Ухвала

від 19.02.2025 по справі 904/4736/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВА УХВАЛА

19.02.2025м. ДніпроСправа № 904/4736/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

не з`явилися,

розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення Фізичної особи-підприємця Шмідт Тетяни Григорівни у справі №904/4736/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ"

до 1. Фізичної особи-підприємця Шмідт Тетяни Григорівни,

2. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша",

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС",

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 провадження у справі №904/4736/24 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Через відділ документального забезпечення від відповідача-1 08.02.2025 надійшла заява, у якій відповідач-1 просить долучити до матеріалів справи докази на підтвердження розміру понесених судових витрат та ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 22.000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2025 призначено розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Шмідт Тетяни Григорівни від 08.02.2025 за вих. №б/н про ухвалення додаткового рішення на 19.02.2025.

Через систему «Електронний суд» 13.02.2025 від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача-2, у яких позивач звертає увагу суду на те, що він є потерпілою стороною, оскільки саме він зазнав матеріальних збитків внаслідок ДТП 24.11.2022 з вини водія ОСОБА_1 .

Також позивач вказує, що позов ґрунтується на даних, наданих ОСОБА_1 під час оформлення ДТП.

Закриття провадження стало наслідком дій Буфістова О.М. та відповідача-1. Остання могла надати суду докази відсутності трудових відносин ще у першому підготовчому засіданні, що зняло б спірні питання. Натомість представник відповідача-1 зосереджувався на питаннях (в порядку ст. 90 ГПК України), які не стосуються предмета спору. Постанова суду від 21.09.2023 року у справі № 705/4779/22 не скасована, а тому вина водія ОСОБА_1 доведена Павлоградським міськрайонним судом.

Позивач не погоджується з твердженням відповідача-1 про безпідставність його залучення до справи та нібито перешкоджання швидкому розгляду справи.

Через систему «Електронний суд» 19.02.2025 від відповідача-1 надійшли пояснення, у яких останній зазначив про те, що позивач подав заперечення проти задоволення заяви, обґрунтовуючи їх затягуванням процесу з боку відповідача через необґрунтовані клопотання. Позивач вказав на непотрібність питань, поставлених відповідачем у рамках ст. 90 ГПК України, які не стосуються обставин справи. Також зазначено, що відповідач-1 подала документи на підтвердження відсутності трудових відносин з ОСОБА_1 лише на третьому засіданні.

Відповідача-1 вважає ці доводи безпідставними і спрямованими на ухилення від компенсації витрат на правову допомогу, понесених через неякісну підготовку позову. Відповідно ж до ст. 13 ГПК України у судовому процесі має діяти принцип змагальності сторін, і позивач мав обов`язок надати відповіді на поставлені питання. Однак позивач не виконав цей обов`язок, що порушує вимоги ГПК України.

Відповідач-1 подав документи на підтвердження відсутності трудових відносин, зокрема довідку з ДПС, і вчасно виконав вимоги суду щодо надання пояснень та документів.

У судове засідання 19.02.2025 представники учасників справи не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Від позивача та відповідача-1 надійшли клопотання про розгляд заяви за їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розглянувши заяву відповідача-1, суд встановив таке.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша статті 244 ГПК України).

Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Однак, через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати чи змінити первісне рішення, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема пов`язані з необхідністю розподілу судових витрат.

Частина перша статті 244 ГПК України містить диспозитивну норму щодо права суду з власної ініціативи, або за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення. Винятком є розподіл судових витрат, який має ініціювати сторона з дотриманням правил статей 123-130, 221 ГПК України.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина п`ята статті 130 ГПК України).

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цих статей, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої, зокрема, якщо судом не буде встановлено зловживання стороною чи її представником або виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.

Процедура розгляду заяви про розподіл судових витрат у випадку залишення позовної заяви без розгляду має здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених частиною п`ятою статті 130 ГПК України, та з урахуванням загальної чи спрощеної процедури позовного провадження, яка застосовувалася щодо розгляду позовної заяви в конкретній справі. У такому випадку процесуальним законом відповідачу надається право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, яким він може скористатись або не скористатись.

Задоволення заяви про компенсацію здійснених витрат відповідача відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України не є усуненням судом неповноти судового рішення, а залежить виключно від волевиявлення самого відповідача, не передбачає дискреційних повноважень та власної ініціативи суду щодо розгляду вказаного питання, на противагу приписам статті 244 ГПК України.

Ухвала суду про компенсацію судових витрат після закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду є судовим рішенням про розподіл судових витрат, яке приймається за наслідком розгляду відповідного клопотання відповідача з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін.

До судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 ГПК України). Отже відповідач може заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги за рахунок позивача, який ініціював судовий спір, а надалі такий позов було залишено без розгляду.

Компенсація таких витрат здійснюється з дотриманням загальних правил відшкодування витрат на правничу допомогу, зокрема щодо надання позивачу права заявити клопотання про зменшення їх розміру, якщо позивач вважає їх неспівмірними відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України.

При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п`ятої статті 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов`язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).

Таким чином, компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених частиною п`ятою статті 126, частиною восьмою статті 129 ГПК України.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21.

Правовий аналіз статтей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема, залишення позову без розгляду чи закриття провадження у справі, суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі №903/254/20).

При застосуванні частини п`ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку доведення стороною та встановлення судом необґрунтованості дій позивача.

Отже, відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.

Суд враховує, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Разом з тим, суд акцентує, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).

Суд виходить з того, що необґрунтовані дії позивача не тотожні поняттю необґрунтований позов, адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка/які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов.

Як встановлено судом, провадження у справі №904/4736/24 закрито не за заявою позивача, а за рішенням суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Суд не встановив подання позивачем завідомо безпідставного позову за відсутності предмета спору з підстав недоведеності таких обставин на стадії проведення підготовчого судового засідання.

При цьому суд зазначає, що позивач мав усі підстави вважати, що даний спір підвідомчий господарському суду, оскільки у його розпорядженні були наявні протокол серії ААБ №127268 про адміністративне правопорушення 24.11.2022 та постанова Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.09.2023 у справі №705/4779/22 (провадження №3/185/955/23). У зазначеному протоколі та вступній частині постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.09.2023 у справі №705/4779/22 (провадження №3/185/955/23) зазначено, що третя особа-1 працює водієм у приватного підприємця Шмідт Т.Г.

Обставини щодо непідвідомчості даного спору господарським судам були встановлені лише після отримання від відповідача-1 та третьої особи-1 письмових пояснень та документів, витребуваних від них ухвалою суду від 23.01.2025, якою було:

зобов`язано відповідача-1 надати до суду письмові пояснення (та відповідні докази на їх підтвердження, звітність з ЄСВ, щорічну звітність тощо) щодо таких обставин: чи перебував ОСОБА_1 будь-коли, в т.ч. на час скоєння ДТП, з відповідачем-1 у трудових відносинах, чи інших відносинах за договором найму, підряду тощо, за іншими домовленостями, в т.ч. усними, з відповідачем-1 чи його представниками; чи перебували будь-які інші особи на час скоєння ДТП з відповідачем-1 у трудових відносинах, чи інших відносинах за договором найму, підряду тощо, за іншими домовленостями, в т.ч. усними, з відповідачем-1 чи його представниками; мотивів та підстав надання третій особі-1 вантажного автомобіля, який потрапив у дорожньо-транспортну пригоду; порядку ведення основного виду господарської діяльності вантажний автомобільний транспорт;

зобов`язати третю особу-1 ОСОБА_1 надати до суду письмові пояснення (та відповідні докази на їх підтвердження) щодо таких обставин: чи перебував ОСОБА_1 будь-коли, в т.ч. на час скоєння ДТП, з відповідачем-1 у трудових відносинах, чи інших відносинах за договором найму, підряду тощо, за іншими домовленостями, в т.ч. усними, з відповідачем-1 чи його представниками.

Також суд відзначає, що заперечення позивача проти закриття провадження у справі є правом позивача, передбаченим ГПК України, та не може бути розцінене як необґрунтовані дії позивача, оскільки позивач обґрунтував свою позицію із посиланням на відповідні докази та положення законодавства. Та обставина, що такі докази не були визнані судом достатніми не вказує на необґрунтованість дій позивача.

При цьому суд відзначає, що подання позову не може беззаперечно свідчити про необґрунтованість дій позивача та пред`явлення ним завідомо необґрунтованого позову чи зловживання процесуальними правами, адже обставини існування аналогічного спору судом не встановлено, а відсутність предмету спору не підтверджені матеріалами справи.

Господарський суд дійшов висновку, що зазначений позов за характером спірних правовідносин не відноситься до юрисдикції господарських судів, та закрив провадження у справі, оскільки цей спір підлягає розгляду судом цивільної юрисдикції.

Відповідачем-1 не доведено, а судом не встановлено необґрунтованості дій позивача у поданні позову як необхідної передумови для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в частині залишення позову без розгляду.

Суд також акцентує, що приписи статті 43 ГПК України визначають, зокрема і імператив щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами і обов`язок сторін судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами. Згідно частини другої цієї статті вбачається, що суд залежно від конкретних обставин справи може визнати дії зловживанням правом.

Однак, подання позивачем позовної заяви (звернення позивача до суду за захистом порушеного права) не може свідчити про необґрунтованість дій позивача, оскільки доступ до суду є правом особи, гарантованим державою. Суд не вбачає ознак, визначених статтею 43 ГПК України, у діях позивача.

Суд враховує положення статей 2, 4, 130, 191 ГПК України, зі змісту яких убачається, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем (ами), ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу-1. Аналогічний за змістом висновок містять постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №640/1029/18 (провадження № 14-443цс19), від 12.05.2020 у справі №464/104/16-ц, від 03.11.2021 у справі №916/3444/19, постанова Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №910/5911/22.

Пред`явлення позову до суду з порушенням правил юрисдикції та, як наслідок, закриття судом провадження у справі, не можуть бути достатнім свідченням необґрунтованості дій позивача (подібну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 р. у справі № 904/9024/16, від 03.11.2021 р. у справі № 916/3444/19).

Аналогічні висновки викладені також і у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 912/1046/19.

З огляду на викладене та враховуючи правові позиції Верховного Суду у наведених вище постановах, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не встановлено необґрунтованих дій позивача, які б вказували про його умисну недобросовісну поведінку, як необхідну умову для компенсації особі здійснених нею витрат пов`язаних з розглядом справи у порядку частини п`ятої ст. 130 ГПК України. Окрім одного епізоду.

З приводу посилання відповідача-1 на те, що він поніс витрати (в розмірі 1.000,00 грн) у зв`язку із складенням клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді на запитання в порядку ст. 90 ГПК України, суд встановив таке.

Відповідач-1 у відзиві в порядку ст. 90 ГПК України поставив позивачу питання.

Відповідно до ст. 90 ГПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті.

На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.

Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п`ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п`ять днів до першого судового засідання.

Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.

Якщо поставлене запитання пов`язане з наданням доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом із заявою свідка надає такі докази.

Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання:

1) з підстав, визначених статтями 67, 68 цього Кодексу;

2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи;

3) якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.

За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов`язати учасника справи надати відповідь.

Як зазначає відповідач-1, позивачем не надавалися відповіді на питання, поставлені відповідачем-1 в порядку ст.90 ГПК України, що призвело до необхідності подання останнім окремого клопотання про зобов`язання вчинити такі дії.

Ухвалою суду від 23.01.2025 зобов`язано позивача надати відповіді на питання викладені у відзиві відповідача-1 на позов, або ж письмово навести причини відмови.

Таким чином, суд погоджується із тим, що наведені необґрунтовані дії позивача призвели до необхідності подання відповідачем-1 окремого клопотання та понесення витрат в розмірі 1.000,00 грн. Тому суд дійшов висновку, що такі витрати слід стягнути з позивача на користь відповідача-1.

Водночас, суд відхиляє посилання відповідача-1 на те, що позивач «систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору», оскільки такі твердження нічим іншим не обґрунтовані та не підтверджуються матеріалами справи.

При цьому суд встановив, що 20.11.2024 між позивачем (далі позивач, клієнт) та адвокатським бюро «Тетяни Волинець» (далі адвокат) був укладений договір про надання правничої допомоги №20/11-24 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору клієнт доручає Адвокату надання правничої (правової) допомоги у вигляді консультацій з правових питань, представництва та захисту його прав та законних інтересів в усіх організаціях та установах, незалежно від форм власності, підпорядкування та галузевої належності, в тому числі, але не виключно в Державній податковій адміністрації та її територіальних органах, Пенсійному фонді України та Його територіальних органах/відділах тощо, у судах загальної юрисдикції, господарських та адміністративних судах всіх інстанцій, Верховному Суді та відповідних складах Верховного Суду, а саме Касаційному адміністративному суді, Касаційному господарському суді, Касаційному кримінальному суді та Касаційному цивільному суді, а також у Великій Палаті Верховного Суду, з усіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу, стягувачу та боржнику, третій особі, представнику потерпілого, в тому числі з правом підписання та подання усіх необхідних документів (в тому числі позовних заяв, заяв, скарг, клопотань тощо), визнання або відмови повністю або частково від позовних вимог, зміни підстави або предмету позову, укладання мирової угоди, з правом запрошення експертів та спеціалістів; отримання рішень суду, оскарження рішень суду в апеляційній та касаційній інстанціях, з правом відкликання апеляційних та касаційних скарг, а також з правом відмови від них, отримання та пред`явлення виконавчого листа до стягнення; бути присутнім при виконанні судових рішень; представляти інтереси товариства як стягувача та боржника у виконавчому провадженні, представляти інтереси перед ДП «Укрпошта», Нова пошта та іншими поштовими/кур`єрськими службами, а також користуватися всіма іншими правами, наданими Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження» та іншими чинними нормативними актами України товариству як фізичній особі, в тому числі як позивачу, відповідачу, третій особі, стягувачу, боржнику тощо адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Розмір винагорода Адвоката за цим договором (гонорар) та порядок її оплати встановлюються за домовленістю Сторін та визначаються в Додатку №1 до цього Договору (п.4.1 договору).

Клієнт відшкодовує Адвокату всі понесені останнім витрати, пов`язані з виконанням доручення.

Витратами рахуються - оплата роботи спеціалістів, висновки яких запитуються Адвокатом, транспортні витрати, оплата перекладу та нотаріального засвідчення документів, оплата копіювальних, друкованих та інших, технічних робіт, телефонних розмов тощо.

Витрати Адвоката не включаються у склад гонорару. Витрати Адвоката за домовленістю між Клієнтом; та Адвокатом оплачуються Клієнтом окремо у вигляді авансового внеску на поточний рахунок Адвоката або уі вигляді оплати по факту на підставі наданих відомостей про: витрати при виконанні доручення. Надмірно; бплачені витрата при авансовому перерахунку підлягають поверненню Клієнту (п. 4.2. договору).

Відповідно додатку №1 від 20.11.2024 до договору про надання правничої допомоги 20/11-24 20.11.2024 визначено, розмір та порядок виплати винагороди (гонорару) за договором.

У відповідності до акта приймання-передачі правничої допомоги від 07.02.2025 загальна вартість послуг склала 22.000,00 грн.

Як вбачається з додатку №1 від 20.11.2024 до договору про надання правничої допомоги 20/11-24 20.11.2024, яким визначено розмір та порядок виплати винагороди (гонорару) за договором, вартість за підготовку та направлення до суду клопотань/пояснень становить 1.000,00 грн / документ.

Відповідно до п. 4 таблиці, наведеної в акті приймання-передачі правничої допомоги від 07.02.2025, підготовка та направлення до суду письмових пояснень, клопотань, заяв тощо, зокрема, клопотання від 23.01.2025 про зобов`язання позивача надати відповіді на питання у обсязі 1, тобто з урахуванням додатку 1 до договору вартість складення та подання до суду такого клопотання складає 1.000,00 грн, яку і слід стягнути з позивача.

Разом з тим, враховуючи все вищевикладене відповідачем-1 не доведено та господарським судом не встановлено, що спір у справі виник внаслідок необґрунтованих (недобросовісних) дій позивача, а тому відсутні підстави для покладення на позивача решти судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21.000,00 грн. Таким чином у цій частині вимог суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 234, 238, 244 ГПК України, господарський суд

У Х В А Л И В:

Клопотання відповідача-1 про відшкодування витрат з надання професійної правничої допомоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" (26500, Кіровоградська область, Голованівський район, селище міського типу Голованівськ, ВУЛИЦЯ МАТРОСОВА, будинок 40; ідентифікаційний код 31501553) на користь Фізичної особи-підприємця Шмідт Тетяни Григорівни ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) 1.000,00 грн (одну тисячу грн 00 к.) витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повна ухвала складена 19.02.2025.

Суддя С.А. Дупляк