Постанова

від 06.02.2025 по справі 496/4624/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2595/25

Справа № 496/4624/21

Головуючий у першій інстанції Драніков С.М.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 06 серпня 2024 року

за заявою позивача ОСОБА_1 про витребування доказів та виклик свідка у цивільній справі за позо вом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Біляївський ринок» Одеської облспоживспілки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Біляївська міська рада Одеського району Одеської області про визнання недійсними договорів оренди землі та додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Біляївський ринок» Одеської облспоживспілки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Біляївська міська рада Одеського району Одеської області про визнання недійсними договорів оренди землі та додаткової угоди.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 19.07.2023 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

09.07.2024 року на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому він просив суд:

витребувати у відповідача завірені копії первинних документів передачі майна від Біляївської райспоживспілки до Одеської облспоживспілки, на підставі яких було зареєстровано як підприємство - юридична особа Дочірне підприємство «Біляївський ринок» Одеської облспоживспілки, яке заключило договір оренди землі з третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог Біляївською міською радою Одеської області;

витребувати у відповідача копію договору оренди, на підставі якого ОСОБА_2 здійснює торгівлю без державної реєстрації у торговому павільйоні та надати чому незаконно були збиті на павільйоні позивача замки та викрадено майно на суму понад 150 000 грн.;

надати до суду документи, що перебувають у відповідача щодо передачі майнового комплексу та обладнання підприємства «Біляївський ринок райспоживспілки» від Біляївської райспоживспілки до Одеської облспоживспілки на підставі яких було організовано та здійснено державну реєстрацію відповідача як суб`єкта господарювання.

В обґрунтування клопотання позивач посилався на норми, які регулюють питання щодо застосування заходів забезпечення позову та в прохальній частині поданого клопотання також просив суд встановити заборону самостійно або через інших осіб здійснювати будь-які прямі або непрямі дії, спрямовані на попередження користування павільйону 20 м.кв, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Головатого, які побудували та встановили на території ринку батьки позивача, коли він належав Біляївській райспоживспілці.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 06 серпня 2024 року клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів та забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Біляївський ринок» Одеської облспоживспілки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Біляївська міська рада Одеського району Одеської області про визнання недійсними договорів оренди землі та додаткової угоди повернуто позивачу без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що в порушення вимог закону, позивачем не було мотивоване клопотання про витребування доказів; не зазначено обставини, які можуть підтвердити ці докази, або аргументи, які вони можуть спростувати; не наведено підстав, які свідчать про те, що відповідні докази перебувають саме у відповідача; та позивачем не зазначено про вжиті ним заходи для отримання доказів самостійно, суду не надано доказів вжиття таких заходів та підтвердження, що йому було відмовлено в їх наданні.

Крім того, суд зазначив, що позивач в прохальній частині клопотання просить суд витребувати певні документи та забезпечити позов шляхом заборони вчиняти певні дії, при цьому в мотивувальній частині клопотання обґрунтовує необхідність забезпечення позову шляхом встановлення заборони відповідачу вчиняти певні дії, а тому суд вважає, що вказане клопотання не відповідає вимогам ст 84, 151, 183 ЦПК України, у зв`язку з чим воно підлягає поверненню на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржив ухвалу в апеляційному порядку, просив скасувати ухвалу Біляївського районного суду від 06 серпня 2024 року, винести нове Рішення, задовольнивши клопотання.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Статтею 4 ЦПК України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право заявляти клопотання. Це право випливає з принципу змагальності та диспозитивності.

Заяви і клопотання - це усні або письмові звернення до суду осіб, які беруть участь у справі, з приводу вчинення певних процесуальних дій.

Заяви - це звернення, в яких особа повідомляє суд про вчинення тієї чи іншої дії, яку вона може вчинити за законом. Заявами оформляються відводи, відмова від позову, визнання позову, відкликання позовної заяви, зміна підстав або предмета позову, залучення третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору тощо.

Клопотання - це прохання до суду про вчинення дії, яку може вчинити тільки суд.

Процесуальний порядок вирішення заяв та клопотань передбачає з`ясування думки інших осіб, які беруть участь у справі. Йдеться, насамперед, про тих осіб, які з`явилися в судове засідання. Заслуховування їх думки з приводу клопотання інших осіб забезпечує принцип рівності. На підставі думок осіб, які беруть участь у справі, та свого внутрішнього переконання, яке базується на законі, суд вирішує клопотання.

Слід зазначити, ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 19.07.2023 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Вивчивши матеріали даного цивільного провадження колегія суддів вважає, що на стадії розгляду справи, суд першої інстанції передчасно прийняв рішення про повернення клопотання позивачу без розгляду, не вирішив заявлені у клопотання вимоги під час розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, апеляційний суд приходить висновку, що ухвала суду першої інстанції суперечить нормам процесуального закону, а тому, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.

Керуючись ст. 367, 374, 379, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 06 серпня 2024 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький