Постанова

від 10.02.2025 по справі 320/44262/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Головенко О.Д.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року Справа № 320/44262/23

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В.,Мєзєнцева Є.І.,

за участі секретаря Бродацької І.А.,

представника Відповідача Вовкотруб Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАТОМ"

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та

скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМАТОМ" (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач ) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.08.2023 №000555380701 та №000555360701.

В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначив, що договори страхування укладені на виконання додаткових умов щодо виконання своїх зобов`язань перед замовниками з будівництва та ремонту об`єктів енергетики, а страхові тарифи були обчислені страховиками актуарно на підставі Закону. Також Позивач відзначив, що ТОВ «ПРОМАТОМ» не мало законних підстав для включення витрат на страхування до форм КБ-2 та КБ-3 актів виконаних робіт, оскільки умовами договорів із замовниками не передбачалося компенсування замовниками витрат на страхування.

Крім того зауважив, що висновки податкового органу щодо неправомірності невіднесення до складу доходів зобов`язання по векселям, які не можуть бути достовірно оцінені та погашення яких не підтверджено документально, є помилковими, оскільки матеріали справи підтверджують повністю оплачену (погашену) заборгованість за векселями перед «ЛД - УКРАЇНА».

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що договори страхування повністю відповідають вимогам чинного законодавства, а надані для перевірки первинні документи є належним підтвердженням того, що застраховані Позивачем страхові ризики пов`язані з його господарською діяльністю, що свідчать про належне документування їх здійснення і вказують на коректність обчислення та сплати податку на прибуток приватних підприємств по таких операціях.

Щодо операцій з векселями, суд першої інстанції відзначив, що від дати настання строку платежу за векселями розпочався відлік позовної давності, строк якої мав сплинути 23.09.2020, а вже 10.06.2020 Позивачем було повністю оплачено (погашено) заборгованість за векселями перед ДП «ЛД-УКРАЇНА», що підтверджується банківською випискою.

При цьому суд наголосив на тому, що Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі не пов`язує пропуск річного строку до пред`явлення до оплати простого векселя із втратою ним вексельної сили/припиненням зобов`язання з векселя. До сплину строку позовної давності у векселедавця залишається зобов`язання щодо платежу за векселем.

3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині щодо страхування діяльності, Апелянт зазначає, що Позивачем не було надано ані пояснень, ані розрахунків формування страхового тарифу; щодо причин віднесення даних сум до складу собівартості при відсутності компенсації з боку замовників по даним витратам.

При цьому контролюючий орган стверджує, що строк дії зобов?язань ТОВ «ПРОМАТОМ» за договорами підряду, які страхуються, не перекривається строком дії договорів страхування (адендумів), що прямо суперечить умовам договорів з Замовниками.

Крім того, неможливо достовірно оцінити та ідентифікувати доходи, для отримання яких були здійснені вищезазначені витрати на страхування.

Наполягаючи на неповноті декларування податкових зобов`язань за операціями з векселем, Апелянт посилається на ненадання до перевірки оригіналів векселів, а також документів що засвідчували б пред?явлення їх до плати, акцептування, опротестування, та підстави для здійснення операції в бухгалтерському обліку 01.04.2019.

Контролюючий орган наполягає на тому, що у підприємства були відсутні підстави для оцінення належного погашення (закриття) зобов?язань по виданим векселям.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

При цьому, у відзиві Позивач зазначає, що в разі його відмови від страхування відповідальності невиконання/неналежного виконання договірних зобов?язань, він не зміг би отримувати замовлень , здійснювати поточну господарську діяльність для отриманням економічного ефекту (результату).

Також ТОВ «ПРОМАТОМ» відзначає, що Відповідачем ані в акті перевірки, ані в апеляційній скарзі не наведено жодних фактів, які б підтверджували необґрунтованість формування страхового тарифу страховими компаніями.

Окремо Позивач зазначає доводи, які, на його думку, спростовують висновки контролюючого органу щодо неправомірного невіднесення зобов?язання по векселям до складу доходів. Зокрема стверджує, що векселі були оплачені ТОВ «ПРОМАТОМ» після спливу строку для пред?явлення, але в рамках 3-х річного строку, встановленого статтею 70 Уніфікованого закону, що виключає необхідність виконання всіх перелічених в Акті перевірки процедур та відміток.

6. Представник Апелянта у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену письмово в апеляційній скарзі в повному обсязі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом з тим, колегія суддів відзначає, що від Позивача надійшла заява у якій він зазначив про неможливість забезпечити явку свого представника у судове засідання та просив здійснити розгляд справи без його участі.

З огляду на викладене вище, заслухавши думку учасників справи, колегія суддів вирішила вважати за можливе здійснити розгляд цієї справи за відсутності Позивача.

7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

8. Обставини справи, установлені судом.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ПРОМАТОМ" має статус юридичної особи, яке зареєстровано 07.07.1997. Перебуває на обліку як платник податків.

До основних видів діяльності позивача входить: основний (код КВЕД 33.14) ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання; (код КВЕД 46.18) діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; (код КВЕД 46.49) оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; (код КВЕД 46.69) оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; (код КВЕД 71.12 ) діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; (код КВЕД 33.20) установлення та монтаж машин і устатковання; (код КВЕД 35.14) торгівля електроенергією; (код КВЕД 41.20) будівництво житлових і нежитлових будівель; (код КВЕД); (код КВЕД 42.22) будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

На підставі направлень від 21.12.2021 № 24493/26-15-07-01-03, № 24499/26-15-07-10-03, № 24498/26-15-07-08-03, № 24496/26-15-07-07-01, від 22.12.2021 № 24557/26-15-07-09-06, виданих Головним управлінням ДПС у м. Києві, відповідно до ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до плану - графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, наказу від 26.11.2021 № 9512-п проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "ПРОМАТОМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2018 по 30.09.2021, валютного законодавства з 01.10.2018 по 30.09.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.10.2018 по 30.09.2021 та іншого законодавства.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 22.02.2022 № 11251/Ж5/26-15-07-01-03/24932636 про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Як вбачається з даного акту перевірки, Головним управління ДПС у м. Києві встановлено порушення, а саме:

п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, п. 6 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, п. 2.15 та п. 2.15 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, ст. 545 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, в результаті чого занижено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 26 302 821,00 грн в тому числі: за ІІІ квартали 2021 року на суму 26 302 821,00 грн;

п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, п.6 та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, п. 2.15 та п. 2.15 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, ст. 545 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 11 901 479,00 грн в тому числі: за 2020 рік на суму 11 654 198,00 грн, за ІІІ квартали 2021 року на суму 247 282,00 грн;

п. 63.3 ст. 63 ПК України, п. 8.4 розділу VII Порядку обліку платників податків, затвердженим наказом Міністерства Фінансів України від 09.12.2011 № 1588 в частині не надання у жовтні, листопаді та грудні 2018 року, березні та серпні 2020 року, лютому 2021 року до податкового органу 56 звітів за формою № 20-ОПП.

На підставі акту перевірки та внесених змін, податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення - рішення, а саме:

податкове повідомлення - рішення від 30.08.2023 № 000555380701 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 11 901 479,00 грн;

податкове повідомлення - рішення від 30.08.2023 № 00055560701 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 26 302 821,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивачем було укладено ряд договорів підряду, а саме:

з АТ «Вінницяобленерго» від 22.06.2020 № 3753 та від 23.06.2020 № 3739, № 3858;

з АТ «Сумиобленерго» від 25.06.2020 № 3756/2506 та від 29.07.2020 № 3864;

з АТ «Чернігівобленерго» від 25.06.2020 № 3757 та від 02.07.2020 № 3758,;

з ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» від 20.07.2020 № 3859/У410-20.

Відповідно до вимог усіх вказаних договорів підряду містить пункт про обов`язковість укладення договору страхування відповідальності Позивача перед замовником.

Так, вказаними пунктами договорів підряду передбачено, що підрядник протягом десяти календарних днів з дати підписання сторонами договору зобов`язаний на забезпечення виконання умов даного договору укласти договір страхування на таких основних умовах:

предмет договору - страхування майнової відповідальності Підрядника у разі невиконання (неналежного виконання) Підрядником взятих на себе зобов`язань за даним Договором;

вигодонабувач за договором страхування - Замовник;

сума договору страхування - ліміт відповідальності Підрядника, який дорівнює ціні даного Договору (з ПДВ);

франшиза - в межах від 0 % до 5 % від суми страхового відшкодування за кожним страховим випадком; - усі витрати, пов`язані з виконанням договору страхування, здійснюються за рахунок підрядника;

жодна із сторін не може передавати свої права та обов`язки по договору страхування третім особам без письмової згоди другої сторони та вигодонабувача;

якщо будь-яке положення договору страхування є чи згодом стане недійсним, це не веде до недійсності всього договору страхування в цілому або інших його окремих положень, що залишаються обов`язковими для виконання сторонами договору страхування.

Підрядник зобов`язаний протягом 10 днів з дати укладення договору страхування надати Замовнику завірену власною печаткою копію такого договору страхування.

У випадку невиконання Підрядником зобов`язання, передбаченого цим пунктом Договору, Замовник вправі розірвати даний Договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це Підрядника не менш ніж за 2 календарних дня до дати розірвання Договору.

Позивачем на виконання таких умов договору підряду було укладено такі договори добровільного страхування відповідальності перед третіми особами:

від 03.0.2019 № 1001270-14-01-19 з Акціонерними товариством Страхова компанія «Кремінь», додаткова угода від 11.10.2019;

від 01.07.2020 № 2020/ВТО-0006 з Акціонерним товариством «Страхова компанія «Варта», додаткова угода від 14.07.2020;

від 05.03.2021 № ВК/ВТО/2021-00172 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія ВІП - КАПІТАЛ», додаткова угода від 15.03.2021.

Предметом вказаних договорів є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з відшкодуванням страхуваником, тобто позивачем шкоди, заподіяної третім особам, саме замовникам позивача, в наслідок здійснення ним господарської діяльності.

За умовами договорів страхування застрахованою вважається відповідальність Страхувальника (Позивача) за шкоду, заподіяну Третій особі (замовнику), пов?язану із порушенням її прав.

Конкретні умови страхування регулюються Адендумами, які є невід?ємною частиною договору. В Адендумах визначаються страхові суми, страхові тарифи, страхові платежі та строки їх сплати, відомості щодо зобов?язань Страхувальника (Позивача) перед третіми особами, а також інші умови страхування.

Під Третіми особами розуміються Контрагенти Страхувальника - Вигодонабувачі, майновим інтересам яких може бути завдано шкоду Страхувальником внаслідок здійснення ним господарської діяльності, та які уклали зі Страхувальником угоди, договори, контракти, які визначені у Адендумах.

Страховим випадком за договорами страхування є виникнення цивільної відповідальності Страхувальника, пов?язаної із відшкодуванням шкоди, завданої Третім особам (Вигодонабувачам), через невиконання чи неналежне виконання контрактних зобов`язань Страхувальником за контрактами, у тому числі у вигляді штрафних санкцій (неустойки. штрафу. пені), нарахованих Третіми особами за порушення умов контракту (договору), або нарахування додаткових витрат (збитків) понесених Третіми особами у разі невиконання/неналежного (повністю або часткового) виконання Страхувальником Позивачем) перед Третіми особами зобов?язань за Контрактом (договором), внаслідок недотримання Страхувальником перед Третіми особами передбачених контрактом (договором) строків поставки товару, виконання робіт/послуг, неможливість повернення Страхувальником Третім особам здійснених авансових платежів за непоставлені товари та/або за ненадані послуги, невиконані роботи в обумовлені контрактом (договором) строки, внаслідок будь-яких подій, що належним чином підтверджено.

Також судом першої інстанції встановлено, що 23.09.2016 ТОВ «ПРОМАТОМ» відповідно до умов договору купівлі-продажу № БВ2079/1 від 22.09.2016 видано на користь продавця ДП «ЛД-УКРАЇНА» в рахунок погашення заборгованості за договором векселі АА 2808567, АА 2808568, АА 2808569, АА 2808570, АА 2808571, АА 2808572, АА 2808574 на загальну суму 44 999 313,15 грн.

Векселі були виписані зі строком погашення «За пред`явленням, але не раніше 23.09.2046».

26.09.2016 ТОВ «ПРОМАТОМ» (векселедавцем) з ініціативи векселедержателя були внесені зміни до текстів векселів, а саме: у місці «строк платежу» зроблено новий надпис «За пред`явленням», про що складено та підписано двосторонні акти від 26.09.2016.

Таким чином, строк пред`явлення до платежу за векселями сплинув 23.09.2017. Від дати настання строку платежу за векселями, розпочався відлік позовної давності, строк якої мав сплинути 23.09.2020.

Після отримання від ДП «ЛД-УКРАЇНА» вимоги щодо платежу за відповідними векселями, з метою уникнення додаткових судових витрат, які б виникли у рамках примусового стягнення з ТОВ «ПРОМАТОМ» боргу за такими векселями в судовому порядку, 10.06.2020 позивачем було повністю оплачено (погашено) заборгованість за векселями перед ДП «ЛД-УКРАЇНА», що підтверджується банківською випискою.

9. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України)

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків (п.п. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 ПК України).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); п. п. 14.1.156-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені вище.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків (п. 44.3 ст. 44 ПК України).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта.

на суму залишкової вартості окремого об`єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Норми п. 138.2 ст. 138 ПК України вказують, що фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму дооцінки основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на такому принципі як нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868 (далі - Положення № 73) доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати; зобов`язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Правовідносини щодо обігу векселів в Україні врегульовано наступними нормативними актами: Уніфікованим законом, Женевською конвенцією 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевською конвенцією 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Законом України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», Законом України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Законом України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Законом України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», Законом України «Про обіг векселів в Україні» та іншими прийнятими згідно з ними актами законодавства України.

Відповідно до п.п. 2 ч. 7 ст. 8 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» боргові цінні папери - це цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають обов`язок емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги, а також інші права власника та обов`язки емітента і осіб, які надають забезпечення за облігаціями. До боргових цінних паперів належать, зокрема, векселі.

Положеннями ст. 28 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» передбачено, що вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у паперовій формі. Особливостей видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються Законом України «Про обіг векселів в Україні».

Вексель складається на спеціальному бланку з відповідним ступенем захисту від підроблення за встановленою формою та розміром, вимоги щодо типової форми якого регламентовано Положенням про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 03.09.2013 № 1681, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24.09.2013 за № 1639/24171).

В силу норм ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

Відповідно до ст. 33 Уніфікованого закону, переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред`явленням; у визначений строк від пред`явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними.

Згідно зі ст. 34 Уніфікованого закону, переказний вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. Він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред`явленням не може бути пред`явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред`явлення починається від зазначеної дати.

Відповідно до ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Норми ст. 34, 53, 70 Уніфікованого закону у силу ст. 77 цього ж закону так само застосовуються до простих векселів.

Висновки суду апеляційної інстанції.

10. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

11. Відповідно витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

12. Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

13. У контексті вищевикладеного, колегія суддів відзначає, що згідно п. 3 Положення № 73 прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати. Отже, отримання підприємством доходу (прибутку) завжди пов`язане з проведенням визначених витрат. Кожен суб`єкт господарювання різних форм власності діє на свій розсуд, самостійно планує свою діяльність, розпоряджається своїм майном, несе відповідальність перед кредиторами, тощо.

14. При цьому, колегія суддів відзначає, що при розрахунку об`єкта оподаткування, платник податків має право врахувати витрати, включені до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг).

15. Як правильно встановлено судом першої інстанції, Позивачем були укладені договори підряду, зокрема з АТ «Вінницяобленерго» від 22.06.2020 № 3753 та від 23.06.2020 № 3739, № 3858; з АТ «Сумиобленерго» від 25.06.2020 № 3756/2506 та від 29.07.2020 № 3864; з АТ «Чернігівобленерго» від 25.06.2020 № 3757 та від 02.07.2020 № 3758; з ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» від 20.07.2020 № 3859/У410-20. Між сторонами було погоджено обов`язкове укладення договорів страхування відповідальності Позивача перед замовниками протягом десяти календарних днів з дати підписання зазначених договорів.

16. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, контролюючий орган стверджує, що заявлена "істотність" умови щодо страхування відповідальності не підтверджується, оскільки не фінансується замовником.

17. Надаючи оцінку таким доводам контролюючого органу, судова колегія звертає увагу на положення підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, якими передбачено, що розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

18. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Тобто, ключовою ознакою ділової мети є намір платника одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності, який передбачає приріст (збереження) активів платника та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) у майбутньому.

19. Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, оскільки страхування відповідальності було обов`язковою умовою укладення вищезазначених договорів підряду, у разі відмови ТОВ «ПРОМАТОМ» від їх укладення, Позивач був би позбавлений можливості отримувати замовлення та здійснювати поточну господарську діяльність.

20. При цьому, колегія суддів відзначає, що ділова мета існує не лише при фактичній наявності економічного ефекту, а й при діяльності платника щодо створення умов для настання такого ефекту в майбутньому.

21. Таким чином, те, що страхування відповідальності не фінансується замовником, не є безумовною підставою для невизнання такої діяльності господарською, якщо є об`єктивні причини для цього. Отже, відсутні підстави стверджувати, що економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23 лютого 2024 року у справі № 813/1777/16, від 19 грудня 2024 року у справі № 520/2327/22.

22. Більш того, контролюючий орган не зазначає жодних доводів та не надає належних і допустимих у контексті ст. 73-74 КАС України, доказів, які дозволяли б колегії суддів стверджувати про нереальність господарських операцій між Позивачем та АТ «Вінницяобленерго», АТ «Сумиобленерго», АТ «Чернігівобленерго», ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» або відсутність досягнення Позивачем економічного ефекту за наслідками їх здійснення. А тому, твердження Апелянта про неможливість ідентифікувати доходи, для отримання яких були здійснені витрати на страхування є безпідставним.

23. Посилання контролюючого органу на ненадання Позивачем розрахунків страхового тарифу, пояснень щодо порядку та аргументованості його формування, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін, що передбачено ч.3 ст.10 Закону України "При страхування" від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.

24. Крім того, згідно з ч.4 ст. 10 зазначеного Закону, актуарними розрахунками можуть займатися особи, які мають відповідну кваліфікацію згідно з вимогами, встановленими Уповноваженим органом, яка підтверджується відповідним свідоцтвом.

25. Принагідно, колегія суддів відзначає, що Апелянт ані в суді першої, ані апеляційної інстанції не зазначав жодних доводів, які підтверджують необґрунтованість формування страхових тарифів та платежів, а також те, що витрати, що впливають на собівартість наданих послуг (виконаних робіт) не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

26. Разом з тим, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Висновки податкового органу про неправомірне віднесення сум витрат до складу собівартості мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат.

27. З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів Апелянта в цій частині. Позаяк, витрати на страхування відповідальності пов`язані з провадженням ТОВ "ПРОМАТОМ" господарської діяльності та відповідає діловій меті.

Щодо заниження задекларованих показників доходу за зобов`язанням по векселям

28. В обґрунтування вимог апеляційної скарги в цій частині, контролюючий орган стверджує, що у Позивача були відсутні підстави для оцінення належного погашення (закриття) зобов?язань по виданим векселям, оскільки станом на 01.04.2019 заборгованість за векселями вже була построчена.

29. Надаючи оцінку зазначеним доводам Апелянта, колегія суддів відзначає, що не є спірним між сторонами та підтверджується матеріалами справи, що векселі АА 2808567, АА 2808568, АА 2808569, АА 2808570, АА 2808571, АА 2808572, АА 2808574 на загальну суму 44 999 313,15 грн видані в погашення заборгованості за договором купівлі-продажу № БВ2079/1 від 22.09.2016 на користь продавця ДП «ЛД-УКРАЇНА». Строк пред`явлення векселів до платежу сплинув 23.09.2017.

30. Водночас, колегія суддів акцентує увагу на тому, що від дати настання строку платежу за векселями, тобто від 23.09.2017, розпочався відлік позовної давності, строк якої мав сплинути 23.09.2020, що відповідає положенням ст. 70 Уніфікованого закону.

31. Принагідно, апеляційний суд також зазначає, що згідно з пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків є безповоротною фінансовою допомогою, якщо така заборгованість не стягнута після закінчення строку позовної давності.

32. Крім того, як обґрунтовано відзначив суд першої інстанції, Уніфікований закон не пов`язує пропуск річного строку до пред`явлення до оплати простого векселя із втратою ним вексельної сили/припиненням зобов`язання з векселя. Це випливає зі змісту ст. 53 Уніфікованого закону, якою встановлено, що після закінчення строків, встановлених для пред`явлення переказного векселя зі строком платежу за пред`явленням або у визначений строк від пред`явлення держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов`язаних осіб, за винятком акцептанта.

33. Інших наслідків закінчення строків, встановлених для пред`явлення переказного векселя зі строком платежу за пред`явленням або у визначений строк від пред`явлення, ані Уніфікований закон, ані Закон України «Про обіг векселів» не містять.

34. Так, оскільки Позивачем було повністю оплачено (погашено) заборгованість за векселями перед ДП «ЛД-УКРАЇНА» 10.06.2020, тобто до закінчення трирічного строку позовної давності (23.09.2020), що підтверджується банківською випискою по особовим рахункам за 10.06.2020, а також актом про оплату та передачу векселів від 10.06.2020, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для включення номінальної вартості таких векселів до інших доходів декларації з податку на прибуток підприємства.

Зазначені висновки суду також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній зокрема у постанові від 21.06.2023 у справі №820/599/16.

35. Твердження Апелянта про те, що Позивачем не було надано до перевірки документів що засвідчували б акцептування, опротестування векселів, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на викладене вище.

36. Разом з тим, колегія суддів відзначає, що надані Позивачем до перевірки та наявні у матеріалах цієї справи документи містять достатньо відомостей та фіксують фактичні дії, вчинені сторонами, тому є належними та достатніми документальними джерелами, які відображають виникнення, виконання та припинення зобов`язань сторін. Їх зміст є повним, вичерпним, не містить суперечностей або інших недоліків, підписаний (погоджений) обома сторонами, а отже може вважатися належним для формування показників податкової звітності з податку на прибуток.

37. Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.

38. Надаючи оцінку всім доводам сторін, судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

39. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

40. З урахуванням викладеного вище, судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

41. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

19. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року - без змін.

42. Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 17 лютого 2025 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І.Мєзєнцев