Рішення

від 19.02.2025 по справі 380/10204/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2025 рокусправа № 380/10204/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іврус-Трейд»

до Львівської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іврус-Трейд» звернулось з позовом до Львівської митниці, у якому заявлено позовні вимоги: визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 03.11.2023 р. № UА209000/2023/100687/2 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/002845.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів Львівська митниця необґрунтовано та безпідставно дійшла висновку, що декларантом або уповноваженою ним особою не було подано документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 Митного кодексу України. Позивач звертає увагу, що усі належно оформлені документи подавалися при декларуванні товарів, перелік поданих документів наведено у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач зазначає, що витребування документів передбачених положенням ч.3 ст. 53 Митного кодексу України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Відповідачем в ході здійснення митних процедур не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Позивач стверджує, що вказане свідчить про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості є необґрунтованим.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, подав відзив на позовну заяву, у якому вказує, що під час митного оформлення товару згідно досліджуваної митної декларації Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи, надання яких може усунути сумнів у їх достовірності. У рішенні про коригування митної вартості наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів.

Відповідач стверджує, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно

до вимог чинного законодавства України, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у зв`язку з його необґрунтованістю.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

26.02.2021 між HIT Welding Industry Co, Ltd (виробнича компанія) Китай (далі Продавець) та ТОВ ІвРУс-Трейд, Україна, (далі Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 2021-1 (далі Договір), за умовами якого Продавець зобов`язується поставити з території Китаю, а Покупець прийняти й оплатити продукцію (надалі іменується - Товар) за умовами діючого Договору. Номенклатура, кількість, вартість кожної партії товару узгоджуються Сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною діючого Договору. До зазначеного договору внесені зміни, згідно додаткової угоди № 1 від 03.11.2022, та додаткової угоди № 2 від 01.08.2023. Так, у додатковій угоді № 2 сторони передбачили, що загальна кількість Товару, що постачається згідно цього Договору визначається загальною кількістю відвантаженого Продавцем товару, зазначеного у Специфікаціях до цього Договору, які будуть укладені Сторонами протягом строку дії цього Договору.

На виконання договору купівлі-продажу від 26.02.2021 № 2021-1 і Специфікації № 36 від 21.07.2023 до Договору здійснено поставку товару на загальну суму 18 532,80 доларів США.

З метою митного оформлення товару позивач митну декларацію № 23UA209230117456U7 від 03.11.2023 і задекларував митну вартість товарів, виходячи з ціни, яка була фактично сплачена позивачем за цей товар за основним (першим) методом за ціною договору. До митного оформлення разом з митною декларацією № 23UA209230117456U7 від 03.11.2023 подано: зовнішньоекономічний контракт, доповнення до зовнішньоекономічного контракту, банківський платіжний документ, що стосується товару, договір про надання послуг митного брокера, договори про перевезення, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, сертифікат походження товару, митну декларацію країни відправлення та ін.

За наслідками опрацювання наданих документів відповідач надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товар, у відповідь на яку позивач повідомив, що всі наявні документи подані, просив прийняти рішення згідно поданих документів без врахування термінів ст.53 ч.3 МКУ.

За результатами розгляду поданих документів відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/002845 та рішення про коригування митної вартості товарів від 03.11.2023 р. № UА209000/2023/100687/2.

Рішення мотивовано наступним: «…Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

За результатами встановлено наступне:

- Згідно платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 16.07.2023 № 167 ТОВ "ІвРус-Трейд" сплачує - HIT WELDING INDUSTRY CO., LTD суму 40000 доларів США, в той час, як в інвойсі від 16.08.2023 № НТ23208005 сума для оплати складає 18532,80 доларів США. При цьому декларантом не надано Специфікації №34, 35, які зазначені у призначенні платежу платіжної інструкції.

- CMR від 01.11.2023 у графах 16 та 23 міститься відтиск штампу ФОП ОСОБА_1 , проте рахунок на транспорт від 23.10.23 № 7827 видано ТОВ «Хельман Східна Європа Оуверсіз» (документи що висвітлюють договірні відносини із даною фірмою при виконанні угоди відсутні);

- у Рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 23.10.23 № 7827 міститься посилання на Договір №071118-01 від 07.11.2018, а тому не можливо перевірити порядок та умови розрахунку між суб`єктами.

- Надана декларантом калькуляція собівартості продукції продавця/виробника від 20.10.2023 б/н не містить інформації про числове значення щодо сформованого розміру прибутку продавця/виробника. Оскільки, калькуляція собівартості - це бухгалтерський документ, який формує собівартість продукції, а відсутність в ньому інформації про прибуток ставить під сумнів таку зовнішньоекономічну операцію продажу товару, яка полягає в отриманні прибутку продавцем/виробником та як наслідок її економічну доцільність.

- В наданому висновку Держзовнішінформу від 26.10.2023 № 123/548 експертом у використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мережі інтернет щодо цін на дріт сталевий з мідним покриттям та їх аналоги, пропозиції з яких відображають цінову інформацію з країни виробництва Китай, проте експертом вищевказану інформацію, а саме інтернет пропозиції не відображено в висновку (звіті). Згідно л. 54 Національного стандарту № 1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 № 1440, зібрані вихідні дані та інша інформація повинна відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У Висновку, наданому для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні вихідні дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту № 1 не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у зв`язку з відсутністю документально підтверджених даних.

Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару , на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість наґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МКУ з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів... На вимогу декларантом не надано жодних документів, які спростовують попередньо зазначені розбіжності. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала Мд 23UA100060420926U6 від 30.08.2023, де вартість такого товару становить 1,15 дол за кг.»

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі МК України) та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 Верховний Суд висловив наступну правову позицію: «…Митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598)…

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу… Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами».

Суд встановив, що для здійснення митного оформлення товару позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209230117456U7 від 03.11.2023, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Для підтвердження заявленої митної вартості позивачем до митної декларації надано документи згідно переліку, який наведено у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митну вартість товару згідно з поданих митної декларації визначено за першим методом - за ціною договору.

Подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.

Відповідач не погодився з задекларованою митною вартістю товару та здійснив коригування, застосувавши 6 (резервний) метод.

В обґрунтування рішення про коригування митної вартості відповідач покликається на розбіжності у платіжній інструкції від 16.07.2023 № 167 ТОВ "ІвРус-Трейд" та інвойсі від 16.08.2023 № НТ23208005 в частині оплати товару, вказує, що згідно платіжної інструкції від 16.07.2023 № 167 ТОВ "ІвРус-Трейд" сплачує - HIT WELDING INDUSTRY CO., LTD суму 40000 доларів США, в той час як в інвойсі від 16.08.2023 № НТ23208005 сума для оплати складає 18532,80 доларів США.

Згідно матеріалів справи товар, який декларувався відповідно до митної декларації № 23UA209230117456U7 від 03.11.2023 постачався згідно Договору, Специфікації № 36 від 21.07.2023 до Договору, інвойсу від 16.08.2023 № НТ23208006 та сплачувався згідно платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 26.07.2023 р. № 167.

Відповідач в оскаржуваному рішенні помилково покликається на платіжну інструкцію від 16.07.2023 № 167 та інвойс від 16.08.2023 № НТ23208005, які не мають відношення до цієї поставки. Також суд враховує, що у графі 70 «Призначення платежу» платіжної інструкції від 26.07.2023, окрім договору згідно якого здійснена оплата, міститься покликання на три специфікації від 21.07.2023, у тому числі на специфікацію № 36, що свідчить про те, що згідно цієї платіжної інструкції оплата проведена за декілька партій продукції.

Тому відсутні підстави вважати про наявність у документах позивача розбіжностей щодо визначення митної вартості товару.

В оскаржуваному рішенні митний орган, проаналізувавши документи позивача, вказує, що у CMR від 01.11.2023, а саме у її графах 16 та 23 міститься відтиск штампу ФОП ОСОБА_1 , проте рахунок на транспорт від 23.10.23 № 7827 видано ТОВ «Хельман Східна Європа Оуверсіз» (документи, що висвітлюють договірні відносини із даною фірмою при виконанні угоди відсутні).

Щодо наведених обґрунтувань оскаржуваного рішення суд встановив, що на підтвердження надання транспортно-експедиційних послуг позивач до митного оформлення надав договір транспортного експедирування від 07.11.2018 № 071118-01, укладений з ТОВ «Хелльманн Східна Європа Оуверсіс» та платіжну інструкцію від 23.11.2023 № 3300.

Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

З метою виконання договірних зобов`язань з позивачем, ТзОВ «Хелльманн Східна Європа Оуверсіс», (замовник) уклав договір № 30/10 від 30.10.2023 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом з ФОП ОСОБА_1 .

Стаття 929 Цивільного кодексу України передбачає, що за своєю суттю транспортне експедирування - це менеджмент у галузі перевезення вантажів, який може в себе включати не лише укладення договору з перевізником (від свого чи від імені Замовника), а й інший широкий спектр послуг, що не заборонені законом, та пов`язані із транспортуванням цього самого вантажу і т.д.

Відносини експедиторів, вантажовідправників та вантажоодержувачів і порядок розрахунків між ними визначаються насамперед змістом договору на транспортно-експедиційне обслуговування. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, обов`язків та інших відносин, що не суперечить чинному законодавству. Експедитор може фактично виконати послуги, пов`язані з перевезенням вантажу, або лише визначити, узгодити та проконтролювати виконання заходів, спрямованих на вирішення передбачених договором завдань. У той же час, хоча договір транспортного експедирування залежно від його умов може містити окремі елементи договорів доручення, комісії, підряду, зберігання, перевезення тощо, його правова конструкція не є тотожною цим договорам, у зв`язку з цим законодавством передбачено окреме правове регулювання відносин за договором експедирування. Такі правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у від 13.09.2019 у справі № 826/66/14.

Отже, надання ТзОВ «Хелльманн Східна Європа Оуверсіс» позивачу транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу здійснено шляхом залучення до їх виконання третіх осіб, а саме ФОП ОСОБА_1 , що відповідає договірним умовам.

Залучення експедитором третьої особи перевізника повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності та договірним відносинам позивача з експедитором.

Рішення про коригування митної вартості також мотивується наступним: «У рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 23.10.23 № 7827 міститься посилання на Договір №071118-01 від 07.11.2018, а тому неможливо перевірити порядок та умови розрахунку між суб`єктами».

Щодо таких аргументів відповідача, то згідно переліку документів, які подавались декларантом до митного оформлення, вказаний договір №071118-01 від 07.11.2018, яким було врегульовано умови та порядок розрахунку між сторонами договору.

Також суд не приймає до уваги зауваження відповідача до калькуляції собівартості продукції продавця/виробника від 20.10.2023 б/н та до висновку Держзовнішінформу від 26.10.2023 № 123/548, оскільки такі документи не є основними і необхідними для визначення складових митної вартості ввезеного позивачем товару.

Суд звертає увагу, що усі зазначені в оскаржуваному рішенні зауваження митного органу до документів позивача носять формальний характер, не конкретизовані, не наведено висновки органу митного контролю з приводу виявлення таких розбіжностей та не зазначено, що ці розбіжності свідчать про неправильне визначення позивачем митної вартості товару.

Суд зазначає, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах та обставинах.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року зазначив, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, надавши обґрунтування своїх рішень.

Позивачем подано для митного оформлення товару повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що при їх прийнятті суб`єкт владних повноважень діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За наведених доводів позовні вимоги слід задовольнити та оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати зі справи судового збору стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 03.11.2023 р. № UА209000/2023/100687/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/002845.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд.1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іврус-Трейд» (адреса: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, 25-А, ЄДРПОУ: 34242005) судовий збір в сумі 6056,00 грн. (шість тисяч п`ятдесят шість грн. 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна