Рішення

від 31.03.2025 по справі 260/934/25

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2025 рокум. Ужгород№ 260/934/25 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі - Деяк О.М.,

за участю сторін:

позивач: не з`явилася,

представник відповідача 1: не з`явився,

представник відповідача 2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Господарського суду Закарпатської області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Господарського суду Закарпатської області (далі відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі відповідач 2), яким просить суд:

1. Визнати протиправними дії Господарського суду Закарпатської області щодо нарахування та виплати судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період роботи з 16 травня 2024 року по 31 січня 2025 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 гривень.

2. Зобов`язати Господарський суд Закарпатської області здійснити перерахунок та виплату належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 16 травня 2024 року по 31 січня 2025 року (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту та допомоги на оздоровлення, яку суддя отримував в цей період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 та 2025 роках році в розмірі 3028,00 грн. та з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період.

3. Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 16 травня 2024 року по 31 січня 2025 року (включно) для здійснення всіх передбачених законодавством нарахувань та допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2024-2025 роках у розмірі 3028,00 грн. відповідно.

4. Зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування (забезпечити Господарський суд Закарпатської області бюджетними асигнуваннями) для здійснення видатків з виплати належної судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 16 травня 2024 року по 31 січня 2025 року (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту та допомоги на оздоровлення, яку суддя отримував в цей період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024-2025 роках 3028,00 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період.

5. Встановити судовий контроль за виконанням рішення та зобов`язати відповідачів в тридцятиденний строк з дати набрання судовим рішенням законної сили подати звіт про виконання судового рішення в частині пунктів 3, 5 прохальної частини позовної заяви за формою та змістом відповідно до частин 2, 3 статті 382-2 КАС України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що в період з 16.05.2024 по 31.01.2025 належна йому суддівська винагорода нараховувалася та виплачувалася відповідачем 1, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлювався в статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» - 2102,00 грн. Однак, відповідно до приписів спеціального законодавства, відповідач 1 повинен був нарахувати йому суддівську винагороду виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року, зокрема: у 2024 та 2025 роках в розмірі 3028,00 грн. Зазначає, що внаслідок цього розмір його винагороди не відповідає розміру, установленому спеціальним законом, у зв`язку із чим він не погоджується із сумою виплаченої йому суддівської винагороди та вважає, що відповідачами порушено його право на належне матеріальне забезпечення.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Господарського суду Закарпатської області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії було повернуто позивачу в частині позовних вимог щодо:

- нарахування та виплати судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період роботи з 16 травня 2024 року по 16 листопада 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 гривень.

- зобов`язання Господарського суду Закарпатської області здійснити перерахунок та виплату належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 16 травня 2024 року по 16 листопада 2024 року зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту та допомоги на оздоровлення, яку суддя отримував в цей період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 та 2025 роках році в розмірі 3028,00 грн та з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період.

- визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 16 травня 2024 року по 16 листопада 2024 року для здійснення всіх передбачених законодавством нарахувань та допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2024-2025 роках у розмірі 3028,00 грн відповідно.

- зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування (забезпечити Господарський суд Закарпатської області бюджетними асигнуваннями) для здійснення видатків з виплати належної судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 16 травня 2024 року по 16 листопада 2024 року зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту та допомоги на оздоровлення, яку суддя отримував в цей період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024-2025 роках 3028,00 грн з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 18.02.2025 року, а також копію адміністративного позову в електронному вигляді було надіслано відповідачам на офіційні адреси електронної пошти, та доставлено в електроннні кабінети таких 19.02.2025 року відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

Відповідачі відзиви на позов у строк встановлений судом (п`ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) не подали, як і будь-які докази у спростування позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, однак про час і дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, однак про час і дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, однак про час і дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На виконання вимог ч.13 ст.10 та ч.1 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.4 ст.229 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Указом Президента України «Про призначення судді» від 08.05.2024 року №306/2021, ОСОБА_1 , призначено на посаду судді Господарського суду Закарпатської області.

Наказом голови Господарського суду Закарпатської області від 15.05.2024 року №02.4-06/8-к ОСОБА_1 з 16.05.2024 року зараховано до штату суду з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.

Згідно з наказом голови Господарського суду Закарпатської області від 05.09.2024 року №02.4-06/58-к ОСОБА_1 встановлено виплату щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 20% від посадового окладу з 05.09.2024 року та постановлено додатково застосувати до базового розміру посадового окладу судді регіональний коефіцієнт 1,1 як судді, що здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб з 05.09.2024 року.

Відповідно до довідок Господарського суду Закарпатської області від 29.01.2025 року №55 та від 06.02.2025 року №57 вбачається, що:

- з дати зарахування ОСОБА_1 до штату суду (16.05.2024) розмір його посадового окладу визначався виходячи з 30 розмірів прожиткового мінімуму «для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», в сумі 2102 грн. (30 х 2102,00 грн);

- з дати набуття повноважень (05.09.2024) розмір посадового окладу ОСОБА_1 визначався виходячи з 30 розмірів прожиткового мінімуму «для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», в сумі 2102,00 грн. з урахуванням встановленого в пункті 2 частини 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регіонального коефіцієнту (30 х 2102,00 грн * 1,1 = 69366,00 грн.) та доплати за вислугу років (пункт 1 частина 2, частина 5 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») 69366,00 грн + 20% = 83239,20 грн.

В період з 16.05.2024 року по 31.01.2025 року належна ОСОБА_1 суддівська винагорода нараховувалася та виплачувалася Господарським судом Закарпатської області, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлювався в статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» 2102,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Суд зауважує, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом - Законом України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі по тексту Закон №1402-VIII), гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, а також від 04.12.2018 №11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону №1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

З 30.09.2016 набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України» (щодо правосуддя) (далі по тексту - Закон №1401-VIII).

Законом №1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України від 15.07.1999 №966-XIV «Про прожитковий мінімум», відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зі змісту означеної норми Закону №966-XIV вбачається, що у ній закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 9 листопада 2023 року №3460-IX (далі по тексту - Закон України №3460-IX) встановити з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб - 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб - 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Слід зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас законами про державний бюджет фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.

Проте, означені Закони України №3460-IX та №4059-IX не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 (3028,00 грн.), 01.01.2025 (3028,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.), на підставі Законів України №3460-IX, №4059-IX була неправомірною.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №240/3795/22, від 12.07.2023 у справі №140/5481/22.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Господарським судом Закарпатської області нараховано та виплачено позивачу за спірний період суддівську винагороду, виходячи з розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн. Така обставина не заперечується сторонами по справі.

При цьому, як зазначено вище, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 (3028,00 грн.) 01.01.2025 (3028,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.), на підставі Законів України №3460-IX, №4059-IX була неправомірною.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що Господарський суд Закарпатської області, нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застосуванням прожитковий мінімум - 2102,00 грн., діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону №1402-VIII, що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді.

Таким чином, Господарським судом Закарпатської області вчинено протиправні дії щодо нарахування та виплати судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 , у період з 17 листопада 2024 року по 31 січня 2025 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.

Суд зазначає, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 148 Закону №1402-VIII Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Відповідно до статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

В силу частини першої та другої статті 22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

ДСА України є головним розпорядником бюджетних коштів.

Пунктами 2 та 4 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 №141/0/15-19, Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Державна судова адміністрація України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів (пункт 2 Положення).

Пунктом 3 Положення передбачено, що територіальні управління Державної судової адміністрації України є територіальними органами Державної судової адміністрації України.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першою, другою та п`ятою статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного Кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.

Тобто, Господарський суд Закарпатської області здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі на 2024, 2025 роки.

Судом встановлено, що ДСА України, як головним розпорядником бюджетних коштів, сума коштів була недостатньою виділена для забезпечення виплати Господарському суду Закарпатської області суддівської винагороди обчисленої з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2024 року - 3028,00 грн.

Відтак, невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов`язана з бездіяльністю ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів, крім Верховного Суду (стаття 148 Закону №1402-VIII).

Із врахуванням статусу ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу, у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 (справа №280/788/19) дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі щодо розміру суддівської винагороди, яким зобов`язано ДСА України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.

За таких обставин і правового врегулювання суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Господарського суду Закарпатської області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за період з 17.11.2024 року по 31.01.2025 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-ІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Як наслідок, похідні від них вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії, необхідні для відновлення порушених прав позивача підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання Державну судову адміністрацію України забезпечити Господарський суд Закарпатської області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за період з 17.11.2024 року по 31.01.2025 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-ІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року - 3028 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Правомірність обрання такого способу захисту підтверджено Верховним Судом у постановах від 15.08.2023 у справі №120/19262/21-а та від 20.11.2023 по справі №120/709/22-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, з метою ефективного способу захисту порушених прав позивача суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Господарського суду Закарпатської області провести нарахування та виплату судді судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 17.11.2024 року по 31.01.2025 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-ІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року - 3028 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення та зобов`язання відповідачів в тридцятиденний строк з дати набрання судовим рішенням законної сили подати звіт про виконання судового рішення в частині пунктів 3, 5 прохальної частини позовної заяви за формою та змістом відповідно до частин 2, 3 статті 382-2 КАС України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття судового рішення у справі. Тобто, питання щодо зобов`язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

Позивачем не обґрунтовано необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, а з матеріалів справи не вбачається об`єктивних обставин, які б викликали сумнів щодо добровільного виконання відповідачем рішення суду у цій справі.

Таким чином клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Господарського суду Закарпатської області (вул. Коцюбинського, буд. 2А, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 03499922), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 00020, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити ді - задовольнити.

Визнати протиправними дії Господарського суду Закарпатської області щодо нарахування та виплати судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період роботи з 17 листопада 2024 року по 31 січня 2025 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 гривень.

Зобов`язати Господарський суд Закарпатської області здійснити перерахунок та виплату належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 17 листопада 2024 року по 31 січня 2025 року (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту та допомоги на оздоровлення, яку суддя отримував в цей період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 та 2025 роках році в розмірі 3028,00 грн. та з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 17 листопада 2024 по 31 січня 2025 року (включно) для здійснення всіх передбачених законодавством нарахувань та допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2024-2025 роках у розмірі 3028,00 грн відповідно.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування (забезпечити Господарський суд Закарпатської області бюджетними асигнуваннями) для здійснення видатків з виплати належної судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 17 листопада 2024 року по 31 січня 2025 року (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту та допомоги на оздоровлення, яку суддя отримував в цей період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024-2025 роках 3028,00 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08 квітня 2025 року.

СуддяЯ. М. Калинич