Постанова

від 12.02.2025 по справі 161/16431/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/16431/24 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/189/25 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого -судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Матвійчук Л.В., Шевчук Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Ганжи М.І.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Перша Луцька державна нотаріальна контора Волинської області, про встановлення факту родинних відносин за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся в суд із заявою, у якій просив встановити факт родинних відносин, а саме те, що він є правнуком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мотивує свої вимоги тим, що звернувся до Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області щодо спадкування після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак листом від 19.04.2024 державний нотаріус його повідомила про те, що відсутні документи, які підтверджують родинні відносини зі спадкодавцями, документи, що посвідчують право власності спадкодавців на майно, у встановлений строк не була подана заява про прийняття спадщини. У зв`язку з цим, він вимушений звернутись до суду.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2024 року в задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його заяву задовольнити.

Колегія суддів заслухавши пояснення заявника, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батько ОСОБА_4 , матір ОСОБА_5 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, ОСОБА_4 (батько заявника ) народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батько ОСОБА_6 , матір ОСОБА_7 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ( свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 )

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ( свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 )

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 ( свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 )

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 ( свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 )

Відповідно до архівної довідки Державного архіву Волинської області від 13.09.2023 по метричних книгах Свято-Троїцької церкви м. Луцьк Луцького повіту Волинського воєводства встановлено, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки Державного архіву Волинської області від 19.09.2023 ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 , батьком зазначено ОСОБА_10 , матір`ю - ОСОБА_11 дочка ОСОБА_12 .

Відповідно до повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Частиною сьомою статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

В поданій до суду заяві заявник вказує, що встановлення факту родинних відносин необхідно йому з метою оформлення спадкування після смерті прабаби та прадіда, однак жодних доказів відкриття спадщини після їх смерті, а відтак наявності спадкового майна, яке має намір заявник успадкувати, до заяви не додано.

Крім того, ОСОБА_1 не є спадкоємцем першої черги після смерті осіб щодо яких ініціює питання щодо встановлення факту родинних відносин, та не обґрунтовує прийняття чи неприйняття спадкоємцями першої черги спадщини після вказаних осіб у передбачені законом строки.

За таких обставин суд першої інстанції підставно зазначив, що вимога про встановлення будь-якого факту в рамках позовного або окремого провадження має переслідувати певну юридичну мету та безпосередньо призводити до ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача/заявника. Суд не може встановлювати певний факт в резолютивній частині рішення лише для констатації самого факту, без юридичної мети його встановлення.

Заявник не обґрунтував, яке його право буде відновлено або захищено у випадку встановлення факту з яким він звернувся до суду.

За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про встановлення юридичного факту ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права та з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: