Ухвала

від 17.02.2025 по справі 750/4724/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

17 лютого 2025 року

м. Київ

справа №750/4724/21

адміністративне провадження № К/990/3642/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Бевзенка В.М., Кравчука В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 у справі №750/4724/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01.08.2024), стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області 1 556 781,60 грн за період з березня 2018 року по лютий 2021 року та 1 355 890,80 грн за період з березня 2021 року по вересень 2023 року незаконно утримуваних коштів та 200 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.

Деснянський районний суд міста Чернігова рішенням від 13.08.2021, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 05.10.2024, задовольнив позовні вимоги.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Верховний Суд постановою від 28.06.2023 касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнив частково. Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 13.08.2021 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05.10.2022 скасував. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди закрив. Роз`яснив ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 23.11.2023 прийняв до свого провадження та призначив справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 26.08.2024, залишеним без змін постановою від 03.12.2024 Шостого апеляційного адміністративного суду, відмовив у задоволенні позову.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Верховний Суд ухвалою від 17.01.2025 повернув касаційну скаргу, оскільки в ній не було зазначено підстав звернення з касаційною скаргою, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до інформації, яка міститься в Автоматизованій системі документообігу суду ухвалу Верховного Суду від 17.01.2025 отримано скаржником засобами поштового зв`язку 25.01.2025.

ОСОБА_1 повторно звертається до Верховного Суду з касаційною скаргою 26.01.2025 засобами поштового зв`язку. Поштовий конверт із вкладеною в нього касаційною скаргою надійшов на адресу суду 28.10.2024. Водночас скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.

З огляду на звернення скаржника до суду повторно з касаційною скаргою в накоротший строк після повернення первинної касаційної скарги, Суд вважає, що ОСОБА_1 слід поновити строк на касаційне оскарження відповідно до частини третьої статті 329 КАС України.

Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

У цій справі правовідносини виникли щодо невиплати пенсії позивачу контролюючим органом в повному обсязі без обмежень.

Розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами загального позовного провадження.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Скаржник, як на підставу касаційного оскарження посилається частину четверту статті 328 КАС України, де зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.06.2023 у цій же справі № 750/4724/21.

Суд відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 28.06.2023 у справі №750/4724/21, з огляду на те, що в цій постанові було висловлено правову позицію та роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

За правилами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Однак, скаржником у касаційній скарзі не зазначено, які саму норму права було неправильно судами застосовано при ухваленні оскаржуваних рішень без застосування висновків Верховного Суду, які викладені у визначеній постанові, окрім того відсутнє посилання, які висновки Верховного Суду не було враховано при ухваленні оскаржуваних рішень.

Так, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту, що суди неправильно застосували норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, які саме порушені при неврахуванні визначеного висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також зазначення обставин, які б свідчили про те, що посилання на постанову Верховного Суду, які застосували суди попередніх інстанцій потребують відступлення від таких висновків.

До того ж, Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України необхідно зазначати постанову Верховного Суду, висновки якої не було враховано судами попередніх інстанцій, в тому числі навести обґрунтовані аргументи необхідності відступлення від такого висновку у визначеній постанові.

Саме по собі посилання на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Таким чином, колегія суддів не приймає посилання скаржника на пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник не погоджується з виконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області в повному обсязі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 у справі №2540/2596/18, а саме, невиплатою пенсії в повному обсязі без обмеження максимальним розміром.

Водночас, судами попередніх інстанцій було враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, де визначено, що на підставі аналізу положень Закону «Про виконавче провадження» № 1404-VIII не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки, примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

Також враховано правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 та від 09.07.2019 у справі №826/17587/18, в яких визначено, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

У контексті подібних (схожих) фактичних передумов такого самого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.09.2024 у справі № 400/3650/24, в якій зазначив, що питання виплати позивачу недоплаченої пенсії охоплюється рішеннями суду у справах: № № 400/122/22, № 400/2816/23, та належить до предмета їх виконання, заявлений у цій справі позов в частині вимог про відмову здійснити виплату нарахованої пенсії та зобов`язання виплатити ці суми, фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішень суду в інших справах, що набрали законної сили, та у випадку встановлення неналежності їх виконання повторно зобов`язати відповідача вчинити тотожні дії.

Посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки касаційна скарга не містить аргументованих підстав касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до висновку Верховного Суду, то у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

2. Поновити строк на касаційне оскарження ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 у справі №750/4724/21.

3. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 у справі №750/4724/21.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Бевзенко

Суддя В.М. Кравчук