Постанова

від 19.02.2025 по справі 490/3967/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

19.02.25

22-ц/812/88/25

Провадження № 22-ц/812/88/25

П О С Т А Н О В А

іменем України

14 лютого 2025 року м. Миколаїв

справа № 490/3967/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,

із секретарем Травкіною В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 23 жовтня 2024 року суддею Чаричанським П.О. в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного рішення не зазначена), у цивільній справі за позовом

Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до

ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У травні 2024 року АТ «СЕНС БАНК» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 27.01.2022 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про надання споживчого кредиту № 501423365. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальниці кредитних коштів, проте ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором належним чином не виконувала внаслідок чого станом на 19.10.2023 року утворилася заборгованість у розмірі 233 949,87 грн, з яких 141 133, 33 грн за тілом кредиту та 92 816,54 грн за відсотками.

Кредитним договором передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору, останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання відповідної інформації.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на недоведеність надання банком грошових коштів оскільки в матеріалах справи наявна тільки квитанція про перерахування коштів, проте відсутні підтвердження зазначених у квитанції реквізитів відповідачці. Також відповідачка вважає, що розрахунок заборгованості за кредитом, що міститься в матеріалах справи, не може бути свідченням укладення угоди про надання кредиту на умовах, що подані у вигляді копій кредитного договору. Крім цього при укладенні договору АТ "Сенс Банк" не дотримався вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та не узгодив їх зі споживачем.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2024 року позов задоволено, з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» стягнуто 233949,87 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 141 133, 33 грн та заборгованість за відсотками 92 816, 54 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю укладення між сторонами електронного договору, виникнення боргових зобов`язань та неналежне їх виконання відповідачкою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована недоведеністю факту укладення кредитного договору; також банк не надав належних доказів повідомлення позичальниці про умови кредитування та їх узгодження; недоведено направлення позичальниці досудової вимоги, оскільки наданий суду опис вкладення не містить штампу Укрпошти.

Також апелянт посилалася на практику ЄСПЛ щодо доступу до суду та обов`язку судів надавати мотивовану оцінку кожному аргументу.

Узагальнені доводи інших учасників

Представник позивача у своїх письмових поясненнях просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись та безпідставність доводів апеляційної скарги, та додатково зазначав що пунктом 5.1. Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АльфаБанк» передбачено, що банк має право в будь-якому разі вимагати, в тому числі у судовому порядку, дострокового виконання всіх зобов`язань позичальника за договором, у випадку прострочення більше ніж на один місяць терміну сплати обов`язкового платежу за кредитом, а також у випадках вчинення позичальником інших істотних порушень умов договору, за умови письмового попередження позичальника за 30 днів до дати дострокового виконання зобов`язань (пункт 5.2).

Підставою для звернення з позовом про дострокове стягнення кредитної заборгованості стало тривале невиконання позичальницею кредитних зобов`язань навіть шляхом часткового погашення кредиту.

2.Мотивувальна частина

Відповідачка ОСОБА_1 належним чином повідомлена про час, дату та місце слухання справи, надала суду додаткові докази, проте участі у судовому засіданні не приймала, про причини своєї неявки не повідомила.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який приймав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що 27.01.2022 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про надання споживчого кредиту №501423365. Відповідно до умов кредиту Банк відкрив позивальниці поточний рахунок та випустив кредитну картку з кредитним лімітом 142000 грн. Процентна ставка за користування кредитною лінією для торгових операцій та операцій зняття коштів готівкою складає 40 % річних. Строк кредитування 60 місяців.

Згідно підписаного позичальницею Паспорту споживчого кредиту: тип кредиту споживчий, мета отримання кредиту споживчі цілі, строк кредитування 60 міс, сума кредиту 142000 грн, процентна ставка, відсотки річні 40%, строк внесення платежу до 27 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення, по 5 502,74 грн, загальна кількість платежів 60.

Відповідно до Витягу з державного реєстру банків, АТ «Альфа-Банк» змінило найменування АТ "СЕНС БАНК.

Позиція апеляційного суду

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою-другою статті 639ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У справі, яка переглядається, є безпідставними доводи апелянта ОСОБА_1 про недоведеність погодження сторонами умов кредитування та факту укладання кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що 27 січня 2022 року між ОСОБА_1 та АТ "Альфа Банк", найменування якого змінено на АТ "Сенс Банк", був укладений кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, акцептом пропозицією на укладання угоди обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, паспортом споживчого кредиту.

Паспортом споживчого кредиту, що підписаний позичальницею ОСОБА_1 особисто, між сторонами погоджено обсяг і умови кредитування та поверхня кредитних коштів.

Перерахування банком позичальниці 142000 грн кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером № 889563171 від 27 січня 2022 року та випискою за особовим рахунком.

Також з виписки по рахунку вбачається, що позичальниця ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, проте за період з 27 січня 2022 року по 19 жовтня 2023 року здійснила тільки один платіж у розмірі 5600 грн 18 лютого 2022 року.

Згідно зі статтею 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Частиною першою статті 1054ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, загальна сума заборгованості становить 233 949,87 грн, з яких 141 133, 33 грн за тілом кредиту та 92 816,54 грн за відсотками.

Оскільки матеріалами справи підтверджено погодження сторонами умов кредитування, перерахування позичальниці кредитних коштів та розмір процентів за користування кредитом, а розрахунок заборгованості виконаний позивачем у відповідності до умов кредитування, то стягненню з відповідачки ОСОБА_1 підлягає саме 233948, 87 грн. Контррозрахунку відповідачкою суду не надано.

Крім цього безпідставними є доводи відповідачки ОСОБА_1 про неправомірне пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення кредитних коштів.

У договорах за участю фізичної особи-споживача повинні враховуватись вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина другастатті 627 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третястатті 1054 ЦК Україниу вказаній редакції).

Регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб регулюється Законом України "Про споживче кредитування", а у частині, що йому не суперечить, - такожЗаконом України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до частини 4 статті 16Закону України"Проспоживче кредитування" у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Отже вказаною нормою встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначенийЗаконом України"Проспоживче кредитування" порядок.

З матеріалів справи вбачається, що 29 червня 2023 року АТ «СЕНС БАНК» направило позичальниці ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, у якій вказувало на порушення нею визначених договором умов кредитування, зокрема щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за кредитом, та зазначало, що станом на 20 червня 2023 року сума заборгованості становить 214314, 21 грн. Одночасно позичальниці вказано на обов`язок протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку письмової вимоги, але у будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання вимоги, усунути порушення та погасити заборгованість у розмірі простроченого боргу, а у випадку невиконання вимоги, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме - 214314, 21 грн (а.с. 33 том І).

Згідно опису вкладення, списку згрупованих відправлень та фіскальних чеків АТ «Укрпошта» лист був направлений ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» відділення № 2 вул. Митрополита Андрея Шептицького, 16/4 м. Київ 07 липня 2023 року (а.с. 34-119 том І).

Зазначені докази спростовують довід апелянта про недоведеність направлення позичальниці досудової вимоги, оскільки наданий суду опис вкладення не містить штампу Укрпошти.

Також ці докази вказують на те, що звернувшись до суду з позовом у травні 2024 року банк не порушив наданого позичальниці терміну для усунення порушень.

Крім цього колегія суддів враховує, що право банку вимагати дострокового виконання всіх зобов`язань у випадку прострочення більше ніж на один місяць терміну сплати обов`язкового платежу за кредитом, а також у випадках вчинення позичальником інших істотних порушень умов договору, за умови письмового попередження позичальника за 30 днів до дати дострокового виконання зобов`язань, передбачено пунктами 5.1 та 5.2 Договору (Додаток 5).

Окрім іншого, апелянт ОСОБА_1 повідомляла апеляційний суд про фальсифікацію доказів щодо повноважень представника позивача, посилаючись на те, що ОСОБА_2 як в.о. Голови Правління АТ «СЕНС БАНК» відала довіреність адвокату Мужику Н.Т. на представлення інтересів банку у справі, тоді як не мала відповідних повноважень, оскільки виходячи з інформації, наявної в ЄДР, є керівником який не має права підпису. Натомість особами, які мають право підпису є Тютюн І.Б., Соколов А.Ю. та Шклярук О.Г.

Однак таке твердження апелянта є помилковим, оскільки як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11 серпня 2023 року, ОСОБА_2 зазначена у розділі «Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо» нарівні з іншими особами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Жодних обмежень прав ОСОБА_2 не вбачається.

Крім цього, довіреність на ім`я ОСОБА_6 підписана Зубченко О.М. 10 січня 2024 року, тобто у період дії її повноважень.

Таким чином усі доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин. Разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.

Відповідно статті 357 ЦПК, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене,колегія суддіввважає,рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2024 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про скрутне матеріальне становище родини відповідачки на висновки суду не впливають, оскільки не звільняють ОСОБА_1 від виконання взятих на себе кредитних зобов`язань.

Згідно зі статтею 141 ЦПК між сторонами підлягають розподіленню судові витрати, сплачені позивачем при подачі позовної заяви та при подачі сторонами апеляційних скарг. Однак, оскільки апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_1 залишається без задоволення, то її витрати понесені при поданні апеляційної скарги залишаються за її рахунок.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дняухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.Б.Кушнірова

Н.О.Шаманська

---------------------------------

Повну постанову складено 19 лютого 2025 року