Ухвала

від 17.02.2025 по справі 260/3915/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

17 лютого 2025 року

м. Київ

справа №260/3915/24

адміністративне провадження № К/990/3912/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Єзерова А.А. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року

у справі №260/3915/24

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 в особі житлової комісії

про визнання рішення протиправними, зобов`язання до вчинення дій,

УСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 в особі житлової комісії, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії військової комісії військової частини НОМЕР_2 , оформлене протоколом №1 від 16 лютого 2024 року та наказ командира військової частини НОМЕР_1 №65ад від 26 лютого 2024 року "Про оголошення рішення засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 зазначеного в протоколі №1 від 16.02.2024 року" щодо зняття ОСОБА_1 зі складом сім`ї 2 особи, в тому числі доньки ОСОБА_2 , 2017 року народження, з квартирного обліку, виключення зі списків осіб, що потребують поліпшення житлових шляхом надання приміщення для постійного проживання та списку осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень при військовій частині НОМЕР_2 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 , в особі житлової комісії поновити ОСОБА_1 зі складом сім`ї 2 особи, в тому числі доньки ОСОБА_2 , 2017 року народження на обліку, що потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання житлового приміщення для постійного проживання при військовій частині НОМЕР_2 - з 20.02.2006 року та у списку осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень як учасника бойових дій - з 07 грудня 2020 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , в особі командира військової частини оголосити в своєму наказі рішення об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_2 про поновлення ОСОБА_1 зі складом сім`ї дві особи, в тому числі доньки ОСОБА_2 , 2017 року народження на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлового приміщення для постійного проживання при військовій частині НОМЕР_2 - з 20 лютого 2006 року та у списку осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень як учасника бойових дій - з 07 грудня 2020 року.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2024 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_2 , яке оформлене протоколом №1 від 16 лютого 2024 року щодо зняття ОСОБА_1 зі складом дві особи, в тому числі доньки ОСОБА_2 , 2017 року народження з квартирного обліку, виключення зі списків осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання приміщення для постійного проживання та списку осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень при військовій частині НОМЕР_2 .

Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 №65ад від 26 лютого 2024 року "Про оголошення рішення засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 зазначеного в протоколі №1 від 16.02.2024" в частині виключення із списків осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання приміщень для постійного проживання та списку осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень при військовій частині НОМЕР_2 штаб-сержанта ОСОБА_1 1979 року народження зі складом дві особи, в тому числі доньки ОСОБА_2 , 2017 року народження, у зв`язку з поліпшенням житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення, поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею у відповідному населеному пункті.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 в особі житлової комісії поновити ОСОБА_1 зі складом дві особи, в тому числі доньку ОСОБА_2 , 2017 року народження на обліку, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлового приміщення для постійного проживання при військовій частині НОМЕР_2 з 20 лютого 2006 року та у списку осіб, користуються правом першочергового одержання житлових приміщень як учасника бойових дій з 07 грудня 2020 року.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, військова частина НОМЕР_1 (далі - скаржник) 31 січня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.

Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами загального позовного провадження.

Частиною четвертою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності або інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Таким чином, враховуючи вимоги положень частини четвертої статті 12 КАС України колегія суддів вважає, що загалом предмет даного спору не вимагає обов`язкового розгляду за правилами загального позовного провадження та не виключає можливість розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Скаржником наведено наступні підстави для касаційного оскарження рішень судів першої і апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у справі незначної складності №260/3915/24, які передбачені частинами четвертою і п`ятою статті 328 КАС України: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі №381/4598/21.

Так, у висновку Верховного Суду, викладеному від 23 листопада 2023 року у справі №381/4598/21, зазначено, що добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Суд відхиляє посилання відповідача на вищезазначений висновок Верховного Суду, оскільки він має загальний характер, був сформований у цивільних правовідносинах та жодним чином не спростовує висновків судів першої і апеляційної інстанцій у справі, що розглядається.

Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об`єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Суд вказує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Таким чином, з огляду на недостатнє обґрунтування скаржником у касаційній скарзі посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також враховуючи те, що наведена скаржником постанова та оскаржувані у даній справі судові рішення прийняті з урахуванням різних фактичних обставин у справі, у різні періоди часу та за різного правового регулювання, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також, аналізом змісту касаційної скарги Судом з`ясовано, що скаржник не наводить виключних підстав касаційного оскарження відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України для справ незначної складності та які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Вказане виключає можливість прийняття скарги до провадження для здійснення касаційного перегляду судових рішень у справі №260/3915/24.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, а виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частинами четвертою і п`ятою статті 328 КАС України скаржником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Аналогічна позиція щодо віднесення вказаної категорії справ до справ незначної складності висловлена Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 20 лютого 2024 року у справі №620/7011/23, від 22 липня 2024 року у справі №460/4958/23, від 04 грудня 2024 року у справі №522/25838/21.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 355, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі №260/3915/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 в особі житлової комісії про визнання рішення протиправними, зобов`язання до вчинення дій.

2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді А.А. Єзеров

С.М. Чиркін