Ухвала

від 18.02.2025 по справі 320/3857/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

18 лютого 2025 року 320/3857/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі № 320/3857/25

за позовною заявою ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

13.01.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:

Визнати неправомірним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (в особі комісії із розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період) про відмову ОСОБА_1 (О.С. № НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та воєнний час, у зв`язку із утриманням трьох дітей віком до 18 років.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (в особі начальника та комісії із розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період) прийняти рішення про надання ОСОБА_1 ( О.С. №080820200680063600025, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та воєнний час, у зв`язку із утриманням трьох дітей віком до 18 років, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та оформити її шляхом надання довідки за формою, визначеною у додатку 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, та шляхом внесення запису про відстрочку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (п. 34 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів").

29.01.2025 ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24.01.2025 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про забезпечення позову (зареєстрована в канцелярії суду 12.02.2025, передано судді Сасу Є.В. згідно акту 17.02.2025) в якій представник позивача просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони органам, посадовим особам та військовослужбовцям Міністерства оборони України (код за ЄДРПОУ: 00034022), вчиняти будь-які дії, пов`язані із призовом ОСОБА_1 (О.С. №080820200680063600025, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зокрема та не винятково вручати повістку про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або на збірний пункт територіального центру комплектування та соціальної підтримки, направляти для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, видавати наказ про призов на військову службу, направляти для проходження військової служби до військової частини тощо,

- заборони органам, посадовим особам та працівникам Національної поліції України (код за ЄДРПОУ: 40108578), вчиняти будь-які дії, пов`язані із розшуком, затриманням та/або доставленням ОСОБА_1 (О.С. №080820200680063600025, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання подання (звернення) ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема в порядку, передбаченому положеннями абз. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В обґрунтування заяви зазначено, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа № 320/3857/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Крім того, заявник у поданій заяві про забезпечення позову зазначає, що комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади (абз. 2 п. 60 Порядку № 560).

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів (абз. 1 п. 60 Порядку № 560).

У разі неможливості провести перевірку у військовозобов`язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів (абз. 11 п. 60 Порядку № 560).

Таким чином законодавством визначено вичерпний перелік дій та рішень відповідача під час розгляду заяви військовозобов`язаного про отримання та оформлення відстрочки від військової служби під час мобілізації - у разі неможливості провести перевірку підстав для відстрочки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або шляхом направлення запитів до відповідних органів державної влади, або шляхом використання інформації з публічних електронних реєстрів, повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.

Отже як випливає з п. 60 Порядку № 560 для відповідача встановлений перелік способів (можливостей) перевірки законності підстав для надання відстрочки позивачу, і лише у разі вичерпання таких можливостей для відповідача встановлений єдина правомірна модель поведінки - повідомити позивача про необхідність надання відповідних підтвердних документів (абз. 11 п. 60 Порядку № 560).

Натомість, заявник відзначає, що відповідач не повідомляв позивача про необхідність надання відповідних (додаткових) підтвердних документів, в тексті листа № 05/11589 від 04.10.2024 відсутні відомості, на підставі яких можна зробити висновок про вичерпання відповідачем можливостей для перевірки заявлених позивачем підстав для надання відстрочки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, шляхом використання інформації з публічних електронних реєстрів та шляхом направлення запитів до відповідних органів державної влади.

Більш того, заявник звертає увагу суду на те, що відповідач за заявою позивача вже надавав останньому відстрочку від призову двічі, а саме 10.04.2024, листом № 03/4847, та 04.10.2023, листом № 1/1/4477, строком на 6 місяців, і констатував, що позивачем доведено факт утримання трьох неповнолітніх дітей, зокрема і з огляду на копії документів, доданих і до попереднього звернення від 18.09.2023.

За цей проміжок часу обставини, які є підставою для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу, не змінилися.

Незважаючи на це відповідач фактично декілька разів відмовив позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу, адже, по-перше, про це свідчить відсутність відповідних відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а, по-друге, усна відповідь військовослужбовця відповідача, молодшого лейтенанта ОСОБА_6 , яка була надана 10.12.2024 представниці позивача в приміщенні ТЦК та СП, а саме про відмову у наданні відстрочки за двома заявами позивача.

Натомість, на переконання заявника, відповідач навмисно не надає представнику позивача примірник оскаржуваного рішення у формі, передбаченій постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, який останній запитував шляхом направлення адвокатського запиту №1-16/09 від 16.09.2024, а лише направляючи лист № 05/11589 від 04.10.2024, з тексту якого складно беззаперечно встановити яке ж все-таки рішення за заявою позивача було прийнято.

Заявник вказує, що ймовірно метою таких неправомірних дій є штучне створення у позивача враження про задоволення його заяви і штучне мотивування останнього з`явитися до приміщення відповідача начебто задля отримання довідки за формою, встановленою Додатком 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, де встановлений режим обмеженого входу та виходу, задля незаконного примусового призову позивача на військову службу під час мобілізації всупереч наявним підставам для надання відстрочки, шляхом, зокрема вручення мобілізаційного розпорядження або повістки про виклик на збірний пункту ТЦК та СП або видання наказу про призов на військову службу.

Про що зокрема свідчать надіслані відповідачем повідомлення за результатами розгляду заяв позивача про оформлення відстрочки №9692 та №10413.

Крім того, заявник вказує, що оскаржуваний акт відповідача в даній справі є беззаперечно протиправним і не викликає жодних сумнівів, адже положеннями порядку КМ України від 16.05.2024 р. №560 для відповідача встановлений чіткий порядок дій із розгляду заяви позивача та чіткий перелік документів на підтвердження наявності підстав для відстрочки.

Також заявник відзначає, що діяння відповідача не відповідають принципу належного урядування та добросовісності, а також не відповідають доктрині заборони суперечливої поведінки, яка базується ще на римській максимі - ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

В даному разі відповідач діє всупереч своїй попередній поведінці, а саме прийнятим рішенням із задоволення двох аналогічних заяв позивача про оформлення відстрочки, що підтверджується листом № 03/4847 та листом № 1/1/4477.

Тож на переконання заявника зазначеного достатньо, аби вважати, що ухвалене відповідачем рішення містить ознаки очевидної протиправності, у зв`язку з чим суд у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України зобов`язаний вжити заходів забезпечення позову до моменту прийняття рішення у справі. (Б) обґрунтованість необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, заявник зазначає, що об`єктивне існування ризиків недобросовісних дій з боку відповідача підтверджується, зокрема і тією обставиною, що відповідачем на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснено письмове подання про розшук, затримання та доставлення позивача до приміщення відповідача.

Дана обставина підтверджується протоколом опитування адвоката особи за її згодою від 16.01.2025, у відповідності до якого 15 січня 2025 року приблизно о 13 год. 59 хв. на телефонний номер „ НОМЕР_3 ", належний позивачу, з телефонного номера „ НОМЕР_4 " надійшов вхідний дзвінок.

Особа ймовірно жіночої статі представилася працівником ІНФОРМАЦІЯ_1 і пояснила, що з ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло клопотання про оголошення заявника у розшук у зв`язку із вчиненим адміністративним правопорушенням. Будь-яких причин та обґрунтувань такого звернення працівниця поліції не пояснила.

З метою уточнення підстав оголошення позивача у розшук представник позивача звернувся із відповідним адвокатським запитом № 2-11/01 від 11.01.2025 р. на офіційну електронну адресу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві „shevchenkivskyi_pd@kyiv.police.gov.ua".

Натомість станом на 24.01.2025 р. запитувані відомості та документи Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві представнику позивача досі не надано.

Звернення відповідача до територіального органу Національної поліції із поданням про розшук, затримання та доставлення позивача є підтвердженням недобросовісної поведінки відповідача, адже відповідач не міг не знати про наявність підстав у позивача для надання відстрочки, адже двічі відповідні заяви позивача задовольнялися, не міг не знати про подану заяву від 08.08.2024 р. і про не надання за нею передбаченого письмового рішення, зокрема і адвокатський запит представника позивача.

А отже такі дії відповідача, на переконання заявника, становлять ризик унеможливлення ефективного захисту порушеного права позивача, що є підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову у даній справі.

Також об`єктивне існування ризиків недобросовісних дій з боку відповідача підтверджується, зокрема і тією обставиною, що відповідачем на адресу позивача було направлено повістку про виклик № 1225770 від 16.11.2024 р. всупереч вимогам п. 60 постанови КМ України від 16.05.2024 р. № 560, відповідно до яких позивач до ухвалення комісією рішення за заявою про оформлення відстрочки не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби (пп. 1 п. 27 постанови КМ України від 16.05.2024 р. № 560).

Як зазначено в тексті повістки позивач викликався з метою уточнення даних, натомість як випливає із Електронного військово-облікового документа від 10.01.2025 р., позивач успішно уточнив свої дані 18.05.2024 р.

Тож відповідач фактично відмовив позивачу у наданні та оформленні відстрочки від призову, приховав даний факт від останнього, намагався ввести позивача в оману щодо прийнятого рішення про надання відстрочки, мав доступ до персональних даних позивача, які підтверджували наявність підстав для надання відстрочки, володів даними про надані до того відстрочки, але незважаючи на це направив Позивачу повістку про виклик до ТЦК та СП.

Громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (абз. 2, 5 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1) (п.28, 31 Порядку № 560 від 16.05.2024 р.).

Тож виклик військовозобов`язаного позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних свідчить не тільки про грубе порушення відповідачем чинного законодавства, але і про недобросовісність дій з боку відповідача та наявність ризику унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся, у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Адже такі дії відповідача, на переконання заявника, свідчать ймовірно про намір здійснити неправомірний призов позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів).

Крім того, заявник наголошує, що в даній справі невжиття заходів забезпечення позову не матиме незворотних наслідків для Відповідача, адже обраний спосіб забезпечення адміністративного позову спрямований лише на збереження існуючого становища позивача до розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Крім того, заявник відзначає, що заходи із мобілізації, зокрема призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, щодо позивача чинним законодавством не обмежуються винятково територіальним центром комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування його на військовому обліку, тобто ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Отже вручення повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки може відбуватися посадовими особами (військовослужбовцями) будь-якого іншого територіального центру комплектування та соціальної підтримки і до будь-якого іншого територіального центру комплектування та соціальної підтримки, аніж до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З чого випливає можливість здійснення будь-яким іншим територіальним центром комплектування та соціальної підтримки після такого вручення повістки (оповіщення) призову позивача на військову службу, незважаючи на оскарження очевидно протиправного рішення про відмову у наданні та оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

І така можливість цілком вірогідна, зважаючи на очевидно недобросовісні дії відповідача у даній справі, і опубліковані загальновизнані непоодинокі факти недобросовісної поведінки з боку посадових осіб та військовослужбовців деяких ТЦК та СП.

У зв`язку з чим застосування виду забезпечення позову, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 151 КАС України, а саме заборони відповідачу вчиняти дії, пов`язані із призовом позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, не відповідатиме критерію ефективного захисту.

Натомість такому критерію відповідатиме застосування виду забезпечення позову, передбаченого п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 151 КАС України, а саме заборона органам, посадовим особам та військовослужбовцям Міністерства оборони України вчиняти будь-які дії, пов`язані із призовом позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Також додатково має бути застосовано такий вид забезпечення позову, як передбачений п. 4 ч. 1 ст. 151 КАС України, а саме шляхом заборони органам, посадовим особам та працівникам Національної поліції України вчиняти будь-які дії, пов`язані із розшуком, затриманням та/або доставленням позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 , адже відповідач звернувся із відповідним поданням до Шевченківського управління поліції ГУ НП у місті Києві, внаслідок чого працівники поліції, по-перше, почали розшукові дії, по друге, внесли відповідні відомості до інформаційно-комунікаційної системи „Інформаційний портал Національної поліції України" (ІКС ІПНП), категорія „Призовник, військовозобов`язаний, резервіст", а це відповідно надає можливість затримати позивача не тільки працівникам Шевченківського управління поліції ГУ НП у місті Києві, але і будь-якому іншому підрозділу чи територіальному органу Національної поліції України.

Тож не вжиття заходів забезпечення за цим ризиком може унеможливити виконання майбутнього рішення у даній адміністративній справі, адже існує високий ризик того, що позивач неправомірно може бути призваний на військову службу у разі затримання та доставлення останнього працівниками Національної поліції України до відповідача на виконання його неправомірного подання.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до вимог частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Позивач вказує, що 08.08.2024 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою та переліком всіх необхідних документів про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Підставою відстрочки позивача є п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно якого не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Питання правомірності відмови у наданні відстрочки є предметом вирішення спору по суті заявленої позовної заяви.

Дослідивши матеріали справи в частині, що стосується очевидності ознак протиправності рішень суб`єкта владних повноважень, суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року (справа № 640/9167/19) по-перше: виходячи з процесуального закону, поряд з наявністю очевидних ознак протиправності рішення, яке оскаржується в судовому порядку, законодавець, як обов`язкову умову, для застосування заходів забезпечення позову, визначив існування, внаслідок цього, порушення прав або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням; а по-друге: значення вжитого законотворцем поняття «очевидні ознаки» необхідно розуміти як оціночну характеристику обставин, які сприймаються однозначно, є беззаперечними, не викликають жодних сумнівів й, не потребуючи оцінки доводів і аргументів позовної заяви, висловлених по суті спору, явно свідчать про протиправний характер адміністративного акту, який оскаржується до суду.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 11 березня 2021 року (справа № 640/23179/19), вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, незважаючи на те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

При цьому основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що доводи позивача в частині очевидної протиправності оскаржуваного рішення фактично не є беззаперечними та потребують оцінки під час розгляду справи по суті спору. Тобто, встановлення наявності/відсутності підстав для прийняття оспорюваного рішення відповідача, є можливим лише під час розгляду справи по суті на підставі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі.

Таким чином, правова оцінка питань правомірності рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову позивачу в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації має надаватися судом під час розгляду справи по суті за наслідками дослідження доказів, що містяться в матеріалах справи. Водночас, не розглядаючи справу по суті, не перевіряючи фактичних обставин справи та не досліджуючи докази, суд позбавлений можливості погодитись із твердженням про очевидну протиправність оскаржуваного рішення.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2020 року (справа №640/9593/20), та відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Водночас, суд зазначає, що заявник також жодними належними та допустимими доказами не довів, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Так, твердження про можливість істотного ускладнення чи неможливості виконання рішення суду в цій справі у разі невжиття заходів забезпечення адміністративного позову заявник фактично ґрунтує на тому, що позивача можуть призвати на військовому службу, у зв`язку із чим він втратить статус військовозобов`язаного та набуде статус військовослужбовця, що унеможливить отримання ним відстрочки.

Водночас, заявник не надав доказів, що відповідач вживає заходи щодо призову його на військову службу під час мобілізації, зокрема, відсутні докази виклику позивача шляхом направлення відповідної повістки чи мобілізаційного розпорядження.

Інші обставини, на які покликається заявник зазначену обставину не підтверджують.

Так, як вбачається з повістки від 16.11.2024 виклик позивача обумовлено необхідністю уточнення особистих даних, що входить в повноваження відповідача. Водночас, слід звернути увагу, що така повістка скерована до подання останьої заяви позивача про надання відстрочки датованої 28.12.2024.

Здійснення розшуку позивача працівниками Національної поліції України за ініціативи відповідача, як вбачається з долучених доказів, пов`язано з розглядом матеріалів щодо вчинення адміністративних правопорушень.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність на даний час підстав для задоволення заяви позивача про застосування заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 248, 256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали надіслати (вручити, надати) заявнику (його представнику).

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя Сас Є.В.