Ухвала

від 18.02.2025 по справі 440/2048/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

18 лютого 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/2048/25Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., розглянувши заяву представника Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Полтавський турбомеханічний завод" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №3/4-1631 від 10 січня 2025 року про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.

Позовна заява зареєстрована Полтавським окружним адміністративним судом 17.02.2025. Справі присвоєно єдиний унікальний номер 440/2048/25. Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2025 року головуючим суддею визначено Ясиновського Івана Григоровича.

До позову долучено заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеного складу суду від 18.02.2025, заяву про забезпечення позову у справі №440/2048/25 передано судді Ясиновському І.Г.

Заявник в заяві про забезпечення позову просить вжити судом заходи шляхом:

зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №3/4-1631 від 10 січня 2025 року про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу;

заборони Головному управлінню ДПС у Полтавській області вживати заходи по стягненню податкового боргу на підставі рішення №3/4-1631 від 10 січня 2025 року про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу;

зупинення стягнення на підставі рішення Головного правління ДПС у Полтавській області №3/4-1631 від 10 січня 2025 року про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.

В обґрунтування зазначено, що оскільки позивач не погоджується з вказаним рішенням, зважаючи, що передчасне стягнення коштів з рахунків Позивача може вплинути на стабільність роботи підприємства, адже сплата коштів постачальникам, оплата комунальних послуг та заробітної плати працівникам може бути заблоковано за недостатністю коштів після такого стягненню. В разі стягнення коштів Відповідачем з Позивача в рахунок погашення боргу за оскаржуваним Рішенням, ефективність захисту прав Позивача нівелюється, і дана обставина призведе до необхідності вжиття додаткових заходів за захистом своїх прав, які зараз можна уникнути прийнявши рішення про забезпечення позову до закінчення розгляду справи та набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Також, оскаржуваним Рішенням не враховано, що підприємство має суму до відшкодування податку на додану вартість, що унеможливлює його прийняття взагалі. Також заявником зазначається, що вказане рішення є виконавчим документом та на підставі нього можуть стягуватися грошові кошти підприємства не чекаючи результату розгляду даної справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З аналізу положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що забезпеченням адміністративного позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи, визначених заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу, а також відповідати змісту позовних вимог.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа звернувшись з такою заявою, позовним вимогам.

Застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпечення позову у такий спосіб є виходом за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність, в свою чергу, передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В той же час, позивачем до заяви про забезпечення позову не додано беззаперечних доказів в підтвердження ознак протиправності оскаржуваного рішення, які б у сукупності із зазначеними обставинами надавали змогу прийняти рішення про забезпечення позову в спосіб визначений позивачем.

Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які заявник посилається у заяві про забезпечення позову.

Не доведено позивачем і того, що без вжиття заходів забезпечення позову ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, стане неможливим.

Щодо тверджень позивача про те, що стягнення коштів з рахунків Позивача може вплинути на стабільність роботи підприємства, адже сплата коштів постачальникам, оплата комунальних послуг та заробітної плати працівникам може бути заблоковано за недостатністю коштів після такого стягненню, суд зазначає, що ні до заяви про забезпечення позову, ні до позову не було додано жодних документів в підтвердження як розміру суми заборгованості (або в межах якої винесено оскаржене рішення), так і документів в підтвердження фінансового стану позивача та його обсягів поточних зобов`язань, зокрема в тій частині про яку як зазначає його представник він не зможе виконати у разі стягнення коштів.

Також суд звертає увагу представника позивача, що його аргументи зводяться до того, що на підставі оскарженого рішення може бути звернено стягнення на кошти позивача з огляду на те, що таке рішення є виконавчим документом та з огляду на вимоги абз. 2 п. 95.5 ст. 95 ПК України.

Так, згідно абз. 2 п. 95.5 ст. 95 ПК України, у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків / електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг / емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

Таким чином, вимоги вказаної норми свідчить про наявність ряду обставин, зокрема про наявність податкового боргу, який виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу та за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати.

Водночас ні матеріали справи, ні заява про забезпечення позову не містять жодної інформації про те у зв`язку із чим було винесено оскаржене рішення, чи настав 90 денний строк не сплати суми податкового боргу, а також не містять доказів наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків.

Відтак, станом на час розгляду такої заяви про забезпечення позов у суду відсутні підстави вважати про те, що вказане рішення буде виконуватися саме за вказаних умов, без окремого рішення суду, як того вимагає п. 95.3. ст. 95 ПК України.

Так, згідно п. 95.3. ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків / електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг / емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відтак, саме по собі таке твердження позивача щодо стягнення коштів без рішення суду наразі є лише припущенням, що не підтверджено жодними доказами стосовно вчинення відповідачем відповідних активних дій. Як наслідок і вимога заяви про забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню ДПС у Полтавській області вживати заходи по стягненню податкового боргу на підставі рішення №3/4-1631 від 10 січня 2025 року про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу є неспівмірною.

Обраний засіб забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії оскаржуваного рішення є фактичним вирішенням справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, направлений не на саме рішення, а на наслідки його виконання.

Суд зазначає, що при розгляді клопотання про забезпечення позову не може вирішуватись питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.

Їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду самої справи, з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які сторони вправі надавати суду саме в ході розгляду адміністративної справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому заява позивача про забезпечення адміністративного позову залишається судом без задоволення.

Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248, 256, 294 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" про забезпечення адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.7-8 с. 44 та с. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України.

СуддяІ.Г. Ясиновський