Постанова

від 19.02.2025 по справі 908/1361/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1361/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ЛАД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024 (повний текст рішення складено 17.07.2024, суддя Давиденко І.В.) у справі № 908/1361/24

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку Азов, буд. 137, ідентифікаційний код 32121458)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ЛАД» (69014, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 72, ідентифікаційний код юридичної особи 33528417)

про стягнення 44 967,71 грн,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ ЛАД" про стягнення суми 44 967,71 грн заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за період з листопада 2021 року по лютий 2024 (включно) року.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати опалення, в зв`язку з чим, у останнього виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024, у даній справі, позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ ЛАД" (69014, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 72, ідентифікаційний код юридичної особи 33528417) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку "Азов", буд. 137, ідентифікаційний код 32121458, розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 у Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313) 44 967 (сорок чотири тисячі дев`ятсот шістдесят сім) грн 71 коп. заборгованості.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ ЛАД" (69014, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 72, ідентифікаційний код юридичної особи 33528417) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку "Азов", буд. 137, ідентифікаційний код 32121458, р/р № НОМЕР_2 , ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись з зазначеним рішенням, засобами поштового зв`язку, Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ЛАД», звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково з урахуванням наданого відповідачем контрозрахунку. Судові витрати, в тому числі на правничу допомогу розподілити (ТОВ «Новий лад» очікує понести витрати на правничу допомогу у зв`язку із розглядом апеляційної скарги у розмірі 20 000,00 грн) в порядку ст. 129 ГПК України. Поновити строк для подання апеляційної скарги на рішення від 12.07.2024 та подачі доказів у справі № 908/1361/24.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи і, як наслідок, невідповідність висновків обставинам справи, що викладені у рішенні суду першої інстанції, неправильним застосуванням норм матеріального права та не дотримання норм процесуального права.

Апелянт вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з чим останнє підлягає скасуванню, з наступних підстав:

І. Щодо неповного з`ясуванням обставин, що мають значення для справи і невідповідність висновків обставинам справи, що викладені у рішенні суду першої інстанції, скаржник вказує наступне.

1.1. У абзацах 7-9 арк. 5 оскаржуваного рішення встановлено, що «На підтвердження надсилання відповідачу рахунків на оплату, позивачем подано скріншот роздруківки надсилання електронних листів через програму M.E.Doc.

M.E.Doc - це поширене українське програмне забезпечення для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді».

Підтвердження доставки таких документів матеріали справи не містять.

З такого висновку скаржник вважає за необхідне звернути увагу суду, що відповідно до ч.1, 2 статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем визначеної власником (співвласником) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги за вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу(представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісячно.

Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі.

Відповідач вказує, що згідно пункту 32 публічного типового індивідуального Договору про надання послуги з постачання теплової енергії розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Також скаржник зазначає, що пунктом 33 типового Договору визначено, що Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Апелянт посилається на пункт 34 Договору, відповідно до якого, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

В апеляційній скарзі відзначено, що, як зазначає Позивач за текстом Позовної заяви «...Позивачем були сформовані та надані Відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги..», але жодним чином не зазначаючи шляхи «надання рахунку» Відповідачу.

Скаржник звертає увагу на те, що в додатках до позовної заяви Позивачем лише надається «Інформація з програми МЕДОС».

Але, згідно вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» і вимог типового індивідуального публічного договору приєднання - Рахунки надаються на паперовому носії.

Апелянт зауважує, що також, Позивачем не надано до суду Заяви від Відповідача, де надана згода про отримання рахунків в електронному вигляді.

Відповідач наголошує, що у період з 01.11.2021 і по даний час на адресу: вул. Магистральна,72 не надсилалось у паперовому вигляді жодного Рахунку на оплату послуг з постачання теплової енергії для приміщення, що знаходиться в оренді у Відповідача.

Крім того, скаржник зазначає, що рахунки, надані Позивачем, в додатках до Позовної заяви є взагалі такими, що не відповідають вимогам до первинних документів. Зокрема, додані рахунки не містять дати складання, не містять посаду особи, прізвище якої міститься в рахунку.

Таким чином, як зазначалося вище у апеляційній скарзі, рахунки Позивача Відповідачем не отримувались та не оплачувалися, бо невідомо кому їх надсилав Позивач.

Апелянт звертає увагу, що такий факт встановлено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні де зазначено, що Підтвердження доставки таких документів матеріали справи не містять.

1.2. Відповідач вказує, що направлення Позивачем рахунків Відповідачу в письмовому вигляді разом з позовною заявою у цій справі є виконання ним вимог ст. 164 ГПК України, однак не є належним виконанням умов Договору в частині визначеного порядку направлення рахунків на оплату.

Скаржник наголошує, що Позивачем не надано будь-яких доказів направлення претензії або вказаних рахунків у паперовому вигляді поштовими відправленнями на дійсну (юридичну та фактичну) адресу Відповідача, як і доказів наявності згоди (вимоги) Відповідача на отримання ним рахунків в іншій формі (наприклад електронній).

Також, додані до позовної заяви Позивачем рахунки є такими, що не відповідають вимогам та формі, передбаченій наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 23 від 31 січня 2020 року з назвою «Вимоги до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», які поширюються на всіх суб`єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, що проводять господарську діяльність з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та є виконавцями відповідних комунальних послуг (п. 1).

Апелянт звертає увагу, що, в наданих Рахунках, які не відносяться до документів первинної звітності, вказані лише кінцеві показники «кількість Гкал» і їх не можливо перевірити на правильність визначеного обсягу теплової енергії від якої залежить сума до оплати.

На думку відповідача, суд першої інстанції маючи передбачений законом обов`язок на перевірку доказів, з`ясування фактичних обставин справи та встановлення правовідносин, які виникли між сторонами, ухилився від перевірки розрахунку основного боргу, поданого МТМ, дослідження і оцінки його у сукупності з іншими доказами у справі, та дійшов необґрунтованого висновку про повне задоволення позовних вимог.

1.3. Скаржник вказує, що згідно п.5.13. Договору оренди від 18.07.2006, Орендарю необхідно укласти договори з постачальниками комунальних послуг (окремо з кожним із них).

На думку апелянта, слід зазначити, що приміщення, яке орендує Відповідач, знаходиться у підвалі багатоквартирного будинку де відсутні опалювальні прилади, а в наявності лише транзитні зворотні трубопроводи будинку.

Відповідач зауважує, що з таких підстав між Концерном «Міські теплові мережі» та Відповідачем не було укладено Договір про надання послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Тобто, як вважає скаржник, між сторонами взагалі не існувало договірних відносин з 2006 року і по даний час тому, що: У 2006 р. були чинними Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875 - IV від 24.06.2004 (далі - ЗУ «Про ЖКП») та підзаконна постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового Договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (далі постанова КМУ№ 630 або Правила).

В пункті 3 типового договору зазначено:

3. Характеристика об`єкта надання послуг:

1) опалювальна площа (об`єм) квартири (будинку садибного типу) кв. метрів (куб. метрів);

Апелянт зазначає, що також термінами п.2 Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005 р. визначено, що:

- «централізоване опалення» - це послуга для забезпечення нормативної температури повітря у приміщеннях, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання;

- «опалювана площа» (об`єм) будинку - загальна площа (об`єм) будинку в тому числі у разі опалення площа (об`єм) сходових кліток, ліфтових та інших шахт.

- «опалювана площа» (об`єм) квартири (будинку садибного типу) - загальна площа (об`єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас.

Отже, як вказує скаржник, термін "опалювальна площа" - це площа на якій фактично надається послуга (що відповідно має оплачуватись) походить від поняття "загальна площа будинку."

Відповідач звертає увагу, що пунктом 5 додатку "В" ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки" - площу житлового будинку визначають як суму площ поверхів будинку, виміряних у межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін, а також площ балконів і лоджій. Площа сходових кліток, ліфтових та інших шахт включається до площі поверху з урахуванням їх площ на рівні даного поверху.

Площа горищ і технічних поверхів та підвалів до площі будинку не включається.

Таким чином, на думку апелянта, у підвалах відсутня опалювана площа, яку потрібно вказати у п.3 типового договору.

Крім того, скаржник наголошує, що також, в п. 12 Постанови КМУ№ 630 від 21.07.2005 однозначно визначено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач сплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі квартири.

Відповідач стверджує, що таким чином, у підвалі, що перебуває в користуванні Апелянта, відсутнє централізоване опалення і опалювальна площа, яка є базою для розподілу послуги з централізованого опалення до 01.11.2021.

Крім цього апелянт вказує, що таке твердження узгоджується з висновком, що встановлено колегією суддів у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2021 у іншій справі 908/1910/20.

1.4. Скаржник зазначає, що з 01.11.2021 р. набула чинність Постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року № 1022) де затверджено ТИПОВИЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОГОВІР про надання послуги з постачання теплової енергії, відповідно до п. 1 якого зазначено: цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги (пункт 4 Договору).

Апелянт наголошує, що Відповідачем не акцептовано такий договір у способи, що визначені законодавством України, Рахунки на оплату послуг у паперовому вигляді йому не надсилаються і до цього часу і таким чином Відповідач дізнався про зміну законодавства лише після ознайомлення з матеріалами справи 11.07.2024.

Крім того, скаржник вказує, що у зв`язку з затвердженням нових типових індивідуальних договорів, лише з 01.11.2021, змінився також підхід/порядок щодо розподілу спожитої теплової енергії у багатоквартирних будинках, який визначено в «Методиці розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі - перша редакція Методики 315) і наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2022 р. № 358, яким внесені зміни до Методики № 315 (далі - друга редакція Методики №315).

Для розподілу загального обсягу теплової енергії зафіксованого вузлом комерційного обліку, стала застосовуватись Методика № 315, яка, має понад 25 формул тільки для визначення кількості теплової енергії на 4 категорії приміщень: «неопалюване приміщення»/ «окреме приміщення з транзитними мережами» - термін у другій редакції Методики № 315; «опалюване приміщення»; «приміщення з індивідуальним опаленням», «приміщення з комбінованим опаленням».

Апелянт звертає увагу, що таким чином, у другій редакції змінився термін тільки одного типу де «неопалюване приміщення» стало «окремим приміщенням з транзитними мережами», а визначення інших трьох типів (опалюване приміщення, приміщення з індивідуальним опалення, приміщення з комбінованою системою опалення) залишились без змін.

Тільки «неопалювані приміщення» та «окремі приміщення з транзитними мережами» мають однакові ознаки - в них відсутні опалювальні прилади.

Відповідач зауважує, що таке твердження узгоджується з висновком Господарського суду Запорізької області в рішенні від 19.06.2024 р. у аналогічній, іншій справі № 908/660/23.

Скаржник зазначає, що з вимог розділу 3 Національних стандартів з проектування ДСТУ - НБА .2.2 - 5: 2007 «Настанова з розроблення та складання енергетичного паспорту будинків», п. 4.4.5. ДБН В.2.5-67:2013 " Опалення, вентиляція та кондиціювання", п. 7.7.11 «Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж" затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 р. № 71 зареєстрованого в Мінюсті України 05.03.2007 р. за № 197/13464, п. 5.2.7. цих же Правил, пунктів 2.8.5. та 2.8.8. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій затверджених Наказом Державного комітету з питань житлово - комунального господарства України 17.05.2005 р. за № 76, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 927/11207, можна дійти висновку, що підвал у якому прокладені лише заізольоввні розподільчі труби системи опалення, відноситься до неопалюваних приміщень і труби повинні бути ізольовані.

Також, апелянт вказує, що відповідно до «Расчета фактической теплоотдачи стояками и трубопроводами системы отопления нежилого помещения подавала лит.А-5 пом. № 101 по ул. Магистральной,72 в г. Запорожье» зробленого ООО «АКС Тепловетнпроект» у 2015 р. (додається) у підвальному приміщенні Відповідача знаходяться лише ізольовані стояки діаметром 25 мм та ізольовані горизонтальні трубопроводи діаметром 40 мм.

Таким чином, у підвалі відсутні опалювальні пристрої і приміщення, що орендується Відповідачем фактично являється «неопалюваним підвалом».

Скаржник вважає, що таким чином, у всіх вищевказаних нормах вбачається, що підвали, якщо в них відсутні джерела тепловиділення - це неопалювані підвали.

Відповідач звертає увагу, що також, лише розподільчими трубопроводами теплопостачальна організація не може забезпечити у підвалі Відповідача нормативну температуру + 18°С, яка визначена в розділі VIII «Вимоги щодо забезпечення нормативної температури повітря в опалювальному приміщенні».

Апелянт звертає увагу суду, що в назві цього розділу однозначно та чітко визначено тип приміщення «в опалюваному приміщенні».

Отже, на думку скаржника, підвал Відповідача відноситься до «неопалюваних підвалів» в який надходять лише теплові втрати від ізольованих транзитних трубопроводів на забезпечення функціонування системи опалення будинку.

1.5. Відповідач зазначає, що у абзацах 2 та 3 акр.5 позовної заяви Позивач посилається зразу аж на 3 формули - 13,14 та 16, які призначені для визначення обсягу теплової енергії для опалювальних приміщень.

Крім того, скаржник звертає увагу, що в «Розрахунку основного боргу», Рахунках та «Інформації щодо нарахувань» значиться лише кінцеві/загальні показники і не відомо по якій з цих формул проводились нарахування, «кількість Гкал» для приміщення.

Апелянт зауважує, що також, Позивачем не надано жодного доказу на підставі яких приміщення підвалу, що орендується Відповідачем (для якого, у період з 2006 р. до 01.11.2021 не укладався «Договір про надання послуг з централізованого опалення..» і не виставлялось жодного Рахунку), раптом з 01.11.2021 р. віднесено до типу «опалюване приміщення».

Крім цього, відповідачем наголошується, що суд першої інстанції не звернув увагу, що приміщення знаходиться у підвалі будинку де, як правило, не передбачено опалювальних приладів.

На думку скаржника, з висновків у оскаржуваному рішенні можна стверджувати, що суд фактично не перевірив по якій формулі Методики № 315 проводились нарахування та як було визначено «кількість Гкал» у Рахунках та «Інформації щодо нарахувань».

Такі висновки взагалі відсутні у оскаржуваному рішенні та не вказано жодної повної формули з Методики № 315 ані в позовній заяві, ані в рішенні.

Апелянт наполягає на тому, що безпідставним та помилковим є висновок суду, що Враховуючи знаходження приміщення, яким користується відповідач в багатоквартирному житловому будинку, відсутність доказів (документів) на підтвердження відключення від мережі централізованого опалення, суд вважає, що вказане приміщення є опалювальним (абзац 4 арк.9 оскаржуваного рішення).

II. Щодо фактичної заборгованості та контррозрахунку Відповідача, в апеляційній скарзі вказано наступне.

2.1. Відповідач зазначає, що в п.2 «терміни» розділу І Методики № 315 в першій редакції зазначено, що обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення - втрати теплової енергії у трубопроводах поза межами опалюваних приміщень, а також обсяг теплової енергії від транзитних ділянок трубопроводів цієї системи, що надходить у приміщення з індивідуальним опаленням та приміщення, у якому комунальна послуга з постачання теплової енергії не надається.

Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, складається із: загального, що розподіляється між усіма приміщеннями;

Індивідуального, що дорозподіляється на неопалюване приміщення за обсяг теплової енергії, що надходить від трубопроводів у це приміщення (абзац 2 пункту 1 розділу V «Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП).

Також скаржник вказує, що у абзаці 9 п.1 розділу II Порядок визначення та розподілу між споживачами обсягу у будівлі теплової енергії зазначено, що для приміщень з індивідуальним опаленням та неопалюваних приміщень здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у приміщення від транзитних ділянок неізольованих трубопроводів внутрішньобудинкових систем відповідно до пункту 4 розділу V Методики.

В пункті 4 розділу V Методики зазначено, що обсяг теплової енергії, який надходить від ділянки неізольованого транзитного трубопроводу до неопалюваного приміщення, у тому числі стояка, або обладнання внутрішньобудинкової системи опалення, визначається розрахунково за результатами енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем цього будинку.

Тобто, як вважає відповідач, по формулі 19 розраховують обсяг теплової енергії, що надходить тільки від неізольованих труб.

Апелянт звертає увагу, що однак, згідно «Расчета фактической теплоотдачи стояками и трубопроводами системы отопления нежилого помещения подавала лит.А-5 пом. № 101 по ул. Магистральной,72 в г. Запорожье» зробленого ООО «АКС Тепловетнпроект» у 2015 р. в підвалі Відповідача знаходяться лише заізольовані горизонтальні трубопроводи діаметром 40 мм та довжиною 18,8 п. м. ( 9,4 + 9,4), а також вертикальні стояки діаметром 25 мм і довжиною 13 п.м. ( 2,6 х 5).

Таким чином, на думку скаржника, нарахувань за листопад та грудень 2021 р. не буде, оскільки формула 19 призначена виключно для неізольованих труб у підвалі.

Додатково відповідач звертає увагу на те, що друга редакція Методики № 315 має застосовуватись з січня 2022 року.

В новій редакції поняття «неопалюване приміщення» виключили та замінили на: окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії.

Апелянт вказує, що обсяг теплової енергії для таких приміщень входить до загальнобудинкових потреб. Це визначено в термінах Методики № 315. А саме: загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Скаржник вважає, що таким чином, починаючи з січня 2022 року, розрахунок теплових втрат ізольованих трубопроводів, що знаходяться у приміщення Відповідача можливо визначати тільки по формулі № 23 Методики № 315 в другій редакції тому, що:

- приміщення Відповідача - це «неопалюваний підвал» і в ньому прокладені трубопроводи, що відносяться до трубопроводів на забезпечення функціонування системи опалення будинку;

- тільки в формулі 23 застосовується показник: Lпідв. - довжина трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах.

Відповідач зауважує, що така формула майже аналогічна формулі 19 з Методики № 315 у першій редакції та відрізняється лише тим, що не потрібно знати діаметр труб та не застосовується температура для підвалів, оскільки нормами ДБН вона взагалі не визначена.

Також апелянт звертає увагу, що таке твердження узгоджується з висновком Господарського суду Запорізької області в рішенні від 19.06.2024 р., яке набрало законної сили 24.07.202 у аналогічній господарській справі № 908/660/23.

2.2. В апеляційній скарзі зазначено, що на підтвердження заборгованості Позивачем надано Рахунки за постачання теплової енергії де проводяться 3 (три) види нарахувань серед яких є нарахування по умовно-постійній частині тарифу по тепловому навантаженню на приміщення ТОВ «НОВИЙ ЛАД» - 0,003443 Гкал.

Скаржник наголошує, що при цьому, яким чином отримано такий показник не зрозуміло, але він точно визначався як для опалюваного приміщення.

Відповідач вказує, що теплове навантаження можна визначити згідно формули 2.11. та 2.12. Керівного технічного матеріалу «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько- побутові потреби в Україні» КТМ 204 України 244-94 в яких застосовується постійний/однаковий показник у вигляді цифри 18.

В розшифровці формули зазначено, що tBH = 18°С - усереднена розрахункова температура внутрішнього повітря опалюваних будинків за КТМ.

Тобто теплове навантаження розраховується виключно для приміщень де встановлена нормативна температура + 18°С.

Але в таблиці № 4 "Розрахункові температури повітря" ДБН В 2.2-15-2005 "Житлові будинки" та аналогічної таблиці № 2 ДБН В 2.2-15:2019 "Житлові будинки" середня температура коливається в межах + 18оС до + 24оС. визначена тільки для опалюваних приміщень та відсутня "розрахункова температура повітря" для підвалу.

Таким чином, як вважає апелянт, для підвалу Відповідача не розраховується теплове навантаження, оскільки в ньому відсутні опалювальні прилади і Позивач не може забезпечити нормативні + 18°С.

Скаржник зазначає, що також, в рішеннях виконавчого комітету Запорізької міської ради № 374 від 11.10.2021; № 3 від 13.01.2022; № 39 від 10.02.2022 першим визначено «Одноставковий тариф» для всіх категорій споживачів.

На переконання відповідача, враховуючи норми ДБН та КТМ 204 України 244-94 можна стверджувати, що для неопалюваних приміщень взагалі не визначається теплове навантаження і з таких підстав для розрахунку вартості кількості теплових втрат в Гкал потрібно застосовувати одноставковий тариф.

Апелянт відмічає, що таке твердження узгоджується з висновком Запорізького апеляційного суду у постанові від 15 січня 2024 року по іншій, аналогічній справі № 336/7212/22.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що контррозрахунок виконано по формулі 23 де потрібно знати лише загальну довжину труб та, відповідно, наводить свій контррозрахунок.

З урахуванням наведеного в апеляційній скарзі контррозрахунку, відповідач вважає, що у Позивача відсутні підстави визначати обсяг теплової енергії як для опалюваного приміщення і сума заявленого боргу є необґрунтовано завищеною.

З огляду на зазначене, апелянт вважає, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям, визначеним статтею 236 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованим та ухваленим не на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, без надання оцінки усім аргументам учасників справи, зокрема Відповідача.

Враховуючи викладене, в порушення вимог зазначеного в апеляційній скарзі національного і міжнародного законодавства та практики Європейського суду з прав людини судом не було дотримано принципу повноти судового розгляду, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає безумовному скасуванню.

IV. Щодо поновлення строку на подачу контррозрахунку та долучених доказів в апеляційній скарзі зазначено наступне.

Згідно Ухвали господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі №908/1361/24 від 13.05.2024, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін.

У даній ухвалі суд першої інстанції запропонував Відповідачу подати не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.

Скаржник звертає увагу, що зазначену ухвалу Відповідач не отримував, що не спростовується і матеріалами справи.

Апелянт зауважує, що первісно з матеріалами справи Відповідач в особі директора ознайомився лише 11.07.2024, про що свідчить його підпис на заяві по ознайомлення із матеріалами справи, і тому процесуальне право на подання відзиву і доказів у Відповідача мало бути реалізовано в 15 денний строк, який спливав 27.07.2024 року.

З метою забезпечення стороні можливості реалізувати своє право на висловлення позиції щодо позовних вимог шляхом подання обґрунтованого відзиву, враховуючи, що завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, скаржник вважає за необхідне просити суд поновити ТОВ «НОВИЙ ЛАД» строк на подачу контррозрахунку та доказів на підтвердження обставин, викладених в апеляційній скарзі.

Окремо, в апеляційній скарзі, на виконання приписів статті 124 ГПК України відповідач надає суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ «НОВИЙ ЛАД» понесло і/або які очікує понести у зв`язку із апеляційним розглядом апеляційної скарги.

Так, у скарзі відзначено, що ТОВ «НОВИЙ ЛАД» очікує понести витрати в зв`язку із розглядом апеляційної скарги, а саме: витрати на правничу допомогу - 11 000 грн, у т.ч.: за вивчення заяви та доданих до неї матеріалів та підготовку заперечень - 5 000 грн; представлення інтересів ТОВ «НОВИЙ ЛАД» в суді -15 000 грн (орієнтовно 3 судових засідання. Гонорар за кожне судове засідання - 5 000 грн); загальна орієнтовна сума судових витрат, які ТОВ «НОВИЙ ЛАД» очікує понести в зв`язку із розглядом справи складає 20 000 грн.

З огляду на частину 3 статті 126 ГПК України, частину 8 статті 129 ГПК України, ТОВ «НОВИЙ ЛАД» вважає за необхідне заявити про те, що в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті вимог ТОВ «НОВИЙ ЛАД» до суду буде подано докази, які підтверджують розмір витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу.

Скаржник зазначає, що такі докази будуть подані ТОВ «НОВИЙ ЛАД» у строк, встановлений частиною 8 статті 129 ГПК України, зокрема, протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 17.09.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.09.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/1361/24. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/1361/24.

27.09.2024 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ЛАД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024 у справі № 908/1361/24 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору (доплату); зареєструвати електронний кабінет, відомості про що надати суду - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

23.10.2024 від скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів скарги докази сплати судового збору у розмір 908,40 грн. (доплата) відповідно до платіжної інструкції від 11.10.2024 та зазначено про реєстрацію електронного кабінету (станом на 17.10.2024 ТОВ «Новий лад» має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2024 визнано поважними підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги та відновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ЛАД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024 у справі № 908/1361/24, зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Концерном «Міські теплові мережі» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Позивач вказує, що згідно із частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закон) до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Також позивач посилається на частину 5 статті 13 Закону, якою встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Позивач зауважує, що 02 жовтня 2021 року на виконання вимог Закону Позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії. Вказаний договір є публічним договором приєднання та вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаного договору будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, а також співвласників в інших будівлях, приміщення в яких є самостійними об`єктами нерухомого майна у відповідності до ч. 8 ст. 14 Закону, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Що стосується надсилання рахунків позивач вважає за необхідне зазначити наступне.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар (Постанова ЦАГС у справі №908/2526/22, Постанова Верховного Суду у справі № 920/1343/21).

Позивач зазначає, що згідно ч. 1,2 статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі. Обов`язку щодо підписання сторонами рахунку за спожиті послуги не встановлено жодним нормативно-правовим актом.

У відзиві на скаргу відзначено, що позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги.

Позивач вказує, що пунктом 34 Правил визначено, що рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором. Законодавець жодним нормативно-правовим актом не визначив, яким саме чином необхідно надати споживачу рахунки на оплату спожитої послуги(особисто, простою, рекомендованою, цінною кореспонденцією чи методом розносу по поштовим скриням/приміщенням споживання). Крім того споживачу надано право отримувати інформацію - як зазначену в рахунках на оплату так і додаткову без додаткової плати. Тобто законодавець в повній мірі сприяє отриманню споживачем достатньої кількості інформації.

Позивач звертає увагу, що факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2022, 2022-2023 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.(Постанови ЦАГС у справах №№908/2526/22, 908/1599/22, 908/1597/22, 908/1606/22, 908/1607/22, 908/1058/22, 908/1816/22, 908/2293/22, 908/1570/22, 908/1588/22, 908/2526/22, 908/2431/22).

Щодо встановлення, що приміщення є неопалювальним у відзиві на апеляційну скаргу зазначено таке.

Відповідно до «Порядку визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя», затвердженого Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради «№513 від 14.09.2023р. - належність підвального приміщення споживача до приміщень з транзитними мережами опалення встановлюється рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради на підставі акту робочої комісії для розгляду питань щодо визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя.

Позивач вказує, що на офіційному сайті Запорізької міської ради 14.09.2023 оприлюднено текст Порядку та зразок заяви у додатку № 1, з якими можна ознайомитися за посиланням: https://zp.gov.ua/uk/documents/item/52863.

Позивач зауважує, що якщо за результатом акту Робочої комісії підвальне приміщення відповідача визнають окремим приміщенням з транзитними мережами то Концерн «Міські теплові мережі» здійснює перерахунок заборгованості.

Позивач наголошує, що апелянт не надав доказів щодо звернення до Запорізької міської ради із заявою для встановлення приміщення з транзитними мережами опалення.

Позивач зазначає, що крім того, відповідно до Методики 315 визначено що, окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії. Позивач звертає увагу, що такого доказу як проекту всього житлового будинку № 72 по вулиці Магістральна в місті Запоріжжі.

Стосовно витрат на правничу допомогу у відзиві Позивач посилається, зокрема, на статті 126, 129 ГПК України.

Просить апеляційну скаргу на рішення господарського суду Запорізької обласної по справі № 908/1361/24 від 12.07.2024 р. без задоволення; рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024 р. по справі № 908/1361/24 без змін.

Встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом обставини справи.

Відповідно до Статуту Концерну «Міські теплові мережі», основною метою діяльності Концерну МТМ (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.

Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну «МТМ», предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

18.07.2006 між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (в подальшому Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради) (Орендодавець), Комунальним підприємство «ВРЕЖО № 10» (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ЛАД» (Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди встановлено, що Орендодавець, на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.02.2006 № 67/72 передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу літ. А-5, приміщення № 101, загальною площею 51,0 кв.м в будинку № 72 по вул. Магістральна в м. Запоріжжі, який перебуває на балансі Комунального підприємства «ВРЕЖО № 10».

Пунктом 11.4 Договору оренди встановлено, що цей договір діє до 28.02.2009.

Додатковою угодою від 30.06.2020 до Договору, термін дії Договору продовжено до 30.03.2023.

Відповідно до п. 5 Постанови КМУ від 27.05.2022р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

Отже, спірне приміщення знаходиться у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю НОВИЙ ЛАД.

Згідно ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до частини 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

02.10.2021 на офіційному веб-сайті Концерну МТМ опубліковано Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно п.п. 1, 2, 4 Договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну Міські теплові мережі. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

Згідно пункту 5, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 11 Типового договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика).

Згідно п. 17 Типового договору, зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.

Власник (співвласники) будівлі (багатоквартирного будинку) або його (їх) представник (представники) має (мають) право доступу до місць установлення вузлів комерційного обліку для проведення перевірки схоронності та зняття показань (п. 21).

Споживач, відповідно до п. 30, вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії, плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця (п. 32).

Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії (п. 33).

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34).

Споживач, згідно п. 40 має право, зокрема, на перевірку кількості та якості послуги в установленому законодавством порядку; відключитися від систем (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений наказом Мінрегіону від 26.07.2019 № 169; це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Згідно п. 41, споживач зобов`язався оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також вносити плат за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

За умовами пунктів 51, 52, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Відповідно до п. 53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Позивачем виписано відповідачу рахунки за надані послуги за договором № 73200511 за період з листопада 2021 по лютий 2024 на загальну суму 44 967,71 грн.

На рахунках міститься зазначення щодо типу приладу комерційного обліку: Ultraheat 2 WR5 та його заводський номер: 65615003, з зазначенням показів приладу комерційного обліку, показань приладів обліку та зазначена адреса надання послуги: вул. Магістральна, 72, прим. 101.

На підтвердження надсилання відповідачу рахунків на оплату, позивачем подано скріншот роздруківки надсилання електронних листів через програму M.E.Doc.

M.E.Doc - це поширене українське програмне забезпечення для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді.

Підтвердження доставки таких документів матеріали справи не містять.

Позивач посилався на те, що відповідачу надано послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 по лютий 2024 на суму 44 967,71 грн, натомість, відповідач свої зобов`язання по оплаті отриманих послуг не виконав.

Невиконання з боку відповідача своїх зобов`язань стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частин 1-4 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а в визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання в випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи в випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (частина 3 статті 184 Господарського кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За визначенням у статті 1 Закону України «Про теплопостачання», постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Частина 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлює, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про теплопостачання, Законом України "Про житлово-комунальні послуги, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач є користувачем нежитлового приміщення літ. А-5, приміщення № 101, загальною площею 51,0 кв.м в будинку № 72 по вул. Магістральна в м. Запоріжжі.

Житловий будинок по вул. Магістральна, буд. 72 обладнано приладом комерційного обліку теплової енергії, що відображено в рахунках на оплату, що виписувалися відповідачу.

За визначенням наведеним у п. 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII від 09.11.2017, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII від 09.11.2017 до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII від 09.11.2017, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII від 09.11.2017.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII від 09.11.2017, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору в загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги (п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830).

Враховуючи наведені приписи законодавства, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що Типовий індивідуальний договір, якому привласнено номер 73200511, про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 72 у м. Запоріжжі, між Концерном МТМ та ТОВ «НОВИЙ ЛАД» є укладеним з 01.11.2021 через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України Про житлово-комунальні послуги індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.

Таким чином, укладений між сторонами типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є підставою для виникнення у сторін цього договору майново-господарських зобов`язань.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не акцептовано Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії у способи, що визначені законодавством України, відхиляються.

Щодо доводів скаржника про те, що у період з 01.11.2021 і по даний час на адресу: вул. Магистральна,72 не надсилалось у паперовому вигляді жодного Рахунку на оплату послуг з постачання теплової енергії для приміщення, що знаходиться в оренді у Відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем виписано відповідачу рахунки за надані послуги за договором № 73200511 за період з листопада 2021 по лютий 2024 на загальну суму 44 967,71 грн.

На рахунках міститься зазначення щодо типу приладу комерційного обліку: Ultraheat 2 WR5 та його заводський номер: 65615003, з зазначенням показів приладу комерційного обліку, показань приладів обліку та зазначена адреса надання послуги: вул. Магістральна, 72, прим. 101.

На підтвердження надсилання відповідачу рахунків на оплату, позивачем подано скріншот роздруківки надсилання електронних листів через програму M.E.Doc.

M.E.Doc - це поширене українське програмне забезпечення для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді.

Проте, підтвердження доставки таких документів матеріали справи не містять.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 920/1343/21 від 27.03.2023).

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що підвал відповідача відноситься до «неопалюваних підвалів» в який надходять лише теплові втрати від ізольованих транзитних трубопроводів на забезпечення функціонування системи опалення будинку, суд зазначає таке.

Згідно апеляційної скарги, на підтвердження факту того, що підвал відповідача відноситься до «неопалюваних підвалів» відповідачем надано «Расчет фактической теплоотдачи стояками и трубопроводами системы отопления нежилого помещения подавала лит.А-5 пом. № 101 по ул. Магистральной,72 в г. Запорожье» зробленого ООО «АКС Тепловетнпроект» у 2015 р., згідно до якого в підвалі Відповідача знаходяться лише заізольовані горизонтальні трубопроводи діаметром 40 мм та довжиною 18,8 п. м. (9,4 + 9,4), а також вертикальні стояки діаметром 25 мм і довжиною 13 п.м. (2,6 х 5).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання», місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25 січня 2013 року № 24, опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів.

Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах. Відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.

Нежитлове приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

Колегія суддів зазначає, що для звільнення від оплати за послуги постачання теплової енергії споживач повинен довести, що фактично не користувався послугами, які надаються до всього будинку, і тепло у його приміщення не надходить також від суміжних приміщень (їх стін, стелі, підлоги), а також, що він відмовився в установленому порядку від їх отримання. Між тим, належні і допустимі докази цим обставинам у матеріалах справи відсутні.

З огляду на зазначене, вказаний «Расчет фактической теплоотдачи стояками и трубопроводами системы отопления нежилого помещения подавала лит.А-5 пом. № 101 по ул. Магистральной,72 в г. Запорожье», зроблений ООО «АКС Тепловетнпроект» у 2015 р. не є належним та допустимим доказом, з огляду на ті обставини, що зроблений він у 2015 році, тобто поза періодом виникнення заборгованості.

Зважаючи на вказані обставини, цей «Расчет фактической теплоотдачи стояками и трубопроводами системы отопления нежилого помещения подавала лит.А-5 пом. № 101 по ул. Магистральной,72 в г. Запорожье» судом не береться до уваги як доказ того, що у підвалі відсутні опалювальні пристрої і приміщення, що орендується Відповідачем фактично являється «неопалюваним підвалом».

Тим більше, вказаний «Расчет фактической теплоотдачи стояками и трубопроводами системы отопления нежилого помещения подавала лит.А-5 пом. № 101 по ул. Магистральной,72 в г. Запорожье», не є належним підтвердженням дотримання відповідачем встановленої процедури відключення від мереж ЦО і ГВП і віднесенням приміщення відповідача до неопалюваного, при тому, що відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019 року, визначає процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно даного Порядку, рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії.

Згідно із п.12 р. ІІ Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, після виконання робіт із відключення будівлі від ЦО та/або ГВП складається акт про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від зовнішніх інженерних мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання)/постачання гарячої води (додаток 2) - по одному примірнику для власника/представника співвласників та кожного виконавця відповідної комунальної послуги, а також для оператора зовнішніх інженерних мереж або іншого суб`єкта господарювання (у разі їх залучення відповідно до пункту 10 цього розділу). Такий акт підписується усіма присутніми під час відключення сторонами: власником/представником співвласників та кожним виконавцем відповідної комунальної послуги, а також оператором зовнішніх інженерних мереж або іншим суб`єктом господарювання (у разі їх залучення). Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника (співвласників) про перегляд умов або розірвання договору про надання відповідної комунальної послуги.

Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2022 року у справі № 953/24063/19, провадження № 61-5095 св 21.

Також встановлено, що відповідачем не надано акту про відключення приміщення від мереж централізованого опалення, який подається на затвердження відповідної комісії, відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення приміщення від мереж центрального теплопостачання та ненадання послуг з постачання теплової енергії.

Таким чином, колегія суддів погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про те, що враховуючи знаходження приміщення, яким користується відповідач в багатоквартирному житловому будинку, відсутність доказів (документів) на підтвердження відключення від мережі централізованого опалення, вказане приміщення є опалювальним.

Як встановлено вище, відповідач є користувачем нежитлового приміщення літ. А-5, приміщення № 101, загальною площею 51,0 кв.м в будинку № 72 по вул. Магістральна в м. Запоріжжі, а отже послугу було надано одночасно з початком опалювального сезону.

Отже, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 72, в якому знаходиться спірне приміщення, підтверджується рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального періоду 2021-2024 років, які надані до матеріалів справи та розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради, та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Щодо доводів скаржника про те, що суд ухилився від перевірки розрахунку основного боргу, поданого МТМ, дослідження і оцінки його у сукупності з іншими доказами у справі, та дійшов необґрунтованого висновку про повне задоволення позовних вимог та про те, що суд фактично не перевірив по якій формулі Методики № 315 проводились нарахування та як було визначено «кількість Гкал» у Рахунках та «Інформації щодо нарахувань», колегія суддів зазначає наступне.

Нормами Розділу І Методики 315 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду. Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Згідно пункту 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (далі - Правила), плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Відповідно п. 33 вказаних Правил, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку. Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.

Пунктом 35 цих Правил визначено, що розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором.

Колегія суддів, перевіривши надані позивачем розрахунки, дослідивши заперечення відповідача щодо застосованих формул розрахунку, враховуючи, що нежитлове приміщення відповідача вбудоване в житловий будинок, має сумісну із будівлею систему опалення, приходить до висновку, що розрахунки та застосовані формули позивачем є правильними та відповідають вимогам Методики 315, а також враховує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що у рахунках на оплату спожитої послуги та на сайті Концерну МТМ, у відповідності до вимог законодавства, міститься інформація щодо встановленого приладу комерційного обліку (за яким відбуваються нарахування на будинок/будівлю), опалювальної площі будинку/будівлі. Крім того, у рахунках міститься інформація щодо спожитої будинком теплової енергії. Вказана інформація також міститься у детальному розрахунку та інформації щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії, що додані до матеріалів справи. В своїй сукупності наведені дані дозволяють встановити кількість спожитої теплової енергії приміщенням.

Відповідно до положень ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач зобов`язання по оплаті наданих послуг з теплопостачання не виконав у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість за спірний період у сумі 44 967,71 грн. Доказів на спростування заявлених позивачем вимог суду не надано, доказів оплати заборгованості за спожиту теплову енергію матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги постачання теплової енергії за період з листопада 2021 по лютий 2024 в розмірі 44 967,71 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, колегія суддів вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Доводи заявника апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в розумінні ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ЛАД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024 у справі № 908/1361/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024 у справі № 908/1361/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв