Рішення

від 18.02.2025 по справі 420/39955/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 420/39955/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 трудового стажу за період з 01.10.2023 р. по 03.01.2024 р. на посаді головного бухгалтера Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області протиправними;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 11 червня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу: період роботи з 01.10.2023 р. по 03.01.2024 р. на посаді головного бухгалтера Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 11 червня 2024 року вона звернулась до Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком та з 09.06.2024 позивачу, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначена пенсія як непрацюючій особі при страховому стажі 39 років 1 місяць (стаж враховано до 19.05.2024), середньомісячній заробітній платі 17621,94 грн, визначеній за період з 01.07.2000 до 31.05.2024 згідно з даними персоніфікованого обліку. Розмір пенсії позивача становить 7099,67 грн, яка складається з: розміру пенсії за віком - 6887,18 грн. та доплати за понаднормовий стаж за 9 років 212,49 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем до страхового стажу не зарахований період роботи з 01.10.2023 до 03.01.2024. оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованої особи про сплату страхових внесків Комунальним некомерційним підприємством «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, у зв`язку з чим, на думку позивача, їй нараховано значно менший розмір пенсії.

Як вказує позивач з покликанням на ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення», норми Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Підтвердження трудового стажу іншими документами здійснюється виключно у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

За твердженням позивача, відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 , вона з 18.07.2016 до 03.01.2024 працювала на посаді головного бухгалтера Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Миколаївського району, назву якого було змінено на Комунальне некомерційне підприємство «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області (записи під № 40-46). Крім того, факт прийняття позивача на роботу у вказаній установі підтверджується копією наказу №70/01 від 12.07.2016 року.

На переконання позивача, відповідно до ст.20, 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач покликається на постанови Верховного Суду від 11.10.2023 у справі №340/1454/21, від 17.07.2019 у справі №144/669/17.

На переконання позивача, відсутність в Реєстрі застрахованої особи даних про сплату страхових внесків підприємством, де вона працювала, для нарахування пенсії за період з 01 жовтня 2023 року до 03 січня 2024 року, не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії, позивач не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії відповідного періоду роботи.

Вважаючи, що дії Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування певного періоду роботи (01.10.2023 до 03.01.2024), є незаконними, позивач звернулась до суду з позовною заявою.

Суд ухвалою від 30.12.2024 відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву, та витребував в порядку ст. 80 КАС України у відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідно до Довідки про доставку електронного листа, копію ухвали про відкриття провадження та позовну заяву з додатками направлено та доставлено в електронний кабінет відповідача 30.12.2024 о 15 годині 48 хвилин.

21 січня 2025 року на виконання ухвали суду від 30.12.2025 відповідач засобами поштового зв`язку (поштове відправлення 6730005107032) надіслав належним чином засвідчені матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 на 75 аркушах.

Відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Станом на 18 лютого 2025 року інших заяв по суті справи (відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень), а також додаткових доказів, клопотань з боку сторін до суду не надходило.

За приписами ч.4. ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Як вже зазначено судом, копію ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 30.12.2024 відповідачу направлено та доставлено до електронного кабінету. При цьому, суд зазначає, що в силу вимог ч.6 ст.18 КАС України, на відповідача покладено обов`язок мати зареєстрований електронний кабінет у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Відповідно до ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до ч.6 ст. 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи наведені приписи КАС України, адміністративна справа вирішується судом 18.02.2025 року в межах граничного строку, визначеного ст.258 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 11.06.2024 звернулась до Березівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додано такі документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, диплом про навчання, архівну довідку від 02.02.2024 №493/0101-34/42-24, архівну довідку від 29.01.2024 №22-А,довідку від 02.01.2024 №14, заяву про спосіб виплати пенсії, свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про народження дитини, витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвище від 30.05.2024 №00045286576, трудова книжка НОМЕР_3 (т.1 а.с.61-63).

Рішенням Березівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 18.06.2024 №155050004567 позивачу з 09.06.2024 призначено пенсію за віком (тривалість стажу 39 років 1 місяць 3 дні) у загальному розмірі 7099,67 грн, в тому числі розмір пенсії за віком 6887,18 грн та доплата за понаднормовий стаж - 212,49 грн (т.1 а.с.33-42).

Відповідно до розрахунку стажу позивача, який враховано при призначенні пенсії позивача, до стажу роботи позивача зарахований період роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 01998839) з 01.08.2016 до 30.09.2023 (т.1 а.с.41).

Згідно з даними трудової книжки позивача НОМЕР_3 (т.1 а.с.84-86), позивач 18.07.2016 прийнята на роботу до Комунальної установи «Миколаївська центральна районна лікарня» на посаду головного бухгалтера. Зазначене також підтверджується копією відповідного наказу від 12.07.2016 №70/01 (т.1 а.с.124).

При цьому, судом встановлено, що 21.09.2018 змінено назву Комунальної установи «Миколаївська центральна районна лікарня» на назву: Комунальне некомерційне підприємство «Миколаївська центральна районна лікарня» Миколаївської селищної ради Одеської області.

В подальшому, 12.03.2021 Комунальне некомерційне підприємство «Миколаївська центральна районна лікарня» Миколаївської селищної ради Одеської області перейменовано на Комунальне некомерційне підприємство «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Миколаївського району Одеської області. (т.1 а.с.45).

03 грудня 2024 року Комунальне некомерційне підприємство «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Миколаївського району Одеської області перейменовано на Комунальне некомерційне підприємство «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області (т.1 а.с.86).

Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_3 , 03.01.2024 позивач звільнена з посади головного бухгалтера Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників (т.1 а.с.86).

Згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), за період роботи позивача у Комунальному некомерційному підприємстві «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 01998839) з 01.10.2023 до 03.01.2024, КНП «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області не сплачувались страхові внески (т.1 а.с.18;96;104), проте за зазначений період відображена кількість відпрацьованих днів позивачем, а також визначена сума заробітку позивача по місяцях: 10.2023 (31 день) 20753,91 грн; 11.2023 (30 днів) 18504,00 грн; 12.2023(31 день) 69217,20 грн; 01.2024 (3 дні) 0 грн.

Відповідно до матеріалів справи, позивач звернулась до відповідача щодо пенсійного забезпечення та зарахування спірного періоду до страхового стажу.

У відповідь на звернення позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області направило лист від 07.10.2024 №27549-26156/А-02/8-1500/24 (т.1 а.с.8), в якому, зокрема зазначено, що до страхового стажу не зарахований період роботи з 01.10.2023 до 03.01.2024, оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованої особи про сплату страхових внесків Комунальним некомерційним підприємством «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо незарахування періоду роботи позивача з 01.10.2023 до 03.01.2024 до страхового стажу, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Спірним у цій адміністративній справі є незарахування Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області з 01.10.2023 до 03.01.2024 на посаді головного бухгалтера.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2, 3 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку №637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, а обов`язково умовою застосування пункту 18 Порядку №637 внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації є відсутність архівних даних або неможливість одержання документів про наявний стаж роботи.

Судом встановлено, що з 18.07.2016 до 03.01.2024 позивач працювала на посаді головного бухгалтера Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 01998839), що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_3 (т.1 а.с.84-86).

При цьому, матеріали справи не містять покликань пенсійного органу на недоліки у заповненні трудової книжки позивачки чи на певні дефекти окремих записів.

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.10.2024 №27549-26156/А-02/8-1500/24 (т.1 а.с.8) встановлено, що підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.10.2023 до 03.01.2024 у КНП «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області стала відсутність сплати внесків до пенсійного фонду за період з 01.10.2023 до 03.01.2024.

Надаючи правову оцінку вказаним підставам для відмови у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду роботи позивача, суд враховує, що згідно зі статтею 20 Закону №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат, що здійснюються в натуральній формі. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 16 ст.106 Закону №1058-IV передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

Отже, обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача. Порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За приписами ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), згідно якої несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Суд також погоджується з покликанням позивача у позовній заяві на постанови Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №144/669/17 та від 11.10.2023 у справі №340/1454/21, які містять аналогічні висновки щодо застосування норм права.

Суд зазначає, що відсутність за даними системи індивідуальних відомостей про застраховану особу про сплату страхових внесків за вказані періоди не може бути підставою для не зарахування таких періодів роботи до страхового стажу.

Порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника, зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата.

Суд зазначає, що фактично внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

При цьому, судом встановлено, що згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), інформація щодо сплати страхових внесків за період з 01.10.2023 до 03.01.2024 КНП «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області відсутня.

Разом з тим, як встановлено судом, у вказаний період позивач працювала в КНП «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_3 та за вказаний період нарахована та виплачена заробітна плата, що підтверджується довідками за формою ОК-5, а тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивача вказані періоди роботи при призначені пенсії позивачу.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.10.2023 до 03.01.2024 на посаді головного бухгалтера Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, а тому позовні вимоги в цій частині належать до задоволення.

Вирішуючи позовну вимогу зобов`язального характеру, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.5 ст.45 Закону №1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно з постановою Правління Пенсійного фонду України від 21.12.2022 №28-2 «Про затвердження Змін до положень про територіальні органи Пенсійного фонду України», Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Пенсійного фонду України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату, а ухвалення рішень, які безпосередньо не призводять до змін в обсязі прав, та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає змісту цього поняття.

Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З огляду на викладене, з метою захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.10.2023 до 03.01.2024 на посаді головного бухгалтера Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, здійснити перерахунок та виплату пенсії з 09.06.2024 з урахуванням зарахованого страхового стажу та раніше виплачених сум.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій (рішення), які є предметом оскарження, не надав, як і не надав відзив на позовну заяву.

Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1211,20 грн згідно з квитанцією №28 від 11.12.2024 (т.1 а.с.5).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , наявні підстави для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Інші доводи відповідача по суті спірних правовідносин суд вважає спростованими вищенаведеними висновками.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.10.2023 до 03.01.2024 на посаді головного бухгалтера Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.10.2023 до 03.01.2024 на посаді головного бухгалтера Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська лікарня» Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, здійснити перерахунок та виплату пенсії з 09.06.2024 з урахуванням зарахованого страхового стажу та раніше виплачених сум.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65012.

Суддя Дмитро БАБЕНКО