Рішення

від 18.02.2025 по справі 240/19185/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/19185/24

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України, Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України, Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення від 16.09.2024 № UA126000/2024/000005/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/007475.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач придбав вживаний транспортний засіб марки BMW, модель 220d, номер кузова НОМЕР_1 , 2015 року випуску, вартістю 6754 євро. 13.09.2024 для митного оформлення автомобіля була подана митна декларація 24UA101020032526U1, в якій вказано митну вартість автомобіля за основним методом, а саме за ціною угоди. До митної декларації були додані такі документи: рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) б/н від 21.08.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 18.11.2015; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 12.09.2024; внутрішній договір (контракт) доручення № 202 від 26.04.2024 (нотаріально посвідчена довіреність); договір про надання послуг митного брокера б/н від 19.07.2024; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом EN069996 від 18.11.2015; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні 004062322 виданий 16.10.2019; фото; касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів № 5161-2658-5912-4030 від 10.09.2024; копія митної декларації країни відправлення 24PL402010E1041293 від 11.09.2024; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FN 895453, виданий 18.05.2018. Незважаючи на надані достатні документи для проведення митного оформлення, Координаційно-моніторингова митниця Державної митної служби України 16.09.2024 прийняла рішення про коригування митної вартості товару № UA126000/2024/000005/2, а в подальшому Житомирська митниця Державної митної служби України винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/007475, якими митну вартість імпортованого автомобіля було визначено за резервним методом, оскільки декларантом не було надано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення транспортного засобу.

Із вказаними рішенням та карткою відмови позивач не погоджується, оскільки підставою їх винесення слугувало виключно неправильне визначення митним органом базової вартості імпортованого товару, та позивачем було надано належний та достатній пакет документів для підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з частиною четвертою статті 58 МК України, у рішенні про коригування митної вартості не підтверджено належними доводами наявність у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, правильність визначення митної вартості за основним методом не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості не доведена.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Леміщака Д.М. від 09.10.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.

Після усунення недоліків ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Леміщака Д.М. від 15.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

У поданому до суду 29.10.2024 відзиві на позовну заяву Координаційно-моніторингова митниця Державної митної служби України позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні, оскільки декларантом не надано інформацію щодо всіх складових понесених витрат, а тому митний орган дійшов висновку, що це свідчить про факт невиконання умов частини третьої статті 53 Митного кодексу України, адже подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. На вимогу митного органу декларант надав витяг з особистого кабінету, з якого встановлено, що покупка автомобіля була здійснена на платформі auto1.com. На офіційному сайті платформи розміщені Умови та положення купівлі-продажу автомобілів з пробігом. Згідно витягу з особистого кабінету встановлено, що дата покупки автомобіля відбулася 17.08.2024, а 21.08.2024 отримано платіж за автомобіль в сумі 6754 євро, що свідчить про можливу передоплату. У надісланому витягу з особистого кабінету, у розділі «Підтвердження замовлення автомобіля WBA2D710205C39444» зазначені наступні документи: рахунок-фактура за автомобіль 90042401161752, аукціонний рахунок 10024010605180, рахунок за послугу 10024010605180 та Transport Invoice 10024010605174, які не були надані до митного оформлення. Натомість були надані рахунок-фактура (інвойс) від 21.08.2024 б/н та Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 12.09.2024 б/н. Тобто документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, інформації про відшкодування податку на додану вартість та транспортних витрат. Також на офіційному сайті Платформи присутній прайс-лист покупки автомобілей, в якому наведені суми всіх зборів за використання послугами Платформи, які вказуються у підтвердженні покупки і повинні бути перераховані Дилером. Власником і продавцем транспортних засобів, пропонованих через Платформу, є компанія AUTO1 European Cars B.V., Hoogoorddreef 11, 1101BA Amsterdam, The Netherlands (реєстраційний номер компанії: № 856915361) або компанія AUTO1 Italia Commercio s.r.l., Piazzale Luigi Cadorna 2 Milano, Italy (зареєстрована в комерційному реєстрі Італійської торгової палати в Мілані під номером: 09487630965). Водночас із аналізу документів, наданих для митного оформлення транспортного засобу, а саме з інвойсу, вбачається, що транспотний засіб придбавався у фізичної особи, а не у компанії AUTO1 European Cars B.V. або компанії AUTO1 Italia Commercio s.r.l. Відповідно до довідки про транспортні витрати від 12.09.2024 б/н, поданої до митного оформлення, витрати на доставку оцінюваного автомобіля до кордону України склали 300 євро. Відповідно до відомостей гр. 15 декларації від 13.09.024 № 24UA101020032526U1, країна відправлення Німеччина, однак згідно інформації з особистого кабінету покупця автомобіль був забраний з Польщі, документи доставлені до Німеччини і вказаний Transport Invoice № 10024010605174. Враховуючи викладене, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо місця і способу транспортування оцінюваного транспортного засобу. Митниця виставила декларанту вимогу про надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість автомобіля, а саме банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару; страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, а також висновку про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. На що декларант відповів, що всі можливі на той момент додаткові документи додані до МД, і надати ще додаткових документів він не має можливості. Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару: МД № 24UA205140055143U8 від 30.08.2024: автомобіль легковий, б/в, марка згідно з довідником BMW, модель згідно з довідником - 418D, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015, номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_3 , тип палива - дизель, об`єм двигуна - 1995 см3, потужність 110 кВт, ціна - 9250 євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Житомирська митниця Державної митної служби України 01.11.2024 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову, мотивувавши це тим, що 13.09.2024 до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Житомир-центральний» з метою імпорту товару «Легковий автомобіль BMW 220 D XDRIVE GRAN TOURER», подано митну декларацію № 24UA101020032526U1. АСМО «Інспектор» спрацювало інформаційне повідомлення за кодом 000: «За участі фізичної особи (гр. 54 МД) наявні протоколи про порушення митних правил. Розглянути питання щодо посилення митного контролю з метою недопущення повторних порушень», 305-2 «Контроль підрозділом митних компетенцій правильності визначення митної вартості товарів», 307-3 «Здійснення контролю правильності класифікації товарів згідно з УКТЗЕД підрозділом митних компетенцій Держмитслужби», 309-4 «Перевірка підрозділом митних компетенцій правильності визначення країни походження товарів», 311-5 «Перевірка підрозділом митних компетенцій правильності справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати». Після спрацювання Автоматичної системи управління ризиками в митній декларації інспектор відділу митного оформлення № 1 митного поста «Житомир-центральний» направив запити до Координаційно-моніторингової митниці № 510 « Визначення митної вартості», № 371 «Класифікація товару» та № 440 «Визначення країни походження». 16.09.2024 Координаційно-моніторинговою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості № UA126000/2024/000005/2. У спірному випадку підставою для відмови у митному оформленні (випуску) товарів було те, що митна декларація не могла бути оформлена, оскільки декларантом у графі 45 декларації невірно розрахована митна вартість товару № 1, та вона не підтверджена документально, а вибраний метод її визначення не відповідає умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, чим порушено вимоги ст.52, 53 цього Кодексу. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару № UA126000/2024/000005/2. від 16.09.2024 дані графи 45 і 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного оформлення товару, а крім того це могло призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі. На виконання рішення про коригування вартості Житомирською митницею винесено картку відмови № UA101020/2024/007475 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. В адміністративному позові представник позивача не зазначає та не обґрунтовує, що картка відмови була винесена з порушенням процедури її винесення.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Представником позивача 13.09.2024 до Житомирської митниці було подано митну декларацію (далі - МД) № 24UA101020032526U1 для митного оформлення вживаного транспортного засобу марки BMW, модель 220d, номер кузова НОМЕР_1 , 2015 року випуску, вартістю 6754 євро. 13.09.2024 для митного оформлення автомобіля була подана митна декларація 24UA101020032526U1, в якій вказано митну вартість автомобіля за основним методом в розмірі 7054?євро (6754 євро фактурна вартість та 300 євро транспорті витрати).

До митної декларації були додані такі документи:

- рахунок-фактура (iнвойс) (Kaufvertrag) б/н від 21.08.2024;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 18.11.2015;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 12.09.2024;

- внутрішній договір (контракт) доручення № 202 26.04.2024 (нотаріально посвідчена довіреність);

- договір про надання послуг митного брокера б/н від 19.07.2024;

- висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом EN069996, від 18.11.2015;

- паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні 004062322, виданий 16.10.2019;

- фото;

- касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів № 5161-2658-5912-40130 від 10.09.2024;

- копія митної декларації країни відправлення 24PL402010E1041293 від 11.09.2024;

- паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FN 895453, виданий 18.05.2018.

Координаційно-моніторингова митниця скерувала декларанту вимогу про надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість автомобіля, а саме банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару; страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, а також висновку про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Листом від 13.09.2024 представник декларанта відповів, що всі можливі на той момент додаткові документи додані до МД, і надати ще додаткових документів він не має можливості.

Дослідивши подані документи, Координаційно-моніторингова митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 16.09.2024 № UA126000/2024/000005/2 за резервним методом 6 (шостим) на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби у зв`язку з неможливістю застосування інших методів визначення митної вартості, а саме методів 2а та методу 2б у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - у зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом і ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару МД № 24UA205140055143U8 від 30.08.2024: автомобіль легковий, б/в, марка згідно з довідником BMW, модель згідно з довідником - 418D, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015, номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_3 , тип палива - дизель, об`єм двигуна - 1995 см3, потужність - 110кВт, вартість - 9250 євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Прийняттю рішення передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом 16.09.2024.

На виконання прийнятого рішення Житомирською митницею було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/007475.

Вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товару було прийнято, а картку відмови було видано з порушенням вимог законодавства України, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо переміщення товарів через митний кордон України, процедури митного контролю та оформлення, митного регулювання, пов`язаного з встановленням та справлянням податків та зборів регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 52 цього Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - п`ятою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору). При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такі правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Судом встановлено, що спір у справі стосується виключно вартості товару, наявності чи відсутності підстав у митного органу для коригування митної вартості та правомірності застосування способу для її визначення.

Відповідно до ст. 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Суд зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постановах від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а, від 14.06.2022 у справі № 809/257/17.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 16.09.2024 № UA126000/2024/000005/2 (графа 33) зазначені такі підстави його прийняття:

- копія митної декларації № 24PL402010E1041293 від 11.09.2024 не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки вона складена не у країні фактичного експорту товару;

- відповідно до відомостей гр. 15 поданої до митного оформлення декларації від 13.09.2024 № 24UA101020032526U1, автомобіль транспортувався з Німеччини. Згідно інформації з особистого кабінету покупця автомобіль доставлено до Польщі, а документи до Німеччини, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування;

- покупка автомобіля була здійснена на Платформі auto1.com, в загальних положеннях якої вказано, що за допомогою Платформи автомобілі продаються виключно автодилерам, а власником транспортних засобів, пропонованих через Платформу, є компанія AUTO1 European Cars B.V. або компанія AUTO1 Italia Commercio s.r.l. В особистому кабінеті покупця, в розділі «Підтвердження замовлення автомобіля WBA2D710205C39444» зазначені наступні рахунки: рахунок-фактура автомобіля 90042401161752, рахунок за послугу 10024010605180, аукціонний рахунок 10024010605180, Transport Invoice 10024010605174, які не надані до митного оформлення. Разом з тим, в наданому документі під кодом 0380 б/н від 21.08.2024 вказано продавця: Hochtl Christian Gunter, який, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 18.22.2015 № НОМЕР_2 , є власником транспортного засобу і покупця Andrusenko Olha. Таким чином декларантом не надано повної та достовірної інформації щодо всіх складових понесених витрат;

- відповідно до довідки про транспортні витрати від 12.09.2024 витрати на доставку оцінюваного автомобіля до кордону України склали 300 євро. У зв`язку із відсутністю у митниці відомостей про точне місце укладання правочину купівлі-продажу товару та відсутністю інших документів, що підтверджують відомості про фактичну країну відправлення товару, митниця позбавлена можливості перевірити числові значення складової митної вартості - витрат на транспортування;

- відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України не подані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

- відомості про ціну продажу товару, викладені у документі під кодом 0380 б/н від 21.08.2024 та копії митної декларації країни відправлення № 24PL402010E1041293 від 11.09.2024 можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку надання митному органу засвідченого перекладу на українській мові даних документів;

Суд вважає позицію митного органу помилковою та зазначає таке.

26.04.2024 позивач видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (незалежно одне від одного) придбати (купити) за ціну та на умовах їм відомих за кордоном України, в будь-якій державі світу, у будь-якої фізичної чи юридичної особи на її ім`я будь-який транспортний засіб та перегнати (доставити) його до місця її проживання.

21.08.2024 між ОСОБА_1 (далі - Покупець) та ОСОБА_7 (Хьотль Кріштіан Гюнтер) (далі - Продавець) було укладено Угоду купівлі-продажу на вживаний транспортний засіб, відповідно до якої Продавець продав, а Покупець придбав вживаний транспортний засіб марки BMW, модель 220d, номер кузова НОМЕР_1 , 2015 року випуску, вартістю 6754 євро.

У зв`язку з цим було видано інвойс / Kaufvertrag від 21.08.2024, який містить відомості стосовно сторін угоди, ідентифікації транспортного засобу та запис про ціну вказаного автомобіля, а саме Hochtl Christian Gunter, Andrusenko Olha, транспортний засіб марки BMW, модель 220d, номер кузова НОМЕР_1 вартістю 6754 євро.

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 18.22.2015 № НОМЕР_2 , є ОСОБА_7 власником згаданого транспортного засобу.

Суд зауважує, що митна декларація країни відправника № 24PL402010E1041293 від 11.09.2024 містить посилання на договір від 21.08.2024, а також інформацію про отримувача ОСОБА_8 та відомості стосовно ідентифікації автомобіля марки BMW, модель 220d, номер кузова НОМЕР_1 .

За таких обставин суд вважає, що дії уповноважених осіб відповідача щодо запиту додаткових документів не ґрунтуються на вимогах чинного митного законодавства, оскільки в розумінні вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України уповноважена особа митниці має право запропонувати декларанту для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару надати додаткові документи лише у випадку коли подані декларантом документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вищевказаний інвойс, на переконання суду, є належним документом, що підтверджує вартість товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідає вимогам частини 2 статті 53 МК України.

Тобто декларант надав основні документи рахунок?фактуру від 21.08.2024, який містить фактичну фактурну вартість 6754? євро та документ про транспортні витрати на суму 300? євро, які разом формують суму митної вартості 7054? євро.

Суд зауважує, що документи, що містяться в особистому кабінеті на auto1.com (аукціонний рахунок, рахунок за послугу тощо), є внутрішнім регламентуючим матеріалом Платформи, який визначає порядок стягнення зборів між учасниками торгової платформи. Ці документи не є обов`язковими для встановлення фактичної ціни продажу, яка підтверджується оформленою комерційною угодою (рахунком?фактурою).

Суд не погоджується з твердженням відповідача, що той факт, що автомобіль придбано у фізичної особи, а не у компанії, пов`язаної з AUTO1 Group, що може свідчити про інший характер операції та невідповідність задекларованої вартості, оскільки купівля транспортного засобу у фізичної особи не змінює обов`язковості відображення фактичної суми угоди. Рахунок-фактура, виданий за такою операцією, є правовим документом, що засвідчує реальну вартість, незалежно від статусу продавця. Якщо фактична вартість підтверджується документально, то форма продавця (фізична особа чи юридична структура) не є підставою для автоматичного підвищення митної вартості.

Щодо застосування даних з вебсайту www.mobile.de, де ринкові ціни подібних автомобілів починаються від 8890?€ і вище, що суперечить задекларованій вартості 7054?€, суд звертає увагу, що такі оголошення часто відображають орієнтовні ціни, які зазвичай є нижчими за кінцеву вартість. Фактична ціна, підтверджена комерційними документами, є об`єктивним показником вартості угоди, а в основі визначення митної вартості має лежати сума, за яку відбулася операція, підтверджена рахунком?фактурою та іншими документами, а не загальнодоступні оголошення.

Також суд вважає безпідставним твердження, що відомості про ціну продажу товару, викладені у документі під кодом 0380 б/н від 21.08.2024 та копії митної декларації країни відправлення № 24PL402010E1041293 від 11.09.2024 можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості лише у випадку надання митному органу засвідченого перекладу на українській мові даних документів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Ця норма надає право митному органу вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, однак тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

При цьому, ст. 254 МК України передбачено три варіанти мови подання документів: українська мова; офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна; інша іноземна мова міжнародного спілкування.

Обов`язок надати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, виникає у декларанта тільки у разі відповідної вимоги митного органу, мотивованої тим, що дані, які містяться в таких документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Отже, на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.

У даному випадку відомості про ціну продажу, як зазначено у документі під кодом 0380 б/н від 21.08.2024, містять конкретні числові значення, що не залежать від мови викладення. Цифри та суми є універсальними показниками, які не втрачають своєї точності при перекладі, а митний орган має оцінювати числові значення незалежно від того, чи представлені вони у вихідному варіанті, оскільки ключовим аспектом є точність самої інформації, а не її мовна форма. Хоча вимога засвідченого перекладу документів на українську мову має забезпечити повну зрозумілість інформації для митних органів, вона не повинна автоматично призводити до відмови у використанні наданих даних, якщо числові показники є чіткими та однозначними.

Суд також звертає увагу, що у листі від 13.09.2024 митниця не витребовувала у позивача переклад документів, а вказала про неможливість їх врахування лише в консультації від 16.09.2024.

Крім того, відповідно до звіту експертного авто-товарознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу № 17/09/2024-3 від 17.09.2024 ринкова вартість автомобіля марки BMW модель 220d з номером кузова НОМЕР_1 на 17.09.2024 складає 6730 євро.

Верховний Суд у своїй постанові від 19.10.2022 у справі № 160/8762/21 зазначив, що норми законодавства не обмежують період подання платником податків необхідних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки платник податків може довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучити до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого балансу.

Вказаний висновок суд вважає релевантним до даної справи з мотивів подібності податкового та митного регулювання.

Застосування митним органом з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.

При цьому, суд зауважує, що у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA126000/2024/000005/2 від 16.09.2024 використано відомості з МД № 24UA205140055143U8 від 30.08.2024: автомобіль легковий, б/в, марка згідно з довідником BMW, модель згідно з довідником - 418D, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015, номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_3 , тип палива - дизель, об`єм двигуна - 1995 см3, потужність 110 кВт, ціна - 9250 євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Суд погоджується з доводами позивача, що автомобіль, який був предметом розмитнення за МД № 24UA205140055143U8 від 30.08.2024, має суттєві відмінності від автомобіля, який розмитнював позивач, оскільки лінія автомобілів BMW 2 Series зазвичай має нижчу стартову ціну завдяки акценту на економічність і спортивність, тоді як BMW 4 Series позиціонується виробником як лінія преміум-класу, відповідно, вартість автомобіля з порівнювальної декларації апріорі є вищою, ніж вартість автомобіля позивача.

Інші причини, зазначені в оскарженому рішенні, на думку суду, безпосередньо не впливають на визначення митної вартості та не можуть бути покладені в основу рішення про її корегування.

На переконання суду, ненадання декларантом додаткових документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про те, що ним було подано належний та достатній пакет документів під час митного оформлення спірного товару для підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору, у рішенні про коригування митної вартості не підтверджено належними доводами наявність у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; правильність визначення митної вартості за основним методом не спростована та наявність належних підстав для коригування митної вартості не доведена.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що доводи відповідача про наявність розбіжностей щодо ціни товару у документах, поданих до митного оформлення, не відповідають фактичним обставинам справи, відсутні також підстави ставити під сумнів задекларовану митну вартість спірного товару за основним методом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, а розбіжності, про які зазначено в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Відтак, оскільки відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, тому з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування вказаного рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Отже, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/007475 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 16.09.2024 № UA126000/2024/000005/2, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Pronina V. Ukraine, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.06.2006).

Суд враховує й те, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1767,59 грн підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України, яка прийняла протиправне рішення.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

У відповідності до частин 1 та 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 7 статті 139 КАС України закріплено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу представником позивача були надані наступні докази (у копіях):

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 001179 від 29.05.2020;

- ордер серії АМ № 1102409;

- договір № 04/10 про надання професійної правничої допомоги від 04.10.2024, згідно з пунктом 3.2 якого Клієнт сплачує гонорар протягом 15 днів з дня прийняття судового рішення у справі;

- акт приймання-передачі послуг № 04/10-1 до договору № 04/10 про надання професійної правничої допомоги від 04.10.2024, згідно з пунктом 4 якого сторони погодили фіксований гонорар у розмірі 10000 гривень;

- детальний опис наданих послуг правничої допомоги до договору № 04/10 про надання професійної правничої допомоги від 04.10.2024.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 КАС України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічна позиція суду викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 580/3324/19.

Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08.03.2023 у справі № 873/52/22 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу у цій справі оцінено у 10000,00 грн.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі № 360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, аналізуючи документи надані представником позивача на підтвердження витрат на правничу (правову) допомогу, враховуючи категорію та складність справи, ціну та предмет позову, а також те, що розгляд справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без виклику сторін, виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо), суд вважає розмір вартості наданих послуг є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та результатом розгляду справи, а відтак, вимоги про відшкодування 10000,00 грн витрат на правничу допомогу - необґрунтованими та такими, що не відповідають критеріям реальності та розумності.

Враховуючи досліджені судом докази щодо витрат на професійну правничу допомогу, критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, суд доходить висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн на користь позивача.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) до Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України (вул. Дегтярівська, 11Г, м. Київ, 04119, ЄДРПОУ 43958390), Житомирської митниці Державної митної служби України (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, ЄДРПОУ 44005610) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Координаційно-моніторингової митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 16.09.2024 № UA126000/2024/000005/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/007475.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1767,59 грн (одна тисяча сімсот шістдесят сім гривень 59 копійок) та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 18 лютого 2025 р.

18.02.25