Рішення

від 19.02.2025 по справі 485/1638/24

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/1638/24

Провадження №2/485/12/25

Заочне рішення

іменем України

19 лютого 2025 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Соловйова О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Козирєвої А.В.,

представника третьої особи - Пашкевич О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Шевченківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, про визнання батьківства та позбавлення батьківських прав,

встановив:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства та позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в 2013 році він познайомився з відповідачкою, яка на той час мала двох дітей. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_3 , щодо якого він за згодою матері дитини визнав своє батьківство. Відповідачка вживала алкогольні напої, в стані сп"яніння не контролювала свою поведінку, в такому стані інколи залишала самих дітей, де вона бувала ніхто не знав. В червні 2015 року відповідачка від невідомої особи народила дівчинку, яку назвала ОСОБА_4 . Оскільки в них з відповідачкою був син ОСОБА_3 , його батьки придбали для них будинок в с. Знам"янка, в якому з 2019 року вони проживали разом з відповідачкою, піклувалися один одним, виховували дітей, вели спільне господарство, витрачали зароблені кошти в інтересах сім"ї. ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народилася донька ОСОБА_5 , але відповідачка відмовилася від реєстрації його батьком дитини, мотивуючи тим що вона буде отримувати державну допомогу як одинока мати. Батьком дитини за вказівкою відповідачки у свідоцтві про народження вказаний ОСОБА_6 . Відповідачка проживала разом з родиною до ІНФОРМАЦІЯ_3 , потім залишила ОСОБА_3 , а з іншими дітьми виїхала у невідомому напрямку. За тиждень повернулася, забрала всі дитячі речі. На прохання його батьків залишила малу ОСОБА_7 , але забрала з собою ОСОБА_3 , про своє місце перебування не повідомила. Весь час окупації ОСОБА_3 проживав з відповідачкою. В червні 2023 року йому стало відомо, що ОСОБА_3 перебуває в с. Красне. За допомогою соціальних працівників с. Красне він забрав ОСОБА_3 і привіз додому, який розповідав що співмешканець відповідачки бив його табуреткою по голові, в період проживання з матір"ю його тримали в холоді, не давали їсти. З 2023 року відповідачка не цікавиться дітьми, що проживають в нього, не приймає участі у їх житті та вихованні, не піклується про них, не цікавиться їх розвитком, станом здоров"я, матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, жодного разу не відвідувала їх, місце її перебування не відомо, тому він вважає що відповідачка не виконує без поважних причин покладені на неї батьківські обов"язки. Таке ставлення матері позбавляє дітей належним чином придбавати життєві навички, негативно впливає на їх подальший психічний та духовний розвиток.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить визнати його батьком дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та позбавити відповідачку батьківських прав відносно дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі, позивач надав пояснення, що відповідають змісту викладених в позовній заяві. Представник позивача також просила не стягувати з відповідача понесені судові витрати.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Шевченківської сільської ради вважала позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідачка в судове засідання не з"явилася. Про день та час розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації та через оголошення опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України. Причини неявки суду невідомі. Відзив не надійшов.

За наявності умов, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що позивач та відповідачка є батьками малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 виданого 18 серпня 2017 року Снігурівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіональноого управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на підставі актового запису № 1 складеного 05 червня 2014 року виконавчим комітетом Новопетрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (а.с.5).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 30 січня 2020 року, ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 20 складено 30 січня 2020 року Снігурівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіональноого управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в графі "батько" вказано " ОСОБА_6 ", "мати" - " ОСОБА_2 " (а.с. 6).

Відомості про батька ОСОБА_6 вчинено відповідно до ст. 135 СК України, за вказівкою матері, про що свідчить копія Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00047027563 від 17 вересня 2024 року із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с. 75-76).

Сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували.

Позивач значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично разом з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживає по АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою виданої старостою Центрального старостинського округу Шевченківської сільської ради 18 липня 2024 року за № 6-290 (а.с. 9).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов за місцем проживання позивача, комісією у складі діловода Центрального старостинського округу Шевченківської сільської ради та фахівця із соціальної роботи КЗ ЦНСП Шевченківської сільської ради також встановлено, що позивач разом з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживає по АДРЕСА_2 . Не одружений, на даний час ніде не працює, здійснює догляд за дітьми, тримає господарство, садить город. У будинку є три кімнати та кухня, в процесі будівництво. Для дітей маються дві окремі кімнати, наявні нові ліжка, шафа для одягу, письмові столи. Діти мають усі необхідні речі, меблі, одяг, взуття по сезону.Позивач шкідливих звичок не має, значну підтримку та допомогу отримує від своїх батьків. За висновком комісії позивач має достатні умови для проживання дітей (а.с. 8).

Згідно довідки старости Новопетрівського старостинського округу Широківської сільської ради Миколаївської області від 05 серпня 2024 року № 184, відповідачка значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 , але на території села не проживала з дня реєстрації (а.с. 22).

Відповідно до характеристики наданої старостою Центрального старостинського округу Шевченківської сільської ради Миколаївської області вбачається, що відповідачка проживала з 2010 року без реєстрації в с-щі Знам"янка Миколаївського району Миколаївської області. З 2019 року по 2022 рік спільно проживала зі співмешканцем ОСОБА_1 та дітьми ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . За час проживання на території Центрального старостинського округу, відповідачка зарекомендувала себе з негативного боку, безвідповідальна, помічена у вживанні алкоголю. Неодноразово надходили в усній формі скарги від жителів села про те, що відповідачка не дбає про дітей, часто залишає їх самих та їздить у невідомому напрямку (а.с.10).

Позивач посилається на те, що він проживав з ОСОБА_2 однією сім`єю, опікувалися один одним, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом виховували дітей та він виконує усі передбачені сімейним законодавством обов`язки батька, в тому числі по відношенню доньки ОСОБА_5 , щодо якої просить визнати батьківство.

Ч.ч. 1,3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Вжите у зазначеній статті конвенції поняття "сімейне життя" має автономне значення і, виходячи із прецедентної практики ЄСПЛ, включає фактичні сімейні відносини, зокрема і ті, що виникли, або можуть виникнути між дітьми і їх біологічним батьком, а також ті, що виникають між партнерами, що підтримують фактичні шлюбні відносини. У разі встановлення існування сімейного зв`язку з дитиною, держава має діяти в порядку, розрахованому на надання можливості розвитку цього зв`язку і юридичні гарантії мають бути встановлені з моменту народження або якнайшвидше після інтеграції дитини до її сім`ї (Keegan v. Ireland, 44; Kroon and Others v. the Netherlands, § 30, 32).

Згідно ст.122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

При цьому, згідно, ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:за заявою матері та батька дитини;за рішенням суду.

Порядок визначення походження батьківства за заявою матері та батька дитини регламентований ст.126 СК України, відповідно до якої походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі ст.128 Сімейного кодексу України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до ст.135 Сімейного кодексу України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків, заяви батька, або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 червня 2006 року, №3 роз`яснено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Походження дитини встановлюється судом з урахуванням усіх обставин. При цьому можуть застосовуватися будь-які засоби доказування, передбачені цивільним процесуальним законодавством: пояснення сторін та третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновок експерта. В основу рішення суду не можуть бути покладені лише докази, отримані з порушенням закону, які не мають юридичної сили.

Доказами походження дитини від певної особи можуть бути будь-які фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, визнання особою батьківства, а також інші обставини, що засвідчують походження дитини від певної особи. Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

Батьківство може бути визнано особою як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Вказані обставини та інші обставини, що стосуються справи, можуть бути підтверджені поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Зокрема, доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання батьківства.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18, предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи; тлумачення норм ст. 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства; підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (ст. 128 СК України); доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.

На підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, в судовому засіданні були допитані в якості свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які знають особисто позивача та відповідачку. Свідки підтвердили що дійсно ОСОБА_1 з 2019 року проживав у цивільному шлюбі з ОСОБА_2 . Під час спільного проживання в них народився син ОСОБА_3 , щодо якого позивач визнав своє батьківство, та донька ОСОБА_5 . З лютого 2022 року донька ОСОБА_5 проживає разом з позивачем, а син ОСОБА_3 з ним проживає приблизно з червня 2023 року. За час проживання дітей з батьком відповідачку свідки жодного разу не балчили, її місце знаходження їм не відоме

Суд приймає показання надані свідками, оскільки вони узгоджуються з наявними в матеріалах справи доказами, крім того, свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.

Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2021 року по справі № 676/1200/20 наголосив на тому, що для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема, призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Біологічна спорідненість позивача відносно малолітньої ОСОБА_8 підтверджується судової молекулярно-генетичної експертизи.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/115-24/19695-БД від 11 грудня 2024 року, позивач перебуває у прямій біологічній спорідненості з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ймовірність походження ДНК-профілів від батька до дитини становить не менше ніж 99,999965619910 % (а.с. 97-106).

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із ч.4 ст.10 ЦПК України та ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зауважив, що "на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Калачова проти Росії" від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилався позивач як на підставу для задоволення позову про визнання батьківства, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, враховуючи висновок експерта № СЕ-19/115-24/19695-БД від 11 грудня 2024 року, вважає, що судом було достовірно встановлено, що ОСОБА_1 являється біологічним батьком малолітньої ОСОБА_8 , а тому позовні вимоги у вказаній частині ґрунтуються на вимогах закону, та прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання батьківства підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про позбавлення батьківських прав, суд виходить з наступного.

Позов про позбавлення батьківських прав позивачем обґрунтовується на підставі п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України.

Відповідно до вказаної норми права мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

21 травня 2024 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Шевченківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області розглядалось питання та прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 35).

У висновку служби у справах дітей, як органу опіки та піклування, Шевченківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області визнано за доцільне та таке, що відповідає інтересам дітей позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.36-38).

З висновку вбачається, що позивач проживав з ОСОБА_2 в незареєстрованому шлюбі протягом 5 років. Протягом останніх чотирьох років ОСОБА_3 проживає з батьком, а ОСОБА_5 проживає в сім"ї позивача близько трьох років. За цей час відповідачка жодного разу не відвідала своїх дітей за місцем їх проживання та матеріально не утримувала. Останній раз вона спілкувалась з сином ОСОБА_3 на початку січня 2024 року. Тривалий час відповідачка на зв"язок з дітьми та родичами не виходить, не цікавиться життям та самопочуттям своїх дітей, не піклується про їх фізичний, духовний та інтелектуальний розвиток, не підтримує матеріально і морально, взагалі самоусунулась від виконання батьківських обов"язків. На даний час місцезнаходження відповідчки не відоме, не телефонні дзвінки остання не відповідає.

Заочним рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 09 квітня 2024 року відповідачку позбавлено батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 39-42).

Згідно інформації, наданої центром надання соціальних послуг Шевченківської сільської ради Миколаївської області від 19 серпня 2024 року № 216, до сім"ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 соціальний супровід не здійснювався (а.с. 32).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_14 підтвердили, що з 2022 року малолітня ОСОБА_5 , та з 2023 року малолітній ОСОБА_3 проживають разом з батьком, який займається вихованням дітей. Відповідачку з того часу вони жодного разу не бачили та місце її знаходження їм не відоме.

Згідно з частиною третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У відповідності до ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов"язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров"я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов"язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Савіни проти України" від 18 грудня 2008 р. звернув увагу на те, що при позбавленні батьківських прав треба підходити виважено і в найкращих інтересах дитини.

Пленум Верховного суду України в пунктах 15 та 18 постанови №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Кожен із зазначених факторів має місце по відношенню до малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відповідачки. Вона самоусунулася від виховання та утримання дітей, не піклується про їх здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Така поведінка матері є винною по відношенню до дітей.

Під час розгляду справи у суді відповідачка зазначені обставини не заперечила, відзиву не надала, виявила байдужість до долі дітей, виконувати батьківські обов"язки бажання не виявила, до суду жодного разу не з"явилася.

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків по відношенню до дітей.

З огляду на наведені обставини, суд визнає її поведінку ухилянням від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини, що згідно п. 2 ч.1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Оцінивши в сукупності надані докази по справі, висновок органу опіки та піклування, враховуючи інтереси дітей, суд вважає, що є правові підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тому позовні вимоги у вказаній частині також підлягають до задоволення.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На вимогу представника позивача суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 206, 255, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Шевченківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, про визнання батьківства та позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення - 19 лютого 2025 року.

Суддя О. В. Соловйов