Постанова

від 19.02.2025 по справі 917/227/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 917/227/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024

та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.11.2024

за заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

у справі № 917/227/23

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - КП "Теплоенерго"; позивач) звернулося до господарського суду із позовом про стягнення із Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго"; відповідач) заборгованості у сумі 19 108 912,99 грн за договором на транспортування теплової енергії від 29.11.2022 № 29-11-22/2, з яких 19 038 459,92 грн - основний борг, 40 329,75 грн - 3 % річних, 30 123,32 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.06.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 19 038 459,92 грн основного боргу, 18 537,43 грн інфляційних втрат, 40 329,75 грн 3 % річних. В решті позову відмовлено.

У жовтні 2024 року ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" звернулося до господарського суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду Полтавської області від 07.06.2023 у справі № 917/227/23 за нововиявленими обставинами. У заяві просило рішення суду першої інстанції від 07.06.2023 скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Підставою для перегляду вказаного рішення за нововиявленими обставинами, заявник визначив рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі № 440/1213/23, залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024. Стверджував про те, що заборгованість, яка була предметом розгляду у справі № 917/227/23, розрахована відповідно до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 27.12.2022 № 1976 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для відповідної категорії споживачів, що надаються КП "Теплоенерго" (далі - рішення виконавчого комітету № 1976), яке скасоване адміністративним судом у справі № 440/1213/23.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.11.2024 (суддя - Д. Сірош), залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 (головуючий суддя - Н. В. Гребенюк, судді - М. М. Слободін, І. А. Шутенко), відмовлено в задоволенні вказаної вище заяви. Рішення Господарського суду Полтавської області від 07.06.2023 у справі № 917/227/23 залишено в силі.

Відмовляючи у задоволенні заяви ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", суди попередніх інстанцій виходили з того, що наведені останнім у цій заяві обставини не є нововиявленими у розумінні ст. 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для вирішення справи № 917/227/23. Зазначили, що адміністративний суд під час розгляду справи № 440/1213/23 досліджував правильність нарахування тарифів на транспортування теплової енергії для ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", а не наявність/відсутність факту надання позивачем відповідачу послуг за договором і виконання/невиконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 і ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.11.2024, ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відповідну заяву задовольнити.

У касаційній скарзі скаржник посилається на абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України і на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25.01.2024 у справі № 550/2239/22 та інших.

На думку скаржника, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі № 440/1213/24 є належним та допустимим доказом існування нововиявленої обставини, яка спростовує факти, покладені в основу судового рішення у справі № 917/227/24. Вважає, що відповідна обставина - незаконність рішення виконавчого комітету № 1976 про встановлення тарифу існувала під час розгляду справи № 917/227/23 і ухвалення рішення в ній, проте з об`єктивних причин не могла бути врахована судами.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2025 відкрито провадження за касаційною скаргою ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 18.02.2025.

До Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий 10.02.2025, в якому останній просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові акти, які ухвалено відповідно до ст. 236 ГПК України, залишити без змін.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Верховний Суд зазначає, що законодавство, у тому числі й ГПК України, не містить визначення поняття "нововиявлені обставини", проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам господарського процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами урегульовано ст. 320 ГПК України, відповідно до ч. 1 якої рішення, постанови та ухвали господарського суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 320 цього Кодексу).

Згідно із ч. 4 ст. 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Здійснюючи тлумачення норм права, які регулюють інститут нововиявлених обставин, Верховний Суд неодноразово зазначав про таке:

- господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17);

- не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17 (п. п. 27, 28);

- не відносяться до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18 (п. 6.38);

- Європейський суд з прав людини зауважує, що процедура скасування судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що віднайдено докази, які раніше не були об`єктивно доступними та які можуть призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка вимагає скасування судового рішення, має довести, що вона не мала можливості надати суду докази до закінчення судового розгляду і що такі докази мають вирішальне значення для справи. Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважаються нововиявленими нові обставини, виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі; обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону. Отже, для нововиявлених обставин необхідними є одночасна наявність таких ознак, як-от: ці обставини існували на час розгляду справи, ці обставини не були та не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, ці обставини є істотними для розгляду справи (тобто врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, що було прийнято). За відсутності принаймні однієї із цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та відповідно бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 917/1212/21);

- скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18 і постанови Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 914/935/20, від 28.08.2018 у справі № 910/24418/16, від 27.06.2019 у справі № 711/2178/17, від 26.01.2022 у справі № 922/3149/18, від 23.02.2024 у справі № 909/837/13).

Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (п. п. 42 - 44 рішення ЄСПЛ у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011).

Дослідивши подану відповідачем заяву про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, наявні в матеріалах справи докази, суди попередніх інстанцій встановили таке:

- адміністративним судом у справі № 440/1213/23 (яка наразі переглядається у Верховному Суді у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду) досліджувалося питання правомірності встановлення тарифів на транспортування теплової енергії, тоді як предметом розгляду у справі № 917/227/23 було встановлення наявності/відсутності у відповідача зобов`язання з оплати за договором від 29.11.2022 № 29-11-22/2, укладеним між сторонами, і його виконання/невиконання відповідачем. Судами встановлювалися обставини, що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних у справі доказів, поданих сторонами (див. також постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, в тій частині, в якій Верховний Суд не вбачав підстав для відступу, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду);

- адміністративним судом відповідне рішення було ухвалено 21.11.2023 і воно не було покладено в основу судового рішення у справі № 917/227/23.

Отже, надавши належну оцінку доводам заяви про перегляд рішення суду першої інстанцій за нововиявленими обставинами, встановивши, що обставини, на які посилається відповідач, не впливали на зміст рішення у справі № 917/227/23 і не були покладені в його основу, а зводяться лише до перегляду судового рішення, без належних правових підстав, тобто не є нововиявленими у розумінні ст. 320 ГПК України, обґрунтовано відмовили у задоволенні відповідної заяви відповідача.

Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 550/2239/22 (арк. 3, 7 касаційної скарги), то Верховним Судом не ухвалювалася постанова у такій справі. Верховний Суд зазначає, що судом касаційної інстанції було прийнято відповідну постанову у справі № 500/2239/22 за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК ІрЛАГА" про стягнення штрафу, в якій, серед іншого, було зазначено про те, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у зв`язку із скасуванням судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, відповідає закріпленому у ст. 129 Конституції України такому принципу судочинства як обов`язковість судового рішення та має на меті також гарантування такої складової верховенства права як юридична визначеність (неможливість існування двох взаємовиключних судових рішень). Як встановили суди попередніх інстанцій у справі № 917/227/23 і, що не спростовано скаржником у касаційній скарзі, рішення у справі № 440/1213/23 не було підставою для ухвалення судового рішення у справі № 917/227/23. Фактичні обставини у справі № 500/2239/22 і справі, яка переглядається (щодо перегляду заяви про нововиявлені обставини), не є подібними.

Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій при розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами висновків Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, викладених у інших постановах, наведених у касаційній скарзі, також не беруться судом касаційної інстанції до уваги, оскільки скаржник посилається на загальні висновки щодо визначення поняття нововиявлені обставини та їх ознак. Проте, висновки судів попередніх інстанцій, наведені у оскаржуваних рішеннях, не суперечать таким висновкам Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, адже наявність/відсутність нововиявлених обставин у кожній із наведених справ визначалась судом з урахуванням конкретних обставин, встановлених судами у кожній справі, що зумовило прийняття судом відповідного рішення.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що вони опосередковано спрямовані на ініціювання нового судового розгляду і ухвалення нового рішення по суті та є замаскованою процедурою нового судового розгляду справи, що суперечить правовому поняттю - нововиявлена обставина, з якою законодавець пов`язує можливість судового розгляду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції - без змін.

Згідно з ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.11.2024 у справі № 917/227/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.