Постанова

від 18.02.2025 по справі 380/13142/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/13142/23 пров. № А/857/28272/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Вовка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рись-Львів» до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови,

суддя у І інстанціїГавдик З.В.,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Львів,

дата складення повного тексту рішення 23 жовтня 2024 року,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рись-Львів» (далі ТОВ «Рись-Львів») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів (далі Рішення):

від 01.02.2023 №209000/2023/900057/2, від 22.02.2023 №209000/2023/000092/2, від 23.02.2023 №209000/2023/900094/2, від 24.02.2023 №209000/2023/900097/2, від 03.03.2023 №209000/2023/900102/2, від 15.03.2023 №209000/2023/900138/2, від 22.03.2023 №209000/2023/900152/2, від 24.03.2023 №209000/2023/900160/2, від 27.03.2023 №209000/2023/900163/2, від 10.04.2023 №209000/2023/900216/2, від 01.05.2023 №209000/2023/900285/2, від 01.05.2023 №209000/2023/900281/2, від 02.05.2023 №209000/2023/900297/2, від 02.05.2023 №209000/2023/900295/2, від 25.05.2023 №209000/2023/100262/2 Львівської митниці (далі Митниця).

Водночас позивач просив визнати протиправними і скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі Картка відмови) Митниці UA209170/2023/000386, №UA209170/2023/000738, №UA209170/2023/001017, №UA209170/2023/001257, №UA209170/2023/000697, №UA209170/2023/000800, №UA209170/2023/001038, №UA209170/2023/001456, №UA209170/2023/000714, №UA209170/2023/000947, №UA209170/2023/001057, №UA209170/2023/001447, №UA209170/2023/001475, №UA209170/2023/001476, № UA209230/2023/001431.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі №380/13142/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що встановлення відповідачем невідповідностей між фактурною вартістю та статистичною вартістю товару в експортній декларації продавця, як підстав для коригування його митної вартості, є безпідставним.

Подання позивачем для митного оформлення товару проформ та рахунків-фактур (інвойсів) при відсутності замовлення серед цих документів жодним чином не впливає на можливість визначення складових числового значення заявленої митної вартості. Замовлення на поставку партії товару відсутнє в переліку документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України (далі МК).

Розбіжність у місці розвантаження товару, вказаного у CMR та рахунках на оплату транспортних послуг, жодним чином не впливає на можливість визначення складових числового значення заявленої митної вартості, оскільки вартість перевезення товару по території України відповідно до статті 58 МК не включаються до митної вартості товару.

Жодних розбіжностей у реквізитах інвойсу, вказаних у CMR, та у наданих до розмитнення документах немає, що дозволяло митному органу ідентифікувати товар, що імпортувався, та його митну вартість. При цьому умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Відтак, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Митницею, яка просила таке скасувати та відмовити у задоволенні позову ТОВ «Рись-Львів».

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що документи, що були подані декларантом до митного оформлення, містили розбіжності, а також не містили всіх складових митної вартості, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної митної вартості товару.

На вимогу митного органу додаткових документів, які б спростовували виявлені розбіжності декларантом не надано. При цьому апелянт наголошує на тому, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларантові, який має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, зокрема, обрано метод визначення митної вартості товарів.

У зв`язку із наведеним відповідачем цілком обґрунтовано було прийнято оспорювані Рішення, яким митну вартість скориговано на підставі наявних у Митниці відомостей із застосуванням резервного методу відповідно до положень статті 64 МК, та сформовано відповідні Картки відмови.

Водночас апелянт при оцінці визначеного судом першої інстанції розміру відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн наполягає на тому, що доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи має бути доведено стороною у процесі.

Справа, що розглядається, віднесена до справ незначної складності. Обсяг опрацьованих адвокатом матеріалів є незначним. При цьому адвокатом у позові наведено норми права, що застосовуються до спірних правовідносин, а висновки щодо застосування зазначених норм взяті із висновків судів у справах з аналогічним предметом спору.

Тому відповідач правомірно не визнав надані документи належними доказами на підтвердження заявленого рівня митної вартості.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ТОВ «Рись-Львів» підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Митниці судовому засіданні апеляційного суду підтримав подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ТОВ «Рись-Львів» відмовити.

Представник ТОВ «Рись-Львів», належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.01.2023 ТОВ Рись-Львів (Покупець) та Saint-Gobain Innovative Materials Polska Sp. z o.o. (Продавець) уклали контракт № 2023/01/01-KK, за умовами якого позивач купує скло та дзеркало марок PLANICLEAR, DIAMANT, PARSOL, PLANITHERM, ECLAZ, STADIP, COOL-LITE MASTERGLASS, DECOR GLASS, WIRED GLASS, MIRALITE PURE, MIRASTAR TIMELESS, PLANILAQUE у відповідності з інвойсами, які є невід`ємною частиною контракту. У разі поставки товару партіями інвойси складаються на кожну наступну партію товару.

На виконання умов вказаного контракту Saint-Gobain Innovative Materials Polska Sp. z o.o. виставлено ТОВ Рись-Львів інвойси:

від 12.01.2023 № 61547821 за поставку дзеркал скляних SGG MIRALITE PURE CLEAR 4 MM (одна зі сторін покрита сріблом) в кількості 21845 кг (2231,75 м2) на загальну суму 18077,18 євро;

від 20.02.2023 № 8121283825 за поставку дзеркал скляних SGG MIRALITE PURE CLEAR 4 MM (одна зі сторін покрита сріблом) в кількості 21214,93 кг (2166,75 м2) на загальну суму 16250,63 євро;

від 20.02.2023 № 8121283881 за поставку дзеркал скляних SGG MIRALITE PURE CLEAR 4 MM (одна зі сторін покрита сріблом) в кількості 21214,93 кг (2166,75 м2) на загальну суму 16250,63 євро;

від 22.02.2023 № 8121283997 за поставку дзеркал скляних SGG MIRALITE PURE CLEAR 4 MM (одна зі сторін покрита сріблом) в кількості 21214,93 кг (2166,75 м2) на загальну суму 16250,63 євро;

від 28.02.2023 № 8121284207 за поставку дзеркал скляних SGG MIRALITE PURE CLEAR 4 MM (одна зі сторін покрита сріблом) в кількості 21214,93 кг (2166,75 м2) на загальну суму 16 250,63 євро;

від 13.03.2023 № 8121284689 за поставку дзеркал скляних SGG MIRALITE PURE CLEAR 4 MM (одна зі сторін покрита сріблом) в кількості 21214,93 кг (2166,75 м2) на загальну суму 16250,63 євро;

від 20.03.2023 № 8121285018 за поставку дзеркал скляних SGG MIRALITE PURE CLEAR 4 MM (одна зі сторін покрита сріблом) в кількості 21214,93 кг (2166,75 м2) на загальну суму 16250,63 євро;

від 21.03.2023 № 8121285086 за поставку дзеркал скляних SGG MIRALITE PURE CLEAR 4 MM (одна зі сторін покрита сріблом) в кількості 10607,465 кг (1083,38 м2) на загальну суму 8125,35 євро та скла SGG PLANILAQUE ULTRA WHITE SGG 11 4 MM в кількості 10958,786 кг на загальну суму 11754,65 євро (загалом по інвойсу 19 880,00 євро);

від 23.03.2023 № 8121285198 за поставку дзеркал скляних SGG MIRALITE PURE CLEAR 4 MM (одна зі сторін покрита сріблом) в кількості 21214,93 кг (2166,75 м2) на загальну суму 16250,63 євро;

від 06.04.2023 № 8121285802 за поставку дзеркал скляних SGG MIRALITE PURE CLEAR 4 MM (одна зі сторін покрита сріблом) в кількості 12498,595 кг (1276,94 м2) на загальну суму 9832,44 євро та скла SGG PLANILAQUE ULTRA BLACK SGG22 4 MM в кількості 9535,798 кг на загальну суму 8571,82 євро (загалом по інвойсу 18404,26 євро);

від 27.04.2023 № 8121286522 за поставку дзеркал скляних SGG MIRALITE PURE CLEAR 4 MM (одна зі сторін покрита сріблом) в кількості 21214,93 кг (2166,75 м2) на загальну суму 15383,93 євро;

від 27.04.2023 № 8121286521 за поставку дзеркал скляних SGG MIRALITE PURE CLEAR 4 MM (одна зі сторін покрита сріблом) в кількості 21214,93 кг (2166,75 м2) на загальну суму 15383,93 євро;

від 27.04.2023 № 8121286524 за поставку дзеркал скляних SGG MIRALITE PURE CLEAR 3 MM (одна зі сторін покрита сріблом) в кількості 21556,08 кг (2961,23 м2) на загальну суму 18359,63 євро;

від 27.04.2023 № 8121286523 за поставку дзеркал скляних SGG MIRALITE PURE CLEAR 4 MM (одна зі сторін покрита сріблом) в кількості 21214,93 кг (2166,75 м2) на загальну суму 15383,93 євро;

від 23.05.2023 № 8121287342 за поставку дзеркал скляних SGG MIRALITE PURE CLEAR 4 MM (одна зі сторін покрита сріблом) в кількості 21214,93 кг (2166,75 м2) на загальну суму 15383,93 євро.

Задля митного оформлення вказаного товару в режимі імпорту декларантом ТОВ Рись-Львів у період з січня по травень 2023 року було подано Митниці митні декларації ІМ40ДЕ, у яких ціну товару дзеркал скляних SGG MIRALITE PURE CLEAR 4 MM (одна зі сторін покрита сріблом) визначено за основним методом з розрахунку 0,73 - 0,83 євро за 1 кг (7,10 - 8,10 євро за 1 м2) в залежності від дати поставки, а ціну товару дзеркал скляних SGG MIRALITE PURE CLEAR 3 MM (одна зі сторін покрита сріблом) визначено за основним методом з розрахунку 0,85 євро за 1 кг (6,20 євро за 1 м2), а саме:

№ 23UA209170004363U3 від 23.01.2023, у якій митну вартість товару задекларовано у сумі 18077,18 євро;

№ 23UA209170013687U3 від 21.02.2023, у якій митну вартість товару задекларовано у сумі 16250,63 євро;

№ 23UA209170013972U5 від 22.02.2023, у якій митну вартість товару задекларовано у сумі 16250,63 євро;

№ 23UA209170014792U3 від 24.02.2023, у якій митну вартість товару задекларовано у сумі 16250,63 євро;

№ 23UA209170016797U6 від 03.03.2023, у якій митну вартість товару задекларовано у сумі 16250,63 євро;

№ 23UA209170020260U2 від 15.03.2023, у якій митну вартість товару задекларовано у сумі 16250,63 євро;

№ 23UA209170022159U0 від 21.03.2023, у якій митну вартість товару задекларовано у сумі 16250,63 євро;

№ 23UA209170022830U0 від 23.03.2023, у якій митну вартість товару задекларовано у сумі 19880,00 євро;

№ 23UA209170023131U1 від 24.03.2023, у якій митну вартість товару задекларовано у сумі 16250,63 євро;

№ 23UA209170027632U1 від 07.04.2023, у якій митну вартість товару задекларовано у сумі 18404,26 євро;

№ 23UA209170033264U1 від 29.04.2023, у якій митну вартість товару задекларовано у сумі 15 383,93 євро;

№ 23UA209170033279U1 від 29.04.2023, у якій митну вартість товару задекларовано у сумі 15383,93 євро;

№ 23UA209170033666U9 від 01.05.2023, у якій митну вартість товару задекларовано у сумі 18359,63 євро;

№ 23UA209170033655U5 від 01.05.2023, у якій митну вартість товару задекларовано у сумі 15383,93 євро;

№ 23UA209230054479U9 від 01.05.2023, у якій митну вартість товару задекларовано у сумі 15383,93 євро.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару та її визначення за основним методом декларантом подано до митного митні декларації, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунки-фактури (інвойси), рахунки-проформи, міжнародні товарно-транспортні накладні, сертифікати про походження товару.

За наслідками опрацювання поданих документів Митниця запропонувала декларанту подати додаткові документи відповідно до частин 3, 4 статті 53 МК, а саме

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість;

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На пропозицію контролюючого органу декларантом додатково надано відповідачу: проформи-інвойси, замовлення на поставку товару, листування з експортером, прайс-листи експортера, договори-заявки на перевезення вантажу, платіжні інструкції про оплату товару, листи щодо страхування, висновок експерта про вартісні характеристики товару.

Попри те, Митниця не погодилася із задекларованою позивачем митною вартістю імпортованих товарів та винесла Рішення від 01.02.2023 №209000/2023/900057/2, від 22.02.2023 №209000/2023/000092/2, від 23.02.2023 №209000/2023/900094/2, від 24.02.2023 №209000/2023/900097/2, від 03.03.2023 №209000/2023/900102/2, від 15.03.2023 №209000/2023/900138/2, від 22.03.2023 №209000/2023/900152/2, від 24.03.2023 №209000/2023/900160/2, від 27.03.2023 №209000/2023/900163/2, від 10.04.2023 №209000/2023/900216/2, від 01.05.2023 №209000/2023/900285/2, від 01.05.2023 №209000/2023/900281/2, від 02.05.2023 №209000/2023/900297/2, від 02.05.2023 №209000/2023/900295/2, від 25.05.2023 №209000/2023/100262/2, якими митну вартість дзеркал скляних SGG MIRALITE PURE CLEAR 4 MM (одна зі сторін покрита сріблом) та дзеркал скляних SGG MIRALITE PURE CLEAR 3 MM (одна зі сторін покрита сріблом) визначила за резервним методом з розрахунку 1,1811 USD/1 кг (за період імпорту з січня по квітень 2023 року) та з розрахунку 1,1199 USD/1 кг (за період імпорту з травня 2023 року).

Відтак, митний орган сформував Картки відмови UA209170/2023/000386, №UA209170/2023/000738, №UA209170/2023/001017, №UA209170/2023/001257, №UA209170/2023/000697, №UA209170/2023/000800, №UA209170/2023/001038, №UA209170/2023/001456, №UA209170/2023/000714, №UA209170/2023/000947, №UA209170/2023/001057, №UA209170/2023/001447, №UA209170/2023/001475, №UA209170/2023/001476, №UA209230/2023/001431.

У подальшому імпортований позивачем товар був випущений у вільний обіг шляхом надання митному органу гарантій відповідно до розділу Х МК.

ТОВ «Рись-Львів» не погодилося із правомірністю коригування Митницею митної вартості імпортованого товару та звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною 1 статті 1 МК передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі МК) митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 3 статті 318 МК встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Як визначено у статті 50 МК, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК).

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Приписами статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Окрім того, відповідно до частини 6 статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, що сумніви Митниці у правильному визначенні декларантом митної вартості імпортованого ним товару були необґрунтовані, що призвело до ухвалення протиправних рішень.

При оцінці доводів Митниці про те, що подані декларантом до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, а також містили розбіжності, що викликало необхідність у витребуванні у декларанта додаткових документі, апеляційний суд зазначає таке.

Щодо доводів Митниці про розбіжність у CMR відомостей про місце розвантаження товару (Запитів, Львів, Україна) із зазначеним у рахунку на оплату транспортних послуг №2306 від 20.01.2023 (м. Львів), слід погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що така розбіжність у місці розвантаження товару не впливає на можливість визначення всіх складових числового значення заявленої митної вартості з огляду на те, що за приписами статті 58 МК вартість перевезення товару по території України не включаються до митної вартості товару.

Водночас суд першої інстанції слушно зауважив, що відсутність у графі 16 CMR відомостей про перевізника (назви та реквізитів) не впливає на можливість визначення числового значення заявленої митної вартості товару за наявності інформації про перевізника товару графі CMR, а також договору-заявки на послуги перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Попри те, за наявності у CMR реквізитів рахунку-фактури (інвойсу), який ідентифікує партію товару, що перевозиться, та його вартість, відсутність проформи не впливає на можливість ідентифікації контролюючим органом товару, який перевозиться, та його митної вартості.

Посилання апелянта на розбіжності у відомостях щодо вартості товару, що зазначена у експортній декларації відправника, із вартістю, що зазначена у поданому до митного оформлення інвойсі, як на підставу коригування задекларованої митної вартості, на думку апеляційного суду, є необґрунтованими, оскільки відповідно до приписів Керівництва із заповнення єдиного адміністративного документа, розробленого Генеральним Директоратом TAXUD (номер документу TAXUD /1619/08) у графі 46 експортної декларації відправника зазначається статистична вартість, що складається із фактурної вартості товару та витрат на перевезення для транспортування товару до кордону за умовами контракту. Фактурна вартість зазначається в графі 42 експортної митної декларації. Відповідно до отриманих від продавця форм підтвердження експорту IE599 до експортних декларацій фактурна вартість товару, що переміщується в режимі експорту, відповідає вартості, зазначеній в інвойсах.

При цьому за умовами контракту № 2023/01/01-KK від 02.01.2023 ціни на товари, вказані в інвойсах, передбачаються на умовах FCA Домброва Гурніча або FCA Ярошовець.

Згідно із FCA Інкотермс 2010 року продавець зобов`язаний виконати експортне митне оформлення і відвантажити товар перевізнику призначеному покупцем. Покупець зобов`язаний доставити товар і виконати імпортне митне оформлення. Вказані витрати відносяться на рахунок покупця.

Приписами пункту 5 частини 10 статті 58 МК визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

При цьому позивачем до митної вартості товару були включені витрати на транспортування товару до кордону України, а зазначена декларації митна вартість товару не є меншою за статистичну вартість цього товару в експортній митній декларації постачальника, про що слушно зауважив суд першої інстанції.

Оцінюючи зауваження митного органу щодо відсутності у CMR номерів транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення, апеляційний суд вважає за можливе погодитися із судом першої інстанції у тому, що відповідна інформація була зазначена у договорі-заявці на послуги перевезення вантажу автомобільним транспортом від 20.02.2023 №20, акті надання послуг від 22.02.2023 № 2327, які подавались декларантом для митного оформлення товару, а відтак відсутність такої інформації в CMR не вплинула на можливість митного органу визначити складові числового значення заявленої митної вартості.

Щодо доводів митного органу про відсутність замовлень на кожну окрему партію товару, які передбачені умовами контракту № 2023/01/01-KK від 02.01.2023, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що у пункті 3 вказаного контракту передбачено проведення оплати за товар згідно із проформами/рахунками-фактурами чи замовленнями на умовах передоплати або оплати після поставки товару згідно з умовами, вказаними у інвойсі. Відтак, за умови подання позивачем митному органу проформ та рахунків-фактур (інвойсів) відсутність замовлення серед поданих документів не впливало на можливість визначення відповідачем складових числового значення заявленої митної вартості.

Окрім того, суд першої інстанції доречно зауважив, що замовлення на поставку партії товару не передбачене у переліку документів, наведеному у статті 53 МК, для підтвердження заявленої митної вартості.

Попри те, апеляційний суд вважає безпідставними зауваження митного органу про те, що всупереч положенням пункту 5 контракту № 2023/01/01-KK від 02.01.2023 у товаросупровідних документах, наданих декларантом до митного оформлення, відсутні дані щодо вартості упаковки, оскільки за цими положеннями контракту № 2023/01/01-KK від 02.01.2023 упаковка товару, що відправляється, є частиною вартості товару та не підлягає поверненню. Вартість упаковки включена до вартості товару, яка відображена у митних деклараціях, поданих позивачем до митного оформлення.

Помилкове зазначення у графі 5 CMR проформи, номер та дата якої не відповідають тим, які зазначено у проформі, що подана декларантом до митного оформлення, на думку апеляційного суду не свідчать про неможливість підтвердження декларантом заявленої митної вартості товару за умови зазначення у цій же CMR реквізитів рахунку-фактури (інвойсу), який ідентифікує партію товару, що перевозиться, та його вартість при відсутності розбіжностей у реквізитах інвойсу, вказаних у CMR, із наданими до розмитнення документами, що дозволяє митному органу ідентифікувати товар, який перевозиться, та його митну вартість.

Окрім того, апеляційний суд приймає до уваги доводи позивача про те, що розбіжність у сумі платежу, зазначеного у платіжній інструкції від 25.04.2023 № 369, проформі від 29.03.2023 №61582886, рахунку-фактурі (інвойсі) від 27.04.2023 №8121286521, викликана тим, що за цією платіжною інструкцією здійснено оплату за дві партії товару за проформою від 29.03.2023 №61582886 та проформою від 29.03.2023 №61582891. Водночас розбіжність у сумі платежу, зазначеній у платіжній інструкції від 26.04.2023 №371, та проформі від 29.03.2023 №61582898, рахунку-фактурі (інвойсі) від 27.04.2023 №8121286524, позивачем обґрунтовано акумуляцією часткової передоплати при здійсненні попередніх поставок товару за контрактом у загальній сумі 1047,58 євро. При цьому сума платежу за проформою від 29.03.2023 № 61582898 за домовленістю з постачальником була зменшена на вказану суму переплати, що підтверджено бухгалтерською довідкою від 05.02.2024 №05/02/2024-1.

Щодо розбіжностей у CMR від 23.05.2023 року у графах 16 та 23 відомостей про перевізника товару ФОП ОСОБА_1 із поданими до митного оформлення рахунком на перевезення вантажу до митного кордону України № 3012 від 23.05.2023, договором перевезення від 18.07.2022 від ТОВ Марко-Трансбуд, позивач пояснює тим, що договір позивачем укладено з експедитором ТОВ Марко-Трансбуд, а перевезення здійснювалось іншою особою - перевізником (ФОП ОСОБА_1 ), про що зазначено у договорі-заявці на послуги перевезення вантажу від 22.05.2023 № 56, який подавався позивачем до митного оформлення.

На думку апеляційного суду, вказані доводи є логічними та обґрунтованими наявними у матеріалах справи доказами, а тому заслуговують на увагу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Таким чином, на думку апеляційного суду, слід вважати вірним висновок суду першої інстанції про те, що виявлені митним органом у поданих декларантом позивача до митного оформлення документах розбіжності не вливали на можливість визначення числових значень складових митної вартості товарів. Відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого товару за першим методом, що була підтверджена необхідними документами, а отже про відсутність належних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості оспорюваними Рішеннями, а відтак і формування оспорюваних Карток відмови.

При наданні оцінки вирішенню судом першої інстанції питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правову допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Відповідно до приписів частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За правилами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Разом із тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому апеляційний суд на підставі приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» звернув увагу на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловлену у постанові від 20.06.2019 у справі № 821/440/17, відповідно до якої на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На обґрунтування понесених витрат позивачем було надано укладений 30.05.2023 з адвокатом Нещеретом Д.Б. договір про надання правової допомоги № 1-3005/23-а, за умовами якого адвокат зобов`язувався надавати клієнту правову допомогу (далі послуги).Розмір гонорару та порядок його оплати визначається сторонами у додатках до цього договору.

30.05.2023 між ТОВ «Рись-Львів» та адвокатом Нещеретом Д.Б. було укладено додаток № 1, відповідно до якого адвокат зобов`язався надати такі послуги з надання правової допомоги клієнту:

1. підготовка та подача до Львівського окружного адміністративного суду позовної заяви до Митниці про скасування Рішень UA209000/2023/900057/2 від 01.02.2023, UA209000/2023/900094/2 від 23.02.2023, UA209000/2023/000092/2 від 22.02.2023, UA209000/2023/900097/2 від 24.02.2023, UA209000/2023/900102/2 від 03.03.2023, UA209000/2023/900138/2 від 15.03.2023, UA209000/2023/900152/2 від 22.03.2023, UA209000/2023/900163/2 від 27.03.2023, UA209000/2023/900281/2 від 01.05.2023, UA209000/2023/900285/2 від 01.05.2023, UA209000/2023/900295/2 від 02.05.2023, UA209000/2023/900297/2 від 02.05.2023, що включає:

- аналіз отриманих від Клієнта документів;

- надання правової кваліфікації обставинам справи;

- визначення нормативно-правової підстави вимоги;

- моніторинг судових рішень;

- визначення судової практики застосування правових норм для формування правової позиції;

- підготовка позовної заяви до Митниці про скасування рішень про коригування митної вартості товарів;

- подача до Львівського окружного адміністративного суду позовної заяви до Митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів;

2. супровід адвокатом у Львівському окружному адміністративному суді справи за позовом клієнта до Митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Вартість послуг за додатком № 2 до договору складає 10000,00 грн, які клієнт оплачує на підставі рахунку протягом 3 банківських днів з дати укладення сторонами цього додатку.

Предметом спору є скасування рішень про коригування митної вартості товарів з ціною позову у розмірі 632 586,88 грн.

Адвокатом виставлено позивачу рахунок від 07.06.2023 № 1 на оплату послуг з надання правової допомоги згідно з додатком № 1 від 30.05.2023 року до договору про надання правової допомоги від 30.05.2023 року № 1-3005/23-а на суму 10000,00 грн, який товариством оплачено платіжною інструкцією від 14.06.2023 року № 987.

Задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив із принципу співмірності та розумності судових витрат, врахував конкретні обставини справи та зміст виконаних послуг, та вважав за доцільне стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 8000,00 грн.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що зазначені докази про підстави надання адвокатом правничої допомоги позивачу у адміністративній справі №380/13142/23 у сукупності із фактичними обставинами, встановленими у ході апеляційного розгляду, дають належні правові підстави для висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції заяви позивача про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 8000 грн на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності та об`єму справи, обсягу та змісту наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі №380/13142/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 18 лютого 2025 року.