме майно та розпорядився ним на власний розсуд, зокрема уклав договір іпотеки з ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 161-172, т. 3 а.с. 95-101).

Відповідач ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, до судового засідання не прибув, представника не направив, правом на подання відзиву на позов не скористався (т.1 а.с. 117, т. 3 а.с. 40).

При розгляді справи та у поясненнях на позов представник третьої особи Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України підтримав вимоги прокурора та просив їх задовольнити. Зазначив, що спірне майно ДП «Чоразморшлях» належало підприємству на праві господарського відання.

Вважає, що державним виконавцем, у порушення вимог Закону № 145-IX, було описано та арештовано спірне нерухоме майно, після чого подано заявку ДП «СЕТАМ» щодо його реалізації. За результатами електронних торгів та на підставі акта про їх проведення ОСОБА_2 отримав свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 282 від 13.07.2020 року.

Відповідно до акта приймання-передачі нерухомого майна № 2617, 2618, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Чорномор-Бризбуд», відповідач передав спірне майно у власність зазначеного товариства. 16.09.2020 року між ТОВ «Чорномор-Бризбуд» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір щодо цього майна.

Звернув увагу, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 року ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» було передано в управління Фонду державного майна України у зв`язку з прийняттям рішення про його приватизацію. Однак на момент проведення електронних торгів майно ДП «Чоразморшлях» перебувало у господарському віданні підприємства, а його власником була держава Україна в особі Міністерства транспорту та зв`язку України, правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України.

Наголосив, що керівництво ДП «Чоразморшлях» не зверталося до Міністерства інфраструктури України та не інформувало його щодо погодження відчуження спірного нерухомого майна. Таким чином, майно вибуло з державної власності поза волею Міністерства.

Вважає, що втручання держави у володіння цим майном є виправданим у даній справі, тому просив задовольнити позов прокурора (т. 2 а.с. 69-82).

При розгляді справи та у поясненнях на позов третя особа ОСОБА_4 та її представник позов прокурора не визнали та просили відмовити у його задоволенні.

Зазначили, що державний виконавець діяв у межах ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», отримавши повідомлення від керівника ДП «Чоразморшлях». Відповідно, було здійснено опис та арешт спірного нерухомого майна, після чого подано заявку до ДП «СЕТАМ» щодо його реалізації. За результатами електронних торгів та на підставі акта про їх проведення ОСОБА_2 отримав свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 282 від 13.07.2020 року.

Звернули увагу, що електронні торги було проведено відповідно до процедури реалізації арештованого майна, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5. Кошти, отримані від реалізації спірного нерухомого майна, були спрямовані на погашення заборгованості із виплати заробітної плати працівникам ДП «Чоразморшлях».

Зазначили, що мораторій, встановлений Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 року № 2864-III, не поширювався на випадки примусового виконання рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівникам у зв`язку із трудовими відносинами.

Наголосили, що право управління ДП «Чоразморшлях» виникло у Фонду державного майна України лише з 09.09.2020 року відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1106, яким ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» було передано в управління Фонду державного майна України у зв`язку з прийняттям рішення про його приватизацію.

Вважають, що прокурор у цій справі не наділений правом звернення до суду з відповідним позовом. Відтак, просили повністю відмовити у його задоволенні (т. 2 а.с. 241-246, т. 3 а.с. 27-28, 155-168).

Третя особа ДП «Чорноморсько-азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» про дату час та місце розгляду справи повідомлено в установленому законом порядку, зокрема, через представника Байло Є.С. правом на подання письмових пояснень вказана третя особа не скористалась (т. 2 а.с. 162-167).

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 264 ЦПК України, суд розглядає справи лише за зверненням особи, в межах заявлених вимог та на підставі поданих або витребуваних доказів.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які посилається. Суд не може збирати докази з власної ініціативи, за винятком випадків, коли є сумніви щодо добросовісного здійснення сторонами своїх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Згідно з принципом juranovitcuria («суд знає закони»), неправильна юридична кваліфікація спірних правовідносин учасниками справи не звільняє суд від обов`язку застосовувати належні норми права.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зазначає, що суди зобов`язані обґрунтовувати свої рішення, проте це не означає необхідності відповідати на кожен аргумент сторін. Обсяг цього обов`язку залежить від характеру справи та національних правових традицій (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, рішення від 18.07.2006).

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій ЄСПЛ (Бендерський проти України, № 22750/02, § 42), судові рішення мають достатньо висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Ефективність судового захисту передбачає реальний розгляд аргументів сторін.

Як вбачається з повідомлень про підозру від 28.07.2022 року ОСОБА_10 та ОСОБА_4 від 23.06.2022 року, Одеська обласна прокуратура здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42020160000000766 від 02.09.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України.

З матеріалів досудового розслідування встановлено, що у головного державного виконавця Щеглової Є.В. перебувало зведене виконавче провадження № 54939348 про стягнення з ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» коштів на загальну суму 37737221,10 грн. за 39 виконавчими документами (т. 1 а.с. 48-71).

З матеріалів зведеного виконавчого провадження № 54939348 встановлено, що до його складу входили виконавчі провадження, з примусового виконання рішень судів щодо стягнення заборгованості із заробітної плати та інших виплат, пов`язаних з трудовими правовідносинами з ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» на користь працівників підприємства, зокрема ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та інших.

Крім того, до провадження входили виконавчі документи щодо стягнення коштів на користь ДП «Бердянський морський торговельний порт», ОСОБА_15 , ДП «Морський торговельний порт «Южний», ДП «Ізмаїльський торговельний порт», Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Загальний залишок заборгованості, що підлягав стягненню, становив 10708806,82 грн. Виконавчі провадження були відкриті у період з 2017 по 2020 роки (т. 1 а.с. 28-29, т. 4 а.с. 2-210).

Згідно з довідкою КП БТІ м. Чорноморська від 10.08.2015 та свідоцтвом про право власності № 1329 від 29.11.2007, власником майна ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» є держава в особі Міністерства транспорту та зв`язку України. Право власності зареєстровано на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2009 (т. 1 а.с. 44-45).

Державне підприємство «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» є державним унітарним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (Статут від 12.04.2005, редакція від 27.12.2011, № 639).

Згідно з п.3.4 Статуту, підприємство має відокремлене майно, закріплене за ним на праві господарського відання. Відповідно до п.3.5, підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна, але не відповідає за зобов`язаннями держави або органу управління майном.

Пункт 4.2 Статуту визначає, що майно підприємства є державною власністю та належить йому на праві господарського відання, яким воно володіє, користується та розпоряджається за погодженням із органом управління майном.

Згідно з Переліком підприємств морського та річкового транспорту України від 31.12.1996, підприємство входило до сфери управління Міністерства транспорту України (т. 1 а.с. 196-208, т. 2 а.с. 222-223, т. 5 а.с. 59-67, 70-109, 142-156).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №265 від 21.03.2011 державне підприємство «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» включено до Переліку підприємств, що належать до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Наказом Фонду державного майна України від 20.11.2019 року № 1140 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 року № 1637 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році» зі змінами, до Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділі, у тому числі, ті, що передані в оренду, включено майновий комплекс державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів, розташований за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, смт. Олександрівка, вул. Судноремонтна, 35 (т. 4 а.с.108-109).

Наказом Фонду державного майна України № 1242 від 03.12.2019 року ухвалено рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів».

Наказом Міністерства інфраструктури України № 880 від 18.12.2019 року функції управління підприємством передано до сфери управління Фонду державного майна України (т. 2 а.с. 98-101).

20.02.2020 року в.о. начальника ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» Булдаков Д.О. звернувся до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області із заявою про першочергове звернення стягнення на виробничий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із значною заборгованістю із виплати зарплати (т. 4 а.с. 160).

28.02.2020 головний державний виконавець описав та арештував зазначене нерухоме майно. 17.03.2020 винесено постанову про призначення ТОВ «Інвестиційно-консалтингове бюро «Тріада» суб`єктом оціночної діяльності, за результатами оцінки вартість майна ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» визначено у 6455494,74 грн. 24.03.2020 року подано заявку до Одеської філії ДП «СЕТАМ» на передачу майна для реалізації (т. 4 а.с. 210-220, 260).

Відповідно до наказу Мін`юсту № 2831/5 від 29.09.2016, ДП «СЕТАМ» уповноважене на організацію та проведення електронних торгів. У межах виконавчого провадження було проведено торги з реалізації арештованого майна (лот № 413056) виробничого будинку з господарськими спорудами загальною площею 3026 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . 24.04.2020 року переможцем торгів визнано ОСОБА_2 , який запропонував найвищу ціну 13500000000 грн., що зафіксовано у протоколі № 479412 (т. 4 а.с. 267-268).

Після цього, за розпорядженням державного виконавця № 54939348/в7, грошові кошти у розмірі 12825000 грн., що надійшли 26.05.2020 року на рахунок обліку депозитних сум у зведеному виконавчому провадженні №54939348 щодо стягнення коштів з ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів», були перераховані на користь ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_9 та інших осіб.

Решта коштів від реалізації майна у сумі 11154692,72 грн. була перерахована на рахунок ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» (т. 4 а.с. 269-388).

26.06.2020 року головний державний виконавець ВПВР Щеглова Є.В. склала акт про проведення електронних торгів у межах примусового виконання зведеного виконавчого провадження (т. 1 а.с. 28, т. 5 а.с. 389-390).

На підставі акта про проведені електронні торги ОСОБА_2 отримав свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 282 від 13.07.2020 та того ж дня зареєстрував право власності на зазначене майно (т. 1 а.с. 30, 177-178).

У подальшому, на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна від 13.07.2020 № 2617,2618, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Чорномор-Бризбуд», право власності на вказане нерухоме майно 17.07.2020 зареєстровано за ТОВ «Чорномор-Бризбуд» (т. 1 а.с. 32).

16.09.2020 року ТОВ Чорномор-Бризбуд 16.09.2020 уклало іпотечний договір з ОСОБА_3 . Предметом іпотеки є майнові права на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 3026 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . (т. 1 а.с. 33-37).

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1106-р від 09.09.2020 року, Державне підприємство «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» було передано в управління Фонду державного майна України для приватизації згідно з актом приймання передачу (т. 2 а.с. 102, т. 4 а.с. 94).

Водночас Міністерство інфраструктури України повідомило прокуратуру, що не погоджувало реалізацію спірного нерухомого майна (т. 1 а.с. 38).

Щодо позовних вимог прокурора про визнання недійсними протоколу проведення електронних торгів № 479412, проведених 24.04.2020 Державним підприємством «СЕТАМ», акта державного виконавця у виконавчому провадженні № 61300334 про проведення електронних торгів від 24.04.2020, а також свідоцтва про право власності ОСОБА_2 на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 3026 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виданого 13.07.2020 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель М.В., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, а також інтересів держави.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Вона може звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу відповідно до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України.

Для застосування конкретного способу захисту необхідно визначити, які саме права чи інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту слід враховувати його ефективність. Спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечує поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантує можливість отримати відповідну компенсацію. Такий захист має бути повним і забезпечувати досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. Подібні висновки зроблені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 та від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Цивільні права та інтереси захищаються у спосіб, передбачений законом або договором, та ефективний для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором, чи є обраний спосіб захисту ефективним для захисту порушеного права чи інтересу у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Однак якщо обраний спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право чи інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 727/10017/18 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення». Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів є окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. Нотаріус, який вчиняє таку нотаріальну дію, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, а перевіряє лише факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів.

Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону, не захистить інтереси кредитора у поповненні ліквідаційної маси боржника. Цей документ не породжує жодного права, тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту.

Подібні висновки зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16.

Верховний Суд у постанові від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 також зазначив, що продаж майна на публічних торгах є правочином, тому оскаржувати можна лише сам правочин, а не протокол або акт торгів як документи, що його засвідчують. Вимоги про визнання недійсними протоколу проведення торгів та акта про проведення електронних торгів є неналежними та неефективними способами захисту.

З огляду на вищезазначене, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд приходить до висновку, що вимоги прокурора про визнання недійсними протоколу проведення електронних торгів, акта про проведені електронні торги та свідоцтва про придбання майна з електронних торгів є неналежними та неефективними способами захисту.

Враховуючи викладене, суд вважає такі вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Предметом судового розгляду залишаються позовні вимоги прокурора про визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсним акту прийому передачі нерухомого майна від 13.07.2020 року № 2617, 2618, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Чорномор-Бризбуд», визнання недійсним іпотечного договору та витребування майна у ТОВ «Чорномор-Бризбуд».

Позивач у позові посилається як на підставу визнання електронних торгів недійсними на приписи ч.3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02 жовтня 2019 року № 145-ІХ (набрав чинності 20 жовтня 2019 року), якими забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами та відсутність згоди Міністерства інфраструктури України на реалізацію майна боржника з електронних торгів (т.1 а.с. 5-25).

До зазначеного переліку було включено майно державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів», а саме до Додатку 1 до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07 липня 1999 року № 847-ХІV. У розділі «Орган управління Мінтранс», Одеська область, включене державне підприємство «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів».

Недійсність правочину покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17).

Відповідно до статей 215, 216 Цивільного кодексу України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідно довести наявність таких умов: подання відповідного позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, наявність правових підстав для оспорення правочину, встановлення факту порушення суб`єктивного цивільного права або законного інтересу особи, яка звернулася до суду. При цьому як наявність підстав для визнання правочину недійсним, так і факт порушення прав або інтересів позивача мають оцінюватися на момент вчинення такого правочину.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України, недійсність правочину, укладеного за результатами прилюдних торгів, може бути встановлена лише у разі недотримання вимог законодавства в момент його вчинення, тобто безпосередньо за результатами проведених торгів. Таким чином, підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.

У постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок, відповідно до якого під час розгляду справ про визнання електронних торгів недійсними суди повинні встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку проведення торгів та інших норм законодавства при їх організації та проведенні, чи вплинули виявлені порушення на результати торгів, чи було порушено права та законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів.

Аналогічний підхід закріплений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24), де зазначено, що для визнання електронних торгів недійсними необхідно довести сукупність таких обставин: наявність порушень у процесі проведення торгів, вплив цих порушень на результати торгів, порушення суб`єктивних цивільних прав або законних інтересів позивача.

Отже, сам факт порушення порядку проведення торгів не є достатньою підставою для визнання їх недійсними. Відповідно до усталеної судової практики, позивач повинен довести не лише сам факт таких порушень, а й те, що вони безпосередньо вплинули на результати торгів і призвели до порушення його прав або законних інтересів. За відсутності належних та допустимих доказів зазначених обставин правові підстави для скасування результатів торгів відсутні.

При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів, чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів, чи було порушено права і законні інтереси позивачів, які оспорюють результати торгів. Підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є одночасна наявність порушення норм закону при проведенні торгів та порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 травня 2023 року у справі № 755/16517/20, провадження № 61-477 св 23.

У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

Водночас, відповідно до пункту 9 статті 129, ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава гарантує його виконання у встановленому законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 18 ЦПК, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян. Вони підлягають виконанню по всій території України, а у випадках, визначених міжнародними договорами, ратифікованими Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішеннях у справах «Кечко проти України» (Kechko v. Ukraine, № 63134/00, рішення від 08.11.2005 р.), «Ромашов проти України» (Romashov v. Ukraine, № 67534/01, рішення від 27.07.2004 р.) та «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia, № 59498/00, рішення від 07.05.2002 р.) зазначив, що держава не може ухилятися від виконання судових рішень, зокрема щодо виплати заробітної плати, посилаючись на законодавчі обмеження чи фінансові труднощі.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання в добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII.

Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, виконавче провадження є завершальною стадією судового процесу і передбачає примусове виконання рішень. Це сукупність дій відповідних органів та посадових осіб, спрямованих на реалізацію судових рішень у встановленому законом порядку.

Виконавче провадження є юридичною процедурою, яка забезпечує примусову реалізацію судового рішення, що підтверджує права та обов`язки сторін у цивільній справі. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII, державний виконавець має здійснювати виконавчі дії з дотриманням цього Закону, а також інших законодавчих актів, які регулюють виконавче провадження (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 7.12.2022 року у справі №908/1525/16).

Частина 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавець під час виконання своїх обов`язків приймає процесуальні рішення, оформлені у вигляді постанов, попереджень, подань, актів, протоколів, розпоряджень, запитів, заяв, повідомлень або інших документів, передбачених законом. Частина 1 статті 18 цього ж Закону зобов`язує виконавця вживати всіх необхідних заходів для примусового виконання рішень ефективно, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII в редакції, чинній на час проведення електронних торгів, не передбачалося прямої заборони на можливість виконання судових рішень виконавчому провадженні. Таким чином, у державного виконавця були законні підстави для продовження виконавчих дій та реалізації майна боржника.

Згідно зі статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника включає його арешт, вилучення (списання коштів з рахунків) та примусову реалізацію.

Отже, за приписами Закону України «Про виконавче провадження», виконавець здійснює лише підготовчі дії до проведення прилюдних торгів (зокрема, оцінку майна), а самі торги організовують спеціалізовані організації, з якими виконавча служба укладає відповідний договір. Пункт 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5 (в редакції, чинній на час торгів), визначає, що електронні торги проводяться через функціонал центральної бази даних системи електронних торгів. Переможцем стає учасник, який запропонував найвищу ціну.

Суд вважає, що підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.

Такі правила визначені Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (в редакції, чинній на момент проведення торгів 13.03.2020). Зокрема, це порушення процедур передачі майна на реалізацію, підготовки до проведення торгів, реєстрації учасників, проведення торгів, реалізації майна за фіксованою ціною, оформлення результатів торгів, повторних торгів, порядку розрахунків та переходу права власності.

Тобто, для визнання судом торгів недійсними обов`язковим є встановлення сукупності таких обставин, як: порушення правил проведення електронних торгів, їх вплив на результати торгів, а також порушення (невизнання або оспорювання) суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду з відповідним позовом. Тільки в цьому випадку, прилюдні торги можуть бути визнані недійсними.

Суд зазначає, що приписами Закону України «Про виконавче провадження» встановлено порядок оскарження дій державного виконавця в частині опису й арешту майна, призначення оцінювача у виконавчому провадженні, оцінки майна тощо. Допущені державним виконавцем порушення при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, підлягають оскарженню у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржнику, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття арешту.

Судом, під час розгляду справи встановлено, що Міністерство інфраструктури не оскаржувало відповідну постанову державного виконавця про опис та арешт майна боржника ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» в судовому порядку, що свідчить про відсутність заперечень щодо арешту та подальшої його реалізації.

Так, 28.02.2020 року головний державний виконавець описав та арештував нерухоме майно ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів», а саме: виробничий будинок з господарськими спорудами загальною площею 3026 кв. м за адресою: АДРЕСА_1

17.03.2020 року на виконання вимог ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про призначення ТОВ «Інвестиційно-консалтингове бюро «Тріада» суб`єктом оціночної діяльності, за результатами оцінки вартість майна ДП «Чорноморсько-Азовське виробночоексплуатаційне управління морських шляхів» визначено у 6455494,74 грн.

24.03.2020 року відповідно до статті 61 цього ж закону, арештоване майно було передано на реалізацію через електронні торги на ДП «СЕТАМ» (т. 4 а.с. 210-220, 260).

У подальшому було проведено торги з реалізації арештованого майна (лот № 413056) виробничого будинку з господарськими спорудами загальною площею 3026 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . 24.04.2020 року переможцем торгів визнано ОСОБА_2 , який запропонував найвищу ціну 13 500 000 000 грн, що зафіксовано у протоколі № 479412 (т. 4 а.с. 267-268).

Після цього, за розпорядженням державного виконавця № 54939348/в7, грошові кошти у розмірі 12825000 грн., що надійшли 26.05.2020 року на рахунок обліку депозитних сум у зведеному виконавчому провадженні щодо стягнення коштів з ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів», були перераховані на користь ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_9 та інших осіб.

Решта коштів від реалізації майна у сумі 11154692,72 грн. була перерахована на рахунок ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» (т. 4 а.с. 269-388).

Частина 3 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 145-ІХ від 02.10.2019 року передбачає заборону на вчинення виконавчих дій щодо об`єктів права державної власності, включених до переліку таких, що не підлягають приватизації, протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом. Винятком є стягнення грошових коштів і товарів, переданих у заставу за кредитними договорами.

Позивач стверджує, що виплата заборгованості із заробітної плати не підпадає під цей виняток. Водночас Закон України «Про виконавче провадження» не містить прямої заборони на виконання судових рішень щодо стягнення заборгованості із заробітної плати. Будь-яке інше застосування норм закону, яке унеможливлює таке виконання, суперечить принципу правової визначеності.

Як зазначено вище, Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює порядок примусового виконання судових рішень. Він не містить положень, які б передбачали заборону виконання судових рішень у зведеному виконавчому провадженні, навіть з урахуванням обмежень, встановлених Законом № 145-ІХ.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на своєчасне отримання винагороди за працю. Крім того, частина п`ята статті 97 Кодексу законів про працю України встановлює, що оплата праці здійснюється у першочерговому порядку, а всі інші платежі роботодавець здійснює лише після виконання зобов`язань щодо виплати заробітної плати.

Забезпечення виконання судових рішень про стягнення заробітної плати має безумовний пріоритет перед іншими зобов`язаннями, що випливає як із національного законодавства, так і з міжнародних зобов`язань України.

За змістом абзацу 1 статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29 листопада 2001 року № 2864-III (далі Закон № 2864-III), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державного підприємства та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно зі ст.2 Закону №2864-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для цілей цього закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд приходить до висновків, про відсутність в діях державного виконавця, що передували реалізації майна державного підприємства, порушень положень Закону України «Про виконавче провадження», оскільки такі дії були направленні на виконання рішень судів про стягнення заробітної плати, інших виплат, пов`язаних з трудовими правовідносинами, а також виплат на користь держави, та відповідали приписам ст.2 Закону №2864-III.

Суд наголошує, що інше розуміння вказаних приписів законодавства матиме наслідком створення штучних перешкод та зволікань з виконанням судових рішень, що набрали законної сили, та інших виконавчих документів, що не узгоджуватиметься з принципами верховенства права, обов`язковості судових рішень і, найголовніше, із змістом діяльності держави як його визначає стаття 3 Конституції України.

З огляду на вищенаведену практику Європейського суду з прав людини, а також принцип обов`язкового виконання судових рішень (п.9 ст.129, ст.129-1 Конституції України), такі дії є правомірними.

Оскільки арештоване майно було реалізоване відповідно до чинного законодавства, а отримані кошти спрямовані на погашення заборгованості із заробітної плати, підстав для визнання електронних торгів недійсними немає.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що невідповідність реєстраційних даних ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» у Законі України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», вводило в оману осіб які мали право на придбання державного майна з публічних торгів, в частині визначення законності проведення торгів та юридичних наслідків щодо майна певної юридичної особи.

Отже має місце порушення принципу правової передбачуваності, яка є складовою принципу верховенства права.

Дотримання цього принципу необхідно для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

ЄСПЛ звертає увагу, указуючи, що закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, давати змогу орієнтуватися в тому, які правові норми застосовуються до певного випадку, а які ні (справа Amann проти Швейцарії, № 27798/95, ECHR, 14 липня 2007, Sunday Times проти Об`єднаного Королівства, № 6538/74, ECHR, 26 квітня 1979, Szabo and Vissy проти Угорщини, № 37138/14, ECHR, 12 січня 2016).

У цій справі, на переконання суду, порушення принципу правої передбачуваності стало наслідком порушення принципу належного урядування, який представлений сукупністю вимог, що висуваються до публічного адміністрування.

Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він вимагає, щоб у випадках, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, коли питання зачіпає фундаментальні права людини, такі як право власності, органи державної влади повинні діяти своєчасно та належним і, перш за все, послідовним чином (див.Бейнаровіч та інші проти Литви, §139, 12 червня 2018 року, Beyeler v Італія [GC], №33202/96, §120, ECHR 2000Pyrantienеv.45092/07, §55, 12листопада 2013 року і Vukusic проти Хорватії, №69735/11, §64, 31травня2016 року).

Принцип належного управління, як правило, не повинен перешкоджати органам влади виправляти випадкові помилки, навіть ті, що є результатом їх власної недбалості. Однак потреба виправити стару «неправильність» не повинна непропорційно порушувати нове право, яке було набуте особою, яка добросовісно покладається на законність дій державного органу. Іншими словами, державним органам, які не запроваджують або не дотримуються власних процедур, не можна дозволяти отримувати прибуток від своїх неправомірних дій або уникати своїх зобов`язань. Ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має нести сама держава, і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб (див. Бейнаровіч та інші проти Литви, §140, 12 червня 2018 року, Лелас протиХорватії, №55555/08, §74, 20травня2010;Максименко і Герасименко протиУкраїни, №49317/07, 16 травня 2013 року; іБогдель протиЛитви, №41248/06, §66, 26 листопада 2013 року).

Більш того, невідповідність реєстраційних даних юридичної особи (ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів») у Законі України«Про перелікоб`єктівправа державноївласності,що непідлягають приватизації», було підтверджено ще Вищим господарським судом України у судовому рішенні від 10.03.2015 у справі №21-2/6-08-285. Проте будь-які належні дії з боку Держави не були вчинені для внесення відповідних змін, уточнень до вказаного Переліку до втрати чинності цього Закону 20.10.2019 року.

Така бездіяльність з боку Держави порушила принцип належного урядування і ризик помилки, допущеної державним органом під час внесення реєстраційних даних до вказаного Переліку, має нести сама держава, і помилка не повинна виправлятися за рахунок відповідачів, які діяли добросовісно.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що заперечення відповідачів є обґрунтованими та заслуговують на увагу, тоді як позовні вимоги прокурора про визнання електронних торгів недійсними, з огляду на встановлені судом обставини, є недоведеними.

З огляду на викладене, підстави для визнання електронних торгів недійсними за статтями 203, 215, 216 Цивільного кодексу України відсутні, а тому позов прокурора у цій частині не підлягає задоволенню. Відмова у задоволенні цих вимог виключає правові підстави для визнання недійсним акта прийому-передачі нерухомого майна від 13.07.2020, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Чорномор-Бризбуд», іпотечного договору між ТОВ «Чорномор-Бризбуд» та ОСОБА_3 , а також витребування з володіння ТОВ «Чорномор-Бризбуд» виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами загальною площею 3026 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Доводи прокурора щодо відсутності погодження Мініфраструктури є безпідставними, оскільки примусова реалізація майна у виконавчому провадженні здійснюється за спеціальним законом і не потребує такого погодження. Реалізація спірного майна проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, що виключає підстави для визнання торгів недійсними.

Доводи прокурора про те, що передача ДП «Чорноморсько-Азовське виробничоексплуатаційне управління морських шляхів» у сферу управління Фонду державного майна України відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1106-р від 09.09.2020 року унеможливлює примусову реалізацію арештованого майна, є необґрунтованими. Передача підприємства від одного органу управління до іншого, не змінює правового статусу арештованого майна. Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», реалізація такого майна здійснюється незалежно від подальших управлінських рішень щодо підприємства.

Крім того,ні Міністерствоінфраструктури,ні Фонддержавного майнане оскаржилиарешт абореалізацію майнау встановленомузаконом порядку,що свідчитьпро відсутністьзаперечень щодоправомірності відповіднихдій державноговиконавця. Посилання позивача на зазначене розпорядження не доводять порушення прав Фонду державного майна України у процесі електронних торгів та могли бути підставою лише для оскарження дій державного виконавця в іншому порядку.

Доводи відповідачів, зокрема ТОВ «Чорномор-Бризбуд», та Відділу примусового виконання рішень щодо відсутності у прокурора законних підстав для звернення до суду в інтересах держави є необґрунтованими.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді, якщо їх захист не забезпечується або здійснюється неналежним чином уповноваженим органом.

Таким чином, прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави, а доводи відповідачів про відсутність у нього таких повноважень не мають правових підстав.

Що стосується доводів третьої особи ОСОБА_4 та її представника про фактичні розбіжності у назві, організаційно-правовій формі та ЄДРПОУ Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів», суд вважає, що це не свідчать про створення іншої юридичної особи або зміну її правового статусу. Таким чином, відсутні підстави вважати, що було утворено іншу юридичну особу.

Але необхідно враховувати, що ОСОБА_4 , як посадова особа, діяла в межах та на підставі діючого законодавства, зокрема ст.19 Конституції України та приписів законодавства України про виконавче провадження. Тобто, піддавання сумніву змісту судового рішення, яке надійшло на виконання та змісту Переліку об`єктівправа державноївласності,що непідлягають приватизації (де допущено помилки), які підлягали співставленню, виходило за межі повноважень державного виконавця.

Суд також зазначає, що, згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції, обов`язок суду полягає в обґрунтуванні своїх рішень, однак це не означає, що суд зобов`язаний детально відповідати на кожен довід. Це підтверджується рішенням ЄСПЛ у справі Трофімчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 року.

Згідно ст.141 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У зв`язку з відмовою позивачу у задоволенні його вимог, судові витрати (судовий збір) не підлягають стягненню з відповідачів, а покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Фонд державного майна України до Державного підприємства «Сетам», Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області, ОСОБА_2 , ТОВ «Чорномор-Бризбуд», ОСОБА_3 (треті особи: Міністерство інфраструктури України, ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів, ОСОБА_4 ) про:

- визнання недійсними електронних торгів, проведених 24.04.2020 Державним підприємством «Сетам» із реалізації виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 3026 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (лот №413056, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2002019451108);

- визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів №479412, проведених 24.04.2020 Державним підприємством «Сетам» із реалізації виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 3026 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2002019451108);

- визнання недійсним акту державного виконавця у ВП №61300334 про проведення електронних торгів, проведених 24.04.2020 Державним підприємством «Сетам» із реалізації виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 3026 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2002019451108), складеного 26.06.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південною міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щогловою Є.В., затвердженого начальником цього ж відділу Коржовою Ю.Е.;

- визнання недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_23 на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 3026 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виданого 13.07.2020 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель М.В.;

- визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна від 13.07.2020 №2617,2618, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Чорномор-Бризбуд», яким передано виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 3026 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнання недійсним іпотечного договору, укладеного між ТОВ «Чорномор-Бризбуд» та ОСОБА_3 від 16.09.2020, предметом якого стали майнові права на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 3026 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- витребування з володіння ТОВ «Чорномор-Бризбуд» нерухомого майна - виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 3026 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2002019451108) на користь Фонду державного майна України, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 17 лютого 2025 року.

Суддя