Постанова від 17.02.2025 по справі 490/5947/21

17.02.25

22-ц/812/322/25

Справа №490/5947/21 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Провадження №22-ц/812/322/25

Постанова

Іменем України

17 лютого 2025 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Тищук Н.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем Горенко Ю.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Тітуся А.В.,

представника відповідача Літвінової І.С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференціїу порядкуспрощеного позовногопровадження апеляційну скаргуТовариства зобмеженою відповідальністю«Золотий Колос»на рішенняЖовтневого районногосуду Миколаївськоїобласті ухвалене06грудня 2024року,під головуваннямсудді ПолішкоВ.В.,в приміщеннісуду першоїінстанції,по цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Колос», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державний реєстратор Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Прасолова Людмила Михайлівна про скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельних ділянок власнику,

в с т а н о в и л а:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Колос» (далі ТОВ «Золотий Колос», Товариство) про скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельних ділянок власнику.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії Р4 №107088, виданого 27 червня 2002 року, загальною площею 5,83 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих в межах території Коларівської сільської ради.

30 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Золотий Колос» був укладений договір оренди землі зазначених земельних ділянок, відповідно до умов якого позивач передав в строкове платне користування орендарю ТОВ «Золотий Колос» належні йому на праві власності земельні ділянки строком на 10 років, тобто до 30 грудня 2020 року. Договір зареєстрований в Книзі реєстрації договорів оренди землі 30 грудня 2010 року за № 0410490062456.

Після закінчення строку дії договору оренди, відповідач не пропонував йому переукладати договір оренди.

У 2021 році він дізнався про існування договору оренди землі, який було нібито укладено між ним та відповідачем 04 лютого 2020 року строком на 7 років. Проте такий договір оренди землі він не підписував, а підпис у цьому договорі йому не належить.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив усунути перешкоди у користуванні спірними земельними ділянками, шляхом їх повернення власнику.

Скасувати державну реєстрацію записів № 36608686, №36608826, вчинених 21 травня 2020 року державним реєстратором Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про право оренди ТОВ «Золотий Колос» на земельні ділянки площею 2,7911 га та 3,0364 га з кадастровими номерами 4823381700:21:000:0710, 4823381700:20:000:0513, які належать ОСОБА_1 на праві власності.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2024 року позов задоволено.

Скасовано державну реєстрацію запису, вчиненого 21 травня 2020 року за № 36608686 державним реєстратором Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про право оренди ТОВ «Золотий Колос» на земельну ділянку площею 2,7911 га, кадастровий номер 4823381700:21:000:0710, яка належить ОСОБА_1 , на праві приватної власності на підставі державного акту про право приватної власності на землю, серії Р4, № 107088, виданого Жовтневою районною державною адміністрацією 27 червня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації актів на право приватної власності на землю за №99.

Скасовано державну реєстрацію запису №36608826, вчиненого 21 травня 2020 року, державним реєстратором Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про право оренди ТОВ «Золотий Колос» на земельну ділянку площею 3,0364 га, кадастровий номер 4823381700:20:000:0513, яка належить ОСОБА_1 , на праві приватної власності на підставі державного акту про право приватної власності на землю серії Р4, № 107088, виданого Жовтневою районною державною адміністрацією 27 червня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації актів на право приватної власності на землю за №99.

Зобов`язано ТОВ «Золотий Колос» усунути перешкоди у користуванні земельними ділянки площею 2,7911 га, кадастровий номер 4823381700:21:000:0710, та площею 3,0364 га, кадастровий номер 4823381700:20:000:0513, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належні ОСОБА_1 , на праві приватної власності, на підставі державного акту про право приватної власності на землю, серії Р4, № 107088, виданого Жовтневою районною державною адміністрацією 27 червня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації актів на право приватної власності на землю за №99, шляхом їх повернення ОСОБА_1 .

Стягнуто з ТОВ «Золотий Колос», на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: судовий збір у сумі 2724 грн. та 2294,40 грн. - витрати на залучення експерта.

Рішення суду мотивовано тим, що хоча судовий експерт і не зміг зробити висновок чи підписував позивач спірні договори оренди земельних ділянок через те, що вільні та досліджувальні зразки виконані зі значним розривом у часі, суд, за результатами візуального огляду підпису ОСОБА_1 та експериментальних зразків останнього, визнав ту обставину, що підпис в оспорюваних договорах оренди не належить позивачу. Таким чином, вважав, що договір є неукладеним, його умови угоди не відповідали вільному волевиявленню орендодавця, тому відсутні правові підстави для їх державної реєстрації.

В апеляційній скарзі ТОВ «Золотий Колос» посилаючись на незаконність оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відносини між позивачем та відповідачем щодо оренди належних позивачу земельних ділянок тривають з 2010 року по теперішній час. За ці роки між сторонами укладено два договори - № 112 від 30 грудня 2010 року та № б/н від 04 лютого 2020 року. Обидва договори були підписані позивачем після їх отримання в офісному приміщенні відповідача, після вивчення запропонованих умов позивач повернув вже підписаний примірник. За наслідками підписання договори (а в подальшому і речове право) реєструвались згідно вимог чинного законодавства. Зауважує, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновків про необізнаність позивача щодо укладення зазначених договорів оренди, та залишив поза увагою, що з 14 вересня 2021 року позивачу було відомо про наявність відповідних договорів, та протягом тривалого часу не оскаржував їх наявність.

Судом не взято до уваги, що судово почеркознавча експертиза № CE19/115- 23/6712-ПЧ від 03 липня 2023 року не містить категоричного висновку про те, що підпис в оспорюваних договорах оренди не належить ОСОБА_1 , через неспівставленість порівнюваних підписів. Тому суд зробив помилковий висновок про неукладення позивачем оспорюваних угод, оскільки факт їх непідписання позивачем мав би бути підтверджений належним засобом доказування, зокрема, висновком експерта.

Доводи відзиву представника ОСОБА_1 на апеляційну скаргу зводяться до того, що вимоги апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані, скарга є такою, що не підлягає задоволенню.

Перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що земельні ділянки площею 3,04 га та 2,79 га, загальної площею 5,83 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Коларівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області належать ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого Жовтневою районною державною адміністрацією 27 червня 2002 року, серії Р4, № 107088. Земельні ділянки виділені на підставі розпорядження Жовтневої райдержадміністрації від 13 травня 2002 року № 309-р. Державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 99 (т. 1 а.с. 11).

Право власності позивача на земельну ділянку площею 3,0364 га, кадастровий номер 4823381700:20:000:0513 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 26 серпня 2015 року, відповідно до витягу з Реєстру від 01 вересня 2015 року № 43123040 (т. 1 а.с. 12).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01 вересня 2015 року № 43123107 право власності за земельну ділянку площею 2,7911 га, кадастровий номер 4823381700:21:000:0710 зареєстровано за ОСОБА_1 26 серпня 2015 року (т. 1 а.с. 13).

30 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Золотий Колос» був укладений договір оренди землі б/н та б/д. Відповідно умов договору орендодавець передав земельну ділянку, загальною площею 5,83 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Коларівської сільської ради. Строк договору 10 років. Договір був зареєстрований у Книзі реєстрації договорів оренди землі 30 грудня 2010 року за № 0410490062456 (а.с.т1 а.с.14-15).

25 травня 2020 року державним реєстратором проведено державну реєстрацію речового права, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4823381700:20:000:0513 на підставі договору оренди укладеного 04 лютого 2020 року № б/н на 7 років від імені ОСОБА_1 з ТОВ «Золотий Колос», про що прийнято відповідне рішення 25 травня 2020 року № 52360878 (т. 1 а.с. 109-117) та земельної ділянки кадастровий 4823381700:21:000:0710 на підставі договору оренди укладеного 04 лютого 2020 року № б/н між ТОВ «Золотий Колос» та ОСОБА_1 , рішення про реєстрацію № 5260745 (т. 1 а.ч. 122-130).

Наполягаючи на задоволенні позову, ОСОБА_1 посилався на те, що договір оренди від 04 лютого 2020 року з відповідачем він не укладав та не підписував його, підпис в договорі йому не належить.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 6 та частини першої статті 627ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 93ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовані у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1Закону України«Про орендуземлі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із статтею 6Закону України«Про орендуземлі» орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13Закону України«Про орендуземлі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 19Закону України«Про орендуземлі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до статті 204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною першою статті 407ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини першої статті 638ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) вказано, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27Закону №1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22)).

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зробила висновок, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача; позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права оренди щодо спірної земельної ділянки, з одночасним припиненням такого права, не є належним способом захисту порушеного права, а вимога про зобов`язання повернути позивачу спірну земельну ділянку є похідною.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 04 лютого 2020 року, площею 2,7911 га, кадастровий номер 4823381700:21:000:0710 та площею 3,0364 га, кадастровий номер 4823381700:20:000:0513, з посиланням на те, що договори оренди земельних ділянок ним не підписувалися, а отже, договори є неукладеними. Тому, в позовній заяві просив суд усунути перешкоди у користуванні належним йому майном, а саме зобов`язавши ТОВ «Золотий Колос» повернути спірні земельні ділянки та скасувати державну реєстрацію запису про право оренди ТОВ «Золотий Колос» на спірні земельні ділянки.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) дійшла висновку, що у задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди щодо спірної земельної ділянки з одночасним припиненням такого права належить відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту. Тому вимога про повернення позивачу спірної земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди на неї може бути заявлена та вирішена по суті разом з вимогою про визнання відсутнім права її оренди.

Аналогічні правові висновки викладені й у постанові Верховного Суду від 16 січня 2025 року у справі № 136/921/19.

Викладене дає підстави для висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні належним йому майном шляхом скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки може бути похідною від вимоги про визнання відсутнім права її оренди у ТОВ «Золотий Колос».

Проте позовних вимог про визнання відсутнім права оренди позивач не заявляв, у зв`язку із цим відсутні підстави для кваліфікації оспорюваних договорів оренди землі від 04 лютого 2020 року як неукладених.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову та усунення перешкод у користуванні належним ОСОБА_1 майном, шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 травня 2020 року № 36608686 та № 36608826, щодо державної реєстрації права оренди ТОВ «Золотий Колос» спірних земельних ділянок, з одночасним припиненням такого права.

З огляду на наведене, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким в позові ОСОБА_1 слід відмовити через обрання позивачем неналежного способу захисту.

При цьому колегія суддів не оцінює доводи сторін, адже їх належить оцінювати за умови звернення орендодавця із позовом про визнання відсутнім права оренди.

Викладене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22, Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 567/1408/22, Верховного суду у справі №136/921/19 від 16 січня 2025 року.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, однак з інших підстав, ніж ті, які викладені в апеляційній скарзі, тому понесені ТОВ «Золотий Колос» судові витрати зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції слід залишити за товариством.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргуТовариства зобмеженою відповідальністю«Золотий Колос» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий Колос».

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий

Судді:

Повний текст судового рішення виготовлено 18.02.2025 р.