Постанова

від 18.02.2025 по справі 922/2830/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 922/2830/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.

представники сторін в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у Касаційному господарському суді під час розгляду касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Славтича Вадима Володимировича

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024

та на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2024

у справі № 922/2830/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка"

до Фізичної особи-підприємця Славтича Вадима Володимировича

про стягнення заборгованості за договором оренди майна та усунення перешкод у реалізації права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 922/2830/23 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Славтича Вадима Володимировича залишено без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 залишено без змін. Повернуто Адвокатському бюро Артура Суреняна «Центр правової допомоги» з Державного бюджету України 50% судового збору в сумі 244 822, 40 грн, сплаченого за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 922/2830/23 згідно з платіжною інструкцією від 09.08.2024 № 329, у зв`язку з визнанням позову відповідачем.

В свою чергу, 20.01.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" подано до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у Касаційному господарському суді під час розгляду касаційної скарги, у якій представник повідомляє, що у відзиві на касаційну скаргу ним було заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також додано відповідні докази понесення таких витрат, і просить ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з відповідача на користь позивача 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.02.2025.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним приписам Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Виходячи з системного аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі доказів, які подаються сторонами до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку із недоведеністю їх наявності у порядку, передбаченому положеннями ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ст.ст. 76-77 ГПК України.

Водночас, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог, передбачених ч. 4 ст. 126 ГПК України щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, ціною позову. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з тим, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат", тому колегія суддів звертає увагу на таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, та відповідно до яких суд наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення обставин виникнення судових витрат та визначення їх розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним щодо предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, від 11.11.2021 у справі № 873/137/21, у додатковій постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 925/367/20(925/107/21).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

Також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Зазначені висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, від 04.06.2019 у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.

Так до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 07.10.2024 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач просив Верховний Суд стягнути зі скаржника на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн та 25 000 грн «гонорару успіху» у разі прийняття судового рішення на користь позивача.

Відповідачем в якості доказів понесення останнім витрат на правничу допомогу під час розгляду справи № 922/2830/23 в суді касаційної інстанції надано: ордер на надання правничої допомоги № 1211053 серії АХ від 26.09.2024; детальний опис робіт по справі № 922/ 2830/23 від 07.10.2024; договір № 24/09-24 про надання юридичних послуг від 24.09.2024; акт приймання-передачі наданих юридичних послуг за рахунком-фактурою № 24/09-24 від 24.09.2024, відповідно до якого виконавець надав послуги - вивчення матеріалів касаційної скарги, практики Верховного Суду України щодо застосування норм матеріального прав по орендним відносинами, підготовка відзиву на касаційну скаргу у справі № 922/2830/23, вартість виконаних робіт - 25 000 грн; платіжну інструкцію від 30.09.2024, платник - ТОВ «Чаплинка», отримувач - ФОП Макаренко О.А., сума - 25 000 грн, призначення платежу - вивчення матеріалів касаційної скарги, практики Верховного Суду України щодо застосування норм матеріального прав по орендним відносинами, підготовка відзиву на касаційну скаргу по справі № 922/2830/23.

Так, 24.09.2024 між ТОВ «Чаплинка» (замовник) та ФОП Макаренко О.А. (виконавець) укладено договір № 24/09-24 про надання юридичних послуг, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язок надання юридичних послуг замовнику на умовах цієї угоди. Пунктом 1.2. договору визначено, що юридичні послуги, які надаються замовнику, складаються з правової допомоги по вивченню матеріалів касаційної скарги, практики Верховного Суду України щодо застосування норм матеріального права по орендним відносинами, підготовка відзиву на касаційну скаргу по справі № 922/2830/23, а також, за необхідності, з представництва інтересів у суді касаційної інстанції.

Відповідно до п. 3.1 договору, за надання виконавцем юридичних послуг замовник оплачує виконавцю грошову винагороду не пізніше 5-ти календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури. Вартість послуг виконавця складає 25 000 грн за підготовку та подання відзиву на касаційну скаргу. За участь у судових засіданнях в суді касаційної інстанції, грошова винагорода виконавця складає 3 000 грн за одне судове засідання. Загальна вартість наданих послуг зазначається в акті здачі-прийняття виконаних робіт. У разі вирішення судом касаційної інстанції справи на користь замовника, останній оплачує виконавцю гонорар успіху у розмірі 25 000 грн не пізніше 15-ти днів з моменту прийняття судового рішення судом касаційної інстанції.

Відповідно до детального опису робіт у справі № 922/2830/23 від 07.10.2024, адвокатом Макаренко О.А. здійснено наступний обсяг робіт: вивчення матеріалів касаційної скарги, практики Верховного Суду України щодо застосування норм матеріального прав по орендним відносинами, підготовка відзиву на касаційну скаргу у справі № 922/2830/23. Вартість виконаних адвокатом робіт становить 25 000 грн.

Згідно з актом приймання-передачі наданих юридичних послуг за рахунком-фактурою № 24/09-24 від 24.09.2024, виконавець надав послуги - вивчення матеріалів касаційної скарги, практики Верховного Суду України щодо застосування норм матеріального прав по орендним відносинами, підготовка відзиву на касаційну скаргу у справі № 922/2830/23, вартість виконаних робіт - 25 000 грн.

Факт оплати грошових коштів у сумі 25 000 грн підтверджується платіжною інструкцію від 30.09.2024, платник - ТОВ «Чаплинка», отримувач - ФОП Макаренко О.А., сума - 25 000 грн, призначення платежу - вивчення матеріалів касаційної скарги, практики Верховного Суду України щодо застосування норм матеріального прав по орендним відносинам, підготовка відзиву на касаційну скаргу у справі № 922/2830/23.

Верховний Суд частково не погоджується з доводами заявника, викладеними у заяві про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі послуги як вивчення матеріалів касаційної скарги та практики Верховного Суду України щодо застосування норм матеріального прав по орендним відносинами фактично охоплюються послугою підготовки відзиву на касаційну скаргу.

Більш того, колегія суддів враховує, що у провадженні Верховного Суду перебували справи за позовами ТОВ "Чаплинка" у аналогічних спорах (№922/2824/23 та №922/2828/23), в яких вже досліджувались питання повноважень представника позивача на підписання додаткових угод до договорів оренди і про наявність яких вказував сам позивач у відзиві на касаційну скаргу. Аналіз постанов Верховного Суду у наведених вище справах свідчить про те, що правовідносини у них були аналогічними зі справою №922/2830/23.

Отже, правова позиція позивача вже була сформована до касаційного розгляду цієї справи. Доказів щодо додаткового комплексного та всебічного вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії касаційного перегляду не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Водночас, оскільки у договорі про надання правової допомоги зазначено, що вартість послуг виконавця складає 25 000 грн за підготовку та подання відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд, дослідивши надані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, враховуючи критерії співмірності, реальності, їх розумності та пропорційності до характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТОВ «Чаплинка» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та, відповідно, стягнення з відповідача на користь ТОВ «Чаплинка» вказаних витрат у розмірі 20 000,00 грн.

Що ж до стягнення «гонорару успіху», Верховний Суд зазначає таке.

Так відповідно до п. 3.1 договору про надання правової допомоги, у разі вирішення судом касаційної інстанції справи на користь замовника, останній оплачує виконавцю гонорар успіху у розмірі 25 000 грн не пізніше 15-ти днів з моменту прийняття судового рішення судом касаційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункт 135) зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі "East / West Alliance Limited" проти України" за заявою №19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Оцінивши наведені ТОВ "Чаплинка" доводи щодо відшкодування "гонорару успіху" за надання правничої допомоги в суді касаційної інстанції, Суд вважає, що такі витрати не відповідають критерію розумності, а також такі витрати не мають характеру необхідних в даній справі. Крім того Суд враховує, що погоджений додатковий «гонорар успіху» є домовленістю клієнта і адвоката, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі гонорару успіху зазначеного заявником.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв пропорційності задоволення вимог скаржника, розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), наданих стороною доказів на підтвердження таких витрат, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з 50 000 грн до 20 000 грн.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 244, ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Славтича Вадима Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, кв. 1, код ЄДРПОУ 43528018) 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.