Рішення

від 21.01.2025 по справі 911/3279/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3279/24

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асанара», Київська обл., м. Богуслав

про стягнення 10191,78 грн.

секретар судового засідання: Самусь В.С.

За участю представників:

позивач: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асанара» про стягнення 10191,78 грн., з яких 4391,58 грн пені та 5800,20 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням уточненої позовної заяви) позивач посилається на порушення відповідачем строку поставки товару, встановленого п. 4.1 договору № 23/2024 від 15.07.2024 р. про закупівлю товарів, укладеного між позивачем та відповідачем, у зв`язку з чим позивачем на підставі п. 7.3 договору нараховано 4391,58 грн пені та 5800,20 грн штрафу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.12.2024 р. відстрочено Військовій частині НОМЕР_1 сплату судового збору за подання цієї позовної заяви до ухвалення судового рішення; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 21.01.2025 р.; зобов`язано позивача надати належним чином засвідчену копію видаткової накладної № 199 від 23.09.2024 р. на підтвердження поставки товару на суму 82860,00 грн за договором № 23/2024 від 15.07.2024 р. про закупівлю товарів; встановлено відповідачу строк для надання до суду відзиву на позовну заяву.

06.01.2025 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить позов задовольнити частково, зменшивши розмір заявлених позивачем штрафу та пені. Відповідач зазначив, що викладені в позовній заяві вимоги визнаються ним частково. Відповідач посилається на те, що надіслав позивачу лист від 29.07.2024 р. вих. № 30987, у якому повідомив про виникнення обставин непереборної сили, а саме проблем з логістикою у зв`язку із відключенням електроенергії, що спричинили неможливість узгодити доставку постачальнику товарів у встановлений термін, що тягне за собою затримку поставки товару. Щодо підстав зменшення розміру пені та штрафу, відповідач зазначив, що оплата штрафних санкцій призведе до моментального банкрутства та буде джерелом додаткових прибутків для позивача.

15.01.2025 р. та 20.01.2025 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» та засобами поштового зв`язку відповідно від позивача надійшли клопотання про долучення доказів, в яких він на виконання вимог ухвали суду від 30.12.2024 р. просить долучити до матеріалів справи, зокрема завірену копію видаткової накладної № 199 від 23.09.2024 р. Вказані клопотання судом задоволені.

15.01.2025 р. та 20.01.2025 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» та засобами поштового зв`язку відповідно від позивача надійшли заяви, в яких він просить провести судове засідання, призначене на 21.01.2025 р., за відсутності представника Військової частини НОМЕР_1 .

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Як вже зазначалось, 15.01.2025 р. та 20.01.2025 р. від представника позивача надійшли заяви, в яких він просить провести судове засідання, призначене на 21.01.2025 р., за відсутності представника Військової частини НОМЕР_1 . Вказані заяви судом задоволені.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Відповідач про причини неявки представника у судове засідання суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та надісланим до суду відзивом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

15.07.2024 р. між Військовою частиною НОМЕР_1 (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асанара» (продавець) було укладено договір № 23/2024 про закупівлю товарів.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язується у терміни, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупцю товар, вказаний у даному пункті, в кількості (асортименті) та по ціні, відповідно до Специфікації (додаток 1), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 3.1 договору його ціна (загальна вартість товару) є твердою та за складовими визначеними Специфікацією (додаток 1) становить: 82860,00 грн, у тому числі ПДВ 13810,00 грн.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що оплата за товар здійснюється покупцем згідно з ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України протягом 10 робочих днів з дня отримання покупцем товару на підставі належним чином оформлених документів (рахунків-фактур, видаткових накладних тощо) продавця при наявності бюджетних призначень на ці цілі, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року без нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до п. 4.1 договору строк (термін) поставки (передачі) продавцем товару покупцю: до 31.07.2024 р.

Поставка (передача) та відвантаження продавцем товару покупцю здійснюється згідно і Специфікацією (додаток 1) (п. 4.1.1 договору).

Згідно з п. 4.4 договору передача покупцю товару здійснюється у разі надання продавцю довіреності на отримання зазначеної кількості товару. Право власності покупця на отриманий (переданий) продавцем товар виникає з моменту приймання товару покупцем, що засвідчується підписанням сторонами усіх необхідних товарно-супровідних документів (видаткової накладної, тощо).

Підпунктом 6.3.1 п. 6.3 договору встановлено, що продавець зобов`язаний поставити (передати) товар покупцю у строк, встановлений цим договором.

Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами та діє до 30.11.2024 р., а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, щодо взаєморозрахунків, виконання продавцем гарантійних зобов`язань та в інших визначених договором випадках є обов`язковим до виконання в повному обсязі (п. 10.1 договору).

Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асанара» була підписана Специфікація (додаток № 1 до договору № 23/2024 від 15.07.2024 р.), якою сторони узгодили найменування товару, кількість, та загальну вартість, що становить 82860,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

На виконання умов договору № 23/2024 від 15.07.2024 р. про закупівлю товарів відповідачем 23.09.2024 р. було поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 82860,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 199 від 23.09.2024 р.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 4.1 договору строк (термін) поставки (передачі) продавцем товару покупцю був встановлений до 31.07.2024 р., проте товар був поставлений відповідачем позивачу лише 23.09.2024 р. Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з поставки позивачу товару на загальну суму 82860,00 грн за договором № 23/2024 від 15.07.2024 р. з 01.08.2024 р.

Посилаючись на порушення відповідачем строку поставки товару, встановленого п. 4.1 договору № 23/2024 від 15.07.2024 р. про закупівлю товарів, позивач просить стягнути з відповідача 4391,58 грн пені та 5800,20 грн штрафу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.3 договору за порушення строку виконання зобов`язання продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Згідно з п. 7.8 договору закінчення (припинення) строку дії договору (у тому числі одностороннє, дострокове) розірвання договору у разі невиконання (неналежного виконання) продавцем своїх зобов`язань за договором) не є кінцевою датою для нарахування штрафних санкцій, не зупиняє нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань та не звільняє сторони (сторону) від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії договору.

У відзиві на позовну заяву відповідач, зокрема посилається на те, що надіслав позивачу лист, у якому повідомив про виникнення обставин непереборної сили.

Відповідач звернувся до позивача з листом № 30987 від 29.07.2024 р., в якому повідомив про обставини непереборної сили, а саме проблеми з логістикою у зв`язку із відключеннями електроенергії, що спричинили неможливість узгодити доставку постачальнику товарів в установлений термін, що тягне за собою затримку поставки товару замовнику у встановлений договором термін. Відповідач також просив укласти додаткову угоду № 1 до договору від 15.07.2024 р. № 23/2024, продовживши термін поставки до 10.08.2024 р. включно.

Пунктом 10.4 договору № 23/2024 від 15.07.2024 р. встановлено, що сторони мають право за взаємною згодою в порядку, передбаченому законодавством України, внести в цей договір будь-які зміни. Всі зміни до даного договору дійсні тільки тоді, коли вони здійснені у письмовій формі та підписані обома сторонами у вигляді додаткових угод. Питання щодо внесення будь-яких змін до договору мають вирішуватися сторонами не пізніше ніж за 5 календарних днів до закінчення строків, визначених умовами договору.

Матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами додаткових угод, якими продовжено термін поставки товару за договором № 23/2024 від 15.07.2024 р.

Відповідно до п. 7.9 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, якщо доведуть, що воно сталося не з їх вини чи внаслідок дії непереборної сили (форс-мажорних обставин), які не існували на час підписання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, війна та інші). Доказом виникнення таких обставин с сертифікат Торгової-промислової палати України.

Згідно з п. 7.10 договору сторона, яка не може виконувати зобов`язання внаслідок дії непереборної сили (форс-мажорних обставин) зобов`язана не пізніше 5 днів з дати настання таких обставин повідомити у письмовій формі іншу сторону та надати підтверджуючі документи.

Згідно з п. 9.3 договору під обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) розуміються зовнішні та надзвичайні обставини (загрози соціального характеру (війни, воєнні дії, національні страйки, аварії на транспорті та виробництві, ембарго, інші міжнародні санкції, валютні обмеження, інші дії іноземних держав, заборони з боку державної влади, закриття шляхів, каналів, перевалів, заборони на транспортування по певних маршрутах, заборони на комерційну діяльність із певними державами із причин міжнародних санкцій або карантину, введення військового або надзвичайного стану, які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань): стихійні лиха (пожежі, повені, землетруси, епідемії інші стихійні лиха чи сезонні природні явища, зокрема такі як замерзання моря, проток, портів тощо), неможливість розпоряджатися коштами внаслідок припинення бюджетного фінансування відповідних видатків, рішення органів державної влади та інші обставини, які не залежать від волі сторін), які не існували на час підписання цього договору, виникли поза волею сторін, настанню та дії яких вони не могли запобігти та які перешкоджають належному виконанню сторонами своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому законами України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і триває по теперішній час.

У зв`язку з військовим вторгненням РФ, масованими ракетними обстрілами по енергетичним об`єктам, розташованим на території України, в Україні періодично відбуваються відключення електроенергії з жовтня 2022 р., зокрема чергова хвиля відключення електроенергії почалась у травні 2024 р. і тривала станом на липень 2024 р.

Отже обставини, на які посилається відповідач як на підставу неможливості вчасно поставити товар, почались, зокрема у травні 2024 р. та тривали у липні 2024 р., тобто вже існували на час підписання договору.

Враховуючи викладене, навіть у разі надання відповідачем сертифікату Торгової-промислової палати України як доказу виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), якого ним не додано, вказані обставини не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань на підставі п.п. 7.9, 9.2 договору, оскільки вони вже існували на час підписання договору.

Крім того, відповідачем до листа № 30987 від 29.07.2024 р. не надано жодних доказів на підтвердження неможливості виконання зобов`язання з поставки товару до 31.07.2024 р., доказів на підтвердження вжиття будь-яких заходів для недопущення порушення зі свого боку господарського зобов`язання з вчасної поставки товару та доказів того, що саме відсутність електроенергії перешкоджала виконанню відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Отже посилання відповідача на те, що він порушив зобов`язання з поставки товару у строк до 31.07.2024 р. внаслідок обставин непереборної сили, є недоведеними та необґрунтованими.

Позивач просить стягнути з відповідача 4391,58 грн пені, нарахованої на 82860,00 грн вартості товару, за період з 01.08.2024 р. по 22.09.2024 р.

Оскільки наданий позивачем розрахунок пені є арифметично правильним, то суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 4391,58 грн пені є обгрунтованою.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 5800,20 грн штрафу, нарахованого за прострочення відповідачем понад 30 днів свого зобов`язання з поставки товару.

Оскільки наданий позивачем розрахунок штрафу є арифметично правильним, то суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 5800,20 грн штрафу є обгрунтованою.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити розмір заявлених позивачем штрафу та пені.

Суд зазначає, що застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Подібні норми також містить частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Окрім того, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.08.2023 р. у справі № 910/8725/22.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення суми пені та штрафу, відповідач посилається на те, що оплата штрафних санкцій призведе до моментального банкрутства відповідача та буде джерелом додаткових прибутків для позивача.

Суд зазначає, що відсутність у відповідача необхідних коштів не є безумовною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Крім того, розмір нарахованих позивачем пені та штрафу не є великими, а їх розмір і підстави відповідальності визначені сторонами у договорі № 23/2024 від 15.07.2024 р.

Також, як встановлено судом, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вжиття будь-яких заходів для недопущення порушення зі свого боку господарського зобов`язання з вчасної поставки товару. При цьому, обставини, які, за твердженням відповідача, заважали виконати зобов`язання належним чином відповідно до умов договору, існували на час його укладення.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру пені та штрафу.

Отже позовні вимоги про стягнення 4391,58 грн пені та 5800,20 грн штрафу підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача та підлягає стягненню до Державного бюджету України, оскільки ухвалою суду від 30.12.2024 р. відстрочено Військовій частині НОМЕР_1 сплату судового збору за подання цієї позовної заяви до ухвалення судового рішення.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асанара» (09701, Київська обл., Богуславський р-н, місто Богуслав(з), вул. Острів, будинок 1, код 44319152) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) 4391,58 грн (чотири тисячі триста дев`яносто одна грн 58 коп.) пені та 5800,20 грн (п`ять тисяч вісімсот грн 20 коп.) штрафу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асанара» (09701, Київська обл., Богуславський р-н, місто Богуслав(з), вул. Острів, будинок 1, код 44319152) до Державного бюджету України 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 19.02.2025 р.

Суддя О.О. Рябцева