Постанова

від 11.02.2025 по справі 910/76/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 910/76/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

прокуратури - Штін Д. С.,

відповідачів (товариства) - Родіонова О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртелеком"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 (судді: Кропивана Л. В. - головуючий, Барсук М. А., Сітайло Л. Г.) у справі

за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до Акціонерного товариства "Укртелеком", Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання незаконними та скасування наказу і свідоцтва, скасування рішень державних реєстраторів та повернення захисної споруди цивільного захисту до державної власності,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У січні 2024 року керівник Дніпровської окружної прокуратури м. Києва (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом, заявленим в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ), до Акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - АТ "Укртелеком") та Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про (1) визнання незаконним і скасування наказу Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна" від 20.03.2007 № 320-В про оформлення за АТ "Укртелеком" права власності на технічну будівлю АТС-512 площею 4705,1 м2 на вул. Остафія Дашкевича, 20-а у м. Києві; (2) визнання незаконним і скасування свідоцтва Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.03.2007 серії САВ № 472927 про посвідчення права власності за АТ "Укртелеком" на технічну будівлю АТС-512 площею 4705,1 м2 на вул. Остафія Дашкевича, 20-а у м. Києві; (3) скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" (далі - КП "Київське МБТІ") Довгої С. В. про державну реєстрацію права власності від 21.06.2007 у реєстраційний книзі № 156П-20 за реєстровим № 8484-П та здійсненої на його підставі в Реєстрі прав власності на нерухоме майно державної реєстрації права власності за АТ "Укртелеком" на технічну будівлю АТС-512 площею 4705,1 м2 на вул. Остафія Дашкевича, 20-а у м. Києві; (4) скасування рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Духновської О. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 02.01.2019 індексний номер № 44939046 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за АТ "Укртелеком" на адміністративно-офісну будівлю з вбудованими спортивними, навчально-тренувальними приміщеннями площею 4482,1 м2 на вул. Остафія Дашкевича, 20-а у м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1736777380000, номер відомостей про речове право: 29750386); (5) повернення державі в особі ФДМУ захисної споруди цивільного захисту - сховища № 100138 (нежитлові приміщення №№ 24-27 (№№ 37-40) групи приміщень № 5 в літ. "А") площею 45,6 м2 на вул. Остафія Дашкевича, 20-а у м. Києві.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами порушено право держави щодо користування та розпорядження майном, оскільки в силу вимог законодавства спірне нерухоме майно - захисна споруда цивільної оборони (сховище) не могло бути приватизоване та вибувати із державної власності в приватну.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 в позові відмовлено.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що вимога про визнання наказу незаконним і його скасування не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призведе до повернення спірного майна. Водночас суд зазначив, що на момент подання позову допускається приватна форма власності на об`єкти цивільного захисту; задоволення позовної вимоги про повернення державі в особі ФДМУ захисної споруди цивільного захисту - сховища за наявності державної реєстрації права власності на таке майно за АТ "Укртелеком" не здатне відновити права держави на нього. Суд також вказав на недоведеність прокурором правових підстав для скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності за АТ "Укртелеком" на весь об`єкт нерухомого майна загальною площею 4482,1 м2 на вул. Остафія Дашкевича, 20-а у м. Києві, оскільки у такий спосіб АТ "Укртелеком" буде позбавлено права власності на всю адміністративно-офісну будівлю з вбудованими спортивними, навчально-тренувальними приміщеннями за відсутності на те правової підстави. Оскільки основні позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд відмовив у задоволенні решти заявлених прокурором вимог про скасування свідоцтва про право власності.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у цій справі скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Здійснено розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірне майно є захисною спорудою цивільного захисту, що в силу чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства унеможливлювало його передачу у приватну власність. Суд також зазначив, що сама по собі реєстраційна видимість набуття відповідачем права на споруду споруд цивільного захисту державної форми власності не є доказом законності такого набуття відповідачем права і припинення такого права у держави; свідоцтво на право власності не є правопороджуючим документом; реєстрація права власності на об`єкт цивільної оборони спричинило для всіх третіх осіб видимість законності набуття АТ "Укртелеком" державного майна, проте державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи. За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для усунення перешкод державі у користуванні спірним майном в обраний прокурором спосіб та, відповідно, задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із ухваленою у справі постановою, АТ "Укртелеком" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у цій справі залишити в силі.

На думку скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права (статті 11, 257, 261, 387, 391 Цивільного кодексу України) та порушив норми процесуального права (статтю 2, частини 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України), що призвело до ухвалення незаконного рішення; підставою подання касаційної скарги він визначає пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22 (пункти 4.21, 4.22, 4.24, 4.25, 4.28, 4.34, 4.56), у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 114), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 62), від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 38) від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункти 10.7- 10.10), від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц. За доводами скаржника визнання недійсним і скасування наказу про оформлення права власності, свідоцтва про право власності, рішень державного реєстратора є неефективним способом захисту; у наведеному випадку має бути заявлено віндикаційний позов, а не негаторний; прокурор пропустив позовну давність при зверненні з позовом у цій справі.

3.2. Від прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він вважає оскаржену постанову суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою, оскільки апеляційний господарський суд правильно встановив обставини справи, належно дослідив зібрані у справі докази та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову у справі залишити без змін.

3.3. ФДМУ у відзиві на касаційну скаргу також заперечив проти її доводів, просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржену постанову у справі залишити без змін як законну та обґрунтовану.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, згідно з рішеннями виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 17.10.1977 № 1503/18, від 01.10.1978 № 1288/13 відведено Київській міській телефонній мережі земельні ділянки площами 0,48 га та 0,2 га під будівництво АТС на вул. Курнатовського, 20-а у м. Києві.

На цих земельних ділянках будівельним управлінням № 53 Тресту № 8 Київміськбуду у 1983-1984 роках збудовано чотирьохповерхову нежитлову будівлю - автоматичну телефонну станцію 512, загальною площею 4870 м2, що підтверджується актом Державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта на вул. Курнатовського, 20-а у м. Києві від 29.12.1984, затвердженим рішенням виконкому Дніпровської ради народних депутатів від 30.12.1984 № 940.

У підвалі вказаної будівлі було збудовано сховище № 100138, що підтверджується первинним паспортом сховища від 1985 року та його обліковою карткою, на яких є підписи уповноважених осіб Дарницького телефонного вузлу та печатка установи.

Відповідно до паспорту сховища № 100138, складеного у жовтні 1985 року, сховище розташовано за адресою: м. Київ, вул. Курнатовського, 20-а, належить Дарницькому телефонному вузлу Міністерства зв`язку УРСР, організація, яка проводила будівельно-монтажні роботи - БУ-53 Трест № 8 Київміськбуду, призначення в мирний час - склад ТО, організація, яка експлуатує сховище в мирний час - Дарницький телефонний вузол, введено в експлуатацію у 1985 році, має загальну площу 54,84 м2, вбудоване в чотирьохповерхову будівлю (розташоване в підвалі), розраховано на укриття 50 осіб.

Вказане сховище після його введення в експлуатацію передано на баланс Дарницького телефонного вузла.

Наказом Міністерства зв`язку УРСР від 17.11.1987 № 345 створено з 15.12.1987 Київське виробниче об`єднання електрозв`язку (ВО "Київелектрозв`язок") з включенням до його складу на правах структурних підрозділів Київської міської телефонної мережі, Печерського, Центрального, Дарницького, Подільського, Жовтневого телефонних вузлів, телефонно-телеграфної станції, ремонтно-будівельного управління, 91-ого загону ВОХР.

Наказом Міністерства зв`язку України від 23.06.1993 № 87 "Про проведення реформи організаційної структури в галузі зв`язку" перейменовано ВО "Київелектрозв`язок" в Київське міське підприємство електрозв`язку "Київелектрозв`язок" та створено Об`єднання електрозв`язку "Укрелектрозв`язок", до складу якого ввійшла низка підприємств, зокрема, і Київське міське підприємство електрозв`язку "Київелектрозв`язок".

Наказом Міністерства зв`язку України від 29.11.1994 № 168 присвоєно вказаному об`єднанню електрозв`язку скорочене найменування "Укртелеком".

Міністром зв`язку України 30.05.1995 затверджено статут Українського об`єднання електрозв`язку "Укртелеком", відповідно до якого об`єднання засновано на державній власності, до складу якого ввійшло, у тому числі, Київське міське державне підприємство електрозв`язку "Київелектрозв`язок".

Відповідно до наказу Державного комітету зв`язку України від 11.02.1998 № 30 вирішено реорганізувати Українське об`єднання електрозв`язку "Укртелеком" шляхом його перетворення в Українське державне підприємство електрозв`язку "Укртелеком" (УДПЕЗ "Укртелеком"). Згідно з цим наказом державні підприємства електрозв`язку, що входили до Українського об`єднання електрозв`язку "Укртелеком", зокрема, Київське міське державне підприємство електрозв`язку "Київелектрозв`язок", підлягали реорганізації до 01.07.1998 шляхом їх приєднання до УДПЕЗ "Укртелеком".

Пунктами 7, 8 вказаного наказу визнано УДПЕЗ "Укртелеком" правонаступником Українського об`єднання електрозв`язку "Укртелеком", а також державних підприємств електрозв`язку, що підлягають реорганізації.

Відповідно до статуту УДПЕЗ "Укртелеком", зареєстрованого державною адміністрацією Старокиївського району м. Києва 06.04.1998, підприємство засновано на державній власності, яка передана йому на правах повного господарського відання.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.1999 № 948-р Українське державне підприємство електрозв`язку "Укртелеком" передане до сфери управління Державного комітету зв`язку та інформатизації України.

Відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств" Державним комітетом зв`язку та інформатизації України видано наказ від 27.12.1999 № 155, яким на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв`язку "Укртелеком" створено ВАТ "Укртелеком" та затверджено його статут.

На підставі зазначеного вище наказу від 27.12.1999 № 155 та Положення про впорядкування передачі об`єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом ФДМУ від 25.11.2003 № 2097, ФДМУ 19.04.2005 сформовано Перелік майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Укртелеком".

Державний комітет зв`язку та інформатизації України 19.04.2005 передав до статутного фонду ВАТ "Укртелеком" об`єкти нерухомого майна Київської міської філії, у тому числі, технічну будівлю АТС-512, склад паливно-мастильних матеріалів, блок надвірних споруд (дизельна, гараж, бокси, водомірна) на вул. Курнатовського, 20-а у м. Києві, що обліковувались під інвентарними номерами 10023, 10023/1, 10023/2 (пункти 87-89 Переліку).

Наказом Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.03.2007 № 320-В вирішено оформити право колективної власності за ВАТ "Укртелеком" на об`єкти нерухомого майна, а саме технічну будівлю АТС-512 площею 4705,1 м2, що на вул. Курнатовського, 20-а у м. Києві.

Згідно з пунктом 2 наказу Головним управлінням комунальної власності міста Києва 20.03.2007 видано ВАТ "Укртелеком" свідоцтво серії САВ № 472927 про право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме технічну будівлю АТС-512 площею 4705,1 м2 за вказаною адресою.

На підставі свідоцтва про право власності від 20.03.2007 серії САВ № 472927 та заяви ВАТ "Укртелеком" від 18.06.2007 № 13005 (НЖ-2007) державним реєстратором КП "Київське МБТІ" Довгою С. В. 21.06.2007 зареєстровано право колективної власності на технічну будівлю АТС-512 загальною площею 4705,1 м2 за ВАТ "Укртелеком", про що внесено запис до реєстрової книги № 156П-20 за реєстровим № 8484-П.

У подальшому, на підставі рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Духновської О. А. від 02.01.2019 № 44939046 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" зареєстровано право власності на адміністративно-офісну будівлю з вбудованими спортивними, навчально-тренувальними приміщеннями, що розташована на вул. Остафія Дашкевича, 20-а у м. Києві, площею 4482,1 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1736777380000, номер відомостей про речове право: 29750386).

4.3. Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі ФДМУ, до АТ "Укртелеком" та Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним і скасування наказу від 20.03.2007 № 320-В, свідоцтва про право власності від 20.03.2007 серії САВ № 472927, скасування рішень державного реєстратора від 21.06.2007, від 02.01.2019 та повернення державі в особі ФДМУ захисної споруди цивільного захисту - сховища № 100138.

4.4. Прокурор на обґрунтування позову посилався на те, що спірне нерухоме майно - сховище є обмежено оборотоздатним об`єктом цивільних прав, яке перебуває під особливою охороною держави і законодавством не передбачено можливості його вибуття з державної власності.

4.5. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду про відмову у позові та задовольняючи позов у повному обсязі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог заявленого позову, виходячи із встановлених обставин того, що спірне майно (розміщене у підвалі нежитлової будівлі) є захисною спорудою цивільного захисту - сховищем, а тому, враховуючи законодавчу заборону на приватизацію такого об`єкта, вказане майно має бути повернуто державі з одночасним скасуванням наказу, свідоцтва, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності товариства на нього, та рішень державного реєстратора.

4.6. За змістом частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

4.7. Як уже зазначалося, здійснюючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції установив фактичні обставини того, що до переліку об`єктів, які у процесі перетворення Українського державного підприємства електрозв`язку "Укртелеком" відведено у власність ВАТ "Укртелеком", було включено спірне майно, яке є сховищем № 100138 та належить до захисних споруд цивільного захисту.

Проте згідно з положеннями частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають приватизації об`єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема, захисні споруди цивільної оборони.

Крім того, пунктом 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 26-92, яким затвердженого Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) також імперативно визначалося, що захисні споруди цивільної оборони відносилися до об`єктів, що не підлягали приватизації.

Отже, захисні споруди цивільної оборони належать до об`єктів загальнодержавного значення, приватизація яких заборонена законом.

Звідси спірне майно, яке є захисною спорудою цивільного захисту - сховищем № 100138 не могло бути передано у власність ВАТ "Укртелеком", оскільки такі споруди належали до об`єктів державної власності, що не підлягали приватизації, і відповідно, не передбачали можливості зміни їх власника.

Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним, зокрема у постановах Верховного Суду від 29.01.2025 у справі № 927/1128/23, від 11.12.2024 у справі № 927/1089/23, від 16.01.2025 у справі № 922/660/24 у подібних правовідносинах.

4.8. Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що за наявності законодавчої заборони переходу права власності на сховище як захисну споруду цивільної оборони від держави до особи приватного права, оформлення такого переходу, шляхом видачі свідоцтва про право власності та вчинення формального запису про нього у держреєстрі речових прав не є свідченням законності виникнення права приватної власності АТ "Укртелеком" на цей об`єкт.

Відповідно до частин 1, 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

4.9. Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21).

4.10. Враховуючи, що спірне сховище не могло бути приватизовано, тобто право власності держави на нього не могло бути передано приватній особі, то, як зазначив суд апеляційної інстанції, поновлення порушених прав держави у спірних правовідносинах могло відбутися шляхом пред`явлення негаторного позову, тобто вимоги про усунення перешкод у користуванні майном яку, серед іншого, і заявив прокурор у цій справі.

4.11. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги у цій частині, зокрема, щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22, колегія суддів суду касаційної інстанції виходить із того, що відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду (постанова Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19).

У контексті наведеного, встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, висновок апеляційного господарського суду про обрання прокурором у наведеному випадку належного способу захисту шляхом пред`явлення негаторного позову узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12.06.2024 у справі № 918/744/23, від 27.11.2024 у справі № 922/221/24, від 11.12.2024 у справі № 927/1089/23, від 29.01.2025 у справі № 927/1128/23, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21.

Враховуючи, що висновки Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів Касаційного господарського суду, суд касаційної інстанції вважає, що підстав для зміни чи скасування ухваленої у справі постанови суду апеляційної інстанції, виходячи із наведених скаржником обґрунтувань, у цій частині немає.

4.12. Водночас визнаються необґрунтованими та відхиляються колегією суддів суду касаційної інстанції посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 23.11.20021 у справі № 359/3373/16-ц, від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19, від 06.07.2022 у справі № 914/22618/16, від 30.06.2020 у справі № 19/0238-10/13, позаяк правовідносини у справах, рішення в яких переглядалися Великою Палатою Верховного Суду, є неподібними до тих, що мають місце у цій справі, а отже, є нерелевантними.

4.13. Разом із тим, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції положень статей 257, 261 Цивільного кодексу України, необхідність застосування наслідків спливу позовної давності у спірних правовідносинах та відповідну судову практику, оскільки, як неодноразово констатувала Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом усунення перешкод у користуванні цим майном. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

4.14. Поза тим, колегія суддів суду касаційної інстанції визнає обґрунтованими аргументи скаржника про помилкове задоволення судом апеляційної інстанції позовних вимог в частині визнання незаконним і скасування оспорюваних наказу про оформлення права власності, свідоцтва про посвідчення права власності, скасування рішень державних реєстраторів, адже апеляційний господарський суд не врахував, що необхідності задоволення таких вимог у наведеному випадку у разі задоволення негаторного позову у цій справі про повернення спірного сховища не було необхідним; між сторонами цієї справи наявний спір лише щодо вбудованого сховища, площею 45,6 м2.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

4.15. Зважаючи на викладене, у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання незаконним і скасування наказу про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна від 20.03.2007 № 320-В, визнання незаконним і скасування свідоцтва від 20.03.2007 серії САВ № 472927 про посвідчення права власності, скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності від 21.06.2007, від 02.01.2019 суд апеляційної інстанції мав відмовити, натомість апеляційний господарський суд ці вимоги помилково задовольнив. Водночас місцевий господарський суд у задоволенні позову в означеній частині відмовив, з такою відмовою погоджується суд касаційної інстанції, зважаючи на мотиви, викладені у цій постанові.

4.16. З огляду на зазначене, підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, знайшла підтвердження частково. Водночас на висновки суду апеляційної інстанції по суті спору це не вплинуло.

4.17. Таким чином, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги скаржника.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

5.2. Водночас за змістом пункту 1 частини 1 статті 308 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. Зважаючи на викладене та наведені положення законодавства, беручи до уваги те, що за результатами касаційного розгляду Верховним Судом цієї справи доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження частково, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова скасуванню в частині задоволення позовних вимог прокурора про визнання незаконними і скасування наказу, свідоцтва, рішень державних реєстраторів із залишенням в силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові в зазначеній частині, зважаючи на мотиви, викладені в цій постанові суду касаційної інстанції. В іншій частині постанова підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртелеком" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 910/76/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог про (1) визнання незаконним і скасування наказу Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна" від 20.03.2007 № 320-В про оформлення за Акціонерним товариством "Укртелеком" права власності на технічну будівлю АТС-512 площею 4705,1 м2 на вул. Остафія Дашкевича, 20-а у м. Києві; (2) визнання незаконним і скасування свідоцтва Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.03.2007 серія САВ № 472927 про посвідчення права власності за Акціонерним товариством "Укртелеком" на технічну будівлю АТС-512 площею 4705,1 м2 на вул. Остафія Дашкевича, 20-а у м. Києві; (3) скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" Довгої С. В. про державну реєстрацію права власності від 21.06.2007 у реєстраційний книзі № 156П-20 за реєстровим № 8484-П та здійсненої на його підставі в Реєстрі прав власності на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Акціонерним товариством "Укртелеком" на технічну будівлю АТС-512 площею 4705,1 м2 на вул. Остафія Дашкевича, 20-а у м. Києві; (4) скасування рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Духновської О. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 02.01.2019 індексний номер № 44939046 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Акціонерним товариством "Укртелеком" на адміністративно-офісну будівлю з вбудованими спортивними, навчально-тренувальними приміщеннями площею 4482,1 м2 на вул. Остафія Дашкевича, 20-а у м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1736777380000, номер відомостей про речове право: 29750386) і в цій частині залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 про відмову в позові.

В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 910/76/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак