Рішення від 20.06.2025 по справі 440/2048/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/2048/25Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому проваджені справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення.

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (надалі - позивач, ПрАТ "ПТМЗ") до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), у якому просить визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №3/4-1631 від 10 січня 2025 року про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає таке рішення ГУ ДПС у Полтавській області №3/4-1631 від 10 січня 2025 року незаконним та необґрунтованим, посилаючись на те, що зі змісту оскаржуваного рішення відповідача не можливо встановити періоду та структури боргу за яким його прийнято, що свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення і є окремою і достатньою підставою для визнання цього рішення протиправним та його скасування. Недоліки оскаржуваного рішення впливають на можливість чітко встановити його зміст, зокрема не дає можливості встановити періоду, підстави виникнення, виду податку за яким прийнято, що свідчить про суттєвість таких недоліків та їх безпосередній вплив на правомірність рішення контролюючого органу. Крім того, наголошує, що форма спірного рішення затверджена наказом Державної податкової служби України від 06.12.2019 №199, проте такий наказ не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, а тому до цього часу він є внутрішнім документом рекомендаційного характеру. Тому вважає, що оскільки цей наказ не зареєстрований в Міністерстві юстиції України відповідач не може посилатися на нього як правове обґрунтування своїх дій.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

10.03.2025 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /а.с. 31-34/, в якому представник Головного управління ДПС у Полтавській області просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що Згідно з даними інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за платником податків ПРАТ ПОЛТАВСЬКИЙ ТУРБОМЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД станом на 26.02.2025 обліковувався податковий борг у загальному розмірі 21845381,14 грн, який виник від 22.04.2024. У зв`язку з наявністю податкового боргу ГУ ДПС у Полтавській області було сформовано податкову вимогу №0007185-1305-1631 від 31.05.2024, яка направлена на адресу ПРАТ ПОЛТАВСЬКИЙ ТУРБОМЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Вищезазначену податкову вимогу уповноваженою особою ПРАТ ПОЛТАВСЬКИЙ ТУРБОМЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД отримано 06.06.2024.

13.03.2025 до суду надійшла відповідь позивача на відзив /а.с.66-67/, у якій представник позивача, наполягаючи на раніше наведених аргументах, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

20.03.2024 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких представник відповідача наполягав на відсутності підстав для задоволення позову /а.с. 81-82/.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

ПрАТ "ПТМЗ" зареєстроване як юридична особа та взяте на облік як платник податків.

10 січня 2025 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято рішення №3/4-1631 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, в якому зазначено, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах ПрАТ ПТМЗ.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню ГУ ДПС у Полтавській області про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 ПК України).

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.3 статті 6 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Підпунктами 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 67 ПК України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 95.5 ст. 95 ПК України в редакції, чинній на час прийняття рішення, встановлено, що у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У таких випадках:

рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Форма рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу затверджена наказом Державної податкової служби України від 06.12.2019 № 199 Про затвердження примірних форм рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу; журналу реєстрації рішень, прийнятих відповідно до статті 95 Податкового кодексу України.

Затверджена форма рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу не передбачає зазначення конкретної суми стягнення податкового боргу.

Відповідач стверджує, що податковий борг у позивача виник у результаті несплати узгоджених грошових зобов`язань, самостійно визначених платником податків у податкових деклараціях по ПДВ, орендній платі з юридичних осіб, земельному податку з юридичних осіб та податку на нерухоме майно, що подані контролюючому органу в установленому ПК України порядку.

При цьому, на думку відповідача, у спорі щодо підстав виникнення боргу, як підстав винесення оскаржуваних рішень, належним доказом є саме інтегрована картка платника податків.

Верховним Судом в постанові від 17.06.2021 у справі № 440/4736/19 сформульовано правовий висновок стосовно правових наслідків відсутності суми податкового боргу в рішенні про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Так, Верховним Судом вказано, що відповідно до п. 95.5 ст. 95 ПК України рішення контролюючого органу є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи, а посилання контролюючого органу на наказ, яким затверджена примірна форма рішення не є нормативно-правовим актом, що не спростовує необхідність чіткого і зрозумілого формулювання такого рішення в частині визначення джерела, за рахунок коштів якого буде здійснено погашення податкового боргу, а також конкретної суми, яка підлягає стягненню, та підстави виникнення цього податкового боргу.

На думку суду касаційної інстанції, необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов`язана, із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.

Відповідно, у спорах щодо правомірності прийнятих відповідно до п. 95.5 ст. 95 ПК України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов`язкових умов, про які вже зазначалося, в тому числі й щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення, сплив 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань та/або пені.

Аналогічні підходи до правозастосування п. 95.5 ст. 95 ПК України знайшли відображення у постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі №805/1427/17, яка враховується колегією суддів відповідно до ч. 3 ст. 341 КАС України.

У цій постанові Верховний Суд також зазначав, що принцип правової визначеності як загальний правовий принцип поширюється, в тому числі на етап правозастосування. Органи державної влади повинні дотримуватися цього принципу та забезпечувати правову передбачуваність прийнятих ними рішень, що досягається, зокрема чіткістю визначення правового стану особи, якої стосується індивідуальний акт.

Вирішуючи спір про правомірність рішення суб`єкта владних повноважень, адміністративний суд перевіряє це рішення на відповідність критеріям правомірності, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України. У разі якщо рішенням порушені права, свободи або законні інтереси особи, яка оскаржила до суду це рішення, суд визнає протиправним та скасовує індивідуальний акт чи окремі його положення, як це передбачено п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України. Суд не наділений повноваженнями вносити зміни до рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема визначити, яка сума податкового боргу підлягає стягненню, якщо сума податкового боргу в рішенні не вказана.

Суд також враховує, що загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постановах від 19.05.2020 у справі №820/2300/18, від 30.04.2020 у справі №810/384/16, від 17.03.2020 у справі № 808/4140/15, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, у яких Верховний Суд звертав увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У постанові від 05.02.2021 у справі №815/6356/15 Верховний Суд зазначив, що відсутність у податковому повідомленні-рішенні посилання на законодавчий акт, на підставі якого відповідачем застосовано штрафні санкції та визначено їх розмір суттєво впливає на правомірність такого рішення, а суд позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

Оскаржене у цій справі рішення від 10.01.2025 №3/4-1631, в якому зазначено про погашення усієї суми податкового боргу, не дає можливості встановити суму податкового боргу та вид податкового зобов`язання, щодо погашення якого його прийнято.

Відсутність у рішенні відповідача вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Застосовуючи у даній справі приведені висновки Верховного Суду відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, суд доходить до висновку, що оскільки в рішенні про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу від 10.01.2025 №3/4-1631, яке є предметом оскарження в цій справі, не зазначена сума податкового боргу, не вказано за яким податком виник податковий борг, підстави його виникнення, чи сплив 90-денний строк, наступний за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань та/або пені, що не дає можливості встановити суму податкового боргу, щодо погашення якого прийнято це рішення.

В свою чергу, відсутність у рішенні ГУ ДПС у Полтавській області вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі, тому суд доходить до висновку про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у ч. 2 ст. 2 КАС України, що тягне за собою правові наслідки у вигляді протиправності такого рішення.

Доводи відповідача, що оскаржене рішення за своєю формою відповідає наказу ДПС України від 06.12.2019 № 199, в рішенні зазначено увесь перелік відомостей, що вимагаються ст. 95 ПК України, а відомості про структуру, походження та розмір боргу позивачу відомі, суд відхиляє як необґрунтовані та спростовані приведеними вище висновками суду.

Суд зауважує, що затверджена наказом ДПС України від 06.12.2019 № 199 форма рішення не передбачає буд-яких додатків, тому посилання відповідача, що інформація про структуру, походження та розмір боргу Позивачу відома з 06.06.2024 та з того часу останній не вживав заходів щодо оскарження податкової вимоги №0007185-1305-1631 від 31.05.2024 або заходів для погашення податкового боргу, є незмістовними.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Натомість, як зазначалось вище, оскаржуване рішення прийнято згідно із його змістом щодо усієї суми податкового боргу та до такого рішення не додано жодного документу, який би надав позивачу можливість бути обізнаним щодо розміру податкового боргу, який підлягає стягненню та підстав його виникнення, що свідчить про недотримання контролюючим органом при прийнятті такого рішення, передбачених ст. 2 КАС України, вимог щодо добросовісності і пропорційності рішення суб`єкта владних повноважень.

Про необхідність зазначення конкретних сум у рішенні про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу свідчить те, що контролюючий орган має право пред`явлення платіжних документів банкам на підставі такого рішення, отже рішення не може бути ані безмежним, ані невизначеним.

Платник податків також має право бути обізнаним про розмір грошових коштів, які за таким рішенням списуватимуться з рахунків у банках без його згоди та без звернення до суду.

Наведене свідчить про пропорційність та додержання балансу прав та інтересів сторін таких правовідносин.

Визначення певної суми податкового боргу, яким обмежується реалізація рішення про його стягнення, встановлює межі прав контролюючого органу та запобігає можливим зловживанням та помилковому пред`явленню банкам платіжних інструментів за іншими зобов`язаннями, що виходять за межі розглянутої процедури.

Порядок ініціювання та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг врегульовано Інструкцією №163.

Згідно із підпунктом 19 пункту 6 Інструкції №163 примусове списання (стягнення) це платіжна операція з рахунку платника, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановленого законом України виконавчого документа у випадках, передбачених законодавством України, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, чи рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) у випадках, передбачених ПК України.

При цьому, згідно із підпунктом 2 пункту 62 Інструкції №163 стягувач ініціює примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників податків - на підставі рішення суду або рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу (за умов, визначених у пункті 95.5 статті 95 ПК України).

Особливістю примусового списання, згідно із абзацом третім пункту 64 Інструкції №163, є те, що стягувач не подає надавачу платіжних послуг рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, на підставі якого оформлено платіжну інструкцію.

Таким чином, процедура примусового списання коштів платника податків визнає рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу рівнозначним як виконавчому документу, так і судовому рішенню, отже є правомірним очікувати від такого рішення контролюючого органу додержання мінімальних стандартів процедури стягнення коштів без згоди платника податків та без судового рішення визначення у ньому суми податкового боргу.

З урахуванням наведеного, дотримання принципів добросовісності та безсторонності зумовлює необхідність зазначення контролюючим органом у тексті рішення, як повного розміру суми податкового боргу, який підлягає погашенню у порядку пункту 95.5 статті 95 ПК України, так і підстав виникнення цього боргу, оскільки цим підтверджувалось би додержання вимог вказаної норми щодо умов (меж) прийняття рішення (1) грошових зобов`язань, визначених платником податків у податкових деклараціях, (2) не сплачених протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку їх сплати.

Отже, лише за таких обставин, контролюючий орган та платник податків будуть знаходитись у ситуації юридичної визначеності у процедурі стягнення податкового боргу в порядку пункту 95.5 статті 95 ПК України.

Водночас, суд звертає увагу на те, що загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постановах від 19 травня 2020 року у справі №820/2300/18, від 30 квітня 2020 року у справі №810/384/16, від 17 березня 2020 року у справі № 808/4140/15, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16, у яких Верховний Суд звертав увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Однак, у цьому випадку, недоліки оскаржуваного рішення впливають на можливість чітко встановити його зміст, зокрема розмір суми, яка підлягає стягненню та підстави її виникнення, що свідчить про суттєвість таких недоліків та їх безпосередній вплив на правомірність рішення контролюючого органу.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, які фактично визначають вимоги, зокрема до рішень суб`єктів владних повноважень, законодавцем закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, з огляду на те, що рішення відповідача від 10.01.2025 №3/4-1631 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу прийнято не добросовісно і не пропорційно та фактично ставить позивача у ситуацію юридичної невизначеності у процедурі стягнення податкового боргу в порядку пункту 95.5 статті 95 ПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для його визнання протиправним та скасування.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн /а.с. 8/.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на ухвалення судом у цій справі рішення про задоволення позовних вимог фізичної особи, понесені позивачем судові витрати сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (вул. Зіньківська, буд. 6, м. Полтава, Полтавська область, 36029, ідентифікаційний код 00110792) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код ВП 44057192) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 10.01.2025 №3/4-1631 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд.4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код ВП 44057192) на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (вул. Зіньківська, буд. 6, м. Полтава, Полтавська область, 36029, ідентифікаційний код 00110792) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на дане рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяІ.Г.Ясиновський