Постанова від 19.02.2025 по справі 360/1141/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року справа №360/1141/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 360/1141/24 (головуючий суддя у І інстанції Свергун І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.09.2024 № 104650011476 щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахування довідки про заробітну плату, виданою Малим підприємством «Дір» від 11.03.2005 № 89-4, починаючи з моменту звернення, а саме з 17.09.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з урахування довідки про заробітну плату, виданою Малим підприємством «Дір» від 11.03.2005 № 89-4, починаючи з моменту звернення, а саме з 17.09.2024.

В обґрунтування позову зазначила, що отримує пенсію за віком на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 по справі № 400/4642/22 де суд зазначив «До заяви про призначення пенсії позивач додала довідку малого підприємства "Дір" від 11.03.2005 № 28-Д про те, що працювала прибиральником з 11.01.1994 по 25.12.2002. Довідка містить посилання на відповідні накази, підпис директора та відбиток печатки підприємства. Той факт, що пенсійний орган не зміг провести зустрічну перевірку первинних документів, не може мати наслідком позбавлення позивача права на отримання пенсії, оскільки її вина в тому відсутня», та з 21.08.2022 була призначена пенсія.

17.09.2024 позивач звернулась з заявою, в якій просила перерахувати її пенсію з урахуванням довідок про заробітну плату до 2000 року.

24.09.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області прийняло рішення № 104650011476 про відмову в розрахунку з посиланням на відсутність первинних документів.

Таке рішення відповідача є протиправним.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.09.2024 № 104650011476 «Про відмову в перерахунку пенсії» ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2024 про перерахунок пенсії та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 968,96 гривень.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

До заяви від 17.09.2024 про перерахунок пенсії за нормами статті 40 Закону № 1058 позивач надала довідку про заробітну плату № 89-4 від 11.03.2005 видану МП «ДІР» за період з 1994 по 1998 роки.

Зазначена довідка не була врахована з наступних підстав. При призначенні пенсії до страхового стажу ОСОБА_1 було зараховано період роботи з 11.01.1994 по 25.12.2002 на посаді прибиральниці в Малому підприємстві «ДІР» згідно довідки № 28-Д від 11.03.2005, виданої МП «ДІР».

В трудовій книжці серія НОМЕР_1 від 01.09.1981 відсутній запис про період роботи ОСОБА_1 в МП «ДІР», який зазначений в довідці № 28-Д від 11.03.2005. В Реєстрі застрахованих осіб відсутня звітність до Пенсійного фонду за період роботи ОСОБА_1 на МП «ДІР».

До заяви не долучені первинні документи (особові рахунки, платіжні відомості, тощо), на підставі яких видана довідка про заробітну плату № 89-4 від 11.03.2005 ОСОБА_1 .

Суми, які зазначені в довідці про заробітну плату за період з 1994 по 1998 роки, обов`язково підлягають перевірці. ОСОБА_1 згідно довідки № 28-Д від 11.03.2005 працювала прибиральницею на МП «ДІР», а її заробітна плата значно перевищує середню заробітну плату по народному господарству в Україні.

Форма довідки про заробітну плату № 89-4 від 11.03.2005 не відповідає Додатку 5, який визначений Порядком № 22-1.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб України МП «ДІР» зареєстровано 19.12.2005. У зв`язку з чим довідка про роботу № 28-Д від 11.03.2005 та довідка про заробітну плату № 89-4 від 11.03.2005 викликають сумніви щодо їх достовірності.

Крім того, суд першої інстанції, зобов`язуючи відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії, втрутився у дискреційні повноваження пенсійного органу.

Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на зазначене, суд надає оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача ГУ ПФУ в Луганській області.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Встановлені обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку ГУ ПФУ в Київській області, отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 21.08.2022.

Малим підприємством «ДІР» позивачу видано довідку від 11.03.2005 № 89-4 про заробітну плату для обчислення пенсії, яка скріплена підписами директора, головного бухгалтера та відтиском печатки Малого підприємства «ДІР». У довідці зазначено, що на всі виплати нараховані страхові внески до Пенсійного фонду України. Довідка видана на підставі особових рахунків за 1994-1998 роки.

17.09.2024 ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за 60 місяців до 01.07.2000 за нормами статті 40 Закону № 1058, додала до заяви довідку від 11.03.2005 № 89-4.

Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.09.2024 № 104650011476 «Про відмову в перерахунку пенсії» ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за 60 місяців до 01.07.2000 за нормами статті 40 Закону № 1058 у зв`язку з невідповідністю форми довідки № 89-4 додатку 5 Порядку 22-1 та непідтвердженням відповідності змісту цієї довідки первинним документам.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що оскільки обов`язок щодо проведення перевірки довідки про заробітну плату покладений на пенсійний орган і останній не надав доказів того, що він вчиняв дії щодо перевірки спірної довідки, відповідач безпідставно відмовив в перерахунку пенсії позивача на підставі довідки від 11.03.2005 № 89-4, виданої Малим підприємством «ДІР».

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (ч. 1 ст. 9 Закону № 1058).

Судами встановлено, що з 21.08.2022 ОСОБА_1 була призначена пенсія по інвалідності.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

За визначенням у Законі № 1058 пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим законом.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 16 Закону № 1058 застрахована особа, має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, що передбачені цим Законом.

На підставі частини першої статті 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 визначено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).

На підставі абзаців 1, 2 пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

При цьому неможливість вчинення державним органом тих чи інших дій, у даному випадку проведення перевірки достовірності відомостей, підтверджених в особових рахунках та визначення сум, на які нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, не може бути підставою для обмеження прав пенсіонера, оскільки це не залежить від волі особи.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 808/1735/18.

Тобто перевірка достовірності виданих підприємством документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні/перерахунку пенсії.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2021 у справі № 2487/68/17 дійшов висновку, що особа, яка звертається за отриманням пенсії, не може нести відповідальність за неналежне оформлення роботодавцем особових справ працівників, відсутність у них певних документів, їх умисне ненадання на запити уповноважених органів, зокрема під час проведення пенсійним органом зустрічних перевірок на предмет достовірності поданих йому на розгляд документів (в тому числі уточнюючих довідок) і обґрунтованості їх видачі, й так само за неналежне, неповне проведення пенсійним органом таких перевірок.

Судами встановлено, що при поданні заяви про перерахунок пенсії на підтвердження отримання заробітної плати за період з 1994 по 1998 роки позивач надала довідку від 11.03.2005 № 89-4, видану Малим підприємством «ДІР» (код ЄДРПОУ 21629722), яка містить інформацію про розмір її заробітної плати для обчислення пенсії. Вказана довідка підписана директором та головним бухгалтером, видана на підставі особових рахунків за 1994-1998 роки. У довідці зазначено, що на всі виплати нараховані страхові внески до Пенсійного фонду України. Також у довідці зазначена юридична адреса Малого підприємства «ДІР».

Спірним рішенням відповідач відмовив у перерахунку пенсії позивача з урахуванням вищевказаної довідки про заробітну плату з підстав невідповідності її форми додатку 5 Порядку № 22-1 та непідтвердженням відповідності змісту довідки первинним документам.

Доказів того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області проведено перевірку достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії, матеріали справи не містять.

Відповідачем не зазначено обставин, що об`єктивно унеможливили проведення ним перевірки відомостей про заробітну плату позивача за спірний період, що зазначені у довідці від 11.03.2005 № 89-4. У свою чергу акт підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами складається органами пенсійного фонду, отже, обов`язок його надання не може бути покладено на позивача.

З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відсутність Акту підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами не може слугувати підставою для відмови у перерахунку пенсії позивача з урахуванням відомостей про заробітної плати, що зазначені у довідці Малого підприємства «ДІР» від 11.03.2005 № 89-4.

Отже, як правильно визначив суд першої інстанції, спірне рішення про відмову у перерахунку пенсії є протиправним у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Щодо дискреційних повноважень пенсійного органу суд зазначає наступне.

Згідно зі змісту Рекомендації № R(80) 2 Комітету Міністрів державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснити з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящих в ієрархії нормативно - правовим актам. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межи завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Право на судовий захист гарантовано статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.

При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Так, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, за наявності визначених законом підстав для перевірки відомостей довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії, не здійснювати таку перевірку.

Отже, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, а саме: визначення пенсійному органу обов`язку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2024 про перерахунок пенсії та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На підставі вищезазначеного суд першої інстанції, з врахуванням ефективного захисту порушеного права позивача правильно визначив спосіб захисту порушеного права позивача.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Як визначено пунктами 3 та 8 частини шостої статі 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, а також типові справи.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Таким чином зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 360/1141/24 залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 360/1141/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 19 лютого 2025 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 19 лютого 2025 року.

Головуючий суддяІ.Д. Компанієць

Судді А.В. Гайдар

І.В. Геращенко