Рішення

від 05.02.2025 по справі 322/1798/24

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

с-ще Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

05 лютого 2025 рокуСправа № 322/1798/24

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Губанова Р.О.,

секретар судового засідання Блажко О.П.,

за участю представника позивача адвоката Шиша А.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області

про визнання права власності на спадкове майно.

Короткий зміст позовних вимог і рух справи.

До Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений цивільний позов, в якому представник позивача просив суд - визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на земельну ділянку, площею 7,6511 га, кадастровий номер 2323685900:09:006:0007, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області.

В обґрунтування позову зазначив таке.

Заповітом, посвідченим 25.04.2007 секретарем Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, реєстровий номер 35, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповів позивачу земельну частку (пай).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.

21.02.2014 позивач звернувся до приватного нотаріуса Новомиколаївського районного нотаріального округу Запорізької області Моргунова О.В. із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 .

Постановою приватного нотаріуса Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Чепець О.С. від 27.09.2024 №773/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на земельну ділянку, площею 7,6511 га, кадастровий номер 2323685900:09:006:0007, яка розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район (стара назва Новомиколаївський район), Софіївська сільська рада. Підставою для відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус у своїй постанові вказав, що розпорядження заповідача викликає незрозумілості та суперечки після відкриття спадщини.

За життя ОСОБА_2 отримав лише один сертифікат на земельний пай в розмірі 8,00 умовних кадастрових гектарів, цей сертифікат був замінений на державний акт на земельну ділянку, площею 7,65 га, з цільовим призначенням земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

Як на підставу позову посилається на ст.ст.1216 1218, 1236, 1256 Цивільного кодексу України, а також висновки викладені в постановах Верховного суду.

Ухвалою судді від 14 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 13 листопада 2024 року, а також витребувано копію спадкової справи заведену після смерті ОСОБА_2 .

21 жовтня 2024 року на ухвалу судді приватним нотаріусом О.С. Чепець була надана відповідь, в якій зазначається, що спадкова справа №31/2014 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 передана на зберігання до Запорізького обласного державного нотаріального архіву.

Ухвалою суддівід 22.10.2024витребувано уЗапорізького обласногодержавного нотаріальногоархіву копію спадкової справи №31/2014 заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

21.10.2024 надійшла заява від Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області, в якій відповідач зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог, просив розглянути справу без представника селищної ради, втім судові витрати просив віднести на користь позивача.

14.11.2024 отримана запитувана копія спадкової справи.

13.12.2024 представник позивача надіслав суду клопотання в якій останній просив розглянути справу без позивача та його участі, проти закриття підготовчого провадження та призначення справи по суті не заперечував.

Ухвалою суду від 18.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.02.2025.

Представник позивача в судовому засідання підтримав позовні вимоги, не заперечував проти віднесення судових витрат на сторону позивача.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права:

ОСОБА_2 є батьком позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виданого Софіївською сільською радою Новомиколаївського району Запорізької області серії НОМЕР_1 від 30.12.1968.

Відповідно до копії сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗП №0114970, виданого ОСОБА_2 14 лютого 1997 року на підставі рішення Новомиколаївської районної державної адміністрації від 4 червня 1996 №116 йому належало право на земельну частку (пай) розміром 8,00 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель колективної власності КСП «ім. Леніна».

Згідно із додатком до розпорядження голови Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області від 17.06.2002 №130 «Про одержання Державних актів по Софіївській сільській раді Новомиколаївського району Запорізької області» ОСОБА_2 включений до списку громадян Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, якій передається у власність земельна ділянка у розмірі земельної частки (паю) і видається державний акт на право власності на землю, під порядковим номером - 107, загальна площа 7,65 га.

02.08.2002 Новомиколаївською районною державною адміністрацією видано ОСОБА_2 державний акт на право власності на землю серії ІІІ-ЗП №047523, згідно із яким він набула право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 7,65 га, що розташована на території Софіївської сільської ради.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9949288732024 від 25.09.2024 кадастровий номер земельної ділянки 2323685900:09:006:0007.

25.04.2007 ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений секретарем Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області Юнаш Н.В., зареєстрований у реєстрі за №35, яким, зокрема заповів ОСОБА_1 земельну частку (пай).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Кам`янка Новомиколаївського району Запорізької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 03.02.2014.

21.02.2014 ОСОБА_1 , звернувся до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

З матеріалів спадкової справи випливає, що ОСОБА_3 (син ОСОБА_2 ) відмовився від прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (позивач) , що підтверджується відповідною заявою від 25.02.2014 зареєстрованою в реєстрі за №242.

27.09.2024 приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Чепець О.С. винесено постанову, якою позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зокрема, на земельну ділянку, площею 7,6511 га, кадастровий номер якої 2323685900:09:006:0007, яка розташована за адресою: Запорізька область. Запорізький район, (стара назва Новомиколаївський район), Софіївська сільська рада, у зв`язку з тим, що розпорядження заповідача викликає незрозумілості та суперечки після відкриття спадщини.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомила, що з 2002 року працювала на посаді землевпорядника Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, потім після виборів з 2007 року перевелася на посаду секретаря вказаної сільської ради. Коли свідок перебувала на посаді землевпорядника на підставі розпаювання земель КСП «ім. Леніна» кожен член вказаного колгоспу отримав сертифікат на земельну частку (пай), який згодом було замінено на Державний акт на земельну ділянку. В 2007 році до Софіївської сільської ради звернувся ОСОБА_2 та попрохав скласти заповіт в якому, зокрема, належну йому земельну частку (пай) заповісти своєму синові ОСОБА_1 (позивачу). Свідок може стверджено сказати, що покійний ОСОБА_2 заповів саме земельну ділянку, яка належала йому на підставі Державного акту і розташована на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, а зазначив як «пай», оскільки на той час і теперішній було більш поширеним терміном земельної ділянки «земельна частка (пай)», отже так і було зазначено в заповіті посвідчений свідком.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках .

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч.1 ст.1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч.1 ст.1218 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу (ч.ч.1, 2 ст.1256 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною третьою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Однією з таких підстав є успадкування прав на майно, в тому числі за заповітом відповідно до ст.1217 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень ЗК України (у редакції, чинній на момент отримання ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку 2 серпня 2002 року) громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №467/356/19 (провадження №61-8685св20) зазначено, що «відповідно до ч.2 ст.1256 ЦК України суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача.

У постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №172/1159/20 (провадження №61-14612св21) вказано, що у ч.ч.3, 4 ст.213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст.213 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №576/2742/18 (провадження №61-10712св19) зазначено, що на нинішній час, як і на час складення заповіту, загальновживаним є поняття земельного паю як земельної ділянки отриманої внаслідок розпаювання земель. При розпаюванні земельних ділянок не передбачено жодних обмежень чи заборон обміну сертифіката на земельний пай на декілька земельних ділянок з різним цільовим призначенням.

Судом встановлено, що воля заповідача була спрямована саме на передання позивачеві земельного паю у вигляді відповідної земельної ділянки, у зв`язку із чим позовні вимоги про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, з огляду на думку представника позивача, щодо стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача, суд вважає можливим понесені позивачем витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяві віднести на його рахунок.

Інші судові витрати, понесені учасниками справи, відсутні.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 до Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на земельну ділянку, площею 7,6511 га, кадастровий номер 2323685900:09:006:0007, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області.

Реквізити учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ,

- відповідач: Новомиколаївська селищна рада Запорізького району Запорізької області, 70101, Запорізька область, Запорізький район, с-ще Новомиколаївка, вул. Українська, буд. 34, ідентифікаційний код 04352246.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 17.02.2025.

Суддя Р.О. Губанов