Ухвала

від 19.02.2025 по справі 908/1237/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/93/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.02.2025 Справа № 908/1237/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В., при секретарі судового засіданні Лисенко К.Д., розглянувши матеріали заяв відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю Таврічеське МБ та ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення по справі № 908/1237/24:

за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Таврічеське МБ (72241, Запорізька область, Веселівський район, село Веселе, вул. Радянська, буд. 31, ідентифікаційний код юридичної особи 39305918)

до відповідача-2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 677 814,91 грн

за участю представників:

від позивача: Крапівцева О.О., дов. 311753-к-н-о від 23.07.2024;

від відповідача 1: Демиденко Д.А., ордер АР №1220051 від 18.02.2025;

від відповідача 2: Лєскін М.С., ордер АР № 1165706 від 09.04.2004

ВСТАНОВИВ:

13.02.2025 до Господарського суду Запорізької області від ТОВ «Таврічеське МБ» надійшла заява про відстрочку виконання рішення від 12.07.2024 у справі № 908/1237/24 терміном на один рік.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.02.2025, вказану заяву передано на розгляд судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 13.02.2025 заяву ТОВ «Таврічеське МБ» прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 19.02.2025 о 09-20.

14.02.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення від 12.07.2024 у справі № 908/1237/24 строком на один рік.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.02.2025, вказану заяву передано на розгляд судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 14.02.2025 заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду в судовому засіданні, призначеному на 19.02.2025 о 09-20.

Від позивача 17.02.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяви відповідачів про відстрочення виконання рішення суду на один рік.

Частиною 2 ст. 331 ГПК України передбачено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

ТОВ «Таврічеське МБ» обґрунтовує свою заяву існуванням обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення, а саме через військову агресію РФ проти України та окупацію території, на якій велась господарська діяльність відповідачем, збитковість товариства у зв`язку з неможливістю здійснювати господарську діяльність.

Заявник також вказує, що на сьогодні у товариства відсутній доступ до територій розміщення земельних ділянок, на яких здійснювалось вирощування продукції, майже усі активи знаходяться на окупованій території, що є причиною відсутності достовірних даних про наявність та стан техніки, основних засобів та вцілілих залишків товару з огляду на масові факти крадіжки окупантами як сільськогосподарської техніки, обладнання, так і сільськогосподарської продукції. Вказані обставини не залежать від волі ТОВ «Таврічеське МБ», є надзвичайними та невідворотними, а також унеможливлюють виконання ним рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024 у справі № 908/1237/24 за даних умов здійснення господарської діяльності.

Запорізькою обласною військовою адміністрацією, на підставі протоколу позачергового засідання регіональної комісії з питань техногенного-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Запорізької області від 14.03.2023 № 7 прийнято рішення про визнання наявності на території Запорізької області обставин непереборної сили у сільськогосподарських товаровиробників у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та затверджено перелік таких постраждалих товаровиробників, де зазначено і ТОВ «Таврічеське МБ».

Відповідач вказує на те, що загальновідомим є той факт, що указом президента російської федерації від 29 вересня 2022 року № 685 «Про визнання Запорізької області» вирішено визнати «державний суверенітет та незалежність» частково окупованих територій Запорізької області. 04.10.2022 президент рф підписав Федеральний Конституційний Закон № 7-ФКЗ «Про прийняття до Російської Федерації Запорізької області та утворення у складі Російської Федерації нового суб`єкта - Запорізької області»

ТОВ «Таврічеське МБ» зазначає, що не здійснювало та не має наміру здійснювати свою діяльність відповідно до законодавства держави-окупанта та обмежене у своїх правах, як юридична особа українського права на окупованій рф території, позбавлене можливості отримувати доходи на які воно розраховувало при укладанні кредитного договору, а тому об`єктивно не має можливості виконати свої зобов`язання за ним. ТОВ «Таврічеське МБ» добросовісно виконувало взяті на себе зобов`язання за кредитним договором до початку повномасштабного вторгнення та окупації окремих територій України.

Вказане потягло за собою неможливість для ТОВ «Таврічеське МБ» здійснювати господарську діяльність в рамках українського правового поля, а так само очевидно стало для товариства істотною зміною обставин, які воно не могло передбачити при укладанні кредитного договору, а також усунути такі обставини при всій обачності та турботливості.

Заявник зазначає, що викладене вплинуло на фінансовий стан товариства, яке є вкрай скрутним та збитковим.

Таким чином, на думку заявника, обставини, що виникли у зв`язку з воєнним станом на території України та окупації місця здійснення господарської діяльності ТОВ «Таврічеське МБ», а також відсутність доступу до місця розташування його матеріальних активів та виробничих потужностей (земельні ділянки, сільськогосподарська техніка), збитковість товариства у зв`язку з неможливістю здійснювати господарську діяльність свідчать про наявність виняткових (особливих) і непереборних обставин, через які істотно ускладнюється виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024 у справі № 908/1237/24.

Відповідач 2 ОСОБА_1 в обґрунтування заяви про надання відстрочки виконання рішення судутакож посилається на воєнний стан, як на виняткову і непереборну обставину, через яку істотно ускладнено виконання рішення у даній справі.

Заявниця зазначає, що на момент укладання договору поруки ТОВ «Таврічеське МБ» було прибутковим та платоспроможним. І саме з урахуванням такого фінансового стану ТОВ «Таврічеське МБ», ОСОБА_1 погодилась виступити фінансовим поручителем. Договір поруки було укладено відповідачем під час здійснення ним підприємницької діяльності, як фізичної особи-підприємця, з розрахунку на те, що у випадку необхідності повернути позичені кошти можна буде із запланованого доходу. Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 22.12.2022 р. № 309, територія місця розташування та здійснення господарської діяльності ТОВ «Таврічеське МБ», а саме: вся територія Веселівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області з 26.02.2022 віднесена до тимчасово окупованої російською федерацією території України. Зазначене потягло за собою неможливість для ТОВ «Таврічеське МБ» здійснювати господарську діяльність, призвело до погіршення його фінансового стану та неспроможності виконати грошові зобов`язання з повернення кредиту. Очевидно, що вказане стало для ОСОБА_1 істотною зміною обставин, які вона не могла передбачити при укладанні договору поруки, а також усунути такі обставини при всій обачності та турботливості. Як на момент укладання договору поруки, так і в подальшому єдиним джерелом доходу для ОСОБА_1 був прибуток від її діяльності, як фізичної особипідприємця. Однак, з початком повномасштабного військового вторгнення рф на територію України, така діяльність не ведеться, іншого джерела доходу заявниця не має. Викладене вплинуло на фінансовий стан ОСОБА_1 , яке є вкрай скрутним. На утриманні ОСОБА_1 двоє дітей.

За твердженням заявниці, обставини, що виникли у зв`язку з воєнним станом на території України свідчать про наявність виняткових (особливих) і непереборних обставин, через які істотно ускладнено виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024 у справі № 908/1237/24. Саме лише відкриття виконавчого провадження без можливості реального виконання рішення одразу не відновить порушені права позивача та натомість має за собою ризик привести до позбавлення відповідача та його родини засобів існування.

Позивач, посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09 липня 2024 року по справі № 873/145/21 заперечує проти надання відстрочки виконання рішення на один рік.

Позивач вказує не те, що судом при ухвалені рішення по справі було відстрочено його виконання на чотири місяці з обставин, що ТОВ Таврічеське МБ розміщене на окупованій території селища Веселе Мелітопольського району Запорізької області, основним видом діяльності відповідача є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур, здійснення якого було головним джерелом доходу відповідача. Отже, повторне подання заяви про відстрочення виконання рішення з тих самих підстав, які розглянуті судом, спрямовані, на думку позивача, на зволікання виконання рішення суду, що суперечить принципам господарського процесуального судочинства стосовно верховенство права та рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

В той же час, у заяві про відстрочення виконання рішення суду відповідачем -2 - ОСОБА_1 зазначається, що обставини, які виникли у зв`язку з воєнним станом на території України свідчать про наявність виняткових (особливих) і непереборних обставин, через які істотно ускладнено виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024 у справі № 908/1237/24, проте відповідач -2 не надає належних та допустимих доказів, які свідчать про неможливість виконання рішення зараз та при його відстроченні буде можливість його виконати.

Також позивач зауважує, що навіть після спливу понад 4 місяців рішення суду відповідачами не виконується. Доказів того, що рішення може бути виконано після 12 липня 2025 року відповідачами не надано, що матиме наслідком необґрунтованого та безпідставного зволікання у виконанні рішення суду.

Розглянувши заяви ТОВ «Таврічеське МБ» та ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду у справі № 908/1237/24 від 12.07.2024, суд відмовляє в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.07.2024 у справі № 908/1237/24 позов задоволено повністю, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Таврічеське МБ та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк заборгованість за кредитом в розмірі 618 285 (шістсот вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн 22 коп. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 59 529 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн 69 коп. Постановлено відстрочити виконання рішення в цій частині на чотири місяці з дати ухвалення рішення. Стягнуто також з відповідачів судовий збір.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2025 рішення суду від 12.07.2024 залишено без змін.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відповідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, ця стаття не вимагає. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Заявником ОСОБА_2 до свої заяви подано лише копії податкових декларацій за період 2022-2024 роки.

Заявник не надає доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення без його відстрочення, не подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності (зокрема, але не виключно, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо).

Щодо обґрунтування заяви про відстрочку рішення суду відповідачем ТОВ «Таврічеське МБ», слід зазначити, що клопотання з аналогічним обґрунтуванням було викладене відповідачем у відзиві на позов.

Судом, при ухваленні рішення по справі, клопотання розглянуто та частково задоволено, надано відстрочку виконання рішення суду на 4 місяці. Додаткових підстав для відстрочення виконання рішення, окрім неможливості здійснювати господарську діяльність через окупацію території Мелітопольського району відповідачем не наведено.

Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Докази, у відповідності зі статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

Таким чином, проаналізувавши наведені у заявах про відстрочення виконання рішення господарського суду мотиви, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідачів у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, введення та продовження режиму воєнного стану, суд дійшов висновку, що боржниками не доведено наявність у них виняткового випадку, тобто, обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як підстави для відстрочення виконання судового рішення по даній справі.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, заява ТОВ «Таврічеське МБ» та ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення судупо справі № 908/1237/24 строком на 1 рік не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю Таврічеське МБ та ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду на один рік по справі № 908/1237/24 відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Повний текст ухвали складено та підписано 24.02.2025.

Суддя І.В. Давиденко