Постанова
від 18.02.2025 по справі 757/18728/24-ц
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 757/18728/24-ц Головуючий у 1 інстанції: Хайнацький Є.С.

провадження № 22-ц/824/3904/2025 Суддя-доповідач: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року про повернення заяви позивачеві у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України - Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Зеленського Володимира Олександровича, Офісу Генерального прокурора України, Редакції газети «Голос України», Національного банку України, Верховної Ради України, Релігійної організації «Київська Метрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», Української Православної Церкви Київської Метрополії, Державної казначейської служби України, проект телеканалу «СТБ» «Слідство ведуть екстрасенси», Української Греко-Католицької Церкви Патріаршого Собору Воскресіння Христового, Головного управління Національної поліції в м. Києві, Служби безпеки України, Кабінету Міністрів України про захист честі, гідності, ділової репутації, усунення загрози життю і здоров`ю, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив:

визнати суд недостовірною інформацією у ст.141 СК України «рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини», поняття «батьки» та «батьківські права», у статті 63 Конституції України, у ч.2 ст. 385 КК України, зобов`язати відповідачів: Верховну Раду України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Зеленського В.О. та спростувати недостовірну інформацію щодо прав та обов`язків громадян, закріплені у статті 141 СК України «рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини», поняття «батьки» та «батьківські права», у статті 63 Конституції України, у ч. 2 ст. 385 КК України;

зобов`язати всіх посадових осіб відповідачів дотримуватися Заповідей та Уставів Бога під час здійснення службових обов`язків та протягом життя; пам`ятати благословення та прокляття Ноя для всіх нащадків, заборонити займати керівні посади особам Сімових нащадків на території держави Україна в кордонах станом на 23 серпня 1991 року, для усунення можливої небезпеки для населення благословення (прокляття) Ноя для Іафетових нащадків, які увійдуть в шатра Сімових нащадків;

заборонити купівлю-продаж земельних ділянок особам Сімових нащадків роду Ноя на території України;

зупинити дію та визнати недійсним Закон України № 552-ІХ «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України відносно умов обороту земель сільськогосподарського призначення»;

заборонити діяльність всіх релігійних організацій до моменту виконання на території держави Україна в кордонах УРСР станом на 23 серпня 1991 року та на території новоствореної держави Священна Русь обов`язкового Божого Закону та Уставів Бога з приводу не вживання в їжу тварин, птиці, «нечистої» продукції тваринництва, установлення яких дано Богом через Моісея;

зобов`язати утилізувати всі церковні часослови, молитвослови, які порочать ім`я Бога Отця та Сина Божого Іісуса Христа та побудовані на помсті і за змістом суперечать принципам сповідування Християнської віри шляхом спалення та недопущення розповсюдження у повсякденному житті населенням та священством;

зобов`язати прийняти всі Закони та нормативні акти, які б відповідали Закону та Уставам Бога, даним через Моісея у достовірному перекладі та не суперечили б Євангеліє;

зобов`язати пов`язати на законодавчому рівні Державу і Церкву, щоб не порушувалося благословення (прокляття) Кіпріана Карфагенського;

зобов`язати вживати заходи та слідкувати за чітким дотриманням священства та населення в країні Уставу Бога по забороні змішування Тіла і Крові Іісуса Христа у причасті із застосуванням квасного хліба Святих Дарів та заборони вживання квасного хліба Святих Дарів Тіла Іісуса Христа в причасті;

зобов`язання осіб законодавчого органу та осіб виконавчого органу Держави розробити і впровадити сонячно-місячний календар з відповідними назвами місяців, який відповідав би принципам функціонування та підрахунку Ієрусалимського календаря;

зобов`язати священство та населення звертатися до Бога Отця по імені;

зобов`язати для подолання небезпеки для життя, здоров`я, отримання праведного фізичного, духовного та морального розвитку суспільства, слідкувати за чітким дотриманням невживання в їжу населенням нечистої їди та крові птиці, крові тварин;

зобов`язати ввести кримінальну відповідальність за злочин статевого блуду та зради; зобов`язати ввести обов`язковість укладення шлюбу, зобов`язати відшкодувати майнову, матеріальну та моральну шкоду дітям;

зобов`язати всіх депутатів Верховної Ради України VII-IX скликання відшкодувати майнову, матеріальну та моральну шкоду особам, які постраждали з 2014 року внаслідок АТО, ООС, агресії рф в Україні від 24 лютого 2022 року;

зобов`язати притягнути до кримінальної відповідальності винних осіб Генеральної прокуратури України у невнесенні даних в ЄРДР на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року №757/7774/17-к за заявою ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України від 06 лютого 2017 року, зокрема, за ст.114-1 КК України, та невжиття заходів безпеки, що призвели до загибелі не тільки дорослого населення, а й малолітніх дітей та скитанням по світу матерів з дітьми з 24 лютого 2024 року;

зобов`язати притягнути до кримінальної відповідальності винних осіб Головного управління Національної поліції у м. Києві у не проведенні всіх необхідних слідчих дій у кримінальному провадженні № 42017000000002189 з попередньою правовою кваліфікацією за частиною другою статті 181 КК України та невжиття заходів безпеки;

зобов`язати всі священнослужителів взяти особисто участь безоплатно у проведенні робіт по відновленню інфраструктури в країні для подолання наслідків війни до повного відновлення всіх негативних наслідків руйнувань; зобов`язати проект телеканалу «СТБ» «Слідство ведуть екстрасенси» провести розслідування на можливість спрацювання прокляття при аварії 26 квітня 1986 року, для можливого усунення в майбутньому небезпеки експлуатації в зоні відчуження Чорнобильської АЕС;

зобов`язати розробити, прийняти і ввести кримінальну відповідальність з позбавленням волі довічно за проведення окультних обрядів «чорної магії», які призводять до небезпеки для життя, здоров`я, раптової смерті осіб, на яких було здійснено енергетичний негативний вплив;

зобов`язати розробити, прийняти та ввести кримінальну відповідальність за гомосексуалізм та пропаганду ЛГБТ прав;

зобов`язати розробити законопроект про діяльність монетарної політики Національного банку України для заміни грошових знаків на грошові знаки з чистого срібла;

зобов`язати редакцію газети «Голос України» надрукувати у випуску інформацію;

зобов`язати експлуатацію Центрального сховища відпрацьованого ядерного палива у зоні відчуження Чорнобильської АЕС для усунення можливої небезпеки для життя, здоров`я населення на території України, Білорусі, а також для безпеки населення на планеті від можливого спрацювання прокляття;

зобов`язати розробити законопроект про заборону абортів;

зобов`язати всіх посадових осіб Кабінету Міністрів України та всіх посадових осіб Служби безпеки України вжити всі заходи для примирення та у подальшому не допускати прояву безбожності.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу з підстав, передбачених п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаргу обґрунтовано тим, що визначення відповідачів, предмету та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів і обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, як вказано у висновках Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц.

Вказує, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та обраного позивачем способу захисту. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів і обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Також порушення норм процесуального права полягає у не застосуванні ч.17 статті 28 ЦПК України, оскільки позови про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру можуть пред`являтися також за місцем проживання чи перебування позивача.

Також ОСОБА_1 подав до апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» заяву про виклик свідків, в якій просить викликати та допитати як свідків:

1. ОСОБА_2-голову УГКЦ, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_1 адреса АДРЕСА_1 ;

2. ОСОБА_3 - митрополита ОСОБА_7, предстоятель ПЦУ, народився ІНФОРМАЦІЯ_6 тел. НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ;

3. ОСОБА_4 - митрополита ОСОБА_8, предстоятеля УПЦ КМ, народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_2 адреса АДРЕСА_3.;

4. ОСОБА_5 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , суддя проекту СТБ «Битва екстрасенсів», експерт проекту СТБ «Слідство ведуть екстрасенси», тел. НОМЕР_4 адреса АДРЕСА_4;

5. ОСОБА_6 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , суддя проекту СТБ «Битва екстрасенсів», експерт проекту СТБ «Слідство ведуть екстрасенси», тел. НОМЕР_4.

Клопотання обгрунтовує тим, що вказані особи можуть повідомити про такі обставини:

1. В Україні населення за допомогою служителів Церков та поширення неправдивої інформації Марією Деві Христос (Антихристом) про нібито народження Іісуса від римського солдата Пандери почали хулу на Духа Святого, яка за встановленнями Іісуса Христа не проститься ніколи і тому йде повномаштабна війна на території України;

2. Гинуть люди в Україні та рушаться будівлі із-за спрацювання прокляття Навуходоносора за хулу на Бога з вживанням в молитві «Отче наш» лукаве слово «Нехай», яке в народі означає «Нехай- недобрий чоловік»: 28 Тогда Навуходоносор сказал: благословен Бог Седраха, Мисаха и Авденаго, Который послал Ангела Своего и избавил рабов Своих, которые надеялись на Него и не послушались царского повеления, и предали тела свои огню, чтобы не служить и не поклоняться иному богу, кроме Бога своего! 29 И от меня дается повеление, чтобы из всякого народа, племени и языка кто произнесет хулу на Бога Седраха , Мисаха и Авденаго, был изрублен в куски, и дом его обращен в развалины, ибо нет иного бога, который мог бы так спасать. Священне Писання (Даниил 3:28-29);

3. Взяття до рук зброї є небезпечним для життя та здоров`я і може бути наказання вбивством всіх членів сім`ї військових чи мисливців: «И вот, один из бывших с Иисусом, простерши руку, извлек меч свой и, ударив раба первосвященникова, отсек ему ухо. 52 Тогда говорит ему Иисус: возврати меч твой в его место, ибо все, взявшие меч, мечом погибнут; 53 или думаешь, что Я не могу теперь умолить Отца Моего , и Он представит Мне более, нежели двенадцать легионов Ангелов?» (Библия Матфея 26:51-53).

У відзиві на апеляційну скаргу Андрусяк І.П., який діє в інтересах ТОВ «Телеканал СТБ», просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а скаргу без задоволення.

Вказує, що не допускається об?єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об?єднання в одне провадження кількість вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Зазначає, що позовна заява не містить обґрунтування підстав для об?єднання в одне провадження позовних вимог.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, в позовній заяві позивач посилається також на норми Кримінального кодексу України, зміст позовних вимог сформульований некоректно, не до можливості встановити особу, чиї права мають бути захищені, та осіб відповідачів, що порушили вказані права; резолютивна частина позовної заяви дає підстави для неоднозначного трактування позовних вимог.

Вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не дає змоги зрозуміти причино-наслідковий зв?язок між діям відповідачів та завданою позивачу шкодою, вимоги позовної заяви та її обгрунтування є суперечливими.

Таким чином, позивачем не надано суду доказів існування цивільно-правового спору між позивачем та відповідачами, оскільки позивач має конкретизувати те, про що просить суд з чітким визначенням сторін.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно зі ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц)

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь головуючого, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Повертаючи заяву позивачеві, суд першої інстанції виходив з того, що позивач порушив правила об`єднання позовних вимог, оскільки позовна заява містить вимоги, що повинні розглядатися за правилами кримінального судочинства та провадження у справах про адміністративні правопорушення, тоді як окремі вимоги можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства, а деякі взагалі не підлягають судовому розгляду, однак об`єднання таких позовних вимог в одному провадженні в порядку, визначеному ЦПК України не допускається.

Суд також зазначав, що в позовній заяві позивач посилається також на норми КК України, зміст позовних вимог сформульований некоректно, що не дає можливості встановити особу, чиї права мають бути захищені, та осіб відповідачів, що порушили вказані права; резолютивна частина позовної заяви дає підстави для неоднозначного трактування позовних вимог.

Крім того, обраний позивачем спосіб захисту не дає змоги зрозуміти причино-наслідковий зв`язок між діями відповідачів та завданою позивачу шкодою, вимоги позовної заяви та її обґрунтування є суперечливими.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, входячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив суд:

визнати недостовірною інформацією у ст.141 СК України «рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини», поняття «батьки» та «батьківські права», у статті 63 Конституції України, у ч.2 ст.385 КК України, зобов`язати відповідачів: Верховну Раду України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Зеленського В.О. та спростувати недостовірну інформацію щодо прав та обов`язків громадян, закріплені у статті 141 СК України «рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини», поняття «батьки» та «батьківські права», у статті 63 Конституції України, у ч.2 ст.385 КК України;

зобов`язати всіх посадових осіб відповідачів дотримуватися Заповідей та Уставів Бога під час здійснення службових обов`язків та протягом життя; пам`ятати благословення та прокляття Ноя для всіх нащадків, заборонити займати керівні посади особам Сімових нащадків на території держави Україна в кордонах станом на 23 серпня 1991 року, для усунення можливої небезпеки для населення благословення (прокляття) Ноя для Іафетових нащадків, які увійдуть в шатра Сімових нащадків;

заборонити купівлю-продаж земельних ділянок особам Сімових нащадків роду Ноя на території України;

зупинити дію та визнати недійсним Закон України №552-ІХ «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України відносно умов обороту земель сільськогосподарського призначення»;