Постанова

від 17.02.2025 по справі 320/27294/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/19577/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції Панченко Н.Д.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Оксененка О.М., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Черкаської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Будпостач» (далі по тексту - позивач, ПП «Будпостач») звернулося до суду з адміністративним позовом до Черкаської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі по тексту - відповідач, Черкаська митниця) в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.03.2024 року №UA902080/2024/000063/2.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року значений позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.03.2024 Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів UA902080/2024/000063/2, яким визначила митну вартість імпортованих ПП «Будпостач» велосипедів, за резервним методом, в результаті якого було збільшено митні платежі: 162 049,56 грн., ПДВ 356 509,04 грн., всього 518 558,60 грн. (далі по тексту - оскаржуване рішення).

У графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 27.03.2024 №1010781 митним органом зазначено наступне:

- в рахунку від 23.02.2024 №5653331584 зазначено числове значення витрат «terminal handling service in Gdansk» 654,16 дол. США ma «Documentation fee - Destination in Gdansk» 54.51 дол. CШA, що є «обробкою» партії товарів в порту Гданськ;

- в рахунку від 23.02.2024 № 5653331584 відсутні відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження;

- заявлені митниці відомості в графі 21 ДМВ та в митній декларації щодо складової митної вартості «витрати на навантаження, вивантаження, обробку» не підтверджені документально та не піддаються обчисленню;

- в наданих до митного оформлення рахунках від 23.02.2024 № 5653331585 від імені Мерск Україна ЛТД, та рахунки від 23.02.2024 № 5653331584, 5653331586 від імені MAERSK A/S відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження;

- в рахунку від 23.02.2024 № 5653331585 від імені Мерск Україна ЛТД зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 30 днів. В рахунках від 23.02.2024 № 5653331584 та 5653331586 від імені MAERSK А/S зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня. Станом на 27.03.2024 митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно з наданими рахунками.

01.09.2023 між ПП «Будпостач» (далі в т.ч. покупець) та компанією SHAOXING KUNLUN ІМРЕХР CO., LTD (Китай) (далі в т.ч. продавець) було укладено контракт №1618 відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує велосипеди та інші товари в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід`ємною частиною контракту.

24.02.2020 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.

14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.

06.09.2023 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів та проформу інвойс №KL230323 на суму 637 880,00 доларів США.

19.12.2023 позивач згідно з контрактом від 01.09.2023 №1618 відкрив на ім`я продавця в BANK OF CHINA SHAOXING BRANCH акредитив №KIEI321696616 на суму 446 516.00 доларів США, для оплати товарів, вказаних у проформі інвойсі від 06.09.2023 №KL230323.

22.12.2023 продавець виписав комерційний інвойс №KL230323A для оплати товарі за ціною 74 048,40 доларів США.

04.01.2024 продавець виписав сертифікат походження №24C3306A2964/00001R на товари, що вказані в комерційному інвойсі.

11.01.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №234048261.

23.02.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг, експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653331585, а перевізник компанія Maersk А/S (Данія) виписав інвойси №5653331584 та №5653331586.

На підставі залізничних накладних УМВС від 26.02.2024 №2151521138, №2151521153, №2151521211 товари були доставлені з порту Гданськ (Польща) до ТОВ «Західний контейнерний термінал» м. Тернополя.

04.03.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №20.

08.03.2024 позивач на підставі контракту від 01.09.2023 №1618 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №41 грошові кошти в розмірі 191 364,00 доларів США.

Відповідно до товарно-транспортних накладних CMR від 26.03.2024 №4234, №5503, №№7996 товари були доставлені ТОВ «Західний контейнерний термінал» м. Тернополя до Черкаської митниці.

27.03.2024 ПП «Будпостач» склав лист, в якому зазначив, що останнім здійснено оплату постачальнику, згідно з контрактом №1618 від 01.09.2023 та інвойсом №KL230323A від 22.12.2023, платіжним дорученням №41 від 11.03.2024 та акредитивом №КІЕІ321696616 від 19.12.2023. Вантаж не страхувався та не оплачувався перевізнику за страхування.

27.03.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA902080801179U1 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 74048,40 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA902080801179U1 декларант додав документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:

- Контракт від 01.09.2023 №1618 між позивачем та компанією SHAOXING KUNLUN ІМРЕХР CO., LTD (Китай);

- Прайс лист від 06.09.2023 б/н;

- Комерційний інвойс від 22.12.2023 №KL230323A;

- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та експедитором ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;

- Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і перевізником компанією Maersk А/S (Данія);

- Коносамент від 11.01.2024 №234048261;

- Сертифікат походження №24C3306A2964/00001R від 04.01.2024;

- Акредитив від BANK OF CHINA SHAOXING BRANCH №KIEI321696616 від 19.12.2023;

- Платіжна інструкція в іноземній валюті №41 від 08.03.2024;

- Залізничні накладні УМВС №2151521138, №2151521153, №2151521211 від 26.02.2024;

- Рахунок-фактура ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 23.02.2024 №5653331585 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;

- Інвойс компанії Maersk А/S (Данія) від 23.02.2024 №5653331584 для оплати послуг з перевезення товарів;

- Інвойс компанії Maersk А/S (Данія) від 23.02.2024 №5653331586 для оплати послуг з перевезення товарів;

- Довідка ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.03.2024 №20;

- Товарно-транспортні накладні CMR від 26.03.2024 №4234, №5503, №№7996;

- Відомості з мережі Інтернет про ціну ідентичних товарів у Китаї;

- Лист про оплату від 27.03.2024;

- Технічні характеристики від 27.03.2024;

- Декларація митної вартості.

27.03.2024 митний орган направив до ПП «Будпостач» електронне повідомлення №1010781, у якому зобов`язав декларанта надати додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

8) митну декларацію країни відправлення.

У відповідь на електронне повідомлення митного органу, 27.03.2024 позивач направив листа, у якому заявив, що немає можливості надати інші додаткові документи.

27.03.2024 Черкаська митниця прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів UA902080/2024/000063/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів велосипеди, за резервним методом.

Того ж дня, Черкаська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA902080/2024/000081.

27.03.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією №24UA902080801187U8, по якій були надмірно сплачені митні платежі: 162 049,56 грн., ПДВ 356509,04 грн., всього 518 558,60 грн., для випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов`язання, (а.с.23).

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Митним кодексом України (далі по тексту - МК України), Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Правовими положеннями статті 57 МК України регламентовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 цього Кодексу.

Так, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Положеннями статті 53 МК визначено, що одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями ч.3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Проте, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У даному випадку, під час дослідження первинних документів, які містяться в матеріалах справи та надані позивачем митному органу, встановлено, що їх обсяг дозволяє визначити митну вартість товару за основним (першим) методом.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що ПП «Будпостач» надано митному органу ряд первинних документів, які не є обов`язковими, відповідно до ст. 53 МК України, на підтвердження вірно зазначеної вартості товарів, проте вказане протиправно не було взято до уваги відповідачем.

На думку відповідача, оскільки декларант не надав всі документ, які зазначені в електронному повідомленні, відтак у митниці відсутні у повному обсязі документально підтверджені відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Щодо визначених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів (графа 33, додаткове повідомлення) підстав його прийняття, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, відповідно до довідки експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.03.2024 №20 зазначена вартість транспортних витрат на перевезення вантажу у доларах США. Оформлення документації у Гданськ, Польща в розмірі 54,51 доларів США, операційні послуги терміналу у Гданськ, Польща в розмірі 654,16 доларів США.

У довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.03.2024 №20, також зазначена вартість послуг транспортування до кордону України в розмірі 153 334,60 грн. та 6 708,67 доларів США, що включені до митної вартості.

У свою чергу, митний орган не навів жодних заперечень щодо розміру послуг транспортування, зокрема що вони є занижені чи неоправдані.

У рахунку від 23.02.2024 №5653331584 зазначені послуги Оформлення документації у м. Гданськ, Польща 54,51 доларів США; Операційні послуги терміналу у Гданськ, Польща 654,16 доларів США, що кореспондується з довідкою експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.03.2024 №20.

Саме до вартості операційних послуг терміналу у Гданськ, Польща в розмірі 654,16 доларів США включені послуги з вивантаження трьох контейнерів із судна та завантаження на залізничний транспорт.

У свою сергу, Митний кодекс України не визначив певного виду доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

З огляду на зазначене, довідка про транспортні витрати є належним доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів (висновки Верховного Суду згідно з постановою від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14).

Щодо твердження відповідача у графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 27.03.2024 №1010781 про те, що в рахунку від 23.02.2024 № 5653331585 від імені Мерск Україна ЛТД зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 30 днів, а в рахунках від 23.02.2024 № 5653331584 та 5653331586 від імені MAERSK А/S зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня, при цьому, станом на 27.03.2024, митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданих рахунків, то самі по собі обставини ненадання платіжного документу, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг не свідчать, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави для витребування додаткових документів.

Крім цього, послуги транспортування, що зазначені у рахунках від 23.02.2024 №5653331585 від імені Мерск Україна ЛТД та у рахунках від 23.02.2024 №5653331584, від імені MAERSK А/S вказані у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.03.2024 №20, що включені до митної вартості.

Щодо твердження відповідача про «Documentation fee» - плата за документацію та «Terminal Handling Service» - послуги термінального обслуговування, то довідка про транспортні витрати також містить вартість оформлення документації у Гданську, Польща в сумі 54,51 доларів США, а також вартість операційних послуг терміналу у порту призначення Гданськ (Польща) в сумі 654,16 доларів США, що включає послуги вивантаження з судна контейнерів та навантаження на залізничний транспорт.

Щодо твердження відповідача у графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 27.03.2024 №1010781, що до митниці не надано документів щодо страхування вантажу та не надано інформації від імпортера щодо відсутності такого, що свідчить про те, що на даний момент декларантом не надано інформації щодо усіх складових митної вартості, то дане твердження спростовується тим, що митному органу був наданий лист ПП «Будпостач» від 27.03.2024, в якому позивач вказав, що під час перевезення вантаж не страхувався та перевізнику за страхування не оплачувався. Вказані відомості також містяться в у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.03.2024 №20.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що за відсутності страхування, документи щодо страхування не надаються митному органу, що кореспондується з вимогами п. 3 статті 53 Митного кодексу України: - декларант зобов`язаний надати для підтвердження заявленої митної вартості товарів страхові документи та документи що підтверджують вартість страхування, якщо таке здійснювалось.

У пункті 5 Висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, взятих до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2, та рекомендованих суддям адміністративних судів враховувати узагальнення під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії, зазначено, що «якщо, за твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту».

Також, у графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 27.03.2024 №1010781 митний орган, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, послався на те, що «відповідно до п. 4.1 зовнішньоекономічного договору від 01.09.2023 № 1618, вартість товару включає в себе вартість пакування. В наданих декларантом документах відсутні відомості про числове значення витрат на пакування, пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних з пакуванням та маркування, а також декларантом не заявлено митниці про включення та/або додавання до ціни товару зазначених витрат, які є обов`язковими складовими митної вартості товару та відповідно до ч. 10 статті 58 Митного кодексу України повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені», то вказані обставини також не були підставою для витребування додаткових документів на підставі ч. 3 ст. 53 МК України, Оскільки в договорі п.4.1 вказано, що вартість товару включає в себе вартість пакування. Вартість товару була вказана в проформі інвойс від 06.09.2023 №KL230323 та комерційному інвойсі від 22.12.2023 №KL230323A.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що митним органом не доведено, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що додаткові документи декларант зобов`язаний надати за наявності, у разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ч. 3 ст. 53 МК України).

Тому, витребувані відповідачем додаткові документи можуть бути витребувані за наявністю розбіжностей та надані декларантом виключно за їх наявності.

При цьому, п. 5 ст. 53 МК України встановлює заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що позивачем до митного органу були надані всі необхідні документи для підтвердження числові значення складових митної вартості.

Тобто, вказані обставини свідчать про відсутність необхідних умов, передбачених статтею 59 МК України, для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що за умови подання позивачем при митному оформленні товару вищевказаного переліку документів, який відповідає вимогам закону, у митного органу не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірне визначення їх митної вартості.

Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та невідповідність ціни товару документам, які надані декларантом, суд зазначає, що оцінюючи подані на підтвердження заявленої митної вартості докази, митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмету доказування.

У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Будь-яких доказів того, що ціна імпортованих товарів є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати, у зв`язку з їх придбанням, відповідач під час розгляду справи не надав.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що митним органом не доведено, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Отже, митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин і фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товарів базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року в справі № 826/6346/13 (№К/9901/36092/18).

Верховний Суд у постанові від 11.09.2020 року по справі № 820/10288/15 зазначив, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

У зв`язку з встановленими обставинами та зазначеними нормами чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуване рішення Черкаської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.03.2024 року №UA902080/2024/000063/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем була доведена належними доказами заявлена митна вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Черкаської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: О.М. Оксененко

Ю.К. Черпак

Повний текст виготовлено 17.02.2025 року