Рішення

від 12.02.2025 по справі 515/366/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/366/24

Провадження № 2-о/513/1/25

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2025 року Саратський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді В.С. Миргород,

при секретарі судового засідання І.О. Аркуші,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Давиденко Костянтин Вікторович, про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересовані особи: Тузлівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 , суд -

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2024 року заявниця ОСОБА_1 через свого представника адвоката Давиденка К.В. звернулася до Татарбунарського районного суду Одеської області із заявою про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересовані особи: Тузлівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 , яку обґрунтувала таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 65 років померла бабуся заявниці ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно: земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,1854 га, за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,40 га, що розташована в межах Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області; земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площами 1,01 га та 1,42 га та загальною площею 2,43 га, що розташована в межах Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 66 років помер дідусь заявниці ОСОБА_4 . Після смерті бабусі та дідуся спадщину фактично прийняв батько заявника ОСОБА_5 , оскільки був зареєстрований та проживав разом із спадкодавцями на день відкриття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько заявниці ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилася спадщина на земельні ділянки 0,96 га та 1,42 га та загальною площею 2,38 га в межах території Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. Заявниця є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька. За звернення до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Базан Т.П. з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, останньою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через пропуск шестимісячного строку на подання заяви на прийняття спадщини та недоведення нею факту постійного проживання із спадкодавцем на день відкриття спадщини. Батько заявниці на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але на час відкриття спадщини проживав разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 . Встановлення факту спільного проживання із померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 батьком ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, заявниці необхідно для реалізації спадкових прав.

Згідно з розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області О.А. Дем`янової № 123 від 11 березня 2024 року вказану цивільну справу передано для розгляду Саратському районному суду Одеської області.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 10 квітня 2024 року провадження у справі було відкрито в порядку окремого провадження та призначено судове засідання.

У судове засідання заявник та її представник адвокат Давиденко К.В. не з`явилися. Від представника заявника надійшла заява про витребування доказів, а саме у приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. копії спадкової справи до майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник заінтересованої особи Тузлівської сільської ради до суду Л.Покровщук не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена шляхом направлення судового повідомлення на електронну адресу, направила заяву щодо розгляду справи без її участі, проти задоволення заявлених вимог заперечень не мала.

Заінтересована особа ОСОБА_2 також не з`явився у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, подав суду заяву про слухання справи у його відсутність, проти задоволення заявлених вимог заперечень не мав.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Положення ст.4 ЦПК України, ст. 15 ЦК Україні, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, а також охоронюваних законом інтересів судом.

Вимоги ст. ст. 13, 81, ч.5 ст.263 ЦПК України зобов`язують суд з`ясувати обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги, на підставі наданих на їх підтвердження доказів, зобов`язують суд з`ясувати обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги, на підставі наданих на їх підтвердження доказів.

Дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали спадкової справи №137/2012, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя, вбачається, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 03.07.1969 року, актовий запис № 13.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 65 років померла ОСОБА_3 , яка була бабусею заявниці. (а.с.14).

Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно: земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,1854 га, за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,40 га, що розташована в межах Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області; земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площами 1,01 га та 1,42 га та загальною площею 2,43 га, що розташована в межах Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с.16-20).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 66 років помер дідусь заявниці ОСОБА_4 , який був спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 та прийняв спадщину (а.с.12).

14.06.2020 року на випадок своєї смерті ОСОБА_4 залишив заповіт, відповідно до якого зробив наступне розпорядження: земельну ділянку площею 2.56 га, що розташована на території Базар`янської сільської ради, Татарбунарського району Одеської області належну йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №462037 заповів Публічному акціонерному товариству, сільськогосподарському підприємству «Чорноморська перліна», що розташоване в с.Базар`янка Татарбунарського району Одеської області ЄДРПОУ 00413446.

15.11.2012 року за заявою представника Публічного акціонерного товариства, сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перліна» про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_4 заведена спадкова справа №137/2012.

07.02.2013 року ОСОБА_5 , звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_4 , який проживав в АДРЕСА_1 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових справ після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 дружини ОСОБА_3 . Про наявність заповіту ОСОБА_4 , обізнаний. На день смерті ОСОБА_4 залишилось наступне майно: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та будь яке інше майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, а також все те, на що спадкодавець мав право за законом, яке він приймає згідно з законом.

25.07.2013 року до приватного нотаріуса звернувся представник Публічного акціонерного товариства, сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перліна» з заявою про прийняття спадщини за заповітом, після смерті ОСОБА_4 на спадкове майно: земельну ділянку площею 1.54 га, що розташована на території Базар`янської сільської ради Татарбунарського району Одеської області право власності на яку посвідчено Державним актом на право власності на землю серія Р1 №462037, виданий 01.08.2003 року та земельну ділянку площею 1.54 га, що розташована на території Базар`янської сільської ради Татарбунарського району Одеської області право власності на яку посвідчено Державним актом на право власності на землю серія Р1 №462037, виданий 01.08.2003 року площею 1.54 га, що розташована на території Базар`янської сільської ради Татарбунарського району Одеської області право власності на яку посвідчено Державним актом на право власності на землю серія Р1 №462037, виданий 01.08.2003 року та земельну ділянку площею 1.02 га, що розташована на території Базар`янської сільської ради Татарбунарського району Одеської області право власності на яку посвідчено Державним актом на право власності на землю серія Р1 №462037, виданий 01.08.2003 року. Цією заявою просять видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом. 25.07.2013 року приватним нотаріусом видане свідоцтва про право на спадщину за заповітом Публічному акціонерному товариству, сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перліна».

Після смерті ОСОБА_4 спадщину також фактично прийняв батько заявниці, ОСОБА_5 , оскільки був зареєстрований та проживав разом із спадкодавцями на день відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Базар`янської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 05.02.2013 року №57 ( а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько заявниці ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис №119 від 10.03.2022 року ( а.с.10).

Заявниця є спадкоємицею першої черги за законом після смерті батька. За звернення до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Базан Т.П. з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, останньою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через пропуск шестимісячного строку на подання заяви на прийняття спадщини (а.с.23).

Згідно відповіді приватного нотаріуса Т.Базан щодо спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, щодо спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 відсутні.

З пояснень в судовому засіданні свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вбачається, разом з заявницею проживав її батько, ОСОБА_5 вони є сусідами, заявниця проживала в будинку своєї матері за адресою: АДРЕСА_2 та батько заявниці раніше проживав сам за адресою: АДРЕСА_1 , але потім заявниця забрала його до себе проживати та доглядала за ним до його смерті.

Згідно довідки Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 05.03.2024 року ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 проводила поховання свого батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . На момент смерті батька, ОСОБА_5 проживала з батьком разом та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_2 .

Встановлення факту спільного проживання із померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 батьком ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, заявниці необхідно для реалізації спадкових прав.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

На підставі частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статті 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини відповідно до статті 549 ЦК Української РСР 1963 року.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Місцем проживання фізичної особи згідно із частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції положень Закону, що діяли на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у вказаній редакції) місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації; довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.

Пунктом 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом від 03 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем. Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку про те, що законодавець не пов`язує місце відкриття спадщини з місцем реєстрації спадкодавця, а відповідно до статті 1221 ЦК України ототожнює його з останнім місцем проживання останнього, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку.

При цьому відсутність реєстрації спадкодавця за останнім його місцем проживання, зокрема за місцем проживання спадкоємця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини частини третьої статті 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

За змістом норм статей 1268-1269 ЦК України факт прийняття спадщини тісно пов`язується з постійним проживанням разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, проте окремо встановити факт прийняття спадщини без встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини чинним законодавством не передбачено.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 2-844/2008 (провадження № 61-1424св18), від 25 квітня 2018 року у справі № 145/1480/14-ц (провадження № 61-4170св18), від 01 квітня 2019 року у справі № 127/1149/17-ц (провадження № 61-21375св18) та від 05 червня 2019 року у справі № 554/3192/16-ц (провадження № 61-10720вс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Заявник в іншому порядку, ніж судовий, не може захистити свої права щодо спадщини, а завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Постановлення рішення про задоволення заяви є забезпеченням права позивача на справедливий суд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає надані докази належними та допустимими, а заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.12,13,77,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , постійно проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 19.02.2025 року.

Суддя В. С. Миргород