Постанова

від 17.02.2025 по справі 922/3639/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/3639/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий, суддя-доповідач Попков Д.О. судді секретар судового засідання за участю представників: від Позивача від ВідповідачаСтойка О.В., Радіонова О.О. Лутаєва К.В. Макаренко О.М. на підставі ордеру серія АХ №1137849 від 28.06.2023, свідоцтво №547 від 18.04.2007, довіреність у порядку передоручення від 06.03.2024; Славтіч О.В. паспорт серія НОМЕР_1 , Трофименко Р.О. на підставі ордеру серія АН №1379688 від 19.03.2024, свідоцтво №5246 від 31.10.2018;розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка", м.Харків на рішення господарського суду Харківської області ухвалене та на додаткове рішення господарського суду ухвалене 17.12.2024 (повний текст підписано 27.12.2024) Харківської області 24.12.2024 (повний текст підписано 30.12.2024)у справі №922/3639/24 (суддя Аріт К.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка", м.Харків до Фізичної особи-підприємця Славтіча Олександра Володимировича, м.Харків про стягнення 3699125,40 грн

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Славтіча Олександра Володимировича (далі - Відповідач) про стягнення неустойки за неповернення орендованого приміщення в розмірі 3699125,40 грн.

2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 року відкрито провадження у справі №922/3639/24 в порядку загального позовного провадження.

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 у справі №922/3639/24 позов задоволено частково: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Славтіча Олександра Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" неустойку за неповернення орендованого приміщення в розмірі 369912,54 грн, а також 44389,50грн судового збору.

4. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що відповідачем об`єкт оренди у спірний період часу не повернено позивачу належним чином, та як наслідок не оформлено акт повернення.

В той же час, матеріали справи не містять: доказів того, що відповідач вчиняв активні дії по ухиленню від передання об`єкту оренди; доказів, що відповідач чинив перешкоди у доступі позивача до об`єкту оренди чи ухилявся від повернення об`єкту оренди; доказів, що відповідач здійснював використання об`єкту оренди у спірний період.

4.1. Місцевий суд зазначив, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача після набрання законної сили рішення у справі №922/2826/23 із вимогою про необхідність повернення майна, а також вимоги щодо сплати неустойки за несвоєчасне повернення майна з оренди, чи звернення до виконавчої служби з наказом про примусове виконання рішення суду щодо повернення майна.

Окрім того, Позивачем не надано доказів того, що у спірний період існували об`єктивні перешкоди у доступі до об`єкту оренди, про які наголошував представник позивача, та проти яких заперечував відповідач.

4.2. Суд також врахував поведінку Відповідача щодо добровільного виконання рішення суду шляхом повної оплати всієї заборгованості з орендної плати, 3% річних, інфляційних та штрафу за несвоєчасно повернуте майно станом на 01.06.2023 року.

4.3. Місцевий суд, беручи до уваги предмет спору у даній справі, правовідносини, що склались між сторонами, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, дійшов висновку, що заявлена до стягнення неустойка у розмірі подвійної плати за час прострочення виконання зобов`язання з повернення орендованого майна підлягає зменшенню на 90%. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Судом зауважено, що Відповідач не звертався до суду із клопотанням про зменшення розміру неустойки, проте, на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру, в тому числі, і з власної ініціативи (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21).

5. 19.12.2024 року представник Позивача надав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№31922), в якій просить суд ухвалити додаткове рішення, в якому вирішити питання про судові витрати, зокрема, стягнути з фізичної особи підприємця Славтіча Олександра Володимировича витрати на правничу допомогу, в розмірі 90000,00 грн.

Також 19.12.2024 року представник Позивача надав до суду клопотання про долучення доказів понесених судових витрат (вх.№31877).

6. Додатковим рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 у справі №922/3639/24 задоволено частково заяву представника Позивача про ухвалення додаткового рішення (вх.№31922 від 19.12.2024): стягнуто з Фізичної особи-підприємця Славтіча Олександра Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" витрати на правничу допомогу, в розмірі 10000,00 грн.

В задоволенні заяви представника Відповідача про ухвалення додаткового рішення (вх.№32010 від 20.12.2024) відмовлено.

7. Означене додаткове рішення суду обґрунтоване тим, що в провадженні господарського суду перебувала справа за позовами ТОВ "Чаплинка" до ФОП Славтіча Олександра Володимировича (№922/2826/23), в яких вже досліджувались питання стягнення неустойки за договором оренди. Аналіз рішення Господарського суду Харківської області у наведеній вище справі свідчить про те, що правовідносини у них є похідними зі справою №922/2826/23, а позиція Позивача незмінною.

Отже, за висновком суду першої інстанції, правова позиція Позивача вже була сформована до розгляду цієї справи. Доказів щодо додаткового комплексного та всебічного вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.

7.1. Суд врахував, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності. Наявні матеріали позову для кваліфікованого юриста не потребують багато часу для їх дослідження.

Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Розгляд справи за цим позовом не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики.

Місцевий суд дійшов висновку, що стягнення повної вартості послуг, заявлених представником позивача, на загальну суму 45000,00грн, не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату. Тобто не є розумно обґрунтованим і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені позивачем (справедлива сатисфакція).

7.2. Відносно вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу у вигляді "гонорару успіху" суд дійшов висновку про покладення витрат відповідача в розмірі 45000,00грн на останнього, оскільки задоволення вимоги щодо стягнення гонорару за позитивний результат розгляду справи не відповідатиме принципам пропорційності до предмету спору та справедливості, у зв`язку з чим його відшкодування матиме надмірний характер.

ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

8. Товариство з обмеженою відповідальністю "Чаплинка", не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 та додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 у справі №922/3639/24, звернулось з апеляційною скаргою на означені рішення суду, в якій просить:

- долучити до матеріалів справи Фототаблицю до акту відмови повернення майна;

- рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2024р. у справі №922/3639/24 скасувати в частині відмови у задоволенні позову, позов задовольнити в повному обсязі;

- додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2024р. у справі № 922/3639/24 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, задовольнити заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі.

Також просить судові витрати покласти на Відповідача та стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 90000,00 грн.

9. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає:

9.1. Судом обґрунтовано встановлено, що Відповідач після припинення договору оренди продовжив користування орендованим майном за відсутності правових підстав для цього, суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки нарахованої відповідно до частини другої статті 785 ЦК України, проте, дійшов неправомірних висновків про наявність підстав для її зменшення, обґрунтовуючи це, зокрема, «бездіяльністю Позивача» щодо примусового виконання рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 по справі №922/2826/23. Тоді як неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, що були б спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно, не підтверджені жодними доказами.

9.2. Для застосування неустойки за неповернення майна суд не повинен враховувати та встановлювати факт користування відповідачем орендованим майном, оскільки поняття «неповернення речі» не є тотожним поняттю «не користування» у правовому сенсі ст. 785 ЦК України. Про це зазначено зокрема в рішенні Касаційного Господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2020 у справі № 915/1429/19, яке суд застосував при винесенні рішення.

У матеріалах справи наявний доказ використання майна Відповідачем: акт про відмову повернення майна від 14.12.2024р., який суд не врахував при винесенні рішення з мотивів, що останній не має значення для справи. Про це процесуальне рішення суд оголосив під час слухання по справі, при цьому обґрунтував його спочатку тим, що даний доказ заявлено після закриття підготовчого засідання, а потім - тим, що він не має значення для справи. Проте, суд залишив дані докази без розгляду без жодних обґрунтованих мотивів.

9.3. При винесенні рішення судом жодним чином не з`ясовано тієї обставини, що вже був розглянутий спір між сторонами з тих же підстав і з того ж предмету, однак за інший період (травень 2023 року). Згідно вказаного рішення, яке вступило в законну силу, судом у справі № 922/2826/23 було стягнено з відповідача неустойку за неповернення орендованого приміщення в розмірі 219411, 60 грн. за один календарний місяць (травень 2023р.).

9.4. В обґрунтування власного рішення про зменшення встановленої законом суми неустойки в десять разів суд зазначив, що «враховує поведінку Відповідача щодо добровільного виконання рішення суду шляхом повної оплати всієї заборгованості з орендної плати, 3% річних, інфляційних та штрафу за несвоєчасно повернуте майно станом на 01.06.2023 року».

Однак при цьому, суд не з`ясував обставин недобросовісної поведінки Відповідача, який весь період часу з травня 2023 року до дати набуття законної сили рішенням суду (червень 2024 року), не виконував іншу частину судового рішення щодо повернення приміщень, не повертав приміщення позивачу, не сплачував заборгованість з орендної плати, намагався створити докази про нібито звільнення приміщень «заднім числом» тощо.

Така поведінка як в період дії договору оренди, так і після закінчення його дії була вкрай недобросовісною, більше того містила в собі ознаки декількох складів злочинів, що стало підставою для відкриття за заявою ТОВ «Чаплинка» кримінального провадження № 120232212000003032 від 13.12.2023р., що розслідується СВ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області.

9.5. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки суд не врахував розміру збитків позивача, понесених у зв`язку із неповерненням відповідачем приміщення, які фактично дорівнюють розміру орендної плати, яка мала б бути сплачена за користування приміщенням та є значною. Позивач також вважає, що не мало місце і значне перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, особливо враховуючи доведеність винних дій відповідача, тривалість правопорушення (прострочення повернення майна з травня 2023 року до грудня 2024 року) та той факт, що приміщення було звільнене від речейВвідповідача та передане лише після відкриття виконавчого провадження тобто вчинення дій, направлених на примусове виконання рішення суду про виселення. Разом із цим, Відповідачем не доведено об`єктивних підстав, які б свідчили про неможливість повернення орендованого майна протягом 2023-2024 року. Жодним доказом у справі не підтверджено вжиття відповідачем заходів для своєчасного виконання зобов`язання, навпаки, Відповідач сам в судовому засіданні визнав, що навіть не намагався виконувати рішення про виселення.

Судом не надано об`єктивної оцінки причинам невиконання зобов`язання відповідача з повернення майна, значності (півтора календарних роки) прострочення у виконанні зобов`язання, поведінці відповідача щодо невжиття жодних заходів щодо звільнення та повернення майна. Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо майнового стану Відповідача, які суд мав врахувати. Отже, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, судом не було забезпечено баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та допущене фактичне звільнення відповідача від їх сплати без належних правових підстав.

9.6. Відповідач до суду з клопотанням про зменшення суми неустойки не звертався, доводів та обґрунтувань щодо її зменшення не наводив, доказів про наявність підстав для її зменшення суду не подавав, зазначаючи лише у відзиві про право суду на так зменшення. Усі ці обставини та факти судом першої інстанції взагалі не встановлювалися при винесенні рішення, та не взято до уваги ані факт тривалої недобросовісної поведінки відповідача (виготовлення ним завідомо нікчемних документів, спотворення в судах усіх інстанцій фактів, що мають значення для справи, надання до суду завідомо недостовірних свідчень щодо намагання повернути приміщення та завідомо недостовірних доказів цього факту), ані факт тривалого неповернення ним орендованого приміщення.

Відповідачем взагалі не надано належних, допустимих та достатніх доказів, що підтверджували б наявність обставин, які є підставою відповідно до положень ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України для реалізації судом права на зменшення розміру штрафних санкцій.

Зменшення розміру штрафних санкцій на 90% (що навіть не покриває вартості користування приміщеннями за період прострочення повернення майна) не тільки нівелювало саме їх значення як міри відповідальності за порушення зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача у зв`язку з порушенням його права на своєчасне повернення приміщення, але й призвело до фактичних збитків позивача, оскільки фактично весь час прострочення, відповідач користався майном безоплатно, тоді як позивач не мав можливості передати вказане майно в оренду іншій особі.

9.7. Незважаючи на те, що матеріали справи не містять жодних доказів того факту, що відповідач намагався виконати рішення і повернути приміщення, або не зміг зробити цього з незалежних від нього причин на порушення ст. 236 ГПК України, рішення не містить жодних обґрунтувань зниження встановленого законом штрафу в десять разів.

9.8. Суд необґрунтовано не розглянув та не надав належної оцінки акту відмови в прийнятті приміщення від 14.12.2024р., що надав позивач в судовому засіданні.

Позивач надав суду докази того факту, що орендовані приміщення станом на день розгляду справи в суді досі зайняті Відповідачем. Цими доказами був акт відмови повернення приміщень, який був складений 14.12.2024р. та фототаблиця до акту. Акт був складений в процесі зустрічі, яку сторони призначили та узгодили, у відповідь на лист відповідача №3 від 26.11.2024р., в якому останній вперше висловив бажання повернути приміщення.

Таким чином, враховуючи, що зазначений лист позивача відправлений лише 26.11.2024р. (тобто вже під час розгляду справи по суті), а зустріч сторін на території об`єкта оренди відбулася 14.12.2024р., зазначені докази її проведення та результати фотофіксації зустрічі ані технічно, ані фізично не могли бути надані суду раніше, ніж вона відбулася.

10. Крім того, враховуючи, що предметом позову було стягнення з Відповідача суми в 3699125,40 грн., висновок суду про неспівмірність витрат на правничу допомогу в розмірі 45000,00 грн., яке складає всього 1,2% від суми стягнення та гонорару успіху, на яке має право позивач не відповідає об`єктивній дійсності. Більше того, в судовій практиці не міститься значної кількості справ саме такого характеру, що передбачає такі значні зловживання з боку відповідача, його вкрай недобросовісні дії, подання ним завідомо неправдивих документів до суду, на які представнику доводиться реагувати, що збільшує вартість правничих послуг. За таких обставин, висновки суду про незначну складність справи також не відповідають дійсності, що є підставою для скасування додаткового рішення в апеляційному порядку.

10.1. Окрім цього Скаржник вважає, що зменшення суми правничої допомоги більше ніж в чотири рази, тоді як вона сама по собі становила всього лише 1,2% суми стягнення, що є вкрай незначним є неспівмірним по відношенню не лише до суми спору і вартості правничої допомоги, а і до загальних соціальних норм рівня життя. Так, для представництва інтересів юридичних осіб необхідно мати вищу юридичну освіту, адвокатське свідоцтво, досвід, вміння, знання та навички у сфері застосування законодавства та саме тих норм, що регулюють специфічні відносини сторін. Усі ці елементи здобуваються впродовж багатьох років, протягом яких робились значні систематичні витрати на їх здобуття, неспівмірно значні порівняно з розміром стягнених 10000,00 грн.

10.2. Також необхідна матеріальна база, що передбачає наявність технічних засобів якісної комунікації, наявність безперебійного телекомунікаційного зв`язку, особистих засобів пересування тощо. Також представник витратив час не лише на написання позову, а й на збір доказів, вивчення судової практики та прийняття безпосередньої участі в судових засіданнях.

11. Разом із цим Скаржник повідомив, що орієнтовний розмір судових витрат позивача підчас апеляційного розгляду справи складається з судового збору та витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у орієнтовному розмірі 90000,00 грн.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Відповідача:

12. Фізичною особою-підприємцем Славтіч Олександром Володимировичем, м.Харків у межах встановленого апеляційним судом строку надано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній проти її задоволення заперечує, наголошуючи на законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду та зазначає, що:

12.1. Категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України та в статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

12.2. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 916/880/20.

12.3. Матеріали справи не містять: доказів того, що Відповідач вчиняв активні дії по ухиленню від передання об`єкту оренди; доказів, що відповідач чинив перешкоди у доступі позивача до об`єкту оренди чи ухилявся від повернення об`єкту оренди; доказів, що відповідач здійснював використання об`єкту оренди у спірний період. Окрім того, в апеляційній скарзі Позивачем, окрім непогодження з зазначеним висновком суду не наводяться жодні обставини, що б свідчили про використання об`єкту оренди за призначенням - для ведення комерційної діяльності.

12.4. Позивач у апеляційній скарзі, також не посилається на належні та допустимі докази, що свідчили б про протилежне. Надана до апеляційного суду фото таблиця датована груднем місяцем 2024 року не має жодного відношення ані до об`єкт оренди ані до спірного періоду 01.06.2023-01.10.2024, та подана з пропуском строків для подання доказів.

12.5. З матеріалів справи вбачається також бездіяльність Позивача щодо примусового виконання рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 по справі №922/2826/23, що в свою чергу спростовує пояснення Позивача стосовно ухилення відповідача від виконання рішення суду про усунення перешкод щодо об`єкта оренди. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази звернення Позивача до Відповідача після набрання законної сили рішення у справі №922/2826/23 із вимогою про необхідність повернення майна, а також вимоги щодо сплати неустойки за несвоєчасне повернення майна з оренди, чи звернення до виконавчої служби з наказом про примусове виконання рішення суду щодо повернення майна.

12.6. Позивачем не надано доказів того, що у спірний період існували об`єктивні перешкоди у доступі до об`єкту оренди, про які наголошував представник Позивача, та проти яких заперечував Відповідач.

12.7. Беручи до уваги предмет спору у даній справі, правовідносини, що склались між сторонами, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що заявлена до стягнення неустойка у розмірі подвійної плати за час прострочення виконання зобов`язання з повернення орендованого майна підлягає зменшенню на 90%.

12.8. Позивач не зміг надати доказів користування Відповідачем орендованим приміщенням, а посилання на акт про відмову повернення майна від 14.12.2024р. є безпідставним, бо він не є підтвердженням користування приміщеннями, а лише засвідчує факт зустрічі Позивача і Відповідача, у час, який не відноситься до спірного періоду.

12.9. Представник Позивача, обґрунтовуючи розмір витрат на правничу допомогу в розмір 45 000,00 грн., посилається на великий досвід в юриспруденції, витрачання часу на написання позову та збір доказів. Проте матеріали справи свідчать про протилежне, позовна заява носить виключно формальний характер і до неї не надано жодного доказу окрім судових рішень по справі № 922/2826/23, якими встановлено строк припинення договору оренди та скан копії документів, які були зроблені по справі № 922/2826/23.

12.10. Щодо розміру заявлених Позивачем витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, то вони є неспівмірними із складністю справи та підготовленою апеляційною скаргою. Але, на думку Відповідача, незважаючи на великий розмір апеляційної скарги, в тексті присутні неодноразові повторювані посилання на події та факти, що досліджувались в іншій справі (як то нібито користування Відповідачем спірними приміщеннями та відмова їх повернути), а фактично представник Позивача не наводить апеляційних аргументів, що стали б підставою для скасування рішення.

Окрім того, є посилання на обставини, які не мають жодного відношення до справи і враховувати їх у вартість робіт є недоречним. Отже, рекомендована вартість години роботи адвоката становить 2000,00 грн. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що на неї досвідченим адвокатом не могло бути витрачено значна кількість часу. Враховуючи зазначене, Відповідач заперечує проти розміру заявлених Апелянтом витрат на правничу допомогу.

13. Орієнтовний розрахунок суми судових витрат Відповідача у апеляційному провадженні: Послуга: Підготовка відзиву (6,00 год. (коефіцієнт 3) - 19800,00 грн., участь у судовому засіданні (орієнтовно 2 засідання, з розрахунку 1 час одне засідання) (2,00 (коефіцієнт 4) - 6600,00 грн. Всього: 8 год. - 26 400,00 грн.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

14. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2025 головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду апеляційної скарги визначено суддю Попкова Д.О., тоді як іншими членами судової колегії є Стойка О.В., Радіонова О.О.

15. Ухвалою від 21.01.2025 вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №922/3639/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка", м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 (повний текст підписано 27.12.2024) та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 (повний текст підписано 30.12.2024); встановила Відповідачу строк до 04.02.2025 (включно) для викладення своєї позиції відповідно до подання Скаржником додаткових доказів та призначено розгляд апеляційної скарги на "17" лютого 2025 р. о 09:30 годині.

16. Враховуючи викладене в п.п.14, 15 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Радіонова О.О. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

17. 03.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка", м.Харків надійшла заява про долучення до матеріалі справи додаткових доказів, а саме: акт державного виконавця про повернення орендованого об`єкту нерухомості від 23.12.2024р., ухвала від 17.12.2024р. Господарського суду Харківської області по справі № 922/2826/24 про відмову у задоволенні заяви ФОП Славтіча О.В. про роз`яснення судового рішення та ухвала від 17.12.2024р. Господарського суду Харківської області по справі № 922/2826/24 про часткове задоволення заяви ФОП Славтіча О.В. про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

18. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та за допомогою відеозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

19. У судовому засіданні 17.02.2025 уповноважений представник Скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги з підстав, що у ній наведені. Надав додаткові пояснення на запитання суду та щодо поданого додаткових доказів.

Відповідач особисто та його представник також з`явилися у судове засідання, проти задоволення апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових усних поясненнях. Зокрема, Відповідача на запитання суду наголосив, що об`єкт орнеди був повернутий ним Позивачеві ще у 2021 році.

Представник Відповідача проти задоволення клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів заперечував, обґрунтовуючи тим, що додаткові документи не стосуються періоди розгляду справи, а щодо долучення фото таблиці зазначив, що вказаний доказ також не може бути долучено до справи, оскільки з неї не можливо встановити що це саме спірне приміщення.

Також представником Відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його хворобою.

20. Розглянувши клопотання Позивача про надання доказів на стадії апеляційного перегляду, а саме Фототаблиця до акту відмови повернення майна та акту державного виконавця про повернення орендованого об`єкту нерухомості від 23.12.2024р., ухвалу від 17.12.2024р. Господарського суду Харківської області по справі № 922/2826/24 про відмову у задоволенні заяви ФОП Славтіча О.В. про роз`яснення судового рішення та ухвалу від 17.12.2024р. Господарського суду Харківської області по справі № 922/2826/24 про часткове задоволення заяви ФОП Славтіча О.В. про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, судова колегія відмовляє у його задоволені, виходячи с наступного.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників більш сприятливі умови в розгляді конкретної справи.

З огляду на зазначену вище норму суд апеляційної інстанції не приймає до уваги надані Позивачем додаткові докази, оскільки всі докази в їх обґрунтування згідно ч.3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України мали бути надані разом із позовною заявою. Наразі, Позивачем не обгрунтовано існування перешкод для здійснення фотографування об`єкту оренди на момент подання позову і за змістом позовної заяви у порядку ч.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України не вказувалося про неможливість надання конкретних доказів з цього притводу. Більш того, подання доказів з меою доведення обставини здійснення поточного користування Відповідачем об`єкту оренди суперечить власній правовій позиції Апелянта щодо юриличної незначущості обставини "користування" за умов доведення обставини "неповернення" для правильного розгляду цієї справи, з чого убачається непослідовність процесуальної позиції Позивача.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в своїх заявах Позивач зокрема посилається на додаткові доказі, які датовані вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, тобто докази, яких взагалі не існувало на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції. Однак така обставина (тобто відсутність доказів як таких) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

21. Відносно заявленого представиком Відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія, з огляду на відсутність підстав, необхідних для відкладення розгляду справи у розумінні ст.ст.202, 216 Господарського процесуального кодексу України, відмовила у задоволенні такого клопотання, оскільки процесуальна позиція Відповідача доведена до відома суду безпосередньо зі змісту відзиву на апеляційну скаргу та в судовому засіданні безпосередньо приймає участь Відповідач особисто.

22. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

23. Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 27.02.2020 року між ФОП Славтічем Олександром Володимировичем (далі - Орендар) та ТОВ «ЧАПЛИНКА» (далі - Орендодавець) було укладено договір оренди № 25-02-20-2 (далі Договір, а.с.6-9 т.1).

23.1. Згідно з п. 2.1. Договору Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар прийняти у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі ТРЦ (нежитлова будівля літ. «Ю-4»), загальною площею 120,32кв.м. (сто двадцять цілих тридцять два сотих метра квадратних), іменовані далі за текстом - «Об`єкт оренди», «Приміщення».

23.2. Згідно п.2.5. Договірна вартість 1 кв.м. Об`єкту оренди становить 7000,00грн.

23.2. Згідно з п.9.1. Договору сторони встановили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до закінчення строку оренди.

23.3. Згідно з п. 9.2. Договору строк оренди триває по 28 лютого 2021 року (включно). У разі, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про припинення цього договору щонайменше за 5 днів до дати завершення Строку оренди, цей договір поновлюється на 1 календарний місяць на тих самих умовах.

23.4. Згідно п. 10.1 Договору об`єкт оренди передається Орендарю на підставі Акту приймання-передачі в орендне користування, в якому може вказуватись опис технічного стану, кінцевий розмір площі, технічні специфікації. Приміщення може передаватись в орендне користування (повертатись з орендного користування) частинами з підписання Сторонами відповідних актів прийому- передачі.

23.5. Згідно п. 10.2. Об`єкт оренди передається Орендарю на підставі Акту прийому-передачі в орендне користування.

23.6. Згідно п. 10.3. Договору після закінчення Строку оренди, а також у разі дострокового припинення дії цього Договору, Орендар звільняє Приміщення і повертає Приміщення Орендодавцеві протягом 10 робочих днів з дня настання однієї із згаданих в цьому пункті обставин.

У випадку відмови Орендодавця від підписання Акту прийому-передачі (Акту повернення) в останній день строку дії цього Договору, факт передачі (повернення) Об`єкту оренди Орендодавцю підтверджується актом про повернення Приміщення, складеним представником Орендаря. Даний акт є підставою для припинення нарахування будь-яких платежів за Договором. Дата підписання зазначеного акту вважається останнім днем оренди та строку дії Договору.

23.7. Відповідно до п. 10.5 Договору перед поверненням Об`єкту оренди, Орендар має право демонтувати всі зроблені ним поліпшення Об`єкту оренди, якщо такий демонтаж не призведе до пошкодження Об`єкту оренди.

23.8. Згідно п. 15.2. Договору Сторони погодили, що застосуванню до Орендаря будь-яких фінансових санкцій за порушення умов цього Договору буде передувати письмове попередження про усунення в розумний (більше десяти днів) термін причин, що можуть викликати їх застосування.

24. До даного Договору сторонами 01.03.2020 року було підписано акт прийому-передачі об`єкта в оренду, згідно з яким Орендар прийняв, а Орендодавець передав у тимчасове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, загальною площею 120,32 кв.м., згідно з Додатком № 1 (а.с.9 зворотна сторона) до Договору, розташовані на першому поверсі ТРЦ «Французький бульвар» (нежитлова будівля літ. «Ю-4»), що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б. Підписання цього Акту прийому-передачі Об`єкту оренди є підтвердженням початку фактичного користування Орендарем Об`єктом оренди (а.с.12 т.1).

25. 19.06.2020 було підписано Додаткову угоду до Договору оренди, за змістом якого Сторони досягли згоди змінити умови оренди Об`єкту оренди в період з 20.06.2020 по 30.09.2020 та встановити наступні умови, які застосовуються до правовідносин Сторін у вказаний період: Розмір Орендної плати за розрахунковий період становить 50% від розміру Орендної плати встановленої Договором (а.с.14 зворотна сторона т.1).

26. 23.06.2020 було підписано Додаткову угоду до Договору оренди, за змістом якого Сторони досягли згоди, що з дати підписання цієї додаткової угоди розмір Орендної плати за один календарний місяць розраховується виходячи з курсу НБУ на останню дату розрахункового місяця (а.с.14 т.1).

27. 16.09.2020 було підписано Додаткову угоду до Договору оренди, за змістом якого Сторони досягли згоди змінити умови оренди Об`єкту оренди в період з 01.10.2020 по 31.12.2020 та встановити наступні умови, які застосовуються до правовідносин Сторін у вказаний період: Розмір Орендної плати за розрахунковий період становить 70% від розміру Орендної плати встановленої Договором (а.с.13 зворотна сторона т.1).

28. 24.12.2020 було підписано Додаткову угоду до Договору оренди, за змістом якого Сторони досягли згоди змінити умови оренди Об`єкту оренди в період з 01.01.2021 по 31.01.2021 та встановити наступні умови, які застосовуються до правовідносин Сторін у вказаний період: Розмір Орендної плати за розрахунковий період становить 50% від розміру Орендної плати встановленої Договором (а.с.13 т.1).

29. 28.01.2021 було підписано Додаткову угоду до Договору оренди, за змістом якого Сторони досягли згоди змінити умови оренди Об`єкту оренди в період з 01.02.2021 по 28.02.2021 та встановити наступні умови, які застосовуються до правовідносин Сторін у вказаний період: Розмір Орендної плати за розрахунковий період становить 70% від розміру Орендної плати встановленої Договором (а.с.13 зворотна сторона т.1).

30. 25.04.2023 року Позивач направив Відповідачу вимогу від 18.04.2023 про сплату заборгованості за договором оренди № 25-02-20-2 від 27.02.2020 з орендної плати у розмірі 2295426,88 грн. (за період березень 2021 року - червень 2023 року), 3% річних від простроченої суми за користування чужими коштами у розмірі 64283,04 грн, інфляційні втрати у розмірі 417492,30 грн. У цій вимозі повідомлено орендаря про припинення договору оренди №25-02-20-2 від 27.02.2020 з 01.05.2023, а тому Позивач вимагав звільнити орендовані за договором приміщення 01.05.2023 (а.с.16-17 т.1).

Також до вимоги було додано акти звіряння розрахунків за 2020-2023 роки та розрахунок заборгованості (а.с.18-25т.1), на підтвердження направлення вказаних документів на адресу Відповідача в матеріалах справи містяться опис вкладення та накладна (а.с. 27 зворотна сторона т.1)

31. Господарським судом Харківської області під час ухвалення рішення від 19.02.2024 у справі №922/2826/23, враховуючи, що 25.04.2023 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості та звільнення орендованих за договором приміщень 01.05.2023, в якій висловив заперечення стосовно подальшого продовження орендних правовідносин та заявив про припинення договору оренди №25-02-20-2 від 27.02.2020 з 01.05.2023, встановлено, що матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем нерухомого майна у відповідності до приписів частини 2 статті 795 ЦК України або вчинення ним дій на таке повернення та ухилення орендодавця від прийняття об`єкта оренди, спірний договір припинений з травня 2023 року, за цих підстав суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення неустойки, заявленої у порядку частини другої статті 785 ЦК України, за травень 2023 року у розмірі 219411,60 грн.

Вказаним рішенням суду постановлено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" задовольнити повністю:

- стягнути з фізичної особи підприємця Славтича Олександра Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" за Договором оренди № 25-02-20-2 від 27 лютого 2020 року: заборгованість з орендної плати в розмірі 2 514 838, 48 грн.; три проценти річних від простроченої суми за користування чужими коштами в розмірі 76 215, 43 грн.; інфляційні втрати в розмірі 437 058, 38 грн.; штраф за неповернення орендованого приміщення в розмірі 219 411, 60 грн.;

- усунути перешкоди в реалізації позивачем права власності на нерухоме майно: зобов`язати фізичну особу підприємця Славтича Олександра Володимировича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) звільнити від свого майна та майна інших осіб, що знаходиться у ньому та повернути нерухоме майно Товариству з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (місцезнаходження: 61002, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 96, квартира 1; ЄДРПОУ 43528018) шляхом виселення з приміщень, загальною площею 120,32 кв.м., що розташовані на першому поверсі ТРЦ «Французький бульвар» (нежитлова будівля літ. «Ю-4») за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б та позначені штриховкою у плані розміщення Об`єкту оренди, що є Додатком №1 до Договору оренди № 25-02-20-2 від 27.02.2020р.(а.с.28-38 т.1)

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 року, а також Постановою Касаційного Господарського Суду від 02.10.2024 у справі №922/2826/23 рішення суду першої інстанції було залишено без змін (а.с.39-45 т.1).

32. У зв`язку з неповерненням приміщення відповідачем позивачу за Актом прийому-передачі, останній звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості та звільнення орендованих за договором приміщень 01.05.2023, в якій висловив заперечення стосовно подальшого продовження орендних правовідносин та заявив про припинення договору оренди №25-02-20-2 від 27.02.2020 з 01.05.2023, проте відповідач до цього часу не повернув нерухоме майно у відповідності до приписів частини 2 статті 795 ЦК України та не вчинив жодних дій, що були б направлені на таке повернення, у позивача наявні підстави для стягнення неустойки, заявленої у порядку частини другої статті 785 ЦК України, за період червень 2023 року вересень 2024 року у розмірі 3699125,40 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

33. Заперечуючи проти позовних вимог Відповідач надав до суду відзив (а.с.112-131 т.1), за змістом якого останній стверджував, що вимога направлена Позивачем не була виконана, оскільки Відповідачем було складено односторонній Акт повернення Об`єкту оренди від 30.04.2021, у відповідності до пункту 10.3. Договору оренди, відповідно до якого після закінчення Строку оренди, а також у разі дострокового припинення дії цього Договору, Орендар звільняє Приміщення і повертає Приміщення Орендодавцеві протягом 10 (десяти) робочих днів з дня настання однієї із згаданих в цьому пункті обставин. У випадку відмови Орендодавця від підписання Акту прийому-передачі (Акту повернення) в останній день строку дії цього Договору, факт передачі (повернення) Об`єкту оренди Орендодавцю підтверджується актом про повернення Приміщення, складеним представником Орендаря. Даний акт є підставою для припинення нарахування будь-яких платежів за Договором. Дата підписання зазначеного акту вважається останнім днем оренди та строку дії Договору.

33.1. Відповідач стверджує, що останнім було виконано у повному обсязі рішення суду від 19.02.2024 у справі №922/2826/23, що, на його думку, підтверджується платіжною інструкцією від 02.07.2024 № 3191 (а.с.129 т.1). Зокрема було сплачено: заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 25-02-20-2 від 27.02.2020 в розмірі 2514838,48 грн.; три проценти річних від простроченої суми за користування чужими коштами в розмірі 76 215,43 грн.; інфляційні втрати в розмірі 437 058,38 грн.; штраф за неповернення орендованого приміщення в розмірі 219 411, 60 грн.

33.2. Позивач не звертався до Господарського суду Харківської області за отриманням наказу на примусове виконання, не вчиняв жодних дій, що свідчили про бажання отримати об`єкт оренди.

Представником відповідача Адвокатом Трофименко Р.О. було направлено адвокатський запит від 22.11.2024 до Господарського суду Харківської області. У зазначеному адвокатському запиті були поставлені наступні питання: "Чи було отримано ТОВ «Чаплинка» (представником ТОВ «Чаплинка», адвокатом) Накази Господарського суду Харківської області на виконання рішення Господарського суду Харківської області по справі № 922/2826/23 від 19.02.2024, та які саме?" (а.с.122 т.1)

33.3. Господарським судом Харківської області було надано відповідь на адвокатський запит, відповідно до якої ТОВ «Чаплинка» не зверталась до суду за отриманням Наказу про зобов`язання відповідача звільнити від свого майна та майна інших осіб, що знаходиться у ньому та повернути нерухоме майно Позивачу шляхом виселення з Об`єкту оренди (а.с.123 т.1).

33.4. Відповідач зазначав, що Об`єкт оренди фактично знаходиться у торгівельному залі Торгівельно-розважального центру «Французький бульвар» має вільний доступ у робочий час Торгівельно-розважального центру, та був звільнений ФОП Славтіч О.В. 30.04.2021, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит лист ТОВ «Аксіома» від 28/8-1 від 28.08.2023(а.с.127 т.1), заявкою на вивіз вантажів (а.с.127 зворотна сторона т.1), Заявою від 30.04.2021(а.с.128 зворотна сторона т.1).

Відповідач зазначив про неодноразове повідомляв Позивача, що приміщення є вільними і Позивач (ТОВ «Чаплинка») має можливість їх прийняти у будь-який зручний час.

Зазначене підтверджується листом ФОП Славтіч О.В. № 3 від 26.11.2024 року направленого ТОВ «Чаплинка» (а.с. 126 т.1). Проте, ані відповіді, ані підписаного зі сторони Позивача Акту повернуто відповідачу не було.

34. 09.12.2024 Позивач надав до суду відповідь на відзив (вх.№30837), в якій позовні вимоги підтримував у повному обсязі та зазначив, що твердження Відповідача у відзиві про те, що ним було нібито виконане в повному обсязі рішення суду про стягнення орендної плати, штрафних санкцій та виселення - не відповідає дійсності. Відповідач досі не звільнив приміщення, жодного разу не пропонував позивачеві повернути орендоване приміщення (а.с.135-169 т.1).

У відповіді на відзив міститься заява, яку подавав Відповідач в межах розгляду справи №922/2826/23, про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню (а.с.165-168 т.1).

35. 16.12.2024 Відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№31488), в яких просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. В своїх запереченнях відповідач зазначав, що 14.12.2024 було направлено на адресу Позивача лист № 5 та Акт приймання передачі, підписаний Відповідачем (а.с.170-185 т.1).

До вказаних заперечень було додано копію наказу від 29.11.2024 на примусове виконання рішення та постанови в межах справи №922/2826/23 (а.с.181 зворотна сторона т.1).

36. 17.12.2024 Позивач надав до суду заяву про долучення пояснень на заперечення на відповідь на відзив (вх.№31706), в яких зазначав, що Відповідачем відправлено на адресу ТОВ «Чаплинка» лист №3 від 26.11.2024, до якого було вкладено «акт повернення», датований "заднім числом" 01.05.2023, тобто акт було надіслано без реального наміру повернути приміщення, оскільки підписання акту приймання-передачі «заднім числом» свідчить про грубе порушення чинного законодавства та намагання не виконувати рішення суду належним чином і не нести відповідальність за свої незаконні дії. Натомість Позивач направив відповідачу відповідь на лист №3 від 26.11.2024, в якому запропонував повернути добровільно приміщення на виконання судового рішення, 14.12.2024 року. ФОП Славтіч О.В. від підпису відмовився, про що в акті зроблено запис. Будь-який акт повернення зі свого боку ФОП Славтіч стороні орендодавця не надав. За таких обставин, пояснення відповідача про те, що він нібито надав акт повернення, а сторона орендодавця відмовилась його підписати є завідомо неправдивими (а.с.186-195 т.1).

37. 19.12.2024 представник Позивача надав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№31922), в якій просить суд ухвалити додаткове рішення, в якому вирішити питання про судові витрати, зокрема, стягнути з фізичної особи підприємця Славтіча Олександра Володимировича витрати на правничу допомогу, в розмірі 90000,00 грн. (а.с.1-10 т.2).

37.1. В позовній заяві Позивач зазначав попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції 90000,00 грн.

37.2. Додатково повідомляв, що детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також акт виконаних робіт будуть надані у встановлений законом строк.

37.3. 19.12.2024 представник Позивача надав до суду клопотання про долучення доказів понесених судових витрат (вх.№31877), зокрема:

- договір про надання юридичних послуг №19/07-24 від 19.07.2024 року (а.с.230 т.1);

- Акт приймання-передачі наданих юридичних послуг №1 від 17.12.2024 за договором №№19/07-24 про надання юридичних послуг від 19.07.2024 року (а.с.232 т.1);

- довіреність від 11.03.2024 року (а.с.227 т.1);

- ордер серія АХ №1211054 від 11.10.2024 року (а.с.49 т.1).

38. Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2024 року між ТОВ "Чаплинка" (клієнтом) та Фізичною особою-підприємцем Макаренко Оксаною Андріївною (адвокат) укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до якого адвокат виконував роботи та надавав послуги у обсязі та порядку, встановленому за домовленістю сторін.

38.1. Пунктом 1.2. Договору встановлено, що юридичні послуги, які надаються Замовнику складаються з правової допомоги по захисту інтересів Замовника, що стосуються зі стягнення з Фізичної Особи-підприємця Славтіча Олександра Володимировича неустойки за невиконання зобов`язання щодо повернення майна: приміщень, загальною площею загальною площею 120,32 кв.м., що розташовані на першому поверсі ТРЦ «Французький бульвар» (нежитлова будівля літ. «Ю-4») за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б та позначені штриховкою у плані розміщення Об`єкту оренди, що є Додатком N91 до Договору оренди №25-02-20-2 від 27.02.2020, а саме: підготовки та подання позову до суду та представництва інтересів Замовника в суді при розгляді справи з наступним процесуальним обсягом повноважень Виконавця: всі права, що надані просувальним законодавством представнику позивача, відповідача, третьої особи, включаючи, але не обмежуючись: подавати та підписувати позовні заяви; підписувати та подавати до суду апеляційні скарги, касаційні скарги, інші документи; укладати мирові угоди; змінювати підстави, предмет позову; збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог; відмовлятися від позову, апеляційної скарги, касаційної скарги; визнавати позов, апеляційну скаргу, касаційну скаргу повністю або частково; мати інші права, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

38.2. Відповідно до п.3.1. Договору за надання Виконавцем юридичних послуг Замовник сплачує Виконавцеві грошову винагороду не пізніше 5-ти календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури. Вартість послуг Виконавця складає 45000,00 (сорок п`ять тисяч) грн. за вивчення документів, підготовку та подання позовної заяви. За участь у судових засіданнях в суді, грошова винагорода виконавця складає 3000 (три тисячі) грн. за одне судове засідання. Загальна вартість наданих послуг зазначається в акті здачі-прийняття виконаних робіт. До вказаної вартості не включається вартість надання послуг Виконавцем при апеляційному та/або касаційному розгляді справи. Вартість надання послуг Виконавцем при апеляційному та/або касаційному розгляді справи буде встановлюватись сторонами у окремих додаткових угодах до цього договору.

У разі вирішення судом справи на користь Замовника, останній сплачує Виконавцю гонорар успіху у розмірі 45000,00 (сорок п`ять тисяч) грн. не пізніше 45-ти календарних днів з моменту прийняття судового рішення.

38.3. За результатами виконання договору сторони складають акт здачі-прийняття виконаних робіт. В акті здачі-приймання виконаних робіт Виконавець зазначає перелік наданих послуг та виконаних робіт за Договором, а також вартість виконаних робіт. Замовник на протязі п`яти робочих днів зобов`язаний підписати та повернути акт виконаних робіт Виконавцю, або направити письмову мотивовану відмову від його підписання (п.3.2. Договору).

39. На виконання умов договору між сторонами підписано акт №1 від 17.12.2024, відповідно до якого адвокат (ФОП) Макаренко О.А. надала, а ТОВ "Чаплинка" прийняв надані юридичні послуги, загальний обсяг яких складає 45000,00 грн.

40. 20.12.2024 Відповідач надав до суду заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення (вх.№32047), в яких просив суд залишити без розгляду заяву представника позивача ТОВ «ЧАПЛИНКА» від 18.12.2024 року про ухвалення додаткового рішення по справі № 922/3639/24 про стягнення з відповідача ФОП Славтіч О.В. витрат на правничу допомогу.

40.1. Обґрунтовуючи свої заперечення Відповідач зазначав, що докази понесених судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Звертає увагу, що заява представником Позивача не подавалась в усній або письмовій формі у вказаний строк, а дана заява була подана 18.12.2024, тобто вже після ухвалення судом рішення по справі.

40.2. Відповідач також зазанчив, що заявлена сума судових витрат є завищеною та неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. Наданий представником позивача до суду Акт №1 приймання-передачі юридичних послуг від 17.12.2024 року не містить детального розрахунку виконаних адвокатом робіт та не надає можливості усвідомити реальний обсяг проведеної адвокатом роботи (а.с.17-19 т.2).

41. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів Господарського та Цивільного кодексів України (далі ЦК), що регулюють правовідносини з оренди.

VІ. Оцінка апеляційного суду:

41. Суть апеляційного перегляду у ревізії висновків місцевого суду про частковість задоволення позовних вимог про стягнення нарахованої у порядку ч.2 ст.785 ЦК неустойки за прострочення повернення об`єкту оренди, яке (частковість задоволення) відбулося внаслідок застосованого судом зменшення розміру стягуваної неустойки на 90%.

41.1. Аргументи Апелянта Позивача можуть бути зведені до такого:

- безпідставність встановлення місцевим судом «бездіяльності Позивача» щодо примусового виконання рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 у справі №922/2826/23, тоді як матеріали справи не містять жодних доказів неправомірних дій Позивача, але містять докази неправомірного ухилення Відповідача від повернення об`єкту оренди (1);

- безпідставне ототожнення судом для цілей застосування ч.2 ст.785. ЦК категорії «не повернення майна» з «не користуванням таким майном» та неврахування наданого Позивачем в підтвердження такого використання майна Відповідачем акту про відмову повернення майна від 14.12.2024 (2);

- незастосування судом преюдиційних у розумінні ст.75 ГПК обставин, встановлених чинним рішенням суду у справі №922/2826/23 щодо недобросовісної і протиправної поведінки Відповідача, факт тривалого невиконання ним договору оренди та не звільнення приміщення (3);

- не з`ясування судом недобросовісної поведінки Відповідача, яка містила у собі ознаки декількох складів злочину, що стало підставою для відкриття за заявою ТОВ «Чаплинка» кримінального провадження (створення нікчемних документів для спотворення дійсних обставин справи) (4);

- відсутність підстав для зменшення судом стягуваної неустойки, оскільки не надано об`єктивної оцінки причинам невиконання обов`язку з повернення Відповідачем об`єкту оренди, не забезпечено балансу інтересів сторін, а розмір застосованого зменшення невілює відповідальність (5);

- порушення ст.551 ЦК та ст.233 ГК щодо недоведеності Відповідачем наявності виняткових обставин для застосування зменшення неустойки, який навіть не подавав відповідного клопотання, та неврахування низки правових позицій Верховного Суду щодо забезпечення балансу інтересів сторін і критеріїв такого балансу (6);

- всупереч вимог ст.236 ГПК рішення не містить жодного обґрунтування зменшення встановленого законом штрафу в десять разів (7);

- суд необґрунтовано не розглянув та не надав належної оцінки акту відмови в прийнятті приміщення від 14.12.2024, представленому Позивачем у судовому засіданні 17.12.2024, тоді як вказаний документ і фототаблиця не могли бути ані технічно, ані фізично відбутися раніше зустрічі з Відповідачем, узгодженої сторонами у відповідь на лист Відповідача №3 від 26.11.2024 (8).

41.2. Скаржником також висловлено незгоду з додатковим рішенням суду у цій справі від 24.12.2024 щодо необґрунтованості визнання заявлених Позивачем до компенсації витрат на професійну правничу допомогу і її стягнення з Відповідача лише у сумі 10000грн. з заявлених 90000грн.

42. За змістом приписів ст.ст.15,16 ЦК, ст.ст.4,5 ГПК та ст.20 ГК можливість задоволення позовних вимог передбачає необхідність доведення позивачем (ст.ст.13,74 ГПК) і встановлення судом такої сукупності складників: наявність та приналежність позивачеві захищуваного суб`єктивного права/легітимного інтересу (а), порушення (невизнання або оспорювання) вказаного права/інтересу з боку визначеного відповідача (б) та належність і ефективність обраного способу судового захисту (в). Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів зумовлюють відмову у позові.

43. Зважаючи на наявні матеріали справи, встановлені обставини та обґрунтування позовних вимог, захищуване суб`єктивне право Позивача полягає у можливості вільно користуватися, володіти і розпоряджатися (здійснювати визначені ст.ст.317,319 ЦК повноваження власника) щодо орендованого Відповідачем приміщення після припинення орендних правовідносин, тоді як порушенням такого права виступає невиконання Відповідачем обов`язку з повернення об`єкту оренди, за період прострочення якого з червня 2023 по вересень 2024 у порядку ч.2 ст.785 ЦК була нарахована заявлена до стягнення неустойка.

44. З урахуванням викладеного предметом доказування для Позивача є наступні обставини: існування між сторонами орендних правовідносин, їх припинення та невиконання Відповідачем обов`язку з повернення майна упродовж заявленого періоду нарахування стягуваної неустойки.

44.1. Наразі, факт існування між сторонами орендних відносин підтверджено як наявним у матеріалах справи договором оренди №25-02-20-2 від 27.02.2020 (а.с.6-11 т.1), розмір орендної плати за яким визначено у сумі гривневого еквіваленту 3000 доларів США на місяць за курсом НБУ на останню дату розрахункового місяця (згідно додаткової угоди від 23.06.2020 а.с.14 т.1) щодо періоду оренди після 28.02.2021 (додаткова угода від 28.01.2021 а.с.12 зворотна сторона т.1), і у межах цієї справи факт таких правовідносин не оспорюються і не заперечується. Відомостей і доказів про спростування дійсності означених угод і презумпції їх правомірності у розумінні ст.ст.204 і 215 ЦК матеріли справи не містять.

44.2. Своєю чергою, припинення орендних правовідносин з 01.05.2023 Позивач пов`язує із вимогою від 18.04.2023 (а.с. 17 т.1), у якій також вказувалося про необхідність звільнення орендованих приміщень з 01.05.2023, надісланою Відповідачеві 25.04.2023 (а.с.27 зворотна сторона т.1). Означена вимога вмотивована наявністю заборгованості з орендної плати за період з березня 2021 по березень 2023. Факт отримання такої вимоги Орендодавця і зумовленого нею припинення орендних відносин Відповідачем за змістом відзиву на позовну заяву (а.с. 112-120 т.1) у розумінні п.5 ч.3 ст.165 ГПК не заперечено Відповідач обстоює твердження про звільнення об`єкту оренди 30.04.2021, про що було складено ним односторонній акт повернення об`єкту оренди від 30.04.2021.

44.3. Вказані у п.п. 44.1 і 44.2 цієї постанови обставини існування між сторонами орендних відносин та їх припинення з 01.05.2023 встановлені у межах справи №922/2826/23 рішенням, яке набрало законної сили 25.06.2024, і є преюдиційними для справи №922/3639/24 обставинами у розумінні ч.4 ст.75 ГПК так само, як і відсутність обставини припинення орендних відносин через нібито здійснене повернення об`єкту оренди Орендарем за одностороннім актом від 30.04.2021:

- інше тлумачення встановлених у справі №922/2826/23 обставин було б несумісним із принципом «res judicata», адже для припинення орендних відносин, які виникли з моменту підписання договору 27.02.2020, саме 01.05.2023, такі правовідносини мали існувати/тривати до 01.05.2023.

- задоволення у справі №922/2826/23 позовної вимоги про стягнення нарахованої за травень 2023 у порядку ч.2 ст.785 ЦК неустойки та вимоги у порядку ч.1 ст.785 цього Кодексу про звільнення Орендарем об`єкту оренди від стороннього майна і повернення об`єкту оренди Орендодавцю за необхідністю передбачає, що відповідний обов`язок Відповідачем на момент ухвалення рішення виконаний не був;

- зі змісту заяви Орендаря про визнання такими, що не підлягають виконанню судових наказів у справі №922/2826/23 та доданих до неї документів, зокрема підписаного Орендарем акту про повернення об`єкту оренди, датованого 14.12.2024р. (відповідна заява Орендаря долучена до відповіді Позивача на відзив а.с.165-168 т.1, а відповідні додатки до неї є доступними з програми "Діловодство спеціалізованого суду"), в контексті принципу «заборони суперечливої поведінки» колегія суддів вважає за можливе констатувати, що у продовж розглядуваного спірного періоду нарахування неустойки з червня 2023 по вересень 2024р. майно не було повернуто Орендодавцю (як він і стверджує), оскільки доказів іншого не надано, а намагання Орендаря зафіксувати таке повернення 14.12.2024 вказує, що об`єкт повернення був до цієї дати (приналежні) у нього;

- означена позиція Відповідача щодо "неодноразових фактів повернення" об`єкту, які не можуть існувати одночасно, адже хронологічно перше поверення унеможливлює подальше вчинення такої дії Орендарем зумовлює і відхилення стверджуваного Відповідачем повернення майна 01.05.2023, оскільки таку обставину він намагався створити 26.11.2024 (п.36 цієї постанови) - тобто навіть за межами періоду нарахування стягуваної неустойки.

45. Зважаючи на викладене у п.44 цієї постанови та приписи ч.2 ст.533 ЦК відносно визначення суми гривневого еквіваленту іноземної валюти, до якої сторонами «прив`язано» орендну плату, подвійний розмір якої за змістом ч.2 ст.785 ЦК і визначає розмір неустойки, яку Орендодавець управнений нараховувати і вимагати стягнення, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого розміру позовних вимог у сумі 3 699 125,40грн.

- у межах апеляційного перегляду заперечень проти позовних вимог щодо правильності розрахунку не висловлено, а судом таких розрахункових недоліків не убачається;

- наразі, недоліків у розрахунках позовних вимог не встановлено і рішенням місцевого суду (яке в цій частині Відповідачем не оскаржено), адже частковість задоволення позову зумовлено саме застосованим судом зменшенням правильно нарахованої неустойки на 90%.

46. У світлі наведених у мотивувальній частині переглядуваного рішення міркувань суду щодо юридичної значущості особистих активних дій Орендодавця з примусового виконання рішення у справі №922/2826/23 та обов`язку з надання доказів порушення з боку Відповідача, колегія апеляційного суду наголошує на такому.

46.1. Обов`язок Відповідача з повернення об`єкту оренди (невиконання якого і є підставою для нарахування стягуваної неустойки) виникає у нього в силу прямого припису ч.1 ст.785 ЦК і для такого обов`язку достатнім є лише факт припинення орендних відносин (доведений і не спростований у розглядуваних правовідносинах):

- у цьому конкретному зобов`язанні з повернення об`єкту оренди кредитором у розумінні ч.1 ст.509 ЦК є Орендодавець, а боржником, який і має вчинити відповідну дію (активна сторона), є Орендар;

- передбачений ст.795 ЦК двосторонній характер посвідчення факту виконання Орендарем свого обов`язку з повернення об`єкту оренди (підписання акту приймання-передачі), необхідний для фіксації належного стану об`єкту оренди (як для цілей оцінки ступеню виконання, визначеного законодавцем у ч.1 ст.785 ЦК, так і для реалізації інших прав за наявності відповідних підстав ст.ст.772,778,779 ЦК тощо) не змінює тієї обставини, що саме боржник має запропонувати прийняття кредитором свого обов`язку перед ним, і тільки відносно дій з такого виконання у кредитора виникає обов`язок з прийняття, що узгоджується із умовами п.п.10.3 і 10.5 договору оренди, ст.ст.526, 527, 612 і 613 ЦК тобто виконання боржником (вчинення певних дій з повернення майна у належному стані) логічно і хронологічно передує можливості прийняття такого вже наявного виконання кредитором;

- відсутність належних достовірних доказів вчинення боржником упродовж розглядуваного періоду червень 2023 вересень 2024 дій з «надання» виконання кредитору об`єктивно унеможливлює виникнення та існування прострочення кредитора з прийняття такого належного виконання у розумінні ч.1 ст.613 ЦК як легітимної підстави звільнення Орендаря від встановленої ч.2 ст.785 ЦК відповідальності.

46.2. Рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/2826/23 не створює у розумінні ч.5 ст.11 ЦК обов`язку Орендаря перед Орендодавцем з повернення об`єкту оренди, а захищає право останнього на вже існуючий в силу закону і порушений Орендарем обов`язок з повернення об`єкту оренди шляхом (зокрема) примушення до виконання такого обов`язку в натурі (п.5 ч.2 ст.16 ЦК):

- звернення такого рішення до примусового виконання Орендодавцем як стягувачем, яке (звернення) у відповідності до ч.1 ст. 327 ГПК в принципі не могло відбутися раніше отримання Стягувачем виданого тільки 29.11.2024 наказу суду (а.с.181 зворотна сторона т.1), жодною мірою не впливає на обов`язковість виконання цього рішення Відповідачем з 25.06.2024 в силу приписів ч.1 ст.129-1 Конституції України та ст.326 ГПК;

- своєю чергою, обов`язок суду першої інстанції видати наказ на примусове виконання відповідного рішення за змістом ст.327 ГПК взагалі не узалежнюється від зверення Стягувача про отримання такого наказу - цей обов`язок законодавцем обумовленим виключно набранням рішенням законної сили;

- необхідність виконання Орендарем обов`язку з повернення об`єкту оренди, що виник з 01.05.2023 в силу приписів ч.1 ст.785 ЦК, не узалежнюється від необхідності ухвалення рішення на підтвердження цього обов`язку і звернення його до примусового виконання для цілей нарахування стягуваної неустойки, і такий обов`язок не припиняється та взагалі жодною мірою не пов`язаний із згадуваною у оскаржуваному рішенні обставиною сплати Орендарем стягнутої заборгованості, 3% річних, інфляційної індексації та штрафу за неповернення орендованого приміщення за попередній період.

46.3. Оскільки активні дії з повернення майна мали бути вчинені саме Відповідачем, і відповідних доказів на їх вчинення щодо розглядуваного періоду останнім не надано, остільки апеляційний суд виходить із закріпленої ч.2 ст.74 ГПК концепції «негативного доказу», цілком достатньої для констатації передбачених ч.2 ст.785 ЦК підстав для нарахування стягуваної неустойки, узалежненої виключно від встановленого факту неповернення об`єкту оренди Відповідачем у розглядуваний період (винність якого презюмована ст. 614 ЦК і в межах цієї справи не спростована) та не залежить від «активний дій Орендаря з ухилення від передання об`єкту оренди, вчинення ним перешкод у доступі до об`єкту оренди або здійснюваного Орендарем використання об`єкту оренди у спірний період».

47. Перед оцінкою оскаржуваного Позивачем зменшення судом заявленої до стягнення неустойки з точки зору наявності для цього відповідних підстав (адже припущення безмежності дискреції суду вповноваженні зменшувати неустойку є несумісним із принципом правової визначеності як складника гарантованого ст.8 Конституції України верховенства права) апеляційний суд вважає за необхідне навести міркування стосовно сумісних з ч.1 ст.2 ГПК меж такого зменшення.

47.1. Загальновизнаним, у тому числі і за змістом згадуваних у оскаржуваному рішенні правових позицій є виконання неустойкою компенсаційної та стимулюючої функцій.

47.2. Оскільки передбачене ч.2 ст.785 ЦК неповернення об`єкту оренди власнику презюмує обмеження останнього у можливостях господарського використання такого майна (як особисто, так і шляхом надання іншим особам), щонайменшим об`єктом компенсації є той розмір орендної плати, який власник міг би отримати у разі вільного використання таким майном, або колишній орендар «зберіг/зекономив» не повертаючи об`єкт оренди:

- оскільки потерпілою від порушення стороною є Орендодавець і покладання на нього додаткового процесуального обов`язку з доведення обсягів такої компенсації було б надмірним тягарем, цілком виправдано виходити щонайменш від ставки оренди, яка діяла між сторонами у період орендних відносин адже на таку суму погодився Орендар у межах періоду правомірного утримування об`єкту оренди;

- з таким підходом цілком узгоджується і визначення законодавцем розміру стягуваної неустойки у прив`язки до розміру орендної плати.

47.3. Водночас, на відміну від орендної плати за період «правомірного утримання об`єкту оренди», коли майнові права Орендодавця можуть бути додатково захищені у порядку ст.ст.549 і 625 ЦК відповідними нарахуваннями, базою для яких виступає орендна плата, на розглядувану неустойку законодавець забороняє нараховувати проценти (ч.2 ст.550 ЦК).

47.4. З урахуванням викладеного, якщо порівнювати обсяг захисту майнових прав Орендодавця у період правомірного перебування об`єкту оренди у Орендаря з неправомірним (прострочення повернення після припинення договору), у якому винний саме Відповідач, то Орендодавцю щонайменше має бути компенсована орендна плата та ті нарахування на неї, які могли бути правомірно отримані Орендодавцем за період прострочення платежу:

- припущення меншого обсягу майнової компенсації за рахунок неустойки фактично призводило б до створення умов, за яких продовження порушення Орендарем визначеного ч.1 ст.785 ЦК обов`язку ставало б економічно вигідним для нього (і за рахунок потерпілої особи), ніж навіть правомірне користування таким майном на умовах чинного договору оренди;

- вочевидь, суд не може потурати/стимулювати правопорушення, а тому навіть виключно з точки зору спроможності виконати неустойкою компенсаційної функції, таку неустойку за ч.2 ст.785 ЦК з точки зору принципів добросовісності, розумності і справедливості (п.6 ст.3 ЦК) під час визначення стягуваної суми не може бути зменшено до суми, що є меншою орендної плати та відповідних нарахувань на неї (у цьому випадку, передбачених ч.2 ст.625 ЦК);

- отже, виключно забезпечення компенсаційної функції неустойки у цій справі унеможливлює її стягнення в обсязі, меншому ніж сума орендної плати за цей же період, що дає підстави для висновку про неправомірність зменшення судом першої інстанції неустойки навіть на 50%.

47.5. Водночас, стягнення з Відповідача на користь Позивача неустойки у порядку ч.2 ст.785 ЦК в обсязі, що дорівнює орендній платі та нарахуванням на неї у порядку ч.2 ст.625 ЦК, подібним компенсаційним характером лише здатне підтримувати «status quo» у майнових інтересах сторін, визначених на момент припинення орендних відносин, але у тому випадку, коли такий «баланс» влаштовує порушника колишнього Орендодавця) стимулюючої функції до спонукання (через економічну невигідність продовження порушення) якнайшвидше повернути об`єкт оренди неустойка не виконуватиме.

47.6. Оскільки оцінюване апеляційним судом застосування дискреційного зменшення стягуваної неустойки не передбачає звільнення від відповідальності (її невілювання), остільки у розглядуваних правовідносинах максимально допустиме зменшення, за якого зберігатиметься компенсаційний і мінімальний стимулюючий характер стягуваної неустойки є 40%.

Колегія суддів вважає, що наведених вище міркувань означеного допустимого максимального відсотку зменшення є цілком достатнім та не вимагає викладення детального розрахунку тих нарахувань у порядку ч.2 ст.625 ЦК, на які Орендодавець за умов чинності договору міг би розраховувати, адже стимулююча функція все одно передбачає певну суму понад, яка матиме економічне значення і у разі врахування інфляційних процесів.

47.7. У світлі наведеного обґрунтування навіть безвідносно до аналізу наявності і пропорційності врахування визначених законодавцем підстав для використання дискреційного зменшення судом стягуваної неустойки, застосоване місцевим судом зменшення на 90% не сумісно не тільки зі стимулюючою та компенсаційними функціями неустойки, і невілює повністю юридичну відповідальність порушника, але й фактично «потурає» продовженню порушення штучним створенням Орендареві більш вигідних умов, ніж ті, що він мав у перебігу правомірного користування майном.

48. Апеляційний суд враховує, що в оскаржуваному рішенні, окрім розлогого наведення правових позицій, які стосуються самої принципової можливості реалізації судом дискреційного повноваження зі зменшення неустойки та тих обставин, які мають для цього враховуватися за змістом ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, не були визначені та встановлені такі конкретні обставини взагалі:

- при цьому, такі обставини не були доведені і Відповідачем, яким не подавалося навіть відповідного клопотання;

- не взято до уваги обставини тривалості порушення з боку Відповідача, його суперечлива поведінки відносно взаємно виключних стверджень щодо обставин виконання обов`язку з повернення майна.

49. З урахуванням викладеного у п.п. 47 і 48 цієї постанови, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги щодо основного рішення і його скасування в оскаржуваній частині застосованого зменшення неустойки на 90% з прийняттям нового рішення в цій частині, внаслідок чого заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсягу, адже колегією суддів не убачається підстав для застосування з власної ініціативи у розглядуваному випадку зменшення обсягу розміру стягуваної неустойки за відсутності встанволенння і доведення виключних обставин для реалізації цього дискреційного повноваження. Апеляційний суду звертає увагу Відповідача, що у даному випадку мова йде не про принципову неможливість зменшення стягуваної неустойки, а саме про недоведність будь-яких підстав для такого зменшення навіть у іншому (ніж протиправно визначеному місцевим судом на рівні 90%) обсягу.

49.1. Такий результат апеляційного перегляду зумовлює і перерозподіл судових витрат, опосередкованих також частково оскаржуваним додатковим рішенням відносно витрат на професійну правничу допомогу Позивача (інші судові витрати зі сплати судового збору та заявлені витрати на професійну правничу допомогу Відповідача місцевим судом розподілені правильно з точки зору результатів розгляду справи):

- визначені адвокатом Позивача витрати з професійної правничої допомоги у розмірі 45000грн. підтверджені доказово, узгоджуються із визначеним у порядку ч.1 ст.124 ГПК орієнтовним розрахунком, відповідають фактично наданим послугам, складності справи та іншим визначеним у ст.ст.126 і 129 ГПК значущим критеріям, відповідність яким Відповідачем належним чином не спростована;

- водночас, встановлений домовленістю Позивача і його адвоката гонорар успіху у розміру 45000,00грн. не є обов`язковим ані для суду, ані як джерело для обов`язків Відповідача, та у розглядуваних відносинах не є обов`язково необхідними у цій справі, з огляду у тому числі, преюдиційності для правової позиції у цій справі вже наявних судових актів у справі №922/2826/23, а тому апеляційний суд погоджується із викладеним місцевим судом у додатковому рішенні обґрунтуванням відмови у стягненні цієї складової компенсації правничих витрат Позивача за рахунок Відповідача.

49.2. Стосовно витрат зі сплати судового збору за надання апеляційної скарги судова колегія у повному обсягу стягує відповідну суму з Відповідача на користь Позивача, тоді як судові витрати Відповідача з професійної правничої допомоги на стадії апеляційного перегляду відносяться на його рахунок.

На підставі викладено керуючись ст.ст. 74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка", м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 (повний текст підписано 27.12.2024) та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 (повний текст підписано 30.12.2024) у справі №922/3639/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 (повний текст підписано 27.12.2024) у справі №922/3639/24 скасувати в частині відмови у стягненні суми 3329212,86грн. неустойку за неповернення орендованого приміщення та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог.

2.1. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 (повний текст підписано 27.12.2024) у справі №922/3639/24 залишити без змін.

2.2. У зв`язку з чим викласти абз. 1 і абз. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2024 у справі №922/3639/24 в наступній редакції:

«Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Славтіча Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (адреса: 61002, м.Харків, вул.Сумська, буд.96, кв.1; ідентифікаційний код 43528018) неустойку за неповернення орендованого приміщення в розмірі 3 699 125,40грн, а також 44389,50грн судового збору».

3. Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 (повний текст підписано 30.12.2024) у справі №922/3639/24 скасувати в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу в розмірі 35 000,00грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог.

3.1. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 (повний текст підписано 30.12.2024) у справі №922/3639/24 залишити без змін.

3.2. У зв`язку з чим викласти абз.2 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 у справі №922/3639/24 в наступній редакції:

«Стягнути з Фізичної особи-підприємця Славтіча Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (адреса: 61002, м.Харків, вул.Сумська, буд.96, кв.1; ідентифікаційний код 43528018) витрати на правничу допомогу, в розмірі 45 000,00 грн.».

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Славтіча Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (адреса: 61002, м.Харків, вул.Сумська, буд.96, кв.1; ідентифікаційний код 43528018) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 59925,83грн.

5. Постанова набирає сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.02.2025.

Головуючий суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка

Суддя О.О. Радіонова