Постанова

від 04.02.2025 по справі 926/1302/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 926/1302/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Краснов Є.В., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.

представники учасників справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2024

у справі № 926/1302/23

за позовом Чернівецької обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жентол»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Обласного комунального підприємства «Центр комунального майна»

та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво від 29.04.2020,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року Чернівецька обласна рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жентол" та ОСОБА_1 про:

- скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво операторної літ. "А", що становить 8% готовності (фундамент), навіс літ. "Б", резервуар № 1, інформаційне табло № 2, замощення № 1 за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ "Жентол", здійсненої 29.04.2020 о 17:10:26 год. державним реєстратором Карвацькою Галиною Федорівною, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2075002273101; номер запису про право власності: 36376510;

- визнання недійсним правочину, вчиненого 12.06.2020 на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна - незавершене будівництво АЗС (незавершене будівництво операторної літ. А, що становить 8% готовності (фундамент), навіс літ. Б, резервуар № 1, інформаційне табло № 2, замощення № 1) за адресою: АДРЕСА_1 , який укладено між ТОВ "Жентол" та ОСОБА_1 , який зареєстровано в реєстрі за № 4222, 4223 та посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Надією Василівною;

- застосування наслідків недійсності правочину шляхом скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво операторної літ. "А", що становить 8% готовності (фундамент), навіс літ. "Б", резервуар № 1, інформаційне табло № 2, замощення № 1 за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , здійсненої 22.06.2020 о 17:46:08 год. приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Душинською Ніною Валеріївною реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2075002273101; номер запису про право власності: 37013778;

- припинення права власності ОСОБА_1 на незавершене будівництво операторної літ. "А", що становить 8% готовності (фундамент), навіс літ. "Б", резервуар № 1, інформаційне табло № 2, замощення № 1 за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з скасуванням державної реєстрації речового права.

Позовні вимоги мотивовано тим, що реєстрація за відповідачами права власності на незавершене будівництво по АДРЕСА_1 , здійснена за відсутності документів, що посвідчують речове право на земельну ділянку під таким об`єктом та надають право на виконання будівельних робіт, порушує його права та суперечить актам цивільного законодавства. Оскільки право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 у ТОВ "Жентол" не виникло, правочин, спрямований на незаконне відчуження цього майна шляхом виходу фізичної особи ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "Жентол", позивач вважає нікчемним, а здійснену державну реєстрацію права власності за цим правочином незаконною.

Ухвалою від 27.03.2023 Господарський суд Чернівецької області відкрив позовне провадження у справі в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво операторної літ. "А", що становить 8% готовності (фундамент), навіс літ. "Б", резервуар № 1, інформаційне табло № 2, замощення № 1 за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ "Жентол", здійснену 29.04.2020 о 17:10:26 год. державним реєстратором Карвацькою Галиною Федорівною реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2075002273101; номер запису про право власності: 36376510. Відмовив у відкритті провадження у справі у решті позовних вимог до ТОВ "Жентол" та ОСОБА_1 .

Ухвалою місцевого господарського суду від 05.12.2023, зокрема, залучено на підставі ст. 50 ГПК України третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Обласне комунальне підприємство «Центр комунального майна».

Ухвалою місцевого господарського суду від 18.04.2024, зокрема, залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 28.05.2024 (суддя Ніколаєв М.І.) відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 (колегія суддів у складі: Гриців В.М - головуючий, Зварич О.В., Панова І.Ю.) рішення місцевого господарського суду змінено та викладено мотивувальну частину рішення в редакції постанови.

Судами обох інстанцій встановлено, що 15.10.2008 між Чернівецькою обласною радою та Приватним підприємством "ЖенНафта", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Жентол", укладено договір оренди № 10/08 автозаправної станції з трьох блок-пунктів за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2, яка перебувала на балансі обласного комунального підприємства "Інватранс" (правонаступник - Обласне комунальне підприємство "Центр комунального майна").

Пунктом 1.3 договору № 10/08 передбачено, що майно передається в оренду для реконструкції та розміщення автозаправної станції.

01.01.2012 між Чернівецькою обласною радою та Приватним підприємством "ЖенНафта", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Жентол", укладено договір оренди № 1/12 нерухомого майна - приміщення операторної АЗС літ Д загальною площею 29, 8 м за адресою: м. Чернівці вул. Енергетична, 2, яка перебувала на балансі обласного комунального підприємства "Інватранс" (правонаступник - обласне комунальне підприємство "Центр комунального майна").

Пунктом 1.3 договору № 1/12 передбачено, що майно передається в оренду для розміщення операторної АЗС з можливою реконструкцією.

Господарський суд Чернівецької області рішенням від 11.01.2017 у справі № 926/3701/16 позов Чернівецької обласної ради задоволив та зобов`язав ТОВ "Жентол" звільнити орендоване нерухоме майно, а саме: будівлю заправки літ. Д площею 29,80 м (приміщення операторної АЗС), що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2, та передати балансоутримувачу ОКП "Центр комунального майна", як уповноваженому представнику за актом приймання-передачі.

У квітні 2018 року ТОВ "Жентол" звернулося до Чернівецької обласної ради з позовом про визнання права спільної часткової власності на об`єкт незавершеного будівництва автозаправної станції, яка знаходиться в м. Чернівці по вул. Енергетичній, 2, з часткою спільної часткової власності в розмірі 92%.

Господарський суд міста Києва рішенням у справі № 910/4032/18 від 10.07.2018 ТОВ "Жентол" у позові відмовив та встановив, що строк дії договорів оренди закінчився 30.09.2016, відповідно роботи, що виконувалися позивачем після вказаної дати є такими, що виконувалися поза межами договорів оренди, а відтак не можуть вважатися такими, що виконувалися за згодою орендодавця (відповідача) з огляду на припинення договірних відносин між сторонами.

Господарський суд Чернівецької області рішенням від 19.10.2020 у справі № 926/1394/20 задовольнив позов Чернівецької обласної ради до ТОВ "Жентол" про усунення перешкод у користуванні майном. Суд ухвалив: 1) припинити дії, які порушують право власності Територіальних громад сіл, селищ, міст Чернівецької області, балансоутримувача ОКП "Центр комунального майна" шляхом заборони ТОВ "Жентол" вчиняти будь-які дії щодо знесення проведених робіт, щодо відновлення будівлі операторської (літ. Д), проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті за адресою: вул. Енергетична, 2 в м. Чернівці; 2) зобов`язав ТОВ "Жентол" звільнити територію за адресою: вул. Енергетична, 2 в м. Чернівці, від матеріалів, техніки, іншого майна та матеріальних цінностей яке належить ТОВ "Жентол" або його підрядникам.

Постановою державного виконавця від 03.06.2021 про відкриття виконавчого провадження реєстраційний номер 65648456 ТОВ "Жентол" зобов`язано звільнити територію за адресою: вул. Енергетична, 2 в м. Чернівці, від матеріалів, техніки, іншого майна та матеріальних цінностей яке належить ТОВ "Жентол" або його підрядникам.

Керівник Третього відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці листом за № 33028 від 25.11.2021 повідомив, що виконати зазначене судове рішення неможливо у зв`язку із тим, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою вул. Енергетична, 2 в м. Чернівці від 22.06.2020 зареєстрований об`єкт незавершеного будівництва, власником якого є ОСОБА_1 , номер запису про право власності - 39225616.

Так, з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 207903709 від 30.04.2020 вбачається, що 29.04.2020 державним реєстратором Карвацькою Г.Ф. зареєстровано за ТОВ "Жентол" право власності на незавершене будівництво операторної літ. "А", що становить 8% готовності (фундамент), навіс літ. "Б", резервуар № 1, інформаційне табло № 2, замощення № 1 по вул. Енергетичній, 2 в м. Чернівці (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2075002273101; номер запису про право власності: 36376510).

Надалі за актом приймання-передачі нерухомого майна внаслідок виходу фізичної особи зі складу учасників ТОВ "Жентол" від 12.06.2020 ТОВ "Жентол" передало, а ОСОБА_1 прийняла частину належної їй частки у статутному капіталі ТОВ "Жентол" у розмірі 450000 грн наступним нерухомим майном: незавершене будівництво АЗС (незавершене будівництво операторна літ. А, що становить 8% готовності (фундамент), навіс літ. Б, резервуар № 1, інформаційне табло № 2, замощення № 1 за адресою: Чернівецька області, м. Чернівці вул. Енергетична, 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2075002273101; номер запису про право власності: 36376510), - належне ТОВ "Жентол" на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер Витягу: 207903709; дата, час формування 30.04.2020 о 09 год. 03 хв. 35 сек.) - вартістю 450000,00 грн. Акт посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №№ 4222, 4223.

22.06.2020 приватним нотаріусом Душинською Н.В. зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на незавершене будівництво операторної літ. "А", що становить 8% готовності (фундамент), навіс літ. "Б", резервуар № 1, інформаційне табло № 2, замощення № 1 по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2075002273101; номер запису про право власності: 37013778).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновків, що державна реєстрація права власності на незавершене будівництво за відповідачем здійснена державним реєстратором з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - без надання документів про наявність речового права на земельну ділянку, на якій здійснено будівництво, з помилковим посиланням на договір оренди майна, строк дії якого закінчився і не пролонгований, без належних доказів здійснення будівництва та отримання дозволу від власника майна. Зокрема, суд першої інстанції вказав, що у межах справи №926/1396/20 судом встановлено, що відповідач не мав жодної законної підстави користуватися спірним майном і здійснювати відповідні будівельні роботи у період з грудня 2019 року по серпень 2020 року. Належних доказів знищення нерухомого майна позивача суду не надано, відтак суд виходив з того, що позивач був і залишається власником нерухомого майна по вул. Енергетична, 2 в м. Чернівці. Незаконність спірної державної реєстрації фактично підтверджується рішенням Господарського суду Чернівецької області від 19.10.2020 у справі №926/1394/20, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та яким зобов`язано відповідача припинити проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті за адресою: вул. Енергетична, 2 в м. Чернівці. Водночас, станом на момент звернення з позовом до суду власником незавершеного будівництва є третя особа, відтак скасування державної реєстрації права власності від 29.04.2020 за відповідачем не зможе забезпечити поновлення порушених прав позивача, оскільки задоволення даного позову не призведе до скасування запису про державну реєстрацію права власності нового власника чи до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що за наведених обставин скасування державної реєстрації права власності від 29.04.2020 за відповідачем не є ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Змінюючи мотивувальну частині рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, належними вимогами, які може заявити власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. З огляду на викладене задоволення заявленого в цій справі позову (скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво) не могло б забезпечити й гарантувати Чернівецькій обласній раді захист і поновлення її прав на земельну ділянку за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2, на якій розташоване незавершене самочинне будівництво. Оскільки обрання Чернівецькою обласною радою неналежного і неефективного способу захисту прав, які вона вважає порушеними, є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог, апеляційний господарський суд зазначив, що немає підстав досліджувати усі обставини справи, які не мають впливу на результат вирішення цієї справи, а суд першої інстанції дослідив інші обставини справи, які не впливають на результат вирішення справи.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ОСОБА_1 звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину постанови, виключивши з її змісту обставини щодо самочинного будівництва.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, прийнято постанову без урахування висновків щодо застосування ст. 376 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 916/1174/22 та № 915/572/17, а також помилково встановлено у справі обставину самочинного будівництва за наявності дозволу на виконання будівельних робіт. Ця обставина самочинного будівництва суперечить висновкам Верховного Суду, яким встановлено правомірність будівництва у справі № 926/1479/18 між Чернівецькою обласною та ТОВ «Жентол». Також суд апеляційної інстанції не дослідив і не надав оцінки окремим доказам, зокрема: Робочому проекту «Реконструкція існуючої АЗС на вул. Енергетична, 2 в м. Чернівці» із позитивними висновками експертизи та здійснення його погодженням позивачем, видачі Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області дозволу ТОВ «Жентол» на право здійснення будівельних робіт серії ЧВ № 11512197616 із реконструкції існуючої АЗС по вул. Енергетична, 2 м. Чернівці; рішенню Чернівецької міської ради про надання дозволу на реконструкцію тощо.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що зазначено вище.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.02.2025 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 08.01.2025.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 08.01.2025 від Чернівецької обласної ради надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник вказує на те, що суд апеляційної інстанції зазначив, що «поряд з цим, суд першої інстанції дослідив інші обставини справи, які не впливають на результат вирішення справи», а тому касаційна скарга є безпідставною, і просить останню залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Так в обґрунтування підстав касаційного оскарження третя особа посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування ст. 376 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 916/1174/22 та № 915/572/17.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 915/572/17 зазначено, що: «ч. 2 ст. 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

У силу ст.ст. 3, 169 та 172 ЦК України органи місцевого самоврядування є органами, через які територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки як учасники цивільних відносин.

За змістом ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування

Судом апеляційної інстанції встановлено, що земельна ділянка, яка передавалась ТОВ Фірмі "СТІВ" в оренду за договором №2676 належала та належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, розпорядження якими здійснює Миколаївська міська рада, що не оспорюється ТОВ Фірма "СТІВ".

Таким чином, позивач як орган, через який територіальна громада м. Миколаєва здійснює своє право власності, уповноважений здійснювати функції власника земельної ділянки, зокрема вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Так частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте Миколаївська міська рада під час розгляду справи судом першої інстанції підставою позову висувала лише скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, не обґрунтовуючи при цьому позовні вимоги порушенням відповідачем норм ЦК України та ЗК України щодо проведення самочинного будівництва на земельній ділянці, яка належить до комунальної власності.

Також апеляційним судом встановлено, що після поновлення провадження у справі у №915/572/17 ухвалою від 24.01.2019 та розгляду справи спочатку за нормами ГПК України, чинного з 15.12.2017, позивач не скористався своїм правом змінити підстави позову, шляхом подання відповідної заяви, жодна заява по суті справи не містить обґрунтування підстав позову, пов`язаного із порушенням прав позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності у зв`язку із проведенням державної реєстрації права власності на самочинно збудований магазин із навісом за адресою: м. Миколаїв, пр-т Центральний, 75/12.

Враховуючи, що на час вирішення судом першої інстанції спору підстави позову, зазначені в позовній заяві, відпали у зв`язку із скасуванням за постановою адміністративного суду розпорядчих актів Управління ДАБІ в Миколаївській області про скасування реєстрації декларацій, а нові підстави позову позивачем не зазначалися, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.»

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 викладено висновки про те, що:

«За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що визначальними обставинами для встановлення подібності справ № 263/18985/19 та № 916/1174/22 є (1) наявність самочинного будівництва, на яке (2) неправомірно зареєстровано право власності. Спір щодо подальшої юридичної долі самочинно побудованого майна вирішується виключно відповідно до статті 376 ЦК України, тобто за вимогами про знесення такого майна або про визнання права власності на таке майно.

У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності».

Відтак, у вказаних постановах міститься висновок щодо належності способу захисту у спорах, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності.

Водночас, як вбачається з тексту оскарженої у справі № 926/1302/23 постанови суду апеляційної інстанції, останній врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, та дійшов висновку, що оскільки обрання Чернівецькою обласною радою неналежного і неефективного способу захисту прав, які вона вважає порушеними, є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні заявлених ним позовних вимог, немає підстав досліджувати усі обставини справи, які не мають впливу на результат вирішення цієї справи.

Колегія суддів звертає увагу, що у мотивувальній частині оскарженої постанови не міститься відповідних висновків, про які зазначає скаржник у касаційній скарзі, а текст постанови свідчить про те, що суд дійшов таких висновків:

- обрання позивачем неналежного способу захисту, який не може забезпечити ефективне поновлення його прав, є самостійною підставою для відмови в позові;

- зміст і характер відносин між учасниками справи вказують на те, що Чернівецька обласна рада має спір з особами, які зареєстрували за собою право власності на незавершене будівництво, яке, за твердженням позивача, має ознаки самочинного;

- з огляду на викладене задоволення заявленого в цій справі позову (скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво) не могло б забезпечити й гарантувати Чернівецькій обласній раді захист і поновлення її прав на земельну ділянку за адресою: м. Чернівці, вул. Енергетична, 2, на якій розташоване незавершене самочинне будівництво;

- оскільки обрання Чернівецькою обласною радою неналежного і неефективного способу захисту прав, які вона вважає порушеними, є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні заявлених ним позовних вимог, немає підстав досліджувати усі обставини справи, які не мають впливу на результат вирішення цієї справи;

- суд першої інстанції дослідив інші обставини справи, які не впливають на означений результат вирішення справи.

Відтак, правовідносини у справах № 916/1174/22, № 915/572/17 та № 926/1302/23 не є подібними, а з тексту мотивувальної частини оскарженої постанови не вбачається, що вона містить ті висновки, про зміну яких просить скаржник у касаційній скарзі.

Навпаки, як свідчить текст постанови апеляційного господарського суду, останній зазначив про відсутність підстав досліджувати усі обставини справи, які не мають впливу на результат вирішення цієї справи, через обрання позивачем неналежного способу захисту, та дійшов висновку, що суд першої інстанції дослідив інші обставини справи, які не впливають на означений результат вирішення справи.

Відтак, підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою у частині вказаної підстави згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 цього Кодексу.

Крім цього, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме собою порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21 тощо.

Проте, як вже зазначалося вище, підстава касаційного оскарження (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України) не знайшла свого підтвердження.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження доказів за умови не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 у справі № 926/1302/23, порушене на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, закрити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 у справі № 926/1302/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Краснов Є.В.

Случ О.В.