Ухвала

від 18.02.2025 по справі 240/19185/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/19185/24

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ЛеміщакаД.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України, Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України, Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови.

Ухвалою суду від 15.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

До суду від відповідача - Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України надійшло клопотання про розгляд справи у порядку загального провадження, а також про визнання дій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо неподання доказів зловживанням процесуальними правами та стягнення з них в дохід Державного бюджету України штрафу відповідно до частини першої статті 149 КАС України.

Розглянувши клопотання та матеріали справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, у тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з п. 10 ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, суд наділений повноваженнями, врахувати всі складники, наведені ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України та самостійно визнати справу такою, що має незначну складність.

При відкритті провадження, суд дійшов висновку, що дану справу можливо розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Крім того, аналогічне клопотання вже заявлялося Координаційно-моніторинговою митницею Державної митної служби України та було залишене без задоволення ухвалою від 29.10.2024.

Суд звертає увагу, що клопотання відповідача не містить вагомих обґрунтувань щодо необхідності чи наявності істотних підстав для розгляду цієї справи в загальному позовному провадженні.

Саме по собі клопотання сторони про розгляд справи в загальному позовну провадженні з призначенням підготовчого засідання, яка, відповідно до процесуального закону може розглядатися в порядку спрощеного провадження, не є достатньою підставою для призначення підготовчого засідання.

Суд зауважує, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження не позбавляє відповідача права на подання суду додаткових письмових пояснень та будь яких письмових доказів.

Враховуючи незначну складність справи, обсяг та характер наданих доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд не вбачає підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а тому клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідач вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 умисно не виконують процесуальних обов`язків, не сприяють своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, вчиняють дії на приховування доказів, тому з метою запобігання зловживанню ними процесуальними правами до них слід застосувати стягнення штрафу в дохід Державного бюджету України відповідно до частини першої статті 149 КАС України.

З цього приводу суд зауважує, що за змістом статті 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Жодного із зовнішніх проявів зловживання процесуальними правами, наведеними у ст. 45 КАС України, на переконання суду, в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не міститься.

Суд також зауважує, що у випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 45 КАС України).

Учасниками справи є сторони, треті особи (частина 1 статті 42 КАС України).

Водночас ОСОБА_2 не є стороною у справі, а будь-яких додаткових документів чи інформації від ОСОБА_1 судом не витребовувалося.

За таких обставин суд вважає, що клопотання Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 12, 248, 92, 256, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні клопотання представника Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України відмовити повністю .

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Д.М. Леміщак