Рішення

від 14.02.2025 по справі 379/1381/24

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/1381/24

Провадження № 2/379/63/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2025 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Шабрацького Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тараща цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центру надання соціальних послуг» Таращанської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року позивачка ОСОБА_1 в особі свого представника за довіреністю ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Комунального закладу «Центру надання соціальних послуг» Таращанської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовано тим, що вона була працівником Таращанського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)в період з 10 квітня 2021 року по 18 жовтня 2021 року включно була позбавлена можливості виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором. Згідно рішення у справі № 379/464/21 від 04.10.2021 року яке набуло чинності 08.11.2021 року було відновлено законні права позивача. Звертає увагу , що в даному рішенні було зазначено про порушення права на отримання середньої заробітної плати за вимушений прогул починаючи з 10 квітня 2021 року по 19 жовтня 2021 року.

11 жовтня 2021 року голова та члени комісії з реорганізації Таращанського районного територіального центру соціального обслуговування ( надання соціальних послуг) з однієї сторони, та голова та члени комісії з прийняття- передачі майна та документації КЗ « Центр надання соціальних послуг» Таращанської міської ради з другої сторони, склали акт приймання-передачі, згідно якого всі права та обов`язки Таращанського районного Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), а також майно, активи, пасиви та зобов`язання передаються безоплатно шляхом приєднання до КЗ « Центр надання соціальних послуг» Таращанської міської ради.

24 вересня 2024 року було направлено лист до КЗ «Центр надання соціальних послуг» Таращанської міської ради, щодо виплати середньої заробітної платити за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 в добровільному порядку. В свою чергу КЗ « Центр надання соціальних послуг» Таращанської міської ради листом від08 жовтня 2024 року відмовив у добровільному порядку виплати середньої заробітної плати ОСОБА_1 посилаючись н відсутність відповідного судового рішення.

На підставі цього позивачка просила суд визнати протиправним бездіяльність відповідача КЗ «Центр надання соціальних послуг» Таращанської міської ради щодо виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 10 квітня 2021 року по 18 жовтня 2021 року; стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 10 квітня 2021 року по 18 жовтня 2021 року в розмірі 35942,62 грн. стягнути з відповідача понесені по справі судові витрати.

29.10.2024 ухвалою судді Таращанського районного суду було залишено без руху позовну заяву та надано термін для усунення недоліків вказаної позовної заяви.

30.10.2024 ухвалою Таращанського районного суду Київської області провадження у справі відкрито після усунення недоліків позовної заяви та призначено справу до розгляду у спрощеному провадженні.

25.11.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позов за підписом виконуючої обов`язки директора Олени Бурлій, відповідно до якого просили відмовити в задоволенні позовної заяви. У відзиві вказано, що позивач помилково вважає період з 10 квітня2021 року по 19 жовтня 2021року вимушеним прогулом та відповідно безпідставно намагається стягнути кошти з відповідача за надуманим позовом. Звертають увагу суду, що в тексті позовної заяви позивач зазначає період з 10 квітня 2021 року по 19 жовтня 2021 року, в прохальній частині позовної заяви вказано період з 10 квітня 2021 року по 18 жовтня 2021 року. Тобто позивач, при поданні позовної заяви до суду не змогла визначитись з часовим проміжком так званого вимушеного прогулу. Зазначають, що під час реорганізації Таращанського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), який був підпорядкований Таращанській районній державній організації, ОСОБА_1 не була звільнена з займаної осади. Звільнена вона була лише у січні 2024 року, при цьому, в позовній заяві періодом який позивач просить стягти середню заробітну плату за так званий вимушений прогул вказано з 10.04.2021 по 19.10.2024. Також звертають увагу суду на той факт, що позивач не зверталась до суду за захистом своїх прав щодо незаконного звільнення. Відповідно, на момент подання даного позову до суду відсутнє рішення суду, яким підтверджується факт незаконного звільнення позивача з посади соціального робітника.

29.11.2024 до суду від представника позивачки- Білецького В.М. надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивачки зазначає, що Таращанська міська рада рішенням №1183-12VIII від 27 липня 2021 року « Про прийняття Таращанського районного територіального центру соціального обслуговування шляхом приєднання до Таращанської міської ради» прийняла безоплатно Таращанський районний територіальний центр соціального обслуговування надання соціальних послуг шляхом приєднання до Таращанської міської ради. Таращанська міська рада рішенням Таращанська міська рада рішенням №2497-15-12VIII від 18 жовтня 2021року « Про затвердження акту приймання-передачі майна та документації Таращанського районного територіального центру соціального обслуговування до КЗ «Центр надання соціальних послуг» Таращанської міської ради. Таращанська міська рада затвердила акт приймання-передачі майна та документації Таращанського районного територіального центру соціального обслуговування соціальних послуг» Таращанської міської ради. Також згідно ухвали Таращанського районного суду Київської області від 14.12.2021 року було задоволено вимогу і змінено боржника у виконавчих листах, виданих за рішенням Таращанського районного суд Київської області від 04 жовтня 2021 року у справі № 379/464/21. на КЗ « Центр надання соціальних послуг» Таращанської міської ради. Таким чином на під та рішення ставі рішення Таращанської міської ради №1183-12VIII від 27 липня 2021 року та рішення №2497-15-12VIII від 18 жовтня 2021року , КЗ « Центр надання соціальних послуг» Таращанської міської ради офіційно визначено правонаступником усього майна. Всіх прав та обов`язків реорганізованого Таращанського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг).

14.02.2025 позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, до суду надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, також зазначено, що уповноваженим представником буду Білецький В.М. на підставі довіреності.

14.02.2025 представник позивачки в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

14.02.2025 представник відповідача Комунального закладу «Центру надання соціальних послуг» Таращанської міської ради у судове засідання нез`явився, до суду надійшла надійшла заява від в.о. директора Бурлій О.В. про розгляд справи у її відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 була прийнята на посаду соціального працівника по м. Тараща у Таращанський територіальний центр обслуговування пенсіонерів згідно наказу № 28 від 19.04.2000. 01.02.2007 позивачці присвоєно IV кваліфікаційну категорію соціального робітника, що вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с.24-31).

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 04.10.2021року у справі № 379/464/21 було частково задоволено позов ОСОБА_1 до Таращанського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області, Таращанська міська рада Київської області, Київська обласна державна адміністрація, Таращанська районна державна адміністрація Київської області, комунальний заклад «Центр надання соціальних послуг» Таращанської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання нарахувати і виплатити заробітну плату, оплатити листи непрацездатності та відшкодувати моральну шкоду. Визнано протиправною бездіяльність Таращанського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за січень 2021 року; стягнуто з Таращанського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за січень 2021 року; визнано протиправною бездіяльність Таращанського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) щодо ненарахування і неоплати ОСОБА_1 листів непрацездатності АДЮ № 829091, АДЮ № 944605, АДЮ № 944639, АДЮ № 944808; стягнуто з Таращанського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) на користь ОСОБА_1 оплату листків непрацездатності АДЮ № 829091, АДЮ № 944605, АДЮ № 944639, АДЮ № 944808 в сумі 1592 (одна тисяча п`ятсот дев`яності дві) гривні 25 копійок; стягнуто з Таращанського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди.

14 грудня 2021 року ухвалою Таращанського районного суду Київської області було замінено боржника у виконавчих листах, виданих Таращанським районним судом Київської області 09 листопада 2021 року за рішенням Таращанського районного суду Київської області від 04 жовтня 2021 року у справі ЄУН: 379/464/21 провадження № 2/379/447/21 за позовом ОСОБА_1 до Таращанського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області, Таращанська міська рада Київської області, Київська обласна державна адміністрація, Таращанська районна державна адміністрація Київської області, комунальний заклад «Центр надання соціальних послуг» Таращанської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання нарахувати і виплатити заробітну плату, оплатити листи непрацездатності та відшкодувати моральну шкоду, з Таращанського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (код ЄДРПОУ: 24220491, юридична адреса: вул. Шевченка, 28, м. Тараща, Таращанський район, Київська область, Україна, 09500) - на Комунальний заклад «Центр надання соціальних послуг» Таращанської міської ради (код ЄДРПОУ: 44133524, юридична адреса: вул. Шевченка, 28, м. Тараща, Таращанський район, Київська область, Україна, 09500) (а.с.34-37).

24 вересня 2024 року представник позивачки звернувся до КЗ Центр надання соціальних послуг» Таращанської міської ради з листом, відповідно до якого просив виплатити середню заробітної платити за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 в добровільному порядку (а.с.56-57).

Віповідно до листа відповіді КЗ «Центру надання соціальних послуг» Таращанської міської ради листом від 08 жовтня 2024 року № 361/01-24 зазначено, що ОСОБА_1 не зверталась до суду з заявою щодо захисту своїх прав в зв`язку з незаконним звільненням, відповідно на сьогоднішній день відсутнє рішення суду. яким підтверджується незаконного звільнення ОСОБА_1 з посади соціального робітника. КЗ « Центр надання соціальних послуг» Таращанської міської ради не має законних підстав для виплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати за вимушений прогул (а.с.54-55).

Відповідно до рішення № 1183-12-VIII від 27.07.2021, ухваленого на підставі розпорядження голови комісії з реорганізації Таращанської РДА від 13.07.2021 № 260, Таращанська міська рада Київської області вирішила прийняти безоплатно Таращанський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) код ЄДРПОУ 24220491 шляхом приєднання до Таращанської міської ради Київської області. Директору КЗ «Центр надання соціальних послуг» Таращанської міської ради було надано розпорядження створити комісію з прийняття-передачі майна та документації; провести приймання-передачу майна та документації, подати акт приймання-передачі на затвердження до сесії Таращанської міської ради ( а.с.62).

З відповіді директора КЗ «Центр надання соціальних послуг» Таращанської міської ради К.Момотенко від 11.08.2021 за № 86 заступнику міського голови П.Корнієнку вбачається, що після завершення процесу приймання-передачі майна та документації Таращанського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Комісією буде складено відповідний акт. Після затвердження на сесії Таращанської міської ради акту приймання-передачі майна та документації, будуть вирішені кадрові питання реорганізованого закладу (а.с.66).

З долученого до позову розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 вбачається, що середня заробітна плата за час вимушеного прогулу з 10 квітня 2021 року по 18 жовтня 2021 року становить: з 10 квітня 2021 року по 30 квітня 2021 року 15 робочих днів; у травні 2021 року 18 робочих днів; у червні 2021 року - 20 робочих днів; у липні 2021 року - 22 робочих дні; у серпні 2021 року - 21 робочий день; у вересні 2021 року 22 робочих дні; з 01 жовтня 2021 року по 18 жовтня 2021 року- 10 робочих днів. Загальна кількість робочих днів за період з 10 квітня 2021 року по 18 жовтня 2021 року становить 128 робочих дні, відповідно середній заробіток за цей час становить: 280,80 ( середня заробітна плата за 1 робочий день) х 128 (кількість робочих днів) = 35942,62 грн. (а.с.67)

При вирішенні даного спору суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст.12ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпПУкраїни та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «По оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових відносин, а саме відплатності праці, який отримав відображення у пункті 4 частини І Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14.09.2006 № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України від 24 березня 1995 року«Про оплату праці`за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1,12 Закону № 108/95-ВРКонституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано в законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

За висновком Конституційного Суду України, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин, а саме відплатності праці, який отримав відображення у пункті 4 частини Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту.

Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов`язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим статтею 12 ЗаконуУкраїни «Про оплату праці», зокрема щодо оплати часу простою, який мав місце не з вини працівника.

Тобто Конституційний Суд України фактично зробив висновок, що навіть у разі невиконання трудової функції не з власної вини, він вважається таким, що працює і отримує за це заробітну плату, а не компенсацію, бо саме заробітна плата є тією грошовою виплатою, яка забезпечує можливість самого існування як працівника, так і, можливо, членів його сім`ї, а також наповнення державного бюджету, бо із цієї виплати вираховуються податки і збори, у тому числі внески до Пенсійного фонду України у розмірах, який передбачений саме для заробітної плати, а період вимушеного прогулу зараховується до страхового стажу.

За змістом частини другої статті 233 КЗпП Україниу разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 року по справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) дійшла висновку, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію. Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який вчинив неправомірні дії по відношенню до працівника, що позбавили його можливості виконувати трудові функції та отримувати заробітну плату за виконану роботу. Тому за цей час працівник, права якого було порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

З аналізу постанови від 08.02.2022 року по справі №755/12623/19 Великої Палати Верховного Суду слідує, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини 2 статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Тобто, держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату. Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування не період його незаконного позбавлення роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконного позбавлення працівника можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівника, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

Враховуючи викладене право на заробітну плату, до якої віднесено середній заробіток за час вимушеного прогулу, не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

Таким чином, на думку суду, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

Разом з тим, стягнення судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу за менший період ніж фактична тривалість вимушеного прогулу, не позбавляє позивача на стягнення середнього заробітку за весь період фактичної тривалості вимушеного прогулу, в разі відсутності сплати таких коштів в добровільному порядку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України«Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (даліПорядок).

Абзацом 3 п. 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.

Згідно з п. 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) тадопомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд погоджується з розрахунком, наданим позивачкою, відповідно до якого її середньоденна заробітна плата складає 280,80 грн., всього час вимушеного прогулу склав 128 днів. Таким чином з відповідача на користь позивачки підлягає до стягнення середня заробітна плата за час вимушеного прогулу з 10.04.2021 року по 18.10.2021 року у розмірі 35942,62 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, середня заробітна плата за лютий, березень 2021року позивачки ОСОБА_1 , становила 5255,04 грн. та 5818,08 грн, що підтверджується Індивідуальною відомістю про застраховану особу, для розрахунку витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням (а.с.74).

Суд вважає законними і обґрунтованими вимоги позивачки про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виплати їйсередньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 10 квітня 2021 року по 18 жовтня 2021 року.

У відповідності до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центру надання соціальних послуг» Таращанської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу зв`язку з чим такий позов підлягає задоволенню.

Суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволенню позову, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Враховуючи викладене суд задовольняє позивні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за період прогулу з 10 квітня 2021 року по 18 жовтня 2021 року в розмірі 35942,62 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 2статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача;у разі відмови в позові - на позивача;у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та поштові витрати у розмірі 110 грн., сплата яких підтверджена документально.

Крім того, оскільки за п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях справи про стягнення заробітної плати, - з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн за вказану задоволену судом позовну вимогу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центру надання соціальних послуг» Таращанської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу задовольнити

Визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу «Центру надання соціальних послуг» Таращанської міської ради щодо не виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 10 квітня 2021 року по 18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 .

Стягнути з Комунального закладу «Центру надання соціальних послуг» Таращанської міської ради (код ЄДРПОУ: 44133524) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 10 квітня 2021 року по 18 жовтня 2021 року в розмірі 35942,62 грн.

Стягнути з Комунального закладу «Центру надання соціальних послуг» Таращанської міської ради (код ЄДРПОУ: 44133524) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати які складаються з: судового збору у розмірі 1211,20 грн. та поштові витрати у розмірі 110 грн.

Стягнути з Комунального закладу «Центру надання соціальних послуг» Таращанської міської ради (код ЄДРПОУ: 44133524) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 02.12.1997 Таращанським РВ ГУ МВС України в Київській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: до Комунальний заклад «Центра надання соціальних послуг» Таращанської міської ради код ЄДРПОУ: 44133524, місцезнаходження: вул. Шевченка, 28, м. Тараща, Білоцерківський район, Київська область.

Повне судове рішення складено 18.02.2025.

Суддя Таращанського районного суду Київської областіГригорій ШАБРАЦЬКИЙ