Ухвала

від 10.02.2025 по справі 308/11478/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/11478/24

2/308/160/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2025 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Авдєєва К.,

представника позивача - Смокін П.О.,

відповідачки - ОСОБА_1 ,

представників відповідачки - ОСОБА_2 , Буланов О.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської областів режимі відеоконференції з відповідачкою та її представником - адвокатом Батюк К.Ф. з Охтирського міськрайонного суду Сумської області, а також через програмне забезпечення EasyCon з представником позивача та представником відповідачки - адвокатом Булановим О.М. заяву представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Буланова О.М. про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України в цивільній справі за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-ПЛАЗА», код ЄДРПОУ 32618769, адреса: просп. Адмірала Сенявіна, 41, м. Херсон, до

ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання якого: АДРЕСА_1 , та

Товариства зобмеженою відповідальністю«АВТОМОТО ГРУПП», код ЄДРПОУ 38678865, адреса: вул. Кошового, 13, м. Ужгород, та

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:

Територіального сервісного центру МВС № 5943 в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Сумській області (філія ГСЦ МВС), код ЄДРПОУ 43611886, адреса: вул. Білопільський шлях, 18/1, м. Суми,

про визнання договорів недійсними, застосування наслідків недійсності, витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО-ПЛАЗА» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМОТО ГРУПП», ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Територіального сервісного центру МВС № 5943 в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Сумській області (філія ГСЦ МВС), в якій просить визнати недійсними договори комісії № від 23.12.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМОТО ГРУПП» і Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО-ПЛАЗА» щодо транспортного засобу марки «LEXUS RX 300, 2018 року випуску, VIN-код НОМЕР_3 , а також договір купівлі-продажу № від 24.12.2022, укладений між ТОВ ««АВТОМОТО ГРУПП» і ОСОБА_1 щодо вищевказаного транспортного засобу, а також застосувати наслідки недійсності вищевказаних правочинів шляхом скасування перереєстрації транспортного засобу, витребування його із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 .

16 січня 2025 року представник відповідачки ОСОБА_1 подав заяву, в якій просить закрити провадження у справі, оскільки, первісна позовна вимога про визнання недійсним договору комісії, пред`явлена позивачем-юридичною особою до відповідача-юридичної особи ТОВ «АВТОМОТО ГРУПП», тобто у зв`язку із провадженням цими юридичними особами господарської діяльності. Позивач об`єднав вимоги до юридичної та фізичної особи, які слід розглядати за різними правилами судочинства. На переконання представника відповідача, подана позовна заява підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

У підготовчому судовому засіданні відповідачка та її представники підтримали заяву про закриття провадження у справі. Звернули увагу на те, що позивач заявив вимогу про визнання договору комісії недійсним, і даний договір є господарським, а отже справу слід розглядати у порядку господарського судочинства. Не допускається об`єдання вимог, які розглядаються за правилами різних видів судочинства.

Представник позивача заперечив щодо задоволення заяви. Звернув увагу на те, що основною вимогою є витребування майна з чужого незаконного володіння, яке адресоване до фізичної особи. Всі інші вимоги є наслідковими від задоволення основної. Основною суттю спору є не тільки витребування майна, а й встановлення повноважень (трудових обов`язків) щодо укладення договорів. Застосування довіреності на вчинення дій щодо укладення правочину вказує на цивільне судочинство.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, зокрема, позовну заяву та зміст позовних вимог, суд дійшов таких висновків.

За ч. 1 ст. 19 ЦК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Згідно з п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

При цьому, як вбачається зі змісту ст. 21 ГПК України, а також ст. 20 ЦПК України, не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

З аналізу вищенаведених норм процесуального закону убачається, що законом передбачені критерії (умови), за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-от суб`єктивний склад правовідносин, предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, такими критеріями можуть бути прямі вказівки в законі на вид судочинства, в якому розглядається вказана категорія справ.

Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).

У справі, яка розглядається, однією з позовних вимог є вимога про визнання недійсним договору № від 23.12.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМОТО ГРУПП» і Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО-ПЛАЗА» щодо транспортного засобу марки «LEXUS RX 300, 2018 року випуску, VIN-код НОМЕР_3 .

Доводи представника позивача, що договір укладений від імені представника не заслуговують на увагу, оскільки, від імені юридичної особи завжди діє представник.

Належним відповідачем у даній вимозі є сторона правочину - ТОВ «АВТОМОТО ГРУПП», оскільки, у справі за позовом про визнання недійсним договору, укладеного від імені сторони її представником, належним відповідачем є сторона оспорюваного договору, а не представник.

Спір про визнання недійсним вказаного договору, з огляду на суб`єктний склад сторін договору та його предмет, пов`язаний із провадженням господарської діяльністі, підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, .

Вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу № від 24.12.2022, укладеного між відповідачами ТОВ ««АВТОМОТО ГРУПП» і ОСОБА_1 , підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Інші вимоги щодо скасування перереєстрації транспортного засобу, витребування майна з чужого незаконного володіння, є наслідками задоволення первісних позовних вимог щодо недійсності правочинів.

Зокрема, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

На переконання суду, з метою захисту порушених прав, позивач повинен був звернутися до господарського суду з вимогою про визнання недійсним договору № від 23.12.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМОТО ГРУПП» і Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО-ПЛАЗА», та у разі задоволення зазначеного позову, звертатися з позовом про витребування майна у порядку цивільного судочинства.

При цьому, роз`єднання позовів, які підлягають розгляду у порядку різного судочинства, у даному випадку не можу бути здійснене.

Таким чином, позивач об`єднав в одне провадження вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства господарського та цивільного, що, згідно з п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, є підставою для повернення позовної заяви позивачеві, у разі якщо провадження у справі не відкрито.

Разом з цим, положеннями ЦПК України, не врегульовано порядок дій суду, у разі помилкового відкриття провадження у справі, у разі наявності підстав для повернення позовної заяви, зокрема, у разі встановлення факту порушення правил об`єднання позовних вимог.

За ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

У контексті правовідносин, що виникли, суд дійшов висновку, що норми ЦПК України, які регулюють подібні за змістом відносини та які можуть бути застосовані у даному випадку, передбачені ст.ст. 185, 255, 256 ЦПК України.

Зокрема, згідно з п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, позовна заява повертається у разі якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За ч. 1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Таким чином норми ЦПК України, свідчать про те, що закриття провадження у справі з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, стосується також випадку об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі за п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 185, 255, 260 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву задовольнити.

Провадження у справі закрити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст ухвали складено 17.02.2025.

Суддя Н.І. Зарева