Повістка

від 17.02.2025 по справі 420/16734/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/16734/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

суддя-доповідач Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕВОЛ» про ухвалення додаткового судового рішення по справі № 420/35790/23 за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕВОЛ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЕВОЛ» звернулось з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UА500500/2024/000120/2 від 22.02.2024 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UА500500/2024/000233 від 22.02.2024 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UА500500/2024/000120/2 від 22.02.2024 року.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UА500500/2024/000233 від 22.02.2024 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕВОЛ» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4844,8 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕВОЛ» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року апеляційну скаргу Одеської митниці залишено без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року залишено без змін.

20.12.2024 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «СТЕВОЛ» - адвоката Шморгун В.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якій адвокат, зокрема, просив стягнути з Одеської митниці на користь ТОВ «СТЕВОЛ» судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 12000 грн.

30.01.2025 року адвокат подав до суду клопотання, до якого додано акт прийому-передачі наданих послуг від 29.01.2025 року (отримано суддею-доповідачем 12.02.2025 року, у зв`язку з перебуванням у відрядженні).

04.02.2025 року представник позивача подав до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення.

06.02.2025 року від Одеської митниці до суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому відповідач зазначає, що гонорар представника позивача у розмірі 12000 грн. є завищеним та не відповідає критеріям розумності та співмірності.

Розглянувши матеріали справи та подану заяву, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За наведеного правового регулювання, суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат, понесених сторонами у справі в суді першої інстанції, лише за умови зміни судового рішення суду першої інстанції або ухвалення нового судового рішення.

В свою чергу, у разі залишення оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У даній справі постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року апеляційну скаргу Одеської митниці залишено без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року залишено без змін.

За таких обставин, у даній справі у суду апеляційної інстанції наявні повноваження щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Досліджуючи питання щодо складу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що 20.12.2024 року представник ТОВ «СТЕВОЛ» - адвокат Шморгун В.О. подав до суду відзив на апеляційну скаргу Одеської митниці, поданої на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 року.

Також, у вказаному відзиві представник позивача просив стягнути з Одеської митниці на користь ТОВ «СТЕВОЛ» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн. Також, адвокат вказав, що до ухвалення судового рішення по справі буде поданий акт прийому-передачі наданих послуг з правової допомоги.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Частиною 9 статті 139 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто, не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Також, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто, розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У п. 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Як зазначалось вище, представник позивача в суді апеляційної інстанції заявив клопотання про стягнення на користь позивача витрати на правову допомогу у загальній сумі 12000 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи надано: договір №10/04/23 про надання правової допомоги від 18.04.2023 року, укладеного між ТОВ «Стевол» та Адвокатським об`єднанням «Едвайзерс», додаткова угода №16 від 22.05.2024 року до Договору про надання правничої допомоги, рахунок на оплату №87 від 22.05.2024 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 29.01.2025 року.

Поряд з цим, як вже зазначалось колегією суддів, у даній справі судом апеляційної інстанції залишено без змін судове рішення суду першої інстанції про задоволення заявленого позову, а тому, суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Так, відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 29.01.2025 року адвокатом було надано позивачу наступні послуги: ознайомлення з апеляційною скаргою, підготовка та подача до суду відзиву на апеляційну скаргу, підготовка та подача до суду клопотання про долучення доказів. Вартість послуг за надання правової допомоги склала 12000 грн.

При вирішенні даного питання, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові 18.05.2023 року по справі № 240/38728/21, згідно якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

На підставі наведеного у сукупності, з огляду на клопотання Одеської митниці про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи, співмірність суми витрат зі складністю справи, з огляду на зміст та обсяг робіт проведених адвокатом під час апеляційного розгляду справи, пов`язаність витрат на послуги адвоката з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, обґрунтованість визначення розміру гонорару успіху, значення справи для сторін, колегія суддів приходить до висновку, що на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 2 000 грн. В свою чергу, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення додаткової постанови у даній справі та часткового задоволення поданої заяви.

Керуючись ст.ст. 139, 241, 243, 250, 252, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕВОЛ» про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову у справі № 420/16734/24 за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕВОЛ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕВОЛ» (код ЄДРПОУ 37680244) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

В іншій частині заяви відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 17.02.2025 р.

Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька