Постанова

від 04.02.2025 по справі 465/2785/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/2785/22 Головуючий у 1 інстанції: Величко О.В.

Провадження № 22-ц/811/1246/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: Л.М. Чиж

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Франківського районного суду міста Львова від 28 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружан Оганесович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

02 червня 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружан Оганесович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, який вчинено 16.06.2021 року та зареєстровано у реєстрі за № 180029 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» заборгованості у розмірі 10 644 грн. 87 коп.

Позов обгрунтований тим, що предметом позовної заяви є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за № 180029, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вiд 16 червня 2021 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» заборгованості за кредитним договором № 1108/2877ЕS5P1IP від 21.11.2012 року у розмірі - 10 644,87 грн. 26.01.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Коциняном М.О. відкрито виконавче провадження № 68368968 про стягнення з позивачки грошових коштiв у розмiрi 10 644,87 грн. Підставою звернення до суду є те, що позивачка ніколи не укладала кредитного договору з ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», повiдомлень про укладення договорiв факторингу (переуступлення права вимоги) нi вiд вiдповiдача, ні від інших осіб, а також розрахункiв за кредитними договорами не отримувала. Вважає, що на підставі документів, долучених Товариством з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до заяви про вчинення виконавчого напису, поданої приватному нотарiусу Київського міського нотаріального округу Остапенку Євгену Михайловичу, не можна було встановити безспірність вимог стягувача до заявника, а отже виконавчий напис вчинено з порушенням закону. Вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням порядку вчинення нотаріальних дій. Крім того, оскаржений виконавчий напис вчинено нотаріусом 16.06.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, який вчинено 16.06.2021 року та зареєстровано у реєстрі за № 180029 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» заборгованості у розмірі 10 644 грн. 87 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» на користь ОСОБА_3 в порядку повернення стягнутого за виконавчим написом нотаріуса безпідставно набуті кошти у розмірі 2105 (дві тисячі сто п`ять) гривень 76 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» на користь ОСОБА_3 сплачену суму судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначив, що 01.07.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ ФІНАНС» було укладено договір про відступлення права вимоги № РтК/1-ЮО від 01.07.2022 року, відповідно до якого всі права та обов`язки за договором № 1108/2877ES5P1IP від 21.11.2012 року ,укладеним з ОСОБА_3 , перейшли до ТОВ «КОМПАНІ ФІНАНС». 01.07.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір №01/07, відповідно до якого всі права та обов`язки за договором № 1108/2877ES5P1IP від 21.11.2012 року, укладеним з ОСОБА_3 , на підставі якого було вчинено оскаржуваний виконавчий документ, перейшли до ОСОБА_1 . Отже, з 01.07.2022 року належним кредитором за кредитним договором № 1108/2877ES5P1IP від 21.11.2012 року є саме ОСОБА_1 , і саме він має право вимоги до ОСОБА_3 та є належним відповідачем у справі. Таким чином, заочне рішення суду слід скасувати, як таке, що ухвалене у спорі до неналежного відповідача.

Просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 проти скарги заперечив.

Інші учасники, які беруть участь у справі, не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому колегія суддів вважає, що розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України слід проводити без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №305/2082/14-ц (провадження №14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172».

У постанові від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц (провадження №14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

У постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №204/4071/14 (провадження №61-360св18), від 09 лютого 2022 року у справі №547/210/20 (провадження №61-16834св21) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Судом встановлено, що 16.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис № 180029 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», який є правонаступником ПАТ «Платинум Банк» на підставі договору факторингу № 20140428-Г від 28.04.2014 року, заборгованості за кредитним договором № 1108/2877ЕS5P1IP від 21.11.2012 року у розмірі 10 644 грн. 87 коп (а.с.15).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна М.О. від 26.01.2022 року відкрито виконавче провадження № 68369868 про примусове виконання виконавчого напису № 180029, вчиненого 16.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М (а.с.9).

Звертаючись до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позивач визначив відповідачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Однак, згідно договору від 01.07.2022 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та ТОВ «Компані Фінанс» про відступлення права вимоги №РтК/1-ЮО, всі права та обов`язки за кредитним договором №1108/2877ЕS5P1IP від 21.11.2012 року, укладеним з ОСОБА_3 , перейшли до ТОВ «Компані Фінанс»(а.с.120-122).

Крім цього, 01.07.2022 року між ТОВ «Компані Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір №01/07, відповідно до якого всі права та обов`язки за договором №1108/2877ЕS5P1IP від 21.11.2012 року, укладеним з ОСОБА_3 , на підставі якого було вчинено оскаржуваний виконавчий документ, перейшли до ОСОБА_1 (а.с.137-140).

Колегія суддів звертає увагу на те, що частинами першою, третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому, заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

У статті 517 ЦК України не визначений виключний перелік документів, які засвідчують права, що передаються, а тому залежно від особливостей конкретних правовідносин таким документом може бути і сам договір, який підтверджує факт виникнення та існування зобов`язальних відносин.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 20.11.2013 (справа №6-122цс13), виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 378 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Такий правовий висновок підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі №346/1305/19, провадження №14-181цс20.

Таким чином, після укладення зазначених вище договорів, ОСОБА_1 набув статусу кредитора по відношенню, зокрема, до позивачки ОСОБА_3 .

Поряд з цим, вимоги до останнього позивачка не заявляла.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У справі,що переглядається, ОСОБА_1 набув правстягувача завиконавчим написому№180029від 16.06.2021року щедо часуухвалення рішеннясудом першоїінстанції іна підставіправочину,правомірність якогопозивачкою неоспорюється.Відтак,саме ОСОБА_1 є належнимвідповідачем уданій справі.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц та від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц).

За таких обставин суд першої інстанції розглянув та ухвалив оскаржуване рішення щодо неналежного відповідача, що є самостійною та достатньо підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в позові з цих підстав.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення.

За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, оскаржуване рішення слід скасувати, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволити.

Заочне рішення Франківського районного суду міста Львова від 28 вересня 2022 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружан Оганесович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 14 лютого 2025 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді Я.А. Левик

М.М. Шандра