Рішення

від 06.02.2025 по справі 182/5093/24

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/5093/24

Провадження № 2/0182/398/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06.02.2025 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ТОВ «ФК «УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна та Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ,який дієв інтересахОСОБА_2 , звернувся доНікопольського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті зпозовною заявоюдоТОВ «ФК «УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна та Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтуваннявимог представникпозивача посилаєтьсяна те,що всерпні 2024року ОСОБА_2 через електроннийсервіс «Дія»дізнався,що відноснонього наявневиконавче провадження№ 75842689,відкрите 19серпня 2024року Нікопольськимвідділом державноївиконавчої службиу Нікопольськомурайоні Дніпропетровськоїобласті Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса),на підставівиконавчого напису № 78192від 22грудня 2021року,про стягненняз ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК«УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» заборгованості в розмірі 25798 грн. 80 коп. Вважає, що вищевказаний виконавчий напис повинно бути визнано таким, що не підлягає виконанню, оскільки при вчиненні оспорюваної нотаріальної дії нотаріус повинен був пересвідчитись у безспірності стягнення заборгованості. Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, а такожстатті 88 Закону України «Про нотаріат»,нотаріус вчиняє виконавчі написи: 1) якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; 2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, а безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.Вказаний висновоквикладено упостанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду від27.03.2019року усправі №137/1666/16-ц(провадження№ 84цс19).Таким чином,суму боргуне визнаєта вважає,що виконавчийнапис №78192від 22грудня 2021року простягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК«УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» заборгованості в розмірі 25798 грн. 80 коп. слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2024 року по даній справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Копія вищевказаної ухвали з позовною заявою та доданих до неї документів була направлена відповідачу по справі. Крім цього, відповідачу було запропоновано протягом 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали надіслати суду та позивачу відзив на позовну заяву та всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Позивач в судове засідання не з`явився, від його представника Шашликова Д.Г. на адресу суду надійшла заява, в якій він просить суд розгляд справи проводити за їх відсутності, на задоволенні позову наполягав та просив вимоги задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення, в судове засідання не з`явився, при цьому, на адресу суду надав заяву, в якій позовні вимоги визнає та проти задоволення позову не заперечує. При цьому, в поданій заяві посилається на ч.1 ст.142 ЦПК України, якою передбачено, що у разі визнання позову до початку розгляду справи по суті, суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при подачі позову. Таким чином, представник відповідача вважає, що з ТОВ «ФК «УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» підлягає стягненню 50 % судового збору на користь позивача.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна та Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка, згідно з частиною першоюстатті 9 Конституції України,є частиною національного законодавства України та визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Строки, встановленіЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Як встановленосудом,22грудня 2021року приватнийнотаріус Київськогоміського нотаріальногоокругу СолонецьТ.М.вчинила виконавчийнапис №78192про стягненняз ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК«УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» заборгованості в розмірі 25798 грн. 80 коп. 19 серпня 2024 року Нікопольським відділом державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), на підставі вищевказаного виконавчого напису, було відкрито виконавче провадження № 75842689.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першоюст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст.18 ЦК України,нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до підпунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, а такожстатті 88 Закону України «Про нотаріат»,нотаріус вчиняє виконавчі написи: 1) якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; 2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, а безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Тобто, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а нотаріус задля вчинення виконавчого напису повинен дійти висновку, що з дня виникнення права вимоги у стягувача минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, та, що подані стягувачем документи, підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед ним.

Так, що стосується такої обов`язкової умови вчинення нотаріусом виконавчого напису, як безспірність заборгованості, то характер правового врегулювання цього питання дає підстави для висновку, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками, якими є надані стягувачем документи, згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається саме за фактом подання стягувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, само по собі подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Таким чином, враховуючи викладене та приймаючи до уваги приписи статей15,16,18 ЦК Українита статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат», суд доходить висновку, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус не встановлює, а лише підтверджує вже наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Отже, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, згідно з переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні: чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Стаття 50 ЗУ «Про нотаріат»передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку, що вимоги підлягають задоволенню, а виконавчий напис нотаріуса підлягає виконанню таким, що не підлягає виконанню.

Щодо стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті133та частин 1 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134ЦПК Українивизначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Позивач надав суду договір № 185/2024 від 28 серпня 2024 року, укладений з Адвокатським бюро «Шашликов та Партнери» в особі керівника бюро Шашликова Дениса Геннадійовича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3661 від 12 березня 2018 року, акт про надання правової допомоги від 28 серпня 2024 року на суму 5 000 грн. 00 коп. Згідно з вказаним актом про надання правової допомоги, до складу послуг входить підготовка позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, розмір якої становить 5 000 грн. 00 коп..

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, а також той факт, що позивачем та його представником доведено факт витрат на правову допомогу та дана вимога передбачена цивільно-процесуальним законодавством, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 5 000 грн. 00 коп., які складаються з витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.6ст.141 ЦПК України,якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на це, суд вважає необхідним з відповідача на користь держави стягнути судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп. на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,14,192,524,526,530,533-535,625-627, 1046, 1047,1049,1050 ЦК України, ст.ст.4,10,141,247,264,268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ТОВ «ФК «УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна та Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 22 грудня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 78192, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» заборгованості в розмірі 25798 грн. 80 коп., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути зТОВ «ФК «УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (код ЄДРПОУ 35017877) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ), витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн. (п`ять тисяч грн.) 00 коп.

Стягнути зТОВ «ФК «УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (код ЄДРПОУ 35017877) на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 грн.(одна тисяча двісті одинадцять грн.) 20 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал