Ухвала

від 19.02.2025 по справі 920/1001/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.02.2025м. СумиСправа № 920/1001/23

Суддя господарського суду Сумської області Вдовенко Д.В., розглянувши спільну заяву Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Товариства з обмеженою відповідальністю Брокенергія</a> (вх. №634 від 12.02.2025) про затвердження мирової угоди по справі №920/1001/23 за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Брокенергія</a>, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України про стягнення 104 709 266 грн. 24 коп.,

УСТАНОВИВ:

Рішенням від 16.01.2024 у справі № 920/1001/23 Господарський суд Сумської області позов задовольнив частково, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю Брокенергія</a> на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 47 168 017 грн. 73 коп. вартості безпідставно набутого природного газу, 707 520 грн 27 коп. витрат по сплаті судового збору; у задоволенні позову в іншій частині відмовив.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 рішення Господарського суду Сумської області від 16.01.2024 у справі №920/1001/23 залишене без змін.

12.08.2024 на примусове виконання рішення суду у справі Господарський суд Сумської області видав відповідний наказ.

Ухвалою від 21.08.2024 господарський суд частково задовольнив заяву відповідача (вх. №3337 від 23.07.2024) про розстрочення виконання рішення по справі №920/1001/23; розстрочив виконання рішення Господарського суду Сумської області від 16.01.2024 у справі № 920/1001/23 строком на п`ять місяців рівними частинами згідно з таким графіком: до 16.09.2024 в сумі 9 038 000грн.; до 16.10.2024 в сумі 9 038 000грн.; до 16.11.2024 в сумі 9 038 000грн.; до 16.12.2024 в сумі 9 038 000грн.; до 16.01.2025 в сумі 9 038 000грн.

12.02.2025 сторони подали спільну заяву (вх. № 634 від 12.02.2025), в якій просять суд затвердити укладену між сторонами мирову угоду у справі № 920/1001/23. До заяви додана укладена між сторонами мирова угода від 06.02.2025.

Відповідно до ст. 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Аналіз зазначеної норми дозволяє дійти висновку, що укладення мирової угоди є правом сторін, яким вони можуть скористатися у будь-який момент судового розгляду, тобто після відкриття провадження у справі судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції та до ухвалення судового рішення за результатами такого розгляду.

Після ухвалення судового рішення судовий процес припиняється. Разом із тим, процес захисту прав продовжується у формі виконання судового рішення, яке може відбуватися у добровільному чи примусовому порядку (виконавче провадження).

При цьому добровільний порядок, на відміну від примусового, на законодавчому рівні не регулюється.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною другою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Порядок подання та затвердження мирової угоди в процесі виконання рішення суду врегульований ст. 330 ГПК України.

Згідно з цією нормою мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала.

Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 192 цього Кодексу, а у задоволенні заяви про відмову від примусового виконання рішення - з підстав, визначених статтею 191 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 330 ГПК України на законодавчому рівні встановлений імперативний припис щодо часу, коли може бути укладена мирова угода після ухвалення судового рішення, тобто закінчення судового процесу, та кола суб`єктів, які уповноважені звернутися до суду із клопотанням про затвердження мирової угоди, що розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідне право може бути реалізовано лише в процесі примусового виконання судового рішення, тобто за наявності відкритого виконавчого провадження. Суб`єктами, які уповноважені звертатися до суду із клопотанням про затвердження мирової угоди, є державний або приватний виконавець, на виконанні в яких знаходиться відповідне виконавче провадження.

У зв`язку з наведеним, у разі звернення сторін безпосередньо до суду з письмовою заявою про укладення мирової угоди під час виконання судового рішення, суд має виходити з того, що заява підписана особами, які не мають права її підписувати.

Відповідної правової позиції дотримається Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року у справі №753/16296/14-ц.

За викладених обставин суд повертає спільну заяву Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Товариства з обмеженою відповідальністю Брокенергія</a> (вх. №634 від 12.02.2025) про затвердження мирової угоди по справі №920/1001/23 заявникам без розгляду відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України. Оскільки спільна заява надіслана суду поштою Товариством з обмеженою відповідальністю Брокенергія, суд повертає заяву з додатками на адресу відповідача.

Керуючись ст. 174, 192, 234, 235, 330 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Спільну заяву Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Товариства з обмеженою відповідальністю Брокенергія</a> (вх. №634 від 12.02.2025) про затвердження мирової угоди по справі №920/1001/23 разом з додатками повернути заявнику.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвала підписана суддею 19.02.2025.

СуддяД.В. Вдовенко