Рішення

від 04.02.2025 по справі 333/3747/24

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Унікальний номер справи 333/3747/24

Номер провадження 2/333/223/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання Дондик О.Ю.,

розглянувши увідкритому засіданніцивільну справуза позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вартанова Олеся Степанівна, про визнання договору дарування недійсним,

за участю:

представника позивача адвоката Ненахова О.О.,

відповідача ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати недійсним з моменту укладення договір дарування квартири, укладений 12 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С., за реєстровим №5716, та скасувати рішення приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вартанової О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38680394 від 12.12.2017 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.05.2013 року між ПАТ «ТАСКОМБАНК» (правонаступником якого є АТ «ТАСКОМБАНК») та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІНЖИНІРІНГ КОМПАНІ» (код за ЄДРПОУ 33235196) (надалі по тексту «Позичальник») було укладено Кредитний договір №Т23.08.2011 К 430. Відповідно до умов якого Банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді відкличної кредитної лінії, у розмірі 840 000, 00 доларів США. Строк користування кредитної лінією: з "15" травня 2013 року по "30" вересня 2016 року включно з урахуванням Графіку (п. 1.3. Кредитного договору).

В забезпечення виконання зобов`язань Позичальника перед AT «ТАСКОМБАНК» за вищевказаним Кредитним договором, між Банком, Позичальником та ОСОБА_3 , 15 травня 2013 року було укладено Договір поруки №Т04.03.2008 І 1093.

Станом на момент укладення Кредитного договору, ОСОБА_3 являється засновником (єдиним учасником ТОВ «БУДІНЖИНІРІНГ КОМПАНІ» (код за ЄДРПОУ 33235196)).

У зв`язку із невиконанням умов Кредитного договору та договору поруки у 2015 році ПАТ «ТАСКОМБАНК» звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

20.08.2015 року рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя по справі №333/604/15-ц, задоволено позов ПАТ «ТАСКОМБАНК» повністю. Вирішено стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП № НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ПАТ «ТАСКОМБАНК» (ЄДРПОУ 09806443) заборгованість за кредитом у розмірі 951 242 (дев`ятсот п`ятдесят одна тисяча двісті сорок два) долари США 13 центів, що по офіційному курсу НБУ станом на 30.03.2015 року становить 22 299 612 (двадцять два мільйони двісті дев`яносто дев`ять тисяч шістсот дванадцять) гривень. На виконання судового рішення 08.10.2015 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист №333/604/15-ц.

26.01.2024 року приватним виконавцем Коциняном Мєружаном Оганесовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №73986399, з примусового виконання виконавчого листа №333/604/15-ц.

Зазначає, що приватним виконавцем були проведені всі можливі виконавчі дії передбачені законодавством та інші вичерпні заходи з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа, проте, до позитивного результату не призвели, оскільки боржник умисно ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням та боржником вчиняються дії, які перешкоджають погашенню боргу перед позивачем за даним позовом.

Посилається також на те, що 19.03.2024 під час ознайомлення представником АТ «Таскомбанк» з матеріалами виконавчого провадження, стало відомо, що ОСОБА_3 , перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 (актовий запис про шлюб № 369 дата складання 15.03.1991 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції), з метою уникнення від виконання грошових зобов`язань визначених Кредитним договором та рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя та подальшого звернення стягнення на майно боржника, вчинили дії на шкоду кредитору АТ «ТАСКОМБАНК», 12 грудня 2017 року, при наявності арешту на все нерухоме майно ОСОБА_3 , відчужили квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею: 69,09 кв.м, житлова площа: 34,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомості: 1435422123101), що належала на праві спільної сумісної власності, уклавши договір дарування з донькою ОСОБА_2 . При цьому, договір дарування квартири гр. ОСОБА_1 проводилосьза згодоюїї чоловікагр. ОСОБА_3 ,справжність підписуякого назаяві засвідченоВартановою О.С.,приватним нотаріусомЗапорізького міськогонотраіалаьного округу12грудня 2017року зар.№5714».

Отже, на думку представника позивача, оспорюваний правочин було укладено між близькими особами першої лінії спорідненості у проміжок часу коли існувала заборгованість за Кредитним договором та відбувалось примусове стягнення заборгованості, яка станом на момент подання цієї позовної заяви Відповідачем 3 непогашена, а зазначені дії були вчинені фінансовим поручителем ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_1 на шкоду кредитору АТ «ТАСКОМБАНК», так як були направлені для уникнення звернення стягнення на зазначене майно, а отже підпадають під ознаку фіктивного правочину (фраудаторного), а тому такий правочин підлягає визнанню недійсним як фіктивний.

ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з тих тверджень, що зазначені в позові, просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що вказану квартиру дружина придбала ще в 2011 році за власні кошти для дочки, яка на той момент була неповнолітньою, вважає , що договір дарування відповідає вимогам чинного законодавства. Також зазначив, що більша частина боргу була погашена. Наразі дружина проживає в Польщі, а дочка- в Турції.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, причини неявки суд не повідомили.

Третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вартанова О.С. в судове засідання не з`явилась, на виконання ухвали суду надіслала витребувані документи.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 28.06.2024 прийнято до розгляду вказану справу та призначено підготовче судове засідання, витребувано додаткові документи.

Ухвалою від 23.09.2024 року підготовче провадження по справі закінчено. Розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

15.03.1991 року ОСОБА_3 ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, про що складено актовий запис № 369 Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції.

Згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00044324479 від 01.04.2024, у ДРАЦС інформація щодо актового запису про розірвання вищевказаного шлюбу відсутня.

15.05.2013 року між ПАТ «ТАСКОМБАНК» (правонаступником якого є АТ «ТАСКОМБАНК») та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІНЖИНІРІНГ КОМПАНІ» (надалі по тексту «Позичальник») було укладено Кредитний договір №Т23.08.2011 К 430. Відповідно до умов якого Банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді відкличної кредитної лінії, у розмірі 840 000, 00 доларів США. Строк користування кредитної лінією: з "15" травня 2013 року по "30" вересня 2016 року включно з урахуванням Графіку (п. 1.3. Кредитного договору).

В забезпечення виконання зобов`язань Позичальника перед AT «ТАСКОМБАНК» за вищевказаним Кредитним договором, між Банком, Позичальником та ОСОБА_3 , 15 травня 2013 року було укладено Договір поруки №Т04.03.2008 І 1093.

Станом на момент укладення Кредитного договору, ОСОБА_3 являється засновником (єдиним учасником ТОВ «БУДІНЖИНІРІНГ КОМПАНІ» (код за ЄДРПОУ 33235196)).

20.08.2015 року рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя по справі №333/604/15-ц, задоволено позов ПАТ «ТАСКОМБАНК» повністю. Вирішено стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП № НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ПАТ «ТАСКОМБАНК» (ЄДРПОУ 09806443) заборгованість за кредитом у розмірі 951 242 (дев`ятсот п`ятдесят одна тисяча двісті сорок два) долари США 13 центів, що по офіційному курсу НБУ станом на 30.03.2015 року становить 22 299 612 (двадцять два мільйони двісті дев`яносто дев`ять тисяч шістсот дванадцять) гривень. На виконання судового рішення 08.10.2015 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист №333/604/15-ц.

З 19.04.2016 року по 28.03.2019 рік у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, перебував виконавчий лист №333/604/15-ц виданий 08.10.2015 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 (РНОКПП № НОМЕР_1 ) на користь ПАТ «ТАСКОМБАНК» (ЄДРПОУ 09806443) заборгованість за кредитом у розмірі 951 242 (дев`ятсот п`ятдесят одна тисяча двісті сорок два) долари США 13 центів, ВП №50874480.

Згідно відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вбачається, що 21.04.2016 року зареєстровано арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 ; підстава постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є., про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №50874480 від 19.04.2016 року.

28.03.2019 року виконавчий лист було повернуто стягувачу, в зв`язку із відсутністю майна на яке можливо звернути стягнення.

22.05.2019 року приватним виконавцем Сколибогом Олександром Сергійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59178830 з примусового виконання виконавчого листа №333/604/15-ц, що виданий 08.10.2015 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 (РНОКПП № НОМЕР_1 ) на користь ПАТ «ТАСКОМБАНК» (ЄДРПОУ 09806443) заборгованість за кредитом у розмірі 951 242 (дев`ятсот п`ятдесят одна тисяча двісті сорок два) долари США 13 центів.

26.10.2021 року приватним виконавцем Сколибогом Олександром Сергійовичем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1, ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», із зазначенням, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 26.10.2024 року.

26.01.2024 року приватним виконавцем Коциняном Мєружаном Оганесовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №73986399, з примусового виконання виконавчого листа №333/604/15-ц, що виданий Комунарським районним судом міста Запоріжжя від 08.10.2015 року про стягнення боргу з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТАСКОМБАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи 09806443) в сумі заборгованості за кредитом 951 242,13 доларів США.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (що підтверджується інформаційною довідкою №365830944 від 14.02.2024 р.) вбачається, що за ОСОБА_1 - 21.04.2011 року було зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею: 69,09 кв.м, житлова площа: 34,8 кв.м. (реєстраційний номер майна: 27575861) підстава договір купівлі-продажу, 1473, 13.04.2011, Задачина Н.В., приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу.

З відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 12.12.2017 року ОСОБА_1 відчужила квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею: 69,09 кв.м, житлова площа: 34,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомості: 1435422123101) уклавши з ОСОБА_2 договір дарування квартири, що посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартанова О.С., реєстраційний №5716.

Відповідно до пункту 11 вказаного договору, вбачається, що дарування цієї квартири ОСОБА_1 проводиться за згодою її чоловіка ОСОБА_3 , справжність підпису якого на заяві засвідчено Вартановою О.С., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 12 грудня 2017 року за р. №5714.

V. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з частиною першою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Відповідні ознаки фіктивного правочину зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16, провадження № 14-260 цс 19, та у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2022 року у справі № 754/2738/20, провадження № 61-4796 св 22.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша статті 717 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено таке: «Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01 червня 2016 року у справі № 920/1771/14, від 30 листопада 2016 року у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину потрібно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце».

Отже, у справах про оспорювання договору за позовом особи, яка не є його стороною, спершу потрібно встановити, яким чином договір порушує (зачіпає) її права та законні інтереси.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260 цс 19) зазначено, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина перша статті 60 СК України).

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільної сумісної власності подружжя на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Таким чином, суд на підставі належним чином оцінених доказів, доходить до висновку про те, що спірне нерухоме майно набуто ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за час перебування у зареєстрованому шлюбі, є спільним сумісним майном подружжя. Презумпцію спільності майна подружжя у встановленому законом порядку спростовано не було.

Ураховуючи викладене, судом встановлено, що ОСОБА_1 , відчужуючи спірне нерухоме майно, була обізнана про наявність відкритого виконавчого провадження щодо стягнення значної кредитної заборгованості з її чоловіка ОСОБА_3 , який є співвласником спірної квартири, а отже, вона могла на майбутнє передбачити негативні наслідки для себе та чоловіка у випадку примусового виконання виконавчого листа від 08.10.2015 року № 333/604/15-ц.

До подібних за змістом правових висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761 св 19) та у постанові від 08 квітня 2024 року справа №760/6214/20 (провадження № 61-18499св23).

Таким чином, судом встановлено, що учасники цивільних відносин (сторони оспорюваного договору дарування) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорюваний договір дарування) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно боржника. На підтвердження зазначеного свідчить: момент вчинення правочину (12 грудня 2017), тобто після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з боржника кредитної заборгованості; контрагент з яким дружина боржника уклала оспорюваний договір дарування (їх дочка); безоплатність оспорюваного договору дарування.

Ураховуючи викладене, суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, доходить до висновку про те, що дружина боржника, яка відчужує належне їй та боржнику нерухоме майно на підставі договору дарування на користь своєї дочки, за наявності у ОСОБА_3 грошового зобов`язання на значну суму, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами, оскільки вчинено оспорюваний договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Доводи відповідача про те, що дружина придбала квартиру в 2011 році за власні кошти суд знаходить такими, що не заслуговують на увагу як недоведені жодним доказом та такими, що суперечать матеріалам справи, а саме: зазначенням в договорі дарування квартири згоди ОСОБА_3 на здійснення правочину, що обумовлюється саме режимом спільної сумісної власності подружжя.

Також доводи відповідача щодо придбання в 2011 році дружиною квартири саме для дочки, яка на той момент була неповнолітньою суд знаходить неприйнятними, оскільки , як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на момент придбання квартири у 2011 році було 20 років.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи те,що позов задоволено з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі по 2018,66 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позовну заяву Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вартанова Олеся Степанівна, про визнання договору дарування недійсним задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір дарування квартири, що укладений 12 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С., за реєстровим №5716.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вартанової О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38680394 від 12.12.2017 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 здійснений щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею: 69,09 кв.м, житлова площа: 34,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомості: 1435422123101).

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» по 2018 /дві тисячі вісімнадцять/ гривень 66 копійок сплаченого судового збору з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги в Комунарський районний суд міста Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач:Акціонерне Товариство «ТАСКОМБАНК», юридична адреса: м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вартанова Олеся Степанівна, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Олександра Говорухи, буд. 59в.

Повний текст рішення складено 17.02.2025.

Суддя Ю.В. Ковальова