Ухвала

від 20.11.2024 по справі 757/18728/24-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 757/18728/24-ц

провадження № 61-15237ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України - Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Зеленського Володимира Олександровича, Офісу Генерального прокурора України, Редакції газети «Голос України», Національного банку України, Верховної Ради України, Релігійної організації «Київська Метрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», Української Православної Церкви Київської Метрополії, Державної казначейської служби України, проєкту телеканалу «СТБ» «Слідство ведуть екстрасенси», Української Греко-Католицької Церкви Патріаршого Собору Воскресіння Христового, Головного управління Національної поліції в м. Києві, Служби безпеки України, Кабінету Міністрів України про захист честі, гідності, ділової репутації, усунення загрози життю і здоров`ю, відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Президента України - Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України (далі - ЗСУ) Зеленського В. О. , Офісу Генерального прокурора України, Редакції газети «Голос України», Національного банку України (далі - НБУ), Верховної Ради України

(далі - ВР України), Релігійної організації «Київська Метрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» (далі - РО «Київська Метрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)»), Української Православної Церкви Київської Метрополії (далі - УПЦ), Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), проєкт телеканалу «СТБ» «Слідство ведуть екстрасенси», Української Греко-Католицької Церкви Патріаршого Собору Воскресіння Христового, Головного управління Національної поліції

в м. Києві (далі - ГУ НП в м. Києві), Служби безпеки України (далі - СБУ), Кабінету Міністрів України, в якому просив суд:

1) визнати недостовірною інформацією у статті 141 СК України «рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини», поняття «батьки» та «батьківські права», у статті 63 Конституції України, у частині другій статті 385 КК України;

2) зобов`язати відповідачів: ВР України, Верховного Головнокомандувача ЗСУ Зеленського В.О. спростувати недостовірну інформацію щодо прав та обов`язків громадян, закріплені у статті 141 СК України «рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини», поняття «батьки» та «батьківські права», у статті 63 Конституції України, у частині другій статті 385 КК України;

3) зобов`язати всіх посадових осіб відповідачів дотримуватися Заповідей та Уставів Бога під час здійснення службових обов`язків та протягом життя; пам`ятати благословення та прокляття Ноя для всіх нащадків;

4) заборонити займати керівні посади особам Сімових нащадків на території держави Україна в кордонах станом на 23 серпня 1991 року, для усунення можливої небезпеки для населення благословення (прокляття) Ноя для Іафетових нащадків, які ввійдуть в шатра Сімових нащадків;

5) заборонити купівлю-продаж земельних ділянок особам Сімових нащадків роду Ноя на території України;

6) зупинити дію та визнати недійсним Закон України № 552-ІХ «Про внесення змін

в деякі законодавчі акти України відносно умов обороту земель сільськогосподарського призначення»;

7) заборонити діяльність всіх релігійних організацій до моменту виконання на території держави Україна в кордонах УРСР станом на 23 серпня 1991 року та на території новоствореної держави Священна Русь обов`язкового Божого Закону та Уставів Бога з приводу не вживання в їжу тварин, птиці, «нечистої» продукції тваринництва, установлення яких дано Богом через Моісея;

8) зобов`язати утилізувати всі церковні часослови, молитвослови, які порочать ім`я Бога Отця та Сина Божого Іісуса Христа та побудовані на помсті і за змістом суперечать принципам сповідування Християнської віри шляхом спалення та недопущення розповсюдження у повсякденному житті населенням та священством;

9) зобов`язати прийняти всі Закони та нормативні акти, які б відповідали Закону та Уставам Бога, даним через Моісея у достовірному перекладі та не суперечили б Євангеліє;

10) зобов`язати пов`язати на законодавчому рівні Державу і Церкву, щоб не порушувалося благословення (прокляття) Кіпріана Карфагенського ;

11) зобов`язати вживати заходи та слідкувати за чітким дотриманням священства та населення в країні Уставу Бога по забороні змішування Тіла і Крові Іісуса Христа у причасті із застосуванням квасного хліба Святих Дарів та заборони вживання квасного хліба Святих Дарів Тіла Іісуса Христа в причасті;

12) зобов`язання осіб законодавчого органу та осіб виконавчого органу Держави розробити і впровадити сонячно-місячний календар з відповідними назвами місяців, який відповідав би принципам функціонування та підрахунку Ієрусалимського календаря;

13) зобов`язати священство та населення звертатися до Бога Отця по імені;

14) зобов`язати для подолання небезпеки для життя, здоров`я, отримання праведного фізичного, духовного та морального розвитку суспільства, слідкувати за чітким дотриманням невживання в їжу населенням нечистої їди та крові птиці, крові тварин;

15) зобов`язати ввести кримінальну відповідальність за злочин статевого блуду та зради;

16) зобов`язати ввести обов`язковість укладення шлюбу;

17) зобов`язати відшкодувати майнову, матеріальну та моральну шкоду дітям;

18) зобов`язати всіх депутатів ВР України VII-IX скликання відшкодувати майнову, матеріальну та моральну шкоду особам, які постраждали з 2014 року внаслідок АТО, ООС, агресії рф в Україні від 24 лютого 2022 року;

19) зобов`язати притягнути до кримінальної відповідальності винних осіб Генеральної прокуратури України у невнесенні даних в ЄРДР на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року № 757/7774/17-к за заявою ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України від 06 лютого 2017 року, зокрема за статтею 114-1 КК України, та невжиття заходів безпеки, що призвели до загибелі не тільки дорослого населення, а й малолітніх дітей та скитанням по світу матерів з дітьми з 24 лютого 2022 року;

20) зобов`язати притягнути до кримінальної відповідальності винних осіб ГУ НП

у м. Києві у непроведені всіх необхідних слідчих дій у кримінальному провадженні № 42017000000002189 з попередньою правовою кваліфікацією за частиною другою статті 181 КК України та невжиття заходів безпеки;

21) зобов`язати всі священнослужителів взяти особисто участь безоплатно

у проведенні робіт по відновленню інфраструктури в країні для подолання наслідків війни до повного відновлення всіх негативних наслідків руйнувань;

22) зобов`язати проєкт телеканалу «СТБ» «Слідство ведуть екстрасенси» провести розслідування на можливість спрацювання прокляття при аварії 26 квітня

1986 року, для можливого усунення в майбутньому небезпеки експлуатації у зоні відчуження Чорнобильської АЕС;

23) зобов`язати розробити, прийняти і ввести кримінальну відповідальність

із позбавленням волі довічно за проведення окультних обрядів «чорної магії», які призводять до небезпеки для життя, здоров`я, раптової смерті осіб, на яких було здійснено енергетичний негативний вплив;

24) зобов`язати розробити, прийняти та ввести кримінальну відповідальність за гомосексуалізм та пропаганду ЛГБТ прав;

25) зобов`язати розробити законопроект про діяльність монетарної політики НБУ для заміни грошових знаків на грошові знаки з чистого срібла;

26) зобов`язати редакцію газети «Голос України» надрукувати у випуску інформацію;

27) зобов`язати експлуатацію Центрального сховища відпрацьованого ядерного палива у зоні відчуження Чорнобильської АЕС для усунення можливої небезпеки для життя, здоров`я населення на території України, Білорусі, а також для безпеки населення на планеті від можливого спрацювання прокляття;

28) зобов`язати розробити законопроект про заборону абортів;

29) зобов`язати всіх посадових осіб Кабінету Міністрів України та всіх посадових осіб СБУ вжити всі заходи для примирення та у подальшому не допускати прояву безбожності.

24 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення чинності нормативно-правових актів, заборони вчиняти дії, зобов`язання припинити дії, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України - Верховного Головнокомандувача ЗСУ Зеленського В. О., Офісу Генерального прокурора України, Редакції газети «Голос України», НБУ, ВР України, РО «Київська Метрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», УПЦ Київської Метрополії, ДКС України, проєкту телеканалу «СТБ» «Слідство ведуть екстрасенси», Української Греко-Католицької Церкви Патріаршого Собору Воскресіння Христового, ГУ НП в м. Києві, СБУ, Кабінету Міністрів України про захист честі, гідності, ділової репутації, усунення загрози життю і здоров`ю, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, визнано зловживанням процесуальним правом і повернуто заявникові.

Заяву про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Президента України - Верховного Головнокомандувача ЗСУ Зеленського В. О. , Офісу Генерального прокурора України, Редакції газети «Голос України», НБУ, ВР України, РО «Київська Метрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», УПЦ Київської Метрополії, ДКС України, проєкту телеканалу «СТБ» «Слідство ведуть екстрасенси», Української Греко-Католицької Церкви Патріаршого Собору Воскресіння Христового, ГУ НП в м. Києві, СБУ, Кабінету Міністрів України про захист честі, гідності, ділової репутації, усунення загрози життю і здоров`ю, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, визнано зловживанням процесуальним правом і повернуто заявникові.

Зобов`язано ГУК у м. Києві/Печерс. р-н повернути ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 605, 60 грн.

Визнаючи зловживання процесуальними правами та повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на те, що у позовній заяві ОСОБА_1 не зазначено суть порушеного права (інтересу), на захист якого подано позов; позовна заява не містить підстав позову, тобто, фактичних обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права (інтересу); із змісту позовної заяви вбачається відсутність предмета спору, який підлягає розгляду судом. Відтак, подання цього завідомо безпідставного позову, за відсутності предмета спору, судом визнається зловживанням процесуальними правами, внаслідок чого суд застосував положення частини третьої статті 44 ЦПК України та повернув позовну заяву і заяву про забезпечення позову.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 травня 2024 року скасовано.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України - Верховного Головнокомандувача ЗСУ Зеленського В. О., Офісу Генерального прокурора України, Редакції газети «Голос України», НБУ, ВР України, РО «Київська Метрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», УПЦ Київської Метрополії, ДКС України, проєкту телеканалу «СТБ» «Слідство ведуть екстрасенси», Української Греко-Католицької Церкви Патріаршого Собору Воскресіння Христового, ГУ НП в м. Києві, СБУ, Кабінету Міністрів України про захист честі, гідності, ділової репутації, усунення загрози життю і здоров`ю, відшкодування матеріальної і моральної шкоди направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , не керувався вимогами статті 185 ЦПК України, і, відповідно, жодної підстави, передбаченої цією статтею, в оскаржуваній ухвалі не навів.

15 листопада 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду

м. Києва від 01 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду

від 17 вересня 2024 року (надійшла до суду 15 листопада 2024 року), в якій, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині повернення заяви про забезпечення позову, ухвалити в цій частині нову постанову, якою змінити мотивувальну та резолютивну частину постанови Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року, в якій повністю задовольнити заяву про забезпечення позову.

Заявник зазначає, що підставою для зміни постанови Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року в частині задоволення заяви про забезпечення позову, поданої до Печерського районного суду міста Києва 24 квітня 2024 року є незастосування судом норм матеріального права статті 27 Конституції України та статей 281, 282, 283, 1163, 1164 ЦК України.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити

з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати

в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться

у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів

з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом

у залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Відповідно до частини першої, шостої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень

і протиправних посягань.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною третьою статті13 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня

1989 року).

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Згідно з частиною третьою статті 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд

з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Отже, положеннями частини третьої статті 44 ЦПК України визначено можливі наслідки визнання судом подання скарги, клопотання чи заяви зловживання процесуальними правами це залишення без розгляду або повернення поданої скарги, заяви чи клопотання, а не позовної заяви.

Натомість, вичерпний перелік підстав для повернення позовної заяви визначено

у статті 185 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції вірно вказав, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення заяви ОСОБА_1 , не керувався вимогами статті 185 ЦПК України, і, відповідно, жодної підстави, передбаченої цією статтею, в оскаржуваній ухвалі не навів. Висновок про безпідставність позову не повинен ґрунтуватися на припущеннях суду та судове рішення у цьому випадку можливе лише при наявності передбачених у статті 185 ЦПК України підстав.

Верховний Суд погоджується з судом апеляційної інстанції стосовно того, що висновок про безпідставність позову не повинен ґрунтуватися на припущеннях суду і може свідчити про порушення прав позивача на судовий захист. Зазначене має важливе юридичне значення для правильного вирішення цього процесуального питання, оскільки у статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень

і протиправних посягань.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судами як джерело права, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 оскаржував ухвалу Печерського районного суду

м. Києва від 01 травня 2024 року у повному обсязі (як в частині повернення позовної заяви, так і в частині повернення заяви про забезпечення позову), а суд апеляційної інстанції визнав оскаржувану ухвалу в повному обсязі такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував вказану ухвалу у повному обсязі (як в частині повернення позовної заяви, так і в частині повернення заяви про забезпечення позову).

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів

у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України - Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Зеленського Володимира Олександровича, Офісу Генерального прокурора України, Редакції газети «Голос України», Національного банку України, Верховної Ради України, Релігійної організації «Київська Метрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», Української Православної Церкви Київської Метрополії, Державної казначейської служби України, проєкту телеканалу «СТБ» «Слідство ведуть екстрасенси», Української Греко-Католицької Церкви Патріаршого Собору Воскресіння Христового, Головного управління Національної поліції в м. Києві, Служби безпеки України, Кабінету Міністрів України про захист честі, гідності, ділової репутації, усунення загрози життю і здоров`ю, відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник