Рішення

від 17.02.2025 по справі 160/25616/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 рокуСправа №160/25616/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВБАСІМПЕКС» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови №041877 від 28.08.2024р., -

УСТАНОВИВ:

23.09.2024р. через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «КРИВБАСІМПЕКС» звернулося до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області з адміністративним позовом, у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №041877 від 28 серпня 2024 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що до нього безпідставно застосовано штраф у розмірі 17000 грн. за оспорюваною постановою, а саме: за відсутність в момент перевірки при собі у водія ОСОБА_1 заповненої тахокарти за 01.08.2024р. з підстав того, що вказаний водій не перебував з позивачем у трудових відносинах та не здійснював жодних перевезень саме 01.08.2024р., вказаним водієм здійснювалось перевезення вантажу на підставі цивільно-правового договору лише один день 02.08.2024р., що, на переконання позивача, свідчить про правомірність відсутності у нього заповненої тахокарти за 01.08.2024р. Також позивач вказав і на те, що керівник позивача 28.08.2024р. брав участь у розгляді справи, надав усні та письмові пояснення та копії всіх документів, у тому числі про припинення трудового договору з вказаним водієм за наказом №142-к від 12.06.2024р. та копію цивільно-правового договору, які відповідачем при прийнятті спірної постанови не були враховані протиправно. У відповіді на відзив від 30.10.2024р. позивач додатково вказав на те, що оскільки водій ОСОБА_1 з позивачем у трудових відносинах не перебував, то підприємством і не складалось бланку підтвердження діяльності водія за 01.08.2024р. (а.с.1-8.87-88).

Ухвалою суду від 02.10.2024р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 01 листопада 2024 року та зобов`язано, зокрема, відповідача протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази врахування письмових пояснень позивача та доданих до них доказів при розгляді справи у відповідача, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України(а.с.54).

Зазначену ухвала суду, разом із копією позову та додатками до нього, отримано відповідачем через систему «Електронний суд» у електронному кабінеті 25.09.2024р. (адміністративний позов), 02.10.2024р. (ухвалу суду), що підтверджується довідками про доставку електронного документа, наявних у справі (а.с.58-59).

24.10.2024р. на виконання вищенаведених вимог ухвали суду відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні даного позову відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що згідно до Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, має обов`язок, зокрема, заповнювати тахокарти, мати їх при собі під час проведення перевірки та забезпечувати їх належне зберігання. Разом з тим, під час проведення рейдової перевірки 02.08.2024р. було встановлено відсутність у водія заповненої тахокарти за 01.08.2024р., бланк підтвердження діяльності водія було надано тільки в додатках до суду, під час розгляду справи та в момент проведення перевірки зазначений бланк був відсутній про що свідчить запис в акті проведення рейдової перевірки, який є носієм доказової інформації. Підпис водія в акті підтверджує відсутність зазначених документів в момент проведення перевірки, а не пред`явлення документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст.60 Закону №2344-Ш. Також представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що в момент проведення перевірки водієм будь-яких документів на підтвердження доводів позивача про те, що водій ОСОБА_1 не здійснював вантажних перевезень 01.08.2024р., а відповідно, не міг мати заповненої тахокарти за вказаний період водієм надано не було, тому доводи позову не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, у зв`язку із чим вважає, що оспорювану постанову було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.60-70).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, що було об`єктивною перешкодою для розгляду справи по суті у вказаний строк, ухвалою суду від 17.02.2025р. розгляд даної справи було продовжено до 17.02.2025р. на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.110-111).

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 17.02.2025р., тобто у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наданих учасниками справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

02.08.2024р. посадовими особами відповідача на підставі направлення на перевірку (перевірку на дорозі) від 25.07.2024р. №001512 на а/д Н-23 Кіровоградське шосе,4а вантажні перевезення - було проведено рейдову перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: транспортного засобу марки МАН, номерний знак НОМЕР_1 , перевізником за яким було ТОВ «КРИВБАСІМПЕКС», під керуванням водія ОСОБА_1 про що свідчать матеріали справи та не оспорюється сторонами.

За результатами проведеної вказаної рейдової перевірки посадовими особами відповідача був складений акт №039845 від 02.08.2024р., яким встановлено порушення п.3.3 Наказу №385 від 24.06.2010р., а саме: відсутня заповнена тахокарта водія ОСОБА_1 за 01.08.2024р. (а.с.13,82).

Згаданий акт перевірки водієм ОСОБА_1 був підписаний особисто без зауважень.

Надалі, за участю позивача, який був запрошений на розгляд справи повідомленням від 15.08.2024р. на підставі висновків вище наведеного акту перевірки, 28.08.2024р. відповідачем було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №041877 за якою за порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно до абз.3 ч.1 ст.60 згаданого Закону, до позивача застосовано штраф у розмірі 17000 грн. (а.с.11).

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).

Згідно ізст. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт", цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015р. затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) - (далі - Положення № 103).

Відповідно до п. 1 Положення № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно із пп. 1 п. 4 Положення № 103, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п. 8 Положення № 103 Укртрансбезпека, здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Підпунктами 2, 54, 58, 62 пункту 5 Положення № 103 встановлено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затвердженийПостановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 р. (далі - Порядок № 1567).

Згідно із пп. 2-4 Порядку № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, в тому числі шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлений вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено наявність, визначених статтями39,48 Закону України "Про автомобільний транспорт"документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (п. 20-22 Порядку №1567).

Відповідно дост. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Статтею 18 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Згідно ізст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте, зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Згідно із п. 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 р. № 340(далі - Положення № 340), це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Відповідно до п. 1.3 Положення № 340, вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Пунктом 6.1 Положення № 340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Також і згідно до вимог п.6.2 розділу УІ «Облік робочого часу» Положення №340 передбачено, що облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

За п.6.4 розділу УІ «Облік робочого часу» Положення №340 визначено, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності.

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Пунктом 1.1 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року № 385(далі - Інструкція № 385) встановлено, що її положення розроблені відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР). Конвенції Міжнародної організації праці 1976 року про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України Про автомобільний транспорт та Про дорожній рух.

Положеннями пункту 1.2, 1.3 Інструкції № 385 встановлено, що ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів та поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно із п.п.3.3, 3.5, 3.6 Інструкції № 385,водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа); має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР. У разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв). Перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Аналізвищевказаних норм законодавства вказує, що перевізник, який здійснює перевезення вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тонн, повинен обладнати автомобіль діючим та повіреним тахографом, у разі використання аналогового тахографа, водій транспортного засобу використовує тахокарти, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; має при собі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (протягом робочої зміни та попередні 28 дні).

З 20.12.2010р. набрала чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970 р., в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахокарт) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, із аналізу наведених вище приписів слідує, що при здійсненні вантажних перевезень водій транспортного засобу має обов`язок мати при собі та надавати посадовим особам відповідача під час проведення рейдової перевірки заповнені тахокарти у кількості за поточний день та попередні 28 календарних дні, а у разі їх відсутності, надається бланк підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

При цьому, якщо водій не здійснював перевезення вантажів за двох умов, а саме: 1) у разі тимчасової працездатності водія; 2) перебування водія у відпустці, у таких випадках, підприємством перевізником заповнюється бланк підтвердження діяльності.

А отже, із наведеного аналізу приписів, слід дійти висновку, що в інших випадках, зокрема, не перебування водія у трудових відносинах з підприємством-перевізником у минулих періодах (до його прийняття на роботу чи інше), а відповідно, і не здійснення таким водієм вантажних перевезень за згаданих умов, обов`язок у водія щодо заповнення за такі періоди тахокарт та обов`язок у транспортного підприємства-перевізника щодо заповнення бланку підтвердження діяльності відсутній.

Так, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи і не оспорюється учасниками справи, 02.08.2024р. перевізником ТОВ «КРИВБАСІМПЕКС» здійснювались вантажні перевезення транспортним засобом марки МАН, номерний знак НОМЕР_1 , перевізником за яким було ТОВ «КРИВБАСІМПЕКС», під керуванням водія ОСОБА_1 .

Зазначене вантажне перевезення 02.08.2024р. здійснювалося водієм ОСОБА_1 на підставі укладеного між ТОВ «КРИВБАСІМПЕКС» (як Замовником) та гр. ОСОБА_1 (як Виконавцем) цивільно-правового договору №02/08/2024 від 02.08.2024р. за яким останній зобов`язувався виконати роботи (надати послуги): водія автотранспортних засобів в строк на один день «02» серпня 2024р., що підтверджується його копією, наявною у справі (а.с.18).

При цьому, також установлено, що гр. ОСОБА_1 перебував з позивачем-перевізником у трудових відносинах, працював на посаді водія автотранспортних засобів у період з 19.03.2024р. по 12.06.2024р. та був звільнений за згодою сторін ст.36 п.1 КЗпП України 12.06.2024р., про що свідчать копії трудового договору від 18.03.2024р., наказу (розпорядження) від 18.03.2024р. №128-К про прийняття на роботу та копія наказу (розпорядження) від 12.06.2024р. №142-К про звільнення з посади (а.с.14-18).

А відповідно, із наведених обставин слідує, що вказаний транспортний засіб використовувався для перевезення вантажу водієм ОСОБА_1 за цивільно-правовим договором №02/08/2024 тільки один день 02.08.2024р.

Таким чином, із аналізу наведених документів вбачається, що водій ОСОБА_1 у трудових, ні у договірних відносинах з позивачем-перевізником не перебував станом на 01.08.2024р., а тому слід зробити висновок про те, що згаданий водій не міг і не мав жодних правових підстав заповнювати тахокарти за 01.08.2024р.

Наведені встановлені судом обставини будь-якими іншими доказами відповідачем не спростовані.

Окрім того, слід зазначити, що як встановлено судом керівник позивача приймав участь у розгляді справи відповідачем 28.08.2024р. та надавав з цього приводу як усні пояснення, так і письмові із наданням вищенаведених копій документів про що свідчать матеріали справи, зокрема, зміст позову та копія супровідного листа за вих. №08/27 від 27.08.2024р., що не заперечувалось та не спростовано відповідачем у відзиві на позов (а.с.6).

Можливість та необхідність врахування поданих автомобільним перевізником документів під час розгляду справи про притягнення перевізника до відповідальності викладена і у правових висновках Верховного Суду у постанові від 22.02.2023р. у справі №240/22448/20 у п.27 якої зазначено, що під час такого контролю можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону №2344-Ш) накладається не на місці контролю. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу, які зафіксовані в акті перевірки (додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом).

Як свідчить зміст відеозапису проведення рейдової перевірки на 00:57 год. водій ОСОБА_1 повідомив, що 01.08.2024р. він не виїзджав (а.с.105,109).

А отже, за аналогією вказаного правового висновку, під час розгляду справи про притягнення позивача до відповідальності посадова особа відповідача мала би врахувати наведені усні пояснення згаданого водія та надані керівником позивача доказів про не здійснення ним вантажних перевезень та не перебування водія у трудових відносинах з позивачем саме 01.08.2024р., що виключало можливість заповнення водієм тахокарти за 01.08.2024р.

Доказів врахування згаданих вище копій документів при розгляді відповідачем справи про притягнення позивача до відповідальності та при прийнятті оспорюваної постанови відповідачем суду не надано.

За таких обставин, враховуючи наведене та те, що пунктом 3.3 Інструкції №385 передбачено заповнення тахокарт за попередні періоди (28 календарних днів) виключно водієм, який здійснює вантажні перевезення, той факт, що водій ОСОБА_1 згаданим вище автотранспортним засобом не здійснював перевезення вантажу саме 01.08.2024р., оскільки не перебував з позивачем-перевізником ні у трудових, ні у договірних відносинах 01.08.2024р. за дослідженими вище доказами, безпідставність не врахування відповідачем при розгляді справи поданих позивачем копій документів на підтвердження зазначеного, суд приходить до висновку, що у вказаного водія були відсутні будь-які обґрунтовані підстави для заповнення тахокарт за 01.08.2024р., а відтак, водій ОСОБА_1 був позбавлений і можливості надати посадовим особам відповідача заповнені тахокарти за 01.08.2024р., що, у даному випадку, свідчить про відсутність порушення законодавства про автомобільний транспортом і з боку позивача.

Також і, на переконання суду, у позивача як автомобільного перевізника у даному конкретному випадку не було обов`язку заповнювати бланк підтвердження діяльності згідно до п.6.4 Положення №340, оскільки такий бланк заповнюється транспортним підприємством, як зазначалося уже вище, за двох умов, а саме: у разі тимчасової непрацездатності водія; у разі перебування водія у відпустці.

Разом з тим, наведених підстав для обов`язку заповнення водієм та перевізником бланку на підтвердження діяльності за 01.08.2024р. судом не встановлено.

З цього приводу слід зазначити, що представник відповідача безпідставно посилається у відзиві на позов про надання позивачем бланку підтвердження діяльності тільки в додатках до суду (а.с.67-зворот), оскільки зазначене не відповідає дійсності, так як позивачем відповідний бланк не заповнювався взагалі, а відповідно, і у додатках до позову позивачем до суду не надавався, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене та те, що судом у ході судового розгляду справи встановлено відсутність порушення законодавства про автомобільний транспорт з боку позивача у даних правовідносинах, слід дійти висновку про протиправність прийняття відповідачем оспорюваної постанови, тому у суду наявні всі обґрунтовані підстави для її скасування.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем у ході судового розгляду справи не було доведено жодними належними, достатніми та достовірними доказами правомірність прийняття спірної постанови з урахуванням аналізу обставин, встановлених судом та норм вищенаведеного законодавства у наведеній сфері правовідносин у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і доводи відповідача у відзиві на позов, тому відхиляються судом, з приводу того, що факт не подання бланку підтвердження діяльності в момент проведення перевірки зафіксований у акті рейдової перевірки, який є носієм доказової інформації, підписаний водієм, що підтверджує відсутність цих документів, з огляду на таке.

По-перше, зміст акту №039845 від 02.08.2024р. такого порушення як «відсутність у водія бланку підтвердження діяльності» не містить (а.с.13,82).

Тому таке твердження відповідача є безпідставним та спростовується змістом самого акту, у якому зазначено, що виявлено порушення, а саме: відсутність у водія на момент перевірки заповненої тахокарти за 01.08.2024р. (а.с.13,82).

По-друге, акт рейдової перевірки безумовно є носієм доказової інформації за умови надання відповідачем суду всіх доказів, які підтверджують відображені у ньому обставини, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, відповідачем вказаних вимог не дотримано та відповідних доказів, які б підтверджували факт здійснення вантажних перевезень водієм ОСОБА_1 саме 01.08.2024р. та, як наслідок, не заповнення та пред`явлення ним до перевірки тахокарти за 01.08.2024р. відображених у акті перевірки, не надано та таких доказів акт не містить, а відповідно, такий акт не є належним доказом у розумінні ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України.

Є безпідставними і доводи відповідача з приводу того, що в момент проведення рейдової перевірки водієм ОСОБА_1 жодного документу, який би підтверджував, що він не здійснював вантажних перевезень саме 01.08.2024р. надано не було, оскільки, який саме документ має цей факт підтверджувати відповідачем у акті не зазначено.

При цьому, вказане не відповідає дійсності та спростовується відеозаписом перевірки, де на 00:57 год. водій ОСОБА_1 зазначив: «Я не виїзжав, все» (а.с.105, 109).

Тобто, водій під час рейдової перевірки особисто підтвердив факт не здійснення ним перевезення вантажів саме 01.08.2024р.

Дані пояснення водія ОСОБА_1 мали б бути досліджені та враховані при розгляді справи про притягнення позивача до відповідальності відповідачем, чого суб`єктом владних повноважень не було зроблено протиправно, що призвело до протиправності прийняття оспорюваної постанови.

Всі інші аргументи відповідача уважно вивчені судом, проте, не заслуговують на увагу, оскільки викладених вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши за критеріями, встановленими ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, оспорюваної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, суд приходить до висновку, що спірна постанова була прийнята відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, судом встановлено, що оспорювана постанова була прийнята відповідачем з порушенням прав та інтересів позивача, які підлягають судового захисту шляхом визнання її протиправною та скасування.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справіРуїс Торіха проти Іспанії(RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейський суд з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи позову та відзиву на позов отримали достатню правову оцінку.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп. згідно платіжної інструкції №668 від 13.09.2024р. (а.с. 10,53).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВБАСІМПЕКС» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови №041877 від 28.08.2024р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №041877 від 28.08.2024р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (03150, м. Київ, вул. Антоновича, будинок 51, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВБАСІМПЕКС» (50045, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Окружна, будинок 4, ЄДРПОУ 39533095) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва