Постанова

від 11.02.2025 по справі 908/1237/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2025 року м. Дніпро Справа № 908/1237/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Дарміна М.О.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024р. (суддя Давиденко І.В.) у справі № 908/1237/24

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврічеське МБ" (72241, Запорізька область, Веселівський район, село Веселе, вул. Радянська, буд. 31, ідентифікаційний код юридичної особи 39305918)

до відповідача-2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 677 814,91 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврічеське МБ" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 618 285,22 грн та 59 529,69 грн заборгованість за процентами, що утворилась за Кредитним договором № 39305918-КД-1 від 30.03.2021.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем-1 зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, а також неналежним виконанням поручителем (відповідачем-2) своїх зобов`язань.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024р. у справі № 908/1237/24:

- позов задоволено повністю;

- стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврічеське МБ" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитом в розмірі 618 285 грн 22 коп. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 59 529 грн 69 коп.;

- відстрочено виконання рішення в цій частині на чотири місяці з дати ухвалення рішення;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврічеське МБ" на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 066 грн 89 коп.;

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 066 грн 88 коп.

Приймаючи рішення про задоволення позову місцевий господарський суд послався на неналежне виконання відповідачем-1 зобов`язань Кредитним договором № 39305918-КД-1 від 30.03.2021 щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами. Вимоги відносно відповідача-2 щодо солідарного стягнення задоволені на підставі договору поруки №39305918-ДП-1 від 30.03.2021. Враховуючи місце реєстрації відповідача-1, місце знаходження його активів для здійснення господарської діяльності, наслідки збройної агресії російської федерації проти України, яка продовжується і дотепер, що безпосередньо негативно вплинуло на господарську діяльність відповідача-1 та його фінансовий стан, суд відстрочив виконання рішення на 4 місяці.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася ОСОБА_1 , в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024р. у справі № 908/1237/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, в частині стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврічеське МБ" - відстрочити виконання рішення строком на один рік.

В апеляційній скарзі зазначено, що сторони договору поруки встановили умову, виключно за виконання якої, кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов`язань, а саме - направлення Кредитором вимоги, проте всупереч положенням договору, така вимога від Позивача на адресу Відповідача-2 не надходила та взагалі не направлялась.

Суд не надав оцінки тій обставині, що відповідно до п. А.5. договору поруки зобов`язання Позичальника за кредитним договором забезпечуються в тому числі договором іпотеки № 39305918-Д1/1 від 30.03.2021 р., відповідно до умов якого за рахунок предмета іпотеки можуть бути задоволені вимоги Позивача, що б виключало звернення з грошовими вимогами до поручителя.

Справа розглянута у порядку спрощеного провадження, хоча підлягала розгляду у порядку позовного провадження, оскільки не є малозначною, що є самостійною підставою для скасування судового рішення відповідно до п.7 ч.3 ст.277 ГПК України. Також судом порушено строки розгляду справи.

За доводами апелянта, рішення суду щодо надання відстрочки його виконання відповідачу-1 строком на чотири місяці беззаперечно не створює тих умов та не сприяє досягненню мети, які покликана забезпечити ця процесуальна дія, зокрема надання часу на відновлення та поліпшення платоспроможності суб`єкта господарювання, який опинився у скрутному становищі з об`єктивних, непереборних, незалежних від нього причин.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024р. поновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024р. у справі № 908/1237/24, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 02.12.2024р. о 11:00 год.

В судовому засіданні 02.12.2024р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.02.2025р. о 15:00 год.

У судовому засіданні представники апелянта та відповідача-1 доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсягу та просили її задовольнити.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що не направлення кредитором вказаної вимоги поручителя не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідачів-1,2 суми в розмірі 677 814,91 грн. Вказана сума перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, проте, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Як вбачається з позовних матеріалів, справа не є складною, а тому така справа визначилась судом малозначною. Відповідачі не звертались до суду з клопотанням про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Позивач посилається на те, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів в розумінні стст.73-74 ГПК, які у сукупності свідчать про неможливість виконання рішення на даний час, проте наявні докази свідчитимуть про реальність виконання рішення через рік.

Також суду не надано документів, у відповідності до ст. 60 ГПК України, за якими відповідач-2 чи її представник мають право представляти інтереси ТОВ "Таврічеське МБ".

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 30.03.2021 між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврічеське МБ" (позичальник) укладено Кредитний договір № 39305918-КД-1 (далі Кредитний договір), у якому погоджено у пунктах А.1 А.4 вид кредиту відновлювальна кредитна лінія строком не більше 36 місяців з дати укладання договору; ліміт цього договору 1 086 609,90 грн, в тому числі на наступні цілі: в розмірі 1 082 820,00 грн на придбання основних засобів та поповнення обігових коштів; у розмірі 3 789,90 грн на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п. п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору. Термін повернення кредиту 01.03.2024. Рахунок для обслуговування кредиту: НОМЕР_2 (у гривні), отримувач: АТ КБ "Приватбанк", МФО 313399, код ЄДРПОУ 30085570 (IBAN НОМЕР_3 ).

Пунктом А.6 Кредитного договору встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 14,3% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до п. А.7 Кредитного договору у випадку порушення позичальником грошового зобов`язання по сплаті кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 28,6% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.

Згідно з п. А.8 Кредитного договору, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п. 2.3.2 цього договору).

Пунктом 4.8 Кредитного договору встановлено, що нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік, а також комісія та пеня розраховуються виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.

30.03.2021 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Кредитного договору, якою узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємництва (далі Програма) та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно з п. 2.1 п. 2 цієї Додаткової угоди передбачено, що за користування кредитом на умовах та в порядку, визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана та становить на дату укладання цієї додаткової угоди розмір 14,30 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: індекс UIRD (3 місяці) +7%, де індекс UIRD український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці.

Відповідно до п. 2.2 цієї Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів у розмірі, зазначеному п. 2.3, 2.7 цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість, до дати її погашення в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно з п. 2.1 цієї додаткової угоди +5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість, у розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

В п. 2.3 цієї Додаткової угоди сторони погодили, що позичальник за умови належного виконання положень Порядку та умов договору за користування кредитом сплачує банку компенсаційні проценти в розмірі 0 % річних на період строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або обмежувальних заходів, пов`язаних з її поширенням, та протягом 90 днів з дня його (їх) відміни, а після їх скасування 3 % річних.

30.12.2022 сторони уклали Договір про внесення змін до Кредитного договору №39305918-КД-1 від 30.03.2021 (надалі Договір про зміни), яким погодили певні зміни до умов кредитного договору.

Так, згідно п. 1 Договору про зміни, сторони внесли зміни до умов кредитування позичальника перед банком за кредитним договором на наступних умовах:

позичальник підтверджує свої зобов`язання перед банком щодо погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається з : суми неповернутого кредиту 700 732,00 грн; суми нарахованих до 29.12.2022 та не сплачених позичальником процентів за користування кредитом 1 929,35 грн.

В п. п. 2 п. 1 Договору про зміни сторони визначили порядок погашення заборгованості за кредитним договором наступним чином: повернення кредиту (погашення заборгованості за кредитом), а також погашення заборгованості по нарахованим та несплаченим процентам за користування кредитом здійснюється у строки/термін, встановлений в Графіку погашення заборгованості, що наведений у додатку № 1 до договору про зміни, з урахуванням внесених даним договором змін.

Відповідно до п. п. 4 п. 1 Договору про зімни, сторони дійшли згоди, що від моменту набрання чинності цим договором про зміни подальше надання банком кредиту (грошів кредиту) позичальнику не здійснюється.

Згідно з п.п. 5 п. 1 Договору про зміни сторони узгодили, що банк має право на власний розсуд та без будь-яких додаткових погоджень з будь-якими особами змінити черговість погашення заборгованості за кредитним договором , відступивши від положень кредитного договору, які регулюють послідовність (черговість) виконання зобов`язань за кредитним договором.

У додатку № 1 до Договору про зміни сторони погодили графік погашення позичальником заборгованості перед банком із сплати кредиту, процентів за користування кредитом із кінцевим терміном сплати - 01.03.2024.

Відповідно до п.п.2 п. 3 Договору про зміни, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги", та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 (поручитель за договором) був укладений 30.03.2021 Договір поруки №39305918-ДП-1, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник.

У п. 2.1.2 Договору поруки погоджено, що у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань. Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

В зв`язку з невиконанням відповідачем-1 своїх зобов`язань за Кредитним договором, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про солідарне стягнення з відповідачів суми 618 285,22 грн заборгованості за кредитом та суми 59 529,69 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх правомірності та обгрунтованості, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Кредитного договору банк надавав позичальнику кредитні кошти, а позичальник здійснив їх часткове повернення, внаслідок чого станом на 27.03.2024 утворилась заборгованість по кредиту в сумі 618 285,22 грн.

За період користування кредитом з 31.03.2021 по 27.03.2024 банком нараховано проценти за користування кредитом, заборгованість за якими, з урахуванням проведення відповідачем-1 часткового погашення за цей період станом на 27.03.2024 складає 59 526,69 грн.

Наявність заборгованості за кредитним договором (тіла кредиту та процентів) відповідачі не заперечували ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції.

У свою чергу, за положеннями ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно частини 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як встановлено вище, між позивачем та відповідачем 2, з метою забезпечення виконання зобов`язань відповідача-1 за Кредитним договором, був укладений договір поруки, за умовами якого відповідач-2 як поручитель відповідає перед позивачем за виконання зобов`язань за Кредитним договором у тому ж розмірі, що і відповідач-1. Отже, відповідачі є солідарними боржниками щодо оплати заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом.

Апеляційний суд відхиляє заперечення відповідача-2 стосовно недотримання позивачем умов Договору поруки - не направлення відповідачу-2 вимоги про сплату заборгованості, що виникла за Кредитним договором, як такі, що пов`язані з помилковим тлумаченням відповідачем-2 умов договору.

Положеннями законодавства, якими у Цивільному кодексі України врегульовано питання поруки, не встановлено обов`язку банку до звернення з позовом попередньо звернутися до поручителя з відповідною вимогою про оплату боргу.

Порівнюючи частину четверту статті 559 ЦК України із частиною першою статті 555 цього Кодексу, стає очевидним, що законодавець допускає як звернення з вимогою до поручителя, так і пред`явлення позову до нього.

Проте, ч. 4 ст. 559 ЦК України визначає, що якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя.

Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача-2, що єдиним обов`язком поручителя, передбаченим договором поруки є "виконати зобов`язання Боржника, зазначені в направленій Кредитором вимозі згідно п.п.2.1.2 п. 2.1 цього Договору", про що зазначено у п.п. 2.4.1 п. 2.4 розділу 2 Договору.

Обов`язок поручителя визначено не лише п. 2.4.1. договору поруки, а і іншими положеннями договору та самим змістом поруки, визначеним законодавством.

Так, у п. 1.2. договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

У п. 2.1.2. договору поруки вказано, що у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаних зобов`язань. Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Отже, умовами договору поруки також не поставлено виконання поручителем свого обв`язку в залежність від направлення до нього досудової вимоги банком.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пунктом 2.1.2 Договору поруки сторони узгодили направлення кредитором поручителю вимоги із зазначенням невиконаних зобов`язань як право кредитора, а не обов`язок.

За викладеного судом вірно задоволено вимоги до відповідача-2, як солідарного боржника щодо стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 618 285,22 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 59 29,69 грн.

Апеляційний суд відхиляє посилання відповідача на наявність ще одного способу забезпечення виконання зобов`язань за кредитом договору іпотеки. Оскільки вказані обставини ніяким чином не впливають на результати розгляду справи. Кредитор не обмежений у праві вибору наявних способів забезпечення та реалізацію того способу, який, на його думку, є ефективним для отримання задоволення своїх вимог.

Щодо відстрочення виконання рішення колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 331 ГПК України передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частини 1, 5).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, проте суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини на власний розсуд і визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих обставин та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Як свідчить судова практика до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочення його виконання, належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

24.02.2022 на території України розпочалась збройна агресія російської федерації, яка триває до цього часу.

Місцем реєстрації відповідача-1 є територія Веселівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, яка з 26.02.2022 віднесена до тимчасово окупованої російською федерацією території України, згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 за № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004.

За доводами відповідача-1 основним видом його діяльності є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур, здійснення якого було головним джерелом доходу суб`єкта господарювання. З огляду на умови окупації Мелітопольського району, ТОВ "Таврічеське МБ" не може займатися основним видом своєї діяльності. У товариства відсутній доступ до територій розміщення земельних ділянок, де здійснювалось вирощування продукції, майже усі активи знаходяться на окупованій території, що є причиною відсутності достовірних даних про наявність та стан техніки, основних засобів та вцілілих залишків товару з огляду на масові факти крадіжки окупантами як сільськогосподарської техніки, обладнання, так і сільськогосподарської продукції.

Враховуючи місце реєстрації відповідача-1, місце знаходження його активів для здійснення господарської діяльності, наслідки збройної агресії російської федерації проти України, яка продовжується і дотепер, які безпосередньо негативно впливають на господарську діяльність відповідача-1 та його фінансовий стан, а також доводять неможливості наразі в повному обсязі виконати рішення суду у даній справі, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для відстрочення виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається здійснення відповідачем -1 часткового погашення боргу протягом усього часу існування заборгованості. Наявність боргу відповідач-1 не заперечував у суді. Отже, відповідач-1 не має мети уникнення сплати заборгованості за зобов`язанням перед позивачем.

Суд першої інстанції визначаючи термін можливої відстрочки виконання рішення врахував і інтереси позивача, права якого можуть порушуватися тривалою наявністю заборгованості та вплив на нього несприятливого економічного становища, спричиненого війною.

Враховуючи інтереси обох сторін суд першої інстанції дійшов підставного висновку про відстрочення виконання рішення на 4 місяці з моменту його прийняття.

Апеляційний суд приймає до уваги, що виконання рішення відтерміновано і фактом його апеляційного оскарження, яке тривало до лютого 2025 року, а в цілому з моменту настання строку повернення кредиту на теперішній час минув майже рік.

Додаткове збільшення такого періоду відстрочення для погашення боргу буде немотивованим з боку суду.

В апеляційній скарзі відповідач-2 зазначає, що рішення щодо надання відстрочки його виконання строком на 4 місяці беззаперечно не створює тих умов та не сприяє досягненню мети, які покликана забезпечити ця процесуальна дія, зокрема надання часу на відновлення та поліпшення платоспроможності суб`єкта господарювання, який опинився у скрутному становищі з об`єктивних, непереборних, незалежних від нього причин.

В свою чергу, відповідачем-2 не надано належних та допустимих доказів в розумінні стст.73-74 ГПК, які у сукупності свідчитимуть про реальність виконання рішення через рік.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо порушення норм процесуального права під час прийняття рішення.

Порушення судом першої інстанції строків розгляду справи не є підставою для скасування рішення, окрім того, порушення таких строків не було значним.

Також апеляційний суд не вбачає порушень процесу у зв`язку з розглядом даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною 5 ст. 12 ГПК України унормовано, що для цілей цього кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предмет спору у даній справі перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, проте, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з позовних матеріалів, справа не є складною, а тому вірно визнана судом першої інстанції малозначною.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачами відповідні клопотання не були подані до суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що рішення в оскаржуваних частинах ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни у цих частинах.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір слід покласти на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024р. у справі № 908/1237/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024р. у справі № 908/1237/24 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена та підписана 17.02.2025 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя М.О. Дармін