Ухвала

від 18.02.2025 по справі 260/934/25

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви в частині позовних вимог

18 лютого 2025 рокум. Ужгород№ 260/934/25

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Господарського суду Закарпатської області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Господарського суду Закарпатської області, Державної судової адміністрації України, яким просить суд:

1. Визнати протиправними дії Господарського суду Закарпатської області щодо нарахування та виплати судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період роботи з 16 травня 2024 року по 31 січня 2025 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 гривень.

2. Зобов`язати Господарський суд Закарпатської області здійснити перерахунок та виплату належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 16 травня 2024 року по 31 січня 2025 року (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту та допомоги на оздоровлення, яку суддя отримував в цей період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 та 2025 роках році в розмірі 3028,00 грн та з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період.

3. Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 16 травня 2024 року по 31 січня 2025 року (включно) для здійснення всіх передбачених законодавством нарахувань та допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2024-2025 роках у розмірі 3028,00 грн відповідно.

4. Зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування (забезпечити Господарський суд Закарпатської області бюджетними асигнуваннями) для здійснення видатків з виплати належної судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 16 травня 2024 року по 31 січня 2025 року (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту та допомоги на оздоровлення, яку суддя отримував в цей період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024-2025 роках 3028,00 грн з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період.

5. Встановити судовий контроль за виконанням рішення та зобов`язати відповідачів в тридцятиденний строк з дати набрання судовим рішенням законної сили подати звіт про виконання судового рішення в частині пунктів 3, 5 прохальної частини позовної заяви за формою та змістом відповідно до частин 2, 3 статті 382-2 КАС України.

Ухвалою суду від 12 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху на підставі статей 123 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог.

13.02.2025 року до суду надійшла заява, в якій позивач просить визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк звернення до суду з даним позовом за період з 16 травня 2024 року по 16 листопада 2024 року. В обґрунтування причин пропуску звернення до суду вказує, що в зазначений судом «спірний період» з 16 травня 2024 року по 16 листопада 2024 року позивачем не отримувалося будь-яких письмових повідомлень про те, який розмір прожиткового мінімуму був застосований при розрахунку суддівської винагороди, регіонального коефіцієнту, доплат, допомоги на оздоровлення, а тому з точки зору принципів правової визначеності та належного урядування в мене за загальним правилом не могло виникнути підстав для обґрунтованого сумніву в добросовісності відповідачів при здійсненні фінансування та виплати суддівської винагороди.

При розгляді заяви позивача, суддя виходить з такого.

Так, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Аналізуючи наведені положення законодавства, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі №240/532/20 (постанова від 11.02.2021) за схожих фактичних обставин сформулював такі висновки:

«Установлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.

Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Оцінюючи обставини звернення позивачки з позовом до суду, із урахуванням положень частини п`ятої статті 122 КАС України суд зазначає, що вказаною нормою статті 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету як найскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду».

Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошував, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Вирішуючи питання щодо дотримання процесуальних строків суд зазначає таке.

Реалізація позивачкем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Так, згідно з матеріалами позовної заяви, позовні вимоги охоплюють період з 16 травня 2024 року по 31 січня 2025 року щодо невиплати суддівської винагороди у повному обсязі, як позивач вважає.

Верховний Суду у своїх постановах неодноразово зазначав, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд враховує, що суддівська винагорода є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено виплату грошового забезпечення, з яких складових воно складається, як обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Відтак, з дня отримання виплати особою, якій вона здійснюється вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулася до уповноваженої особи із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від роботодавця відповіді на подану нею заяву.

З урахуванням викладеного суд зауважує про те, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на суддівську винагороду в той момент, коли не отримав її в повному обсязі, як він вважає.

Але позивач отримуючи щомісячно суддівську винагороду, як він вважає не в повному обсязі, протягом тривалого часу не звертався до суду з метою захисту своїх прав та інтересів. Такі дії не можуть вважатися такими, що вчинені в розумний строк, без обґрунтованих зволікань.

Тому суд вважає, що строк на звернення до суду необхідно обраховувати з 16 травня 2024 року, коли позивач не отримував суддівську винагороду в повному обсязі, як він вважає і відповідно повинен був дізнатись про порушення своїх прав.

Тобто, недоотримавши суддівську винагороду за травень 2024 року, позивач мав звернутися до суду з позовом у строк до серпня 2024 року, відповідно за червень 2024 року - до вересня 2024 року, за липень 2024 року - до жовтня 2024 року, за серпень 2024 року - до листопада 2024 року, за вересень 2024 року - до грудня 2024 року, за жовтень - до січня 2025 року.

З урахуванням викладених доводів суд дійшов висновку про пропуск строку на звернення до суду в частині вимог, які виходять за межі тримісячної позовної давності в даній категорії справи, а саме: з 16 травня 2024 року по 16 листопада 2024 року.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).

Розглянувши наведені у заяві про поновлення строків звернення до суду причини, суд не вбачає об`єктивних непереборних підстав, які можна вважати обґрунтованими та поважними для пропуску звернення до суду.

Жодних інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.

За таких обставин, вказані позивачем у заяві причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними.

Тому позовна заява ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо періоду з 16 травня 2024 по 16 листопада 2024 року, підлягає поверненню позивачу на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 169, 243, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ВСТАНОВИВ

Позовну заяву ОСОБА_1 до Господарського суду Закарпатської області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог щодо:

- нарахування та виплати судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період роботи з 16 травня 2024 року по 16 листопада 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 гривень.

- зобов`язання Господарського суду Закарпатської області здійснити перерахунок та виплату належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 16 травня 2024 року по 16 листопада 2024 року зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту та допомоги на оздоровлення, яку суддя отримував в цей період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 та 2025 роках році в розмірі 3028,00 грн та з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період.

- визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 16 травня 2024 року по 16 листопада 2024 року для здійснення всіх передбачених законодавством нарахувань та допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2024-2025 роках у розмірі 3028,00 грн відповідно.

- зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування (забезпечити Господарський суд Закарпатської області бюджетними асигнуваннями) для здійснення видатків з виплати належної судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 16 травня 2024 року по 16 листопада 2024 року зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту та допомоги на оздоровлення, яку суддя отримував в цей період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024-2025 роках 3028,00 грн з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період - повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Я. М. Калинич