Ухвала

від 13.02.2025 по справі 593/1505/24

БЕРЕЖАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-н/593/17/2025

У Х В А Л А

"13" лютого 2025 р. суддя Бережанського районного суду Тернопільської області Крамар В.М., ознайомившись з заявою про видачу судового наказу приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз», -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» до боржника ОСОБА_1 про видачу судового наказу, відповідно до якої просить стягнути із боржника ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 1771,35 грн.

У видачі судового наказу за вказаною заявою про видачу судового наказу слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Ч.1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наказне провадження регулюється розділом ІІ ЦПК України.

Відповідно до ст. 160 ЦПК України із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

П.3 ч.1 ст. 161 ЦПК України до вимог, за якими може бути видано судовий наказ, віднесено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон), зокрема, ним врегульовано, що таке житлово-комунальні послуги, коли вони мають оплачуватися.

Ч.1 ст. 2 вказаного Закону встановлено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 1 Закону житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч.1 ст. 6 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Вказаному праву споживача кореспондує обов`язок споживача, передбачений п.5 ч.2 ст. 7 Закону, а саме: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно зч.1ст.9Закону споживачздійснює оплатуза спожитіжитлово-комунальніпослуги щомісяця,якщо іншийпорядок тастроки невизначені відповіднимдоговором.Споживач незвільняється відоплати житлово-комунальнихпослуг,отриманих нимдо укладеннявідповідного договору.За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 11 ч.1 ст. 1 Закону плата за абонентське обслуговування не застосовується щодо послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії.

Ч.4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до висновку Великої палати Верховного Суду висловленого у п.79 постанови від 07.07.2020 по справі № 712/8916/17,провадження №14-448цс19 (далі постанова ВП ВС), висловленої у п.79 постанови Великої палати Верховного Суду, - Верховний Суд вказав, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

В п.36.2 вказаної постанови Верховного суду також висвітлено питання дослідження доказів під час розгляду заяв про видачу судового наказу, а саме: «Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Процес доказування для першого починається з моменту подання заяви про видачу судового наказу та закінчується прийняттям цієї заяви судом, тоді як для боржника цей процес розпочнеться, якщо він вирішить подати заяву про скасування судового наказу після отримання копії останнього.»

Відповідно доч.2,3ст.163ЦПК Україниу заявіпро видачусудового наказуповинно бутизазначено вимогизаявника іобставини,на якихвони ґрунтуються;перелік доказів,якими заявникобґрунтовує обставини,на якихґрунтуються йоговимоги.До заявипро видачусудового наказудодаютьсякопія договору,укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Згідно з п.8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Згідно з п. 6.1. - 6.3. Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою Національноїкомісії,що здійснюєдержавне регулюванняу сферахенергетики такомунальних послуг30.09.2015№ 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу», яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за № 1384/27829 (далі типовий договір), - оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановленнятарифів напослуги розподілуприродного газу,виходячи звеличини річноїзамовленої потужностіоб`єкта споживачавідповідно доКодексу газорозподільнихсистем,оплата послугздійснюється затарифами,встановленими Регуляторомдля ОператораГРМ,за фізичнийобсяг розподілуприродного газу. Величинарічної замовленоїпотужності об`єкта(об`єктів)Споживача нарозрахунковий календарнийрік визначаєтьсявідповідно доКодекс ГРМ. ... Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Відповідно до п. 2 розділу 6 глави VІ Кодексу газорозподільних систем затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за № 1379/27824 (далі Кодекс ГРС) з 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за:

39 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі;

126 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі;

314 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим.

Для цілей визначення мінімального розміру річної замовленої потужності побутових споживачів відповідно до цього пункту Оператор ГРМ не враховує опломбоване газове обладнання. При цьому, якщо газопостачання на весь об`єкт побутового споживача припинено, мінімальний розмір річної замовленої потужності об`єкта побутового споживача визначається на рівні 39 куб.м.

В свою чергу в п.4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС встановлено, що газовий рік це - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

Відповідно до п.1, 2 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань. Періодом, за який по об`єкту побутового споживача визначається об`єм та обсяг спожитого (розподіленого) природного газу, є календарний місяць.

В п. 4 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС встановлено, що побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу. У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань. Група споживання по кожному об`єкту побутового споживача, який розраховується за лічильником газу, визначається Оператором ГРМ згідно з цим Кодексом. Номер групи споживання зазначається Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу та в рахунках Оператора ГРМ про сплату послуг за договором розподілу природного газу.

Виходячи з наведеного, щомісячна плата за послуги з розподілу природного газу щодо об`єкта конкретного споживача за певний (умовно 2024) рік визначається виходячи з тарифу на розподіл природного газу встановленого Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - НКРЕКП) для Оператора ГРМ (товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» у Тернопільській області) та річної замовлено потужності для об`єкта споживача, яка визначається виходячи із споживання по об`єкту споживача за попередній газовий рік (з 01 жовтня 2022 року по 30 вересня 2023 року включно) розділеної на 12, - шляхом множення 1/12 річної замовленої потужності по об`єкту споживача на тариф. У разі, якщо Оператором ГРМ не отримано від споживача показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача.

Таким чином для перевірки підставності вимог заявника необхідно встановити, виходячи з вимог заявника, величину замовленої потужності по об`єкту споживача на 2022 рік тобто різниці показників лічильника газу встановленого на об`єкті споживача станом на 30 вересня 2021 року та 01 жовтня 2020 року, визначити з неї 1/12 та помножити на тариф.

Однак перевірити підставність вимог заявника неможливо, оскільки надана суду довідка про фінансовий стан споживача не містить відомостей про показники лічильника газу встановленого на об`єкті споживача станом на 30 вересня 2020 року та 01 жовтня 2021 року, тобто неможливо визначити величину замовленої потужності по об`єкту споживача на 2022 рік. Натомість заявником лише у заяві про видачу судового наказу стверджується, що по об`єкту боржника (споживача) замовлена річна потужність становить 517,00 куб. м., виходячи з показників 38238 куб.м. станом на 30.09.2020 року та 39748 куб.м. станом на 01.10.2021 року, однак такі посилання не підтверджуються доданою до заяви про видачу судового наказу довідкою про фінансовий стан боржника, оскільки будь-які показники за вказаний період в довідці про фінансовий стан боржника - відсутній, а згідно підсумовуючого рядка за період з 01.2022 по 10.2024 в графі «Обсяг газу м. куб.» вказано 358,00.

Судовий наказ про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг може бути виданий лише у разі встановлення на підставі наданих заявником доказів, що: між споживачем та виконавцем послуг укладено договір про надання житлово-комунальних послуг; споживач фактично отримав (спожив) послуги, які надаються виконавцем комунальних послуг; заявником заборгованість розрахована виходячи з кількості спожитих послуг та тарифів на такі послуги.

З досліджених доданих до заяви про видачу судового наказу доказів встановлено: 1) між заявником як виконавцем комунальних послуг та боржником як споживачем укладено договір про надання комунальних послуг з розподілу природного газу 27.07.2021 року; 2) у заяві про видачу судового наказу заявник стверджує, що для боржника річна замовлена потужність: на 2022 календарний рік становить 1510 м. куб. (виходячи з показників станом на 30.09.2020 38238 м3 показник подано споживачем в контакт-центр; станом на 01.10.2021 39748 м3 показник подано споживачем самостійно в особистий кабінет); на 2023 календарний рік становить 314 м. куб. (виходячи з показників станом на 30.09.2021 39748 м3 показник подано боржником в особистий кабінет; станом на 01.10.2022 39748 м3 боржником подано показник в особистий кабінет); на 2024 календарний рік становить 314 м. куб. (виходячи з показників станом на 30.09.2022 39748 м3 боржником подано показник в особистий кабінет; станом на 01.10.2023 39765 м3 - у зв`язку із недотриманням боржником вимог п.5 розділу V договору фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу за розрахунковий період Оператором ГРМ визначено на рівні планового місячного об`єму споживання за відповідний період); 3) з доданої до заяви про видачу судового наказу довідки про фінансовий стан споживача станом на 10.10.2024 р. (далі довідка) випливає, що показники лічильника по об`єкту споживання АДРЕСА_1 до 01.2022 року відсутні, в довідці зафіксовано лише такі показники газового лічильника абонента ОСОБА_1 , які можуть мати значення під час розгляду заяви про видачу судового наказу 09.2022 0 (дані не надходили), 10.2022 0 (дані не надходили), 09.2023 39765 (розрахунок (х)), 10.2023 - 39769 (розрахунок (х)); 4) з графи «Обсяг газу м. куб» довідки випливає, що з 01.2022 року по 10.2024 року ОСОБА_1 надходило по 0 м. куб газу, не зважаючи на вказане у підсумковому рядку цієї графи вказано, що ОСОБА_1 спожив 358 м. куб газу, такі обчислення суперечать законам математики, - таким чином, заявником не доведено, що величина замовленої потужності по об`єкту споживача на 2022 рік становить 1510 м. куб..

Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, «Щодо застосування концепції негативного доказу у цивільному судочинстві» принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

У зв`язку з цим самого твердження заявника про те, що заборгованість ОСОБА_1 за надані послуги з розподілу природного газу становить 1771,35 грн. для видачі судового наказу про стягнення такої заборгованості недостатньо для видачі судового наказу.

Таким чином, із заяви про видачу судового наказу та доданих до неї доказів не вбачається виникнення права грошової вимоги у приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» до ОСОБА_1 , за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Згідно з ч. 2 ст. 165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись ст. ст. 11, 12, 19, 160, 161, 165, 166, 263, 354, 355, п.15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, ст. 1, 2, 6, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.13 Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», Постановою Великої палати Верховного Суду від 07.07.2020 по справі № 712/8916/17, провадження № 14-448цс19, Постановою Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.

Роз`яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою, після усунення її недоліків.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: