Постанова
від 12.02.2025 по справі 300/2434/23
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 300/2434/23 пров. № А/857/27296/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддяДовга О.І.,

суддяГлушко І.В.,

суддяЗапотічний І.І.

за участю секретаря судового засіданняСлободян І.М.

за участі:

представника позивача Левицький А.О.

представника відповідача Гавадзин М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Івано-Франківське лісове господарство» та Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі № 300/2434/23 за адміністративним позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Івано-Франківське лісове господарство» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень (ухвалене суддею Панікар І.В., в м. Івано-Франківськ о 16 год. 21 хв., повний текст складено 30 вересня 2024 року), -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2023 року Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Івано-Франківське лісове господарство» (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.02.2023 за № 000625/0705, яким застосовано штрафні санкції на загальну суму 98351 грн.; № 000627/0705, яким застосовані штрафні санкції на загальну суму 44192 грн.; № 000628/0705, яким застосовані штрафні санкції на загальну суму 358431 грн.; № 000629/0705, яким застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 1158 грн. та № 000621/2408, яким застосовані штрафні санкції на загальну суму 2040 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються на висновках акту перевірки від 10.01.2023 за № 127/09-19-07-05/22192129, які, на думку позивача, не відповідають дійсності та суперечать нормам податкового законодавства. Зокрема, щодо порушень викладених у акті перевірки, позивач вказав, що в ході проведення перевірки, посадовими особами контролюючого органу не обґрунтовано жодним належним доказом виявлені правопорушення, а самі результати проведення документальної перевірки не можуть чітко та об`єктивно виявити та підтвердити факт порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зазначає, що позивачем для перевірки контролюючим органом надано всі первинні документи, які підтверджують факт придбання робіт (послуг) та реальне вчинення господарських операцій, а також підтвердження їх подальшого використання у господарській діяльності з метою отримання доходу у ФОП ОСОБА_1 . Поряд із тим, вказано на протиправність висновків відповідача в частині порушення позивачем порядку заповнення та подання звіту за формою 1-ДФ. Також, позивачем зазначено що штраф, за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН у період з 01 березня 2020 року, та по останній календарний день місяця карантину не застосовується. Окрім того, вказано на безпідставність доводів представника відповідача щодо заниження інших операційних доходів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 клопотання державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Івано-Франківське лісове господарство» допущено процесуальне правонаступництво, а саме замінено позивача Державне підприємство «Івано-Франківське лісове господарство» його правонаступником - державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Івано-Франківське лісове господарство».

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 позовну заяву державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Івано-Франківське лісове господарство» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2023 - залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Івано-Франківське лісове господарство» задоволено. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі № 300/2434/23 скасовано та направлено справу для продовження розгляду в суд першої інстанції.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 08.02.2023 №000621/2408. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції сторони подали апеляційні скарги в яких покликаються на неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Позивач, в обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що до перевірки контролюючому органу представлено усі первинні документи, які підтверджують факт придбання робіт (послуг) та реальне вчинення господарських операцій, а також підтвердження їх подальшого використання у господарській діяльності з метою отримання доходу, у ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .ХРИПЕЛІВ, Види діяльності: 02.20 Лісозаготівлі (основний), 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у., 42.11 Будівництво доріг і автострад, 42.13 Будівництво мостів і тунелів, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво, 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві) на суму 310285,00 грн.

Вважає, що не може слугувати підтвердженням фактичної відсутності операцій наведене у Акті перевірки встановлення податковим органами «відповідності платника податків (контрагента) критеріям ризиковості», наявності щодо нього кримінальних проваджень чи не подання звітності за формою 20-ОПП. Не можуть бути доказом безтоварного характеру господарських операцій і самі лише суб`єктивні посилання контролюючого органу на відсутність інформації про подальший рух товару.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Таким чином, у разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, а не для ДП «Івано-Франківський лісгосп».

Зазначає, що на даний час безпідставність висновків про нереальність господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 , збільшення грошових зобов`язань, є предметом оскарження у адміністративній справі №300/4960/22. Отже, висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 на суму 310285 є безпідставними.

Податкові декларації рентної плати подано ДП «Івано-Франківський лісгосп» контролюючим органам за місцезнаходженням лісової ділянки. Жодних претензій до нарахованої та сплаченої ДП «Івано-Франківський лісгосп» рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів у контролюючого органу під час проведення перевірки не виникало, відтак, безпідставними та нелогічними є доводи контролюючого органу в частині обов`язку включення сум нарахованої та перерахованої до бюджету рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів до складу інших доходів.

Щодо невідповідності висновків про заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток, податку на додану вартість, та не реєстрації податкової накладної, у зв`язку із безкоштовною передачею дров на суму 11577 грн. (Д-т 949 Кт 201), зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до абзацу четвертого п. 32 прим. 1 підрозд. 2 розд. ХХ ПК України не є постачанням товарів та послуг операції з безоплатної (без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації) передачі/надання товарів та послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, добровольчим формуванням територіальних громад, іншим утворенням відповідно до законів України військовим формуванням, їх з`єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а також на користь центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладів охорони здоров`я державної, комунальної власності, та/або структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, крім випадків, якщо такі операції з постачання товарів та послуг оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.

До наведених у цьому пункті операцій норми п. 198.5 ст. 198 ПК України не застосовуються. Зазначені вище обставини також виключають і необхідність складення та реєстрації податкової накладної. Головною особливістю операції з безплатного передання активів, у тому числі коштів, а також із виконання робіт (надання послуг) без вимоги компенсації їх вартості, є те, що дохід від цієї операції не визнають. Адже при цьому не відбувається ні збільшення активів, ні зменшення зобов`язань, що приводять до зростання власного капіталу підприємства, тобто не дотримуються необхідні умови визнання доходу згідно з п. 5 П(С)БО 15.

Відповідно до п. 6 П(С)БО 16 витратами визнають зменшення активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства. При цьому витрати визнають, тільки якщо вони можуть бути достовірно оцінені (п. 6 П(С)БО 16). Тому до складу витрат потрапляє облікова вартість (собівартість) переданих активів (робіт, послуг); витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображають у складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені (п. 7 П(С)БО 16). Враховуючи викладене при безплатних переданнях дохід не визнають, витрати завжди списують на витрати звітного періоду.

Щодо невідповідності висновків про заниження частини чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету в сумі 238954 грн., вказує, що суд першої інстанції не навів доводів щодо відхилення позиції позивача, однак в резолютивній частині відмовив в задоволенні такої вимоги. Зазначає, що враховуючи, що вказаний платіж (зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань)) є обов`язковим, але не є податковим платежем у розумінні норм Податкового кодексу України, оскільки цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків, контролюючий орган не мав правових підстав для кваліфікування його як податкового зобов`язання (згідно з положеннями зазначеного законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та приймати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині прийняти нове, яким позов задовольнити.

Відповідач апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що згідно п. 119.1 ст.119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. Тобто, вказаною нормою права визначено обставини, з якими законодавець пов`язує наявність податкового правопорушення, зокрема, подання податкової звітності з недостовірними відомостями або з помилками про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку.

В даному випадку, відповідачем доведено належними та допустимими доказами, що помилки допущені платником податку при заповненні звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника.

Просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову та в цій частині прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу відповідача не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Зазначає, що згідно зі статтею 20 Лісового кодексу України від 21.01.1994 № 3852-XII передбачені обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування, а саме: останні зобов`язані своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів. Проте, рентну плату за користування лісовими ділянками, які передані тимчасовим користувачам, сплачує до бюджету ДП «Івано-Франківське лісове господарство», яке в свою чергу отримує на рахунок кошти від тимчасових користувачів (прим. призначенням платежу «оплата за оренду землі» відповідно до банківських виписок).

За даними бухгалтерського обліку (журнал-ордер, оборотно-сальдова відомість по рахунку 377 «розрахунки з іншими дебіторами») ДП «Івано-Франківське лісове господарство» нараховано плату за користування лісовими ресурсами на суму 42399,19 грн. За період з 01.01.2021 по 31.12.2021 поступило від тимчасових користувачів лісових ресурсів на рахунок ДП «Івано-Франківське лісове господарство» кошти на суму 42399,19 грн.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. № 20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічної вигоди у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. Стосовно доводів позивача щодо самостійного направлення на його адресу листів з боку лісокористувачів із зазначенням у них про виправлення помилки у полі «Призначення платежу» наданих до адміністративного позову, то відповідач звертає увагу на відсутність доказів їх вручення підприємству, як то штампу про реєстрацію вхідної кореспонденції. Крім того, уточнення здійснено одноособово платниками податків, шляхом складення листів, без доказів погодження такої зміни іншою стороною позивачем.

Висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, зроблені за результатами дослідження господарських операцій позивача на підставі первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, з урахуванням фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, оскільки такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявності відповідних супроводжуючих документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Вищенаведене, на переконання контролюючого органу, очевидно вказує на наявні ознаки штучного формування первинних документів, що не відображають фактичних даних та створені виключно з метою документування господарської операції між позивачем та ФОП ОСОБА_1 ..

При цьому, надані позивачем документи на підтвердження господарської діяльності його контрагента ФОП ОСОБА_1 враховані, проте, вказані документі не підтверджують реальність господарських операцій між останнім та позивачем у цій справі.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що ні під час перевірки, ні під час розгляду справи, позивачем не надано документів, які б спростовували наведені висновки контролюючого органу.

Також, матеріали справи не містять копій Довіреностей, які виписувались водіям, які здійснювали перевезення, навантаження, розвантаження лісопродукції.

Матеріали справи не містять доказів подальшої реалізації товару, зокрема, за відсутності вищезазначених документів та з огляду на висновки податкового органу, встановити ланцюг придбання та подальшої реалізації не видається можливим.

Отже, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача (реальність фактичного отримання послуг) саме від ФОП ОСОБА_1 , оскільки відображенню у податковій звітності підлягає та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась, створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним витрат.

З урахуванням вищевикладеного, первинні документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 .. Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення постачання товару, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Метою їх оформлення є мінімізація податкових зобов`язань. Укладені між позивачем та вказаним вище контрагентом договори не опосередковуються реальним виконанням операцій, що становить його предмет.

В матеріалах справи відсутні докази можливості виконання умов зазначених договорів з урахуванням часу, місця знаходження майна, наявної кількості основних засобів та трудових ресурсів; доцільності залучення позивачем до виконання вказаних робіт саме зазначеного контрагента; ким саме виконувалися роботи, чи залучалися до виконання цих робіт треті особи, чи здійснювався з особами, безпосередньо залученими до виконання цих робіт, розрахунок; економічної доцільності зазначених господарських операцій; наявності причинно-наслідкового зв`язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, а також наміру придбання позивачем послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідач вважає обґрунтованими висновки викладені в акті перевірки про те, що фактично позивачем не було надано документів, що підтверджують фактичне виконання/надання послуг, а надані документи не містять чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, не розкривають змісту послуг, якісних характеристик, конкретного персонального підходу до виконання завдань та обґрунтувань формування вартості таких послуг відповідно до договірних правовідносин. Отже, позивачем безпідставно сформовано витрати за операціями, що не підтверджені належними первинними документами.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення вимог п.44.1, п.44.6 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.11 П(С)БО 16 «Витрати», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого завищено показники, задекларовані у рядку 2050 «собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг» протягом періоду з 01.01.2021 по 30.09.2022 на загальну суму 310285 грн., щодо яких відсутні документальні підтвердження.

Платником податків не надані докази того, що ним вчинялись будь-які дії, передбачені Податковим кодексом України, щодо надання (надіслання) первинних документів до контролюючого органу, які фахівцями контролюючого органу не були враховані під час проведення перевірки.

Позивачем також не надані і докази звернення з будь-якими заявами чи скаргами на протиправні дії фахівців контролюючого органу при проведенні перевірки (неврахуванні наданих документів) чи складанні акта про ненадання первинних документів.

Перевіркою встановлено порушення п.140.5 ст.140 ПК України, в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування з податку на прибуток на суму безоплатно наданих товарно-матеріальних цінностей на суму 11577 грн. та порушення п.185.1 ст.185 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у травні 2022р. на суму 2315 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, ДП «Івано-Франківський лісовий селекційно-насіннєвий центр» допущено порушення вимог абзацу першого п. 201.1 та абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, внаслідок не складання та не реєстрації за операціями з безоплатної передачі товарно-матеріальних цінностей податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 2315 грн.

Перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, на загальну суму 27146 грн.

Так, згідно з додатком 1 до Декларації з податку на додану вартість за березень 2022 року «Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1)» до складу податкового кредиту у березні 2022р. включено суми податку на додану вартість по постачальнику ТОВ «ЕКОСПЕЦБУД» згідно з податковими накладними виписаними у лютому 2022р.

Таким чином, на порушення вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України позивачем завищено податковий кредит всього на суму 27146 грн.

Щодо заниження частини чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету в сумі 238954 грн. (прим. похідне від зафіксованих актом перевірки порушень.

За період з 01.01.2021р. по 30.09.2022р. позивачем задекларовано частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету унітарними підприємствами та їх об`єднаннями у сумі 3307099 грн.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином підставою відображення здійснених господарських операцій, як в податковому так і бухгалтерському обліку, є первинні документи, складені згідно вимог закону про облік.

Враховуючи вище вказані порушення, визначені за правилами бухгалтерського обліку та висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток акта перевірки ДП «Івано-Франківське лісове господарство» занижено чистий прибуток (дохід) за звітний період, з якого здійснюються відрахування на загальну суму 289201 грн.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримує з мотивів викладених у ній. В задоволенні апеляційної скарги відповідача просить відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні просить задовольнити апеляційну скаргу відповідача, в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, з огляду на наступні підстави.

Судом встановлено, що видами діяльності Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Івано-Франківське лісове господарство» є: код КВЕД 02.40 надання допоміжних послуг у лісовому господарстві (основний), код КВЕД 01.29 вирощування інших багаторічних культур; код КВЕД 01.70 мисливство, відловлювання тварин і надання пов`язаних із ними послуг; код КВЕД 02.10 лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; код КВЕД 02.20 лісозаготівлі; код КВЕД 42.11 будівництво доріг і автострад.

На підставі направлень на перевірку від 13.12.2022 за №№ 3439 - 3441 та на підставі наказів Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 30.11.2022 №2011-п, від 19.12.2022 № 2096-п, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Державного підприємства «Івано-Франківське лісове господарство» (ДП «Івано-Франківське лісове господарство») з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також іншого законодавства, за період з 01.01.2022 по 30.11.2022 (в частині правильності визначення податку на прибуток та частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними. підприємствами та їх об`єднанням за період з 01.01.2021 по 30.09.2022), відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 10.01.2023 № 127/09-19-07-05/22192129, яким встановлено порушення: - п. 44.1, 44.6 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст. 135, п.140.5.10 Податкового кодексу України; пункту 5, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 «дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999; пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 11 «зобов`язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000; розділу III Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013; пункту 11 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318; статті 1, статті 4, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; пп. 1.2 пункту 1, пп.2.1, пп.2.4, пп.2.15, пп.2.16 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 в результаті чого занижено: податок на прибуток в загальній сумі 63483 грн., в т.ч. за 2021 рік в сумі 48183 грн.; 3 квартал 2022 року в сумі 15300 грн.; податок на прибуток в загальній сумі 2084 грн., в т.ч. 2 квартал 2022 року в сумі 2084 грн.; - частину чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету на загальну суму та відповідно занижено частину чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету: ДП «Івано-Франківське лісове господарство» на загальну суму 231360 грн., в т.ч.: за 2021 рік в сумі 175600 грн. (в т.ч. за 1 квартал 2021 року на 10790 грн., за півріччя 2021 року на 33012 грн., в т.ч. за 2 квартал 2021 року на 22222 грн., за 9-ть місяців 2021 року на 117754 грн., в т.ч. за 3-й квартал 2021 року на 84742 грн., за 4-й квартал 2020 року на 57846 грн.), за 9 місяців 2022 року в сумі 55760 грн. (3 квартал 2022 року в сумі 55760 грн.); - п. 185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість ДП «Івано-Франківське лісове господарство» в сумі 27146 грн., в т.ч. по періодах: березень 2022 в сумі 27146 грн., травень 2022 року; - п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України не зареєстровано в єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за операціями з безоплатної передачі товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 11577 грн., та відповідно ПДВ 2315 грн., в т.ч.: за травень 2022 року в сумі 2315 грн.; - п.176.2 «б» статті 176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого х них податку № 1020 від 24.10.2020, відображено недостовірні дані у поданих розрахунках форми 1ДФ за 3 квартал 2022 року.

25.01.2023 позивач подав до ГУ ДПС в Івано-Франківській області заперечення на акт документальної позапланової перевірки від 10.01.2023 № 127/09-19-07-05/22192129.

В подальшому, на підставі акту перевірки від 10.01.2023 № 127/09-19-07-05/22192129, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.02.2023 за № 000625/0705, № 000627/0705, № 000628/0705, № 000621/2408, № 000629/0705.

24.02.2024 позивач подав до ДПС України скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 19.04.2023 за № 9581/6/99-00-06-01-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення. Залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 08.02.2023 № 000625/0705, № 000628/0705, № 000627/0705, № 000621/2408, № 000629/0705.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.п.19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Відповідно до п.п.20.1.4 та п.п.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Щодо нереальності господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 на суму 310285 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в даній частині, суд першої інстанції зазначив, що позивач не пояснив і не обґрунтував вжиття заходів для перевірки свого контрагента ФОП ОСОБА_1 .. У той же час, нездійснення заходів з перевірки контрагента є ризиком самого платника, внаслідок чого, саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді не підтвердження права на формування в податковому обліку податкового кредиту.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що видами діяльності ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) є: 02.20 Лісозаготівлі (основний), 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у., 42.11 Будівництво доріг і автострад, 42.13 Будівництво мостів і тунелів, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво, 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві.

Так, між позивачем та ФОП ОСОБА_1 були укладені такі договори:

23 лютого 2021 року між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець), був укладений договір на транспортування лісопродукції № 50-п, за яким Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується здійснити навантаження лісопродукції Прокат вантажних транспортних засобів із водієм для перевезення товарів згідно Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015(CPV 2008, IDN).

23 лютого 2021 року між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Підрядник), був укладений договір про надання послуг по перевезенню деревини № 51-п, за яким Підрядник зобов`язується у 2021 році надати Замовникові послуги зазначені в цьому Договорі, Замовник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором прийняти та оплатити послуги, згідно Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до пункту 1.2 вищевказаного договору найменування послуги: послуги по перевезенню деревини по коду 60180000-3- Прокат вантажних транспортних засобів із водієм для перевезення товарів згідно Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015(CPV 2008, IDN).

24 березня 2021 року між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець), укладено договір підряду № 77-п, за яким Виконавець зобов`язується у 2022 році надати Замовникові послуги зазначені в цьому Договорі, а Замовник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором прийняти і оплатити такі послуги в кількості і по цінах вказаних в Договорі.

Відповідно до пункту 1.2 вищевказаного договору найменування послуг: Лісозаготівельні послуги (77210000-5) (ДК 021:2015). Комплекс робіт по заготівлі деревини включає: підготовка лісосіки до рубки; звалювання дерев з обрубуванням гілок та сучків; трелювання деревини; розкряжування хлистів на сортименти (за умови вивезення сортиментів); сортування штабелювання деревини; очищення місць рубок.

Виконання послуг із заготівлі деревини відповідно до договору підряду № 77-п здійснюється у виділі 5, площа 9,2 га, Хрипелівського лісництва, об`єм хлиста 0,48, в кількості 97м3 по ціні 280,00 грн за 1м3.

24 березня 2021 року між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець), був укладений договір підряду № 78-п, за яким Виконавець зобов`язується у 2022 році надати Замовникові послуги зазначені в цьому Договорі, а Замовник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором прийняти і оплатити такі послуги в кількості і по цінах вказаних в Договорі.

Відповідно до пункту 1.2 вищевказаного договору найменування послуг: Лісозаготівельні послуги (77210000-5) (ДК 021:2015). Комплекс робіт по заготівлі деревини включає: підготовка лісосіки до рубки; звалювання дерев з обрубуванням гілок та сучків; трелювання деревини; розкряжування хлистів на сортименти (за умови вивезення сортиментів);сортування штабелювання деревини; очищення місць рубок.

Виконання послуг із заготівлі деревини відповідно до договору підряду № 78-п здійснюється у виділі 15, площа 9,2 га, Хрипелівського лісництва, об`єм хлиста 0,43, в кількості 97м3 по ціні 280,00 грн за 1м3.

29 червня 2021 року між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець), був укладений договір підряду № 179-п, за яким Виконавець зобов`язується у 2022 році надати Замовникові послуги зазначені в цьому Договорі, а Замовник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором прийняти і оплатити такі послуги в кількості і по цінах вказаних в Договорі.

Відповідно до пункту 1.2 вищевказаного договору найменування послуг: Лісозаготівельні послуги (77210000-5) (ДК 021:2015). Комплекс робіт по заготівлі деревини включає: підготовка лісосіки до рубки; звалювання дерев з обрубуванням гілок та сучків; трелювання деревини; розкряжування хлистів на сортименти (за умови вивезення сортиментів);сортування штабелювання деревини; очищення місць рубок.

Виконання послуг із заготівлі деревини відповідно до договору підряду № 179-п здійснюється у виділі 5, площа 6,1 га, Хрипелівського лісництва, об`єм хлиста 0,59, в кількості 196м3 по ціні 320,00 грн за 1м3.

29 червня 2021 року між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець), укладено договір підряду № 180-п, за яким Виконавець зобов`язується у 2022 році надати Замовникові послуги зазначені в цьому Договорі, а Замовник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором прийняти і оплатити такі послуги в кількості і по цінах вказаних в Договорі.

Відповідно до пункту 1.2 вищевказаного договору найменування послуг: Лісозаготівельні послуги (77210000-5) (ДК 021:2015). Комплекс робіт по заготівлі деревини включає: підготовка лісосіки до рубки; звалювання дерев з обрубуванням гілок та сучків; трелювання деревини; розкряжування хлистів на сортименти (за умови вивезення сортиментів);сортування штабелювання деревини; очищення місць рубок.

Виконання послуг із заготівлі деревини відповідно до договору підряду № 180-п здійснюється у виділі 3, площа 4,9 га, Хрипелівського лісництва, об`єм хлиста 0,53, в кількості 226м3 по ціні 320,00 грн за 1м3.

29 червня 2021 року між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець), укладено договір підряду № 181-п, за яким Виконавець зобов`язується у 2022 році надати Замовникові послуги зазначені в цьому Договорі, а Замовник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором прийняти і оплатити такі послуги в кількості і по цінах вказаних в Договорі.

Відповідно до пункту 1.2 вищевказаного договору найменування послуг: Лісозаготівельні послуги (77210000-5) (ДК 021:2015). Комплекс робіт по заготівлі деревини включає: підготовка лісосіки до рубки; звалювання дерев з обрубуванням гілок та сучків; трелювання деревини; розкряжування хлистів на сортименти (за умови вивезення сортиментів);сортування штабелювання деревини; очищення місць рубок.

Виконання послуг із заготівлі деревини відповідно до договору підряду № 181-п здійснюється у виділі 2, площа 6,5 га, Хрипелівського лісництва, об`єм хлиста 0,52, в кількості 250м3 по ціні 320,00 грн за 1м3.

29 червня 2021 року між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець), укладено договір підряду № 182-п, за яким Виконавець зобов`язується у 2022 році надати Замовникові послуги зазначені в цьому Договорі, а Замовник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором прийняти і оплатити такі послуги в кількості і по цінах вказаних в Договорі.

Відповідно до пункту 1.2 вищевказаного договору найменування послуг: Лісозаготівельні послуги (77210000-5) (ДК 021:2015). Комплекс робіт по заготівлі деревини включає: підготовка лісосіки до рубки; звалювання дерев з обрубуванням гілок та сучків; трелювання деревини; розкряжування хлистів на сортименти (за умови вивезення сортиментів);сортування штабелювання деревини; очищення місць рубок.

Виконання послуг із заготівлі деревини відповідно до договору підряду № 182-п здійснюється у виділі 23.3, площа 1,2 га, Хрипелівського лісництва, об`єм хлиста 0,83, в кількості 110м3 по ціні 320,00 грн за 1м3.

04 листопада 2021 року між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець), укладено договір підряду № 362-п, за яким Виконавець зобов`язується у 2022 році надати Замовникові послуги зазначені в цьому Договорі, а замовник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором прийняти і оплатити такі послуги в кількості і по цінах вказаних в Договорі.

Відповідно до пункту 1.2 вищевказаного договору найменування послуг: Лісозаготівельні послуги (77210000-5) (ДК 021:2015). Комплекс робіт по заготівлі деревини включає: підготовка лісосіки до рубки; звалювання дерев з обрубуванням гілок та сучків; трелювання деревини; розкряжування хлистів на сортименти (за умови вивезення сортиментів);сортування штабелювання деревини; очищення місць рубок.

Виконання послуг із заготівлі деревини відповідно до договору підряду № 362-п здійснюється у виділі 11, площа 9,6 га, Хрипелівського лісництва, об`єм хлиста 0,56, в кількості 256м3 по ціні 300,00 грн за 1м3.

02 вересня 2022 року між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Підрядник), був укладений договір підряду № 411-п, за яким Замовник доручає, а Підрядник забезпечує, за рахунок власних механізмів та паливно-мастильних матеріалів, виконання робіт по поточному ремонту трелювального волока в: Урочищі «Стоги» кв.29, вид.11, с. Зелена Хрипелівського лісництва ДП «Івано-Франківське лісове господарство»; Урочищі «Стоги» кв.33, вид.5, с. Зелена Хрипелівського лісництва ДП «Івано-Франківське лісове господарство».

29 вересня 2022 року між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Підрядник), укладено договір підряду № 461-п, за яким Замовник доручає, а Підрядник забезпечує, за рахунок власних механізмів та паливно-мастильних матеріалів, виконання робіт по поточному ремонту трелювального волока в: Урочищі «Мшірський» кв.38, вид.25, с. Зелена Хрипелівського лісництва ДП «Івано-Франківське лісове господарство»; Урочищі «Мшірський» кв.43, вид.20, с. Зелена Хрипелівського лісництва ДП «Івано-Франківське лісове господарство».

17 жовтня 2022 року між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець), укладено договір підряду № 476-п, за яким Виконавець зобов`язується у 2022 році надати Замовникові послуги зазначені в цьому Договорі, а замовник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором прийняти і оплатити такі послуги в кількості і по цінах вказаних в Договорі.

Відповідно до пункту 1.2 вищевказаного договору найменування послуг: Лісозаготівельні послуги (77210000-5) (ДК 021:2015). Комплекс робіт по заготівлі деревини включає: підготовка лісосіки до рубки; звалювання дерев з обрубуванням гілок та сучків; трелювання деревини; розкряжування хлистів на сортименти (за умови вивезення сортиментів);сортування штабелювання деревини; очищення місць рубок.

Виконання послуг із заготівлі деревини відповідно до договору підряду № 476-п здійснюється у виділі 25, площа 0,3 га, Хрипелівського лісництва, об`єм хлиста 0,81, в кількості 58м3 по ціні 380,00 грн за 1м3.

17 жовтня 2022 року між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець), укладено договір підряду № 479-п, за яким Виконавець зобов`язується у 2022 році надати Замовникові послуги зазначені в цьому Договорі, а Замовник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором прийняти і оплатити такі послуги в кількості і по цінах вказаних в Договорі.

Відповідно до пункту 1.2 вищевказаного договору найменування послуг: Лісозаготівельні послуги (77210000-5) (ДК 021:2015). Комплекс робіт по заготівлі деревини включає: підготовка лісосіки до рубки; звалювання дерев з обрубуванням гілок та сучків; трелювання деревини; розкряжування хлистів на сортименти (за умови вивезення сортиментів);сортування штабелювання деревини; очищення місць рубок.

Виконання послуг із заготівлі деревини відповідно до договору підряду № 479-п здійснюється в кварталі № 43, виділ 20, площа 0,2 га, Хрипелівського лісництва, об`єм хлиста 0,87, в кількості 50м3 по ціні 380,00 грн за 1м3.

17 жовтня 2022 року між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець), був укладений договір підряду № 480-п, за яким Виконавець зобов`язується у 2022 році надати Замовникові послуги зазначені в цьому Договорі, а Замовник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором прийняти і оплатити такі послуги в кількості і по цінах вказаних в Договорі.

Виконання послуг із заготівлі деревини відповідно до договору підряду № 480-п здійснюється в кварталі № 43, виділ 4, площа 6,5 га, Хрипелівського лісництва, об`єм хлиста 0,92, в кількості 206м3 по ціні 380,00 грн за 1м3.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано: акт виконання робіт ФОП ОСОБА_1 з 24 по 28 лютого 2021 року за Договором № 51-п від 23.02.2021; акт виконання робіт ФОП ОСОБА_1 з 24 по 28 лютого 2021 року за Договором № 50-п від 23.02.2021; акт виконання робіт ФОП ОСОБА_1 станом на березень місяць 2021 року за Договором № 51-п від 23.02.2021; акт виконання робіт ФОП ОСОБА_1 станом на квітень місяць 2021 року за Договором № 51-п від 23.02.2021; акт виконання робіт ФОП ОСОБА_1 станом на червень місяць 2021 року за Договором № 51-п від 23.02.2021; акт № 1 приймання-передачі робіт та послуг від 31.05.2021 за Договором № 137-п від 28.05.2021; акт № 2 приймання-передачі робіт та послуг від 31.08.2021 за Договором № 240-п від 30.08.2021; акт № 3 приймання-передачі робіт та послуг від 31.08.2021 за Договором № 382-п від 15.11.2021; акт № 5 приймання-передачі робіт та послуг від 12.09.2022 за Договором № 411-п від 02.09.2022; акт № 6 приймання-передачі робіт та послуг від 12.09.2022 за Договором № 411-п від 02.09.2022; акти виконаних робіт по договору на розробку лісових ресурсів; акт приймання-передачі лісосіки для розробки від 29.06.2022 за Договором № 182-п від 29.06.2022; акт приймання-передачі виконаних робіт за Договором № 182-п від 29.06.2022; акт приймання-передачі лісосіки для розробки за Договором № 362-п від 04.11.2021; акт приймання-передачі виконаних робіт за Договором № 362-п від 04.11.2021; пояснювальні записки, кошториси, відомості ресурсів щодо поточного ремонту трелювального волока в урочищі «Стоги» кв.29, вид.11 Хрипелівського лісництва ДП «Івано-Франківськ лісове господарство»; пояснювальні записки, кошториси, відомості ресурсів щодо поточного ремонту трелювального волока в урочищі «Мшірський» кв.38, вид.25, с. Зелена Хрипелівського лісництва ДП «Івано-Франківське лісове господарство»; пояснювальні записки, кошториси, відомості ресурсів щодо поточного ремонту трелювального волока в урочищі «Мшірський» кв.48, вид.20, с. Зелена Хрипелівського лісництва ДП «Івано-Франківське лісове господарство».

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція визначена як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із положеннями ч. 3 цієї статті інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.

При цьому, первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з п.п.2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 зазначеного Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст.187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» п.198.1 ст.198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізуючи наведені норми, суд апеляційної інстанції вказує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Також, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року (справа № 2а-19379/11/2670), від 28 жовтня 2019 року (справа № 280/5058/18), від 26 лютого 2020 року (справа № 826/1308/18), від 06 травня 2020 року (справа № 640/4687/19).

Водночас, cам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки (надання послуг) тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 зазначила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Колегія суддів зазначає, що не може слугувати підтвердженням фактичної відсутності операцій наведене у Акті перевірки встановлення податковим органами «відповідності платника податків (контрагента) критеріям ризиковості», наявності щодо нього кримінальних проваджень чи не подання звітності за формою 20-ОПП. Не можуть бути доказом безтоварного характеру господарських операцій і самі лише суб`єктивні посилання контролюючого органу на відсутність інформації про подальший рух товару.

Частиною 2 статті 61 Конституції України, встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

До перевірки контролюючому органу представлено усі первинні документи, які підтверджують факт придбання робіт (послуг) та реальне вчинення господарських операцій, а також підтвердження їх подальшого використання у господарській діяльності з метою отримання доходу, у ФОП ОСОБА_1 на суму 310285,00 грн., які досліджувались судом першої інстанції та не були взяті до уваги.

Таким чином, у разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, а не для ДП «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ЛІСГОСП», про що вірно зазначає позивач.

Щодо заниження доходу в сумі 42399 грн. на суму рентної плати, яка отримана від тимчасових користувачів та перерахована ДП «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ЛІСГОСП» до бюджету.

Відмовляючи в задоволенні позову в даній частині, суд першої інстанції зазначив, що ДП «Івано-Франківське лісове господарство» занижено інші операційні доходи в сумі 42399 грн., в результаті неправильного відображення в фінансовій звітності та не врахуванні при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму нарахованої орендної плати в розмірі 42399 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає таке.

За визначенням у підпункті 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як закріплено у підпункті 14.1.72 пункту 14.1 цієї ж статті земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

За визначенням у підпункті 14.1.34 пункту 14.1 статті 14 ПК України власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (підпункт 14.1.34 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до пп. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками плати за землю є: платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Відповідно до статті 269 ПК України платниками плати за землю є, зокрема, платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з підпунктом 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування платою за землю є об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Статтею 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з положеннями статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Судом встановлено, що між ДП «Івано-Франківське лісове господарство» та юридичними, фізичними особами укладені договори про тимчасове користування лісами.

Згідно з розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації позивач надавав суб`єктам господарювання (як юридичним та і фізичним особам) для використання в рекреаційних, культурно-оздоровчих, туристичних та спортивних цілях у тимчасове користування лісові ділянки, всього площа, що виділена у тимчасове користування становить 23,668 га.

Рентну плату за використання лісовими ділянками, які передані тимчасовим користувачам, сплачує до бюджету ДП «Івано-Франківське лісове господарство», яке в свою чергу отримує на рахунок кошти від тимчасових користувачів (призначення платежів «оплата за оренду землі» згідно банківських виписок), внаслідок чого, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 поступило від тимчасових користувачів лісових ресурсів на рахунок ДП «Івано-Франківське лісове господарство» кошти в сумі 42399,19 грн.

Пунктом 44.1 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Колегія суддів погоджується з твердженням позивача, що податкові декларації Рентної плати подано ДП «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ЛІСГОСП» контролюючому органу за місцезнаходженням лісової ділянки (пп. 257.3.5 п. 257.3 ст. 257 ПК України).

Жодних претензій до нарахованої та сплаченої ДП «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ЛІСГОСП» рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів у контролюючого органу під час проведення перевірки не виникало.

Згідно пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» якщо грошові кошти вже були списані з рахунку платника та зараховані на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного.

Так, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить лише платнику, тобто особі, який здійснює відповідний платіж.

Таким чином, з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов`язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним. Внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим. Зміна волевиявлення у розпорядженні коштами є господарськими правовідносинами та визначається цивільно-правовими угодами, укладеними між сторонами.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі № 1.380.2019.003363.

Крім того, слід зазначити, що нарахування податкових зобов`язань за вказаними операціями на даний час оскаржено в суді (адміністративна справа №300/4960/22).

Щодо заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток, податку на додану вартість, та не реєстрації податкової накладної, у зв`язку із безкоштовною передачею дров на суму 11577 грн. (Д-т 949 Кт 201), то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що платником податків не надані докази того, що ним вчинялись будь-які дії, передбачені Податковим кодексом України, щодо надання (надіслання) ним первинних документів до контролюючого органу, які фахівцями контролюючого органу не були враховані під час проведення перевірки.

Судом встановлено, що ДП «Івано-Франківське лісове господарство» є правонаступником прав та обов`язків ДП «Івано-Франківський лісовий селекційно-насіннєвий центр», на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 18.05.2022 № 400 «Про внесення змін до наказу Держлісагентства від 08.11.2021 № 736 «Про припинення ДП «Івано-Франківський лісовий селекційно-насінневий центр» та затвердження комісії з припинення.

Передавальний акт від 31.05.2022 балансових рахунків, основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, а також матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше ДП «Івано-Франківський лісовий селекційно-насіннєвий центр», яке координується Івано-Франківським обласним управлінням лісового та промислового господарства, затверджено Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 07.06.2022 № 459.

Проведеною перевіркою встановлено, що у травні 2022 ДП «Івано-Франківський лісовий селекційно-насіннєвий центр», згідно з листами виконавчого комітету Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 09.03.2022 № 301, № 302, передало домогосподарствам, де проживають тимчасово переміщені особи дрова на суму 11577 грн. та, як наслідок, відобразило вказану суму як витрати.

ДП «Івано-Франківське лісове господарство» (яке є правонаступником ДП «Івано-Франківський лісовий селекційно-насіннєвий центр») для проведення перевірки не надало первинних бухгалтерських документів на підставі яких відбувалася передача дров, у зв`язку з чим неможливо визначити (ідентифікувати) кому, і в яких об`ємах передано дрова на суму 11577 грн.

Так, за операціями з передачі/надання товарів та послуг, які відповідно до абзацу четвертого пункту 32 прим. 1 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України не вважаються постачанням товарів/послуг, особи, які здійснюють таку передачу/надання, та особи, які отримують такі товари/послуги, повинні складати на підтвердження первинні документи бухгалтерського обліку відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного податкового періоду і зареєструвати в Єдиному реєстр податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 201 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу ХХ цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/ послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивачем, як в суді першої, так і апеляційної інстанції не надано докази того, що ним вчинялись будь-які дії, передбачені Податковим кодексом України, щодо надання (надіслання) ним первинних документів до контролюючого органу, які фахівцями контролюючого органу не були враховані під час проведення перевірки.

У разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2019р. №808/9397/13-а.

Колегія суддів погоджується з твердженням відповідача, що операція з безоплатної передачі основних засобів для платника податку, який здійснює таку передачу, є об`єктом оподаткування ПДВ та оподатковується у загальновстановленому порядку, крім випадків, коли така операція звільнена від оподаткування ПДВ відповідно до норм ПК України.

При цьому, згідно із п.п. «б» п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань при безоплатній передачі основних засобів є момент їх відвантаження, тобто, момент підписання акта прийманняпередачі об`єкта основних засобів.

Пунктом 188.1 ст.188 ПКУ визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Колегія суддів погоджується, що позивачем порушено п.140.5 ст.140 ПК України, в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування з податку на прибуток на суму безоплатно наданих товарно-матеріальних цінностей на суму 11577 грн. та порушення п.185.1 ст.185 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у травні 2022р. на суму 2315 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що обов`язок реєстрації податкових накладних виникає у платника податків виключно у зв`язку з обов`язком нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Щодо віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, на загальну суму 27146 грн., то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність висновків контролюючого органу, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2, 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до приписів пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно із пп. 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, у Податковому кодексі України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, податкової накладної.

Статтями 48 і 49 ПК України передбачено порядок складання та подання податкової декларації до контролюючих органів.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 50.1 статті 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу або при визначенні бази оподаткування відповідно до підпункту 141.9 1.3 пункту 141.9 1 статті 141 цього Кодексу у разі здійснення контрольованих операцій, якщо їх умови не відповідають принципу "витягнутої руки", у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Судом встановлено, що з матеріалів акту перевірки від 10.01.2023 за № 127/09-19-07-05/22192129, перевіркою виявлено, що до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними на загальну суму 27146 грн., а саме у березні 2022 року на суму 27146 грн.

Так, згідно додатку № 1 до Декларації з податку на додану вартість за березень 2022 року «Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням йог коригування (Д1)» до складу податкового кредиту у березні 2022 року включено суми податку на додану вартість по постачальнику ТОВ «ЕКОСПЕЦБУД» згідно податкових накладних виписаних у лютому 2022 року, а саме податкові накладні: за № 3 від 21.02.2022, за № 4 від 28.02.2022, за № 1 від 09.02.2022, за № 2 від 18.02.2022.

Позивачем, як суду першої, так апеляційної інстанції не надано докази того, що ним вчинялися будь-які дії, передбачені Податковим кодексом України, щодо реєстрації вищевказаних податкових накладних в ЄРПН, внаслідок чого, на порушення вимог пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України позивачем завищено податковий кредит на суму 27146 грн., відтак, є правильним висновок про завищення позивачем податкового кредиту на суму 27146 грн.

Щодо заниження позивачем частини чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету в сумі 238954 грн., то колегія суддів зазначає таке.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2021р. по 30.09.2022р. позивачем задекларовано частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету унітарними підприємствами та їх об`єднаннями у сумі 3307099 грн.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином підставою відображення здійснених господарських операцій як в податковому так і бухгалтерському обліку є первинні документи, складені згідно вимог закону про облік.

Враховуючи вище вказані порушення та дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку та висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток акта перевірки ДП «Івано-Франківське лісове господарство» занижено чистий прибуток (дохід) за звітний період, з якого здійснюються відрахування на загальну суму 289201 грн.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2040 грн. за порушення підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 119.1 статті 119 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду про протиправність податкового повідомлення-рішення від 08.02.2023 за № 000621/0705, оскільки в ході розгляду справи встановлено та не спростовано відповідачем, що після смерті реєстраційний номер облікової картки особи вважається недійсними, але у графі 2 «Податковий номер Податкового розрахунку необхідно зазначити номер облікової картки померлого, а не його родича, який фактично отримав дохід, внаслідок чого, в даному випадку подання недостовірних даних податкової звітності щодо платника податків, і сум утриманого з них податку за формою 1ДФ не призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податків, у зв`язку з чим контролюючим органом необґрунтовано застосовано штрафну санкцію у вигляді накладення штрафу в розмірі 2040,00 грн.

З акту перевірки від 10.01.2023 за № 127/09-19-07-05/22192129, вбачається, що контролюючим органом встановлено позивачем вимог п. 176.2 ст. 176 ПК України та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, в частині подання податкового розрахунку з помилками, а саме: відображено виплату доходів в 3-му місяці, ІІІ-го кварталу 2022 року, фізичній особі (РНОКПП НОМЕР_2 ) в сумі 26 894,11 грн. за ознакою « 101», в сумі 11 040,00 грн. за ознакою « 146» та в сумі 1 060,00 грн. за ознакою « 126», з кодом помилки « 2» - податковий номер особи закрито у зв`язку із надходженням відомостей про смерть особи з Державного реєстру актів цивільного стану, що призвело до зміни платника податку та є підставою для застосування штрафної санкції, передбаченої п. 119.1 ст. 119 ПК України.

У разі смерті найманого працівника роботодавець зобов`язаний розрахувати та нарахувати всі належні йому суми за період до моменту припинення роботи у зв`язку зі смертю, а саме: заробітну плату за фактично відпрацьований час; компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток та додаткових відпусток на дітей.

Відповідно до частини 1 статті 1227 Цивільного кодексу України проводиться виплата зазначених сум членам сім`ї такого працівника, а в разі їх відсутності - входить до складу спадщини.

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ заробітна плата та компенсація за невикористані дні відпусток, нараховані померлому працівнику, відображаються з ознакою доходу « 101».

Реєстраційний номер облікової картки платника податку (ідентифікаційний номер) померлого працівника (незалежно від того, що такий дохід виплачується його сім`ї) та дату смерті працівника, оскільки згідно з пунктом 162.3 ПК України останній податковий період, в якому здійснюється утримання податку з доходу померлого працівника, закінчується днем, на який припадає смерть такого платника податку.

Згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 119.1 статті 119 Податкового кодексу України визначено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційних скаргах обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг частково спростовують висновки суду, а тому оскаржуване рішення слід скасувати та прийняти нове про часткове задоволення позовних вимог, визнавши протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 08.02.2023 №000621/2408, №000625/0705 та №000627/0705, в решті вимог відмовити.

Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на часткове задоволення позову, відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - частину сплаченого судового збору в розмірі 5368,00 грн. за подання позову та 4519,00 грн. за подання апеляційної скарги позивачем, а всього 9887,00 грн.

Керуючись 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційні скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Івано-Франківське лісове господарство» та Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі № 300/2434/23 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 08.02.2023 №000621/2408, №000625/0705 та №000627/0705.

В решті - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Івано-Франківське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 22192129, вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76019) частину сплаченого судового збору в розмірі 9887,00 грн. (дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень) сплаченого судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 17.02.25


Суд	Восьмий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	12.02.2025
Оприлюднено	20.02.2025
Номер документу	125247410
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо реалізації податкового контролю

Панікар І.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 12.02.2025 по справі 300/2434/23ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —300/2434/23

Постанова від 12.02.2025

Постанова
від 12.02.2025 по справі 300/2434/23
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД