Рішення

від 18.02.2025 по справі 485/2354/24

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/2354/24

Провадження № 2/485/44/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Семенака А.Г.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Горохівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання договору купівлі-продажу таким, що відбувся, та визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Горохівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області визнання договору купівлі-продажу таким, що відбувся, та визнання права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що позивачка разом зі своєю родиною в період з 1991 року по 02.07.2002 року орендувала будинок для проживання, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому, 02.07.2002 року домовившись із власником даного будинку ОСОБА_2 уклали з ним договір купівлі-продажу у вигляді розписки, за яким позивач передала останньому 1000,00 грн. за придбане нею нерухоме майно, в свою чергу ОСОБА_2 передав позивачу всі оригінали документів на нерухоме майно та ключі від будинку. Позивач зазначає, що вже більше 33 років вона володіє вказаним житловим будинком, господарськими спорудами та прилеглою земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку, разом з нею зареєстровані та проживають її донька та двоє онуків, один з яких має інвалідність з дитинства та є недієздатним. Жодного разу позивачу не пред`являлись претензії щодо володіння та користування даним нерухомим майном. В процесі вирішення питань з реєстрації права власності на вказане домоволодіння, позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 помер, у зв`язку з чим, вона позбавлена можливості оформити право власності на придбане нерухоме майно у позасудовому порядку.

На підставі викладеногопозивач ОСОБА_1 посилаючись на те, що договір купівлі-продажу будинку хоча й не був посвідчений нотаріально, однак сторони домовились щодо всіх його істотних умов, відбулося його виконання, просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між нею та ОСОБА_2 у формі розписки та визнати за нею право власності на домоволодінняна АДРЕСА_1 та земельну ділянку для його обслуговування.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, з викладених у позові підстав просила про їх задоволення.

Від представника відповідача ОСОБА_3 надійшла заява, в якій останній просив справу розглядати у його відсутність (Вх.№754/25-вх. від 31.01.2025 р.).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що спірний житловий будинок, 1917 року будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується технічним паспортом, виготовленим за результатом його технічної інвентаризації (інвентаризаційна справа №912).

Згідно з розпискою від 02 липня 2002 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 1000,00 грн, в якості оплати за продаж домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому передав їй як новому володільцю документи.

Із зазначених у вказаній розписці документів позивачем надано копію довідки, виданої Олександрівською сільською радою Снігурівського району Миколаївської області, згідно якої земельна ділянка у розмірі 0,11 га надана для обслуговування житлового будинку, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_2 . Заборони та арешту немає, заборгованості по сплаті немає.

Згідно державного акта на право приватної власності на землю від 11 червня 1993 року, на підставі рішення Олександрівської сільської ради народних депутатів від 30 листопада 1992 року, ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,11 га, що розташована на території Олександрівської сільської ради в межах с.Олександрівка, для обслуговування житлового будинку.

Позивач ОСОБА_1 зі своєю родиною, а саме з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , онуком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 09 жовтня 1991 року проживають у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 12 березня 2024 року, виданою Олександрівським старостинським округом №3 Горохівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

За даними витягу з погосподарської книги №4 Олександрівського старостинського округу №4 Баштанського району Миколаївської області, на 2016-2024 рр., власник будинку ОСОБА_2 , головою допомогосподарства зазначено ОСОБА_1 , яка зареєстрована в ньому за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно висновку про вартість майна, наданого суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Антан-Юг", оціночна вартість майна у вигляді індивідуального житлового будинку загальною площею 103,90 кв.м. і господарчих будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , на дату оцінки складає 93 797,00 грн.

Правовстановлюючі документи ОСОБА_2 на зазначений будинок відсутні. Право власності на цей будинок за ним зареєстровано не було, що підтверджується відповіддю №10 від 21 січня 2025 року начальника Снігурівської філії КП "ММБТІ".

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення" (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, при цьому введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося.

Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Відповідно до ст.153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 224 ЦК Української РСР 1963 року, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 225 ЦК Української РСР 1963 року, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Відповідно до ст. 227 ЦК Української РСР 1963 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Згідно із ст.47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1-2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність права власності ОСОБА_2 на спірний житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , що виключає можливість відчуження вказаного житлового будинку шляхом укладення договору купівлі-продажу.

У матеріалах справи відсутній як технічний паспорт на об`єкт нерухомості, виданий на ім`я ОСОБА_2 станом на дату вчинення розписки про продаж домоволодіння, так і документ, який підтверджував би його право власності на даний будинок.

Наданий позивачем технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 був виготовлений на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто вже після його смерті. Крім того, технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, а лише засвідчує факт існування нерухомого майна і його технічні характеристики.

Таким чином, позивачкою недоведено, що на момент укладення договору купівлі-продажу (розписки) від 02 липня 2002 року домоволодіння АДРЕСА_1 , між ОСОБА_2 та позивачкою було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та відбулося його виконання. Крім того, позивачкою не надано докозів того, що ОСОБА_2 ухилявся від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку.

За такого відсутні правові підстави для визнання за позивачкою права власності на вказане домоволодіння на підставі розписки від 02 липня 2002 року

Відкритість і безперервність користування даним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 47 ЦК УРСР.

Земельна ділянка для обслуговування домоволодіння АДРЕСА_1 не була предметом договору купівлі-продажу (розписки) від 02 липня 2002 року, будь-яких інших підстав, крім як на підставі розписки від 02 липня 2022 року, для визнання права власності на дану земельну ділянку позивач у позові не зазначила, а тому вимоги позову у цій частині необгрунтовані.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Суд не приймає визнання позову відповідачем Горохівською сільською радою Баштанського району Миколаївської області, оскільки таке суперечить вимогам ст.227 ЦК УРСР. Крім того, відповідач не є стороною договору про дійсність якого заявляє позивачка.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Горохівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання договору купівлі-продажу таким, що відбувся, та визнання права власності на нерухоме майно, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду, який відраховується з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.А.Квєтка

Дата складення повного судового рішення 19.02.2025.