Постанова

від 18.02.2025 по справі 761/40516/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

18 лютого 2025 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/5255/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Шкоріної О. І.,

за участю секретаря Марченка М. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва

від 14 серпня 2024 року

в складі судді Савицького О. А.

у цивільній справі №761/40516/23Шевченківського районного суду м. Києва

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

третя особа - директор Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Анжияк Сергій Михайлович,

про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент культури ВО КМР (КМДА)) про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просила:

- визнати незаконним її звільнення з посади ректора Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» з 15.10.2023, у зв`язку із закінченням терміну дії контракту на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, та поновити її на цій посаді;

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача №366-к від 11.10.2023 про її звільнення;

- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.10.2023 по дату ухвалення рішення суду.

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що наказом Департаменту культури ВО КМР (КМДА) №509-к від 12.10.2018, відповідно до ст. 42 Закону України «Про вищу освіту», ОСОБА_1 , як обрану за конкурсом на контрактній основі, призначено на посаду ректора Київської дитячої Академії мистецтв (перейменовано у Муніципальний заклад вищої освіти «Київська Академія мистецтв») з 16.10.2018 строком на п`ять років. Наказом директора Департаменту культури ВО КМР (КМДА) №366-К від 11.10.2023 позивачку було звільнено з посади ректора Муніципального закладу вищої освіти «Київська Академія мистецтв» у зв`язку із закінченням терміну дії контракту на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Позивачка вважала своє звільнення незаконним посилаючись на те, що процедура звільнення позивача відбулася без дотримання положень п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Вважала, що трудові відносини між сторонами не припинено, оскільки станом на останній день дії трудового контракту сторонами не було поставлено вимог про припинення трудових відносин і при цьому не було видано належно оформлену трудову книжку. Стверджувала, що вона не отримувала від роботодавця письмової вимоги (попередження) про припинення трудових відносин. Звернула увагу, що після перейменування, відповідно до рішення Київської міської ради №235/6286 від 06.12.2018, Київської дитячої Академії мистецтв у Муніципальний заклад вищої освіти «Київська Академія мистецтв», відповідач не вносив змін до контракту, а тому, на думку позивача, її звільнено з іншої посади ніж тої на яку було призначено. Посилаючись на те, що припинення трудового договору (контракту) відбулося з ініціативи роботодавця, то вимога про його розірвання повинна була викладена у письмовій формі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - Нікушина В. С. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача про продовження між сторонами трудових відносин, оскільки відповідач не попереджав її про припинення з ним трудових відносин. Вважала, що відповідач своєю бездіяльністю, не уклавши з не додаткової угоди до контракту після перейменування закладу, створив одночасно дві посади, внаслідок укладення трудового контракту та внаслідок внесених змін юридичної особи.

Представник відповідача - І. Сербул подала відзив на апеляційну скаргу. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача: Сербул І. А. та Бабенко А. О. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили залишити без задоволення.

Третя особа, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася.

Скаржник ОСОБА_1 та її представник - адвокат Нікушіна В. С. в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно ч. 1ст. 371 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Апеляційне провадження у справі відкрито 08 січня 2025 року та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 04.02.2025. В судове засідання, призначене на 04.02.2025 ані скаржник, ані її представник, належним чином повідомлені про розгляд справи, не з`явилися. ОСОБА_1 не повідомила суд про причину неявки в судове засідання. Від її представника - адвоката Нікушиної В. С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з її зайнятістю в іншій судовій справі. В своєму клопотанні представник скаржника не повідомляла про відомі їй дати, в яких вона буде зайнята в майбутньому, тому суд відклав розгляд справи на 18.02.2025.

В судове засідання 18.02.2025 ані скаржник, ані її представник, належним чином повідомлені про розгляд справи, не з`явилися. ОСОБА_1 не повідомила суд про причину неявки в судове засідання. 17 лютого 2025 року на електрону адресу суду надійшов лист від ОСОБА_3 , в якому остання зазначила, що вона є помічником адвоката Нікушиної В. С. До листа долучила заяву про відкладення розгляду справи, в якій підписантом зазначено адвоката Нікушину В. С. Заява не підписана електронним підписом. Крім того, до листа долучена роздруківка з сайту судової влади про проведення судового засідання у справі №369/15302/24. Доказів на підтвердження участі адвоката Нікушіної В. С. у цій справі до заяви не долучено.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», №16652/04).

За змістом статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Апеляційний суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК України).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Апеляційний суд виходить з того, що незважаючи на неявку позивача та її представника, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе переглянути судове рішення, яким вирішено спір по суті.

Заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачкою оскаржується наказ про її звільнення з посади керівника закладу вищої освіти.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про вищу освіту», керівник закладу вищої освіти обирається шляхом таємного голосування строком на п`ять років у порядку, передбаченому цим Законом і статутом закладу вищої освіти.

З особою (кандидатурою), обраною керівником закладу вищої освіти відповідно до вимог цього Закону, засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) укладає контракт строком на п`ять років не пізніше одного місяця з дня її обрання, визначаючи у контракті цільові показники діяльності закладу вищої освіти, досягнення яких повинна забезпечити особа (кандидатура) на посаді керівника закладу вищої освіти в разі підписання контракту, механізми перевірки досягнення таких цільових показників, а також терміни для досягнення таких цільових показників.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказом Департаменту культури ВО КМР (КМДА) №509-к від 12.10.2018, відповідно до ст. 42 Закону України «Про вищу освіту», ОСОБА_1 призначено на посаду ректора Київської дитячої Академії мистецтв з 16 жовтня 2018 року, як обрану за конкурсом на контрактній основі (строком на п`ять років) (а. с. 12-20).

Рішенням Київської міської ради від 06.12.2018 №235/6286 перейменовано Київську дитячу Академію мистецтв у Муніципальний заклад вищої освіти «Київська Академія мистецтв» (а. с. 28).

29.01.2019 ректор Київської дитячої Академії мистецтв ОСОБА_1 видала наказ №1-од від 29.01.2019 «Про перейменування та проведення реструктуризації закладу», Додатком до якого є План заходів щодо проведення реструктуризації закладу (а. с. 29-37).

19.03.2019 до трудової книжки ОСОБА_1 внесено запис №31 про перейменування Київської дитячої Академії мистецтв у Муніципальний заклад вищої освіти «Київська Академія мистецтв» (а. с. 27).

Відповідно до наказу директора Департаменту культури ВО КМР (КМДА) №366-К від 11.10.2023, позивачку звільнено із займаної посади ректора Муніципального закладу вищої освіти «Київська Академія мистецтв» з 15.10.2023 у зв`язку із закінченням терміну дії контракту на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а. с. 38).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка, як на підставу для його задоволення, посилається на те, що її звільнено з порушенням вимог трудового законодавства.

Як вбачається з наказу директора Департаменту культури ВО КМР (КМДА) №366-К від 11.10.2023, підставою для звільнення позивачки у ньому зазначено пп. 2.5.2 п. 2.5 та п. 5.1 контракту.

Зі змісту укладеного 12.10.2018 між позивачкою та відповідачем контракту, вбачається, що сторони погодили строк дії контракту з 16.10.2018 по 15.10.2023, умови можливості його пролонгації контракт не містить. Звільнення позивачки після закінчення строку дії контракту є правом відповідача (пп. 2.5.2 п. 2.5, п. 5.1 контракту).

Отже, дія контракту припиняється із закінченням строку, на який від був укладений, - 15.10.2023, що є остаточною датою перебування позивачки з відповідачем у трудових відносинах, відповідно до вимог Закону України «Про вищу освіту».

Закон України «Про вищу освіту» не передбачає інших форм трудових відносин з керівником закладу вищої освіти, ніж контракт укладений на 5 років.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення роботодавцем порядку звільнення без письмового попередження працівника про майбутнє звільнення, оскільки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2023 року в справі №377/169/20 (провадження №61-13316св21) зазначено, що: «Припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку його дії не потребує заяви чи будь-якого волевиявлення працівника. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Тому контракт припиняється за закінченням строку його дії. Винятком з цього правила є фактичне продовження трудових відносини, коли жодна з сторін за закінченням строку дії трудового договору не поставила вимогу про їх припинення. У такому випадку дія трудового договору вважається продовженою на невизначений строк (стаття 39-1 КЗпП України), а у випадку, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк - на строк, передбачений законодавчими актами».

Доводи апеляційної скарги про звільнення позивача внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця є власним тлумаченням норм матеріального права. Такі доводи є необґрунтованими, оскільки відбулося не розірвання трудового договору, а його припинення у зв`язку із закінченням строку його дії.

Після закінчення строку дії контракту трудові відносини з позивачем фактично припинилися, про таке припинення відповідач ухвалив рішення, а саме видав оспорюваний наказ про звільнення позивача у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

За таких обставин, коли позивача призначено на посаду у зв`язку з обранням за конкурсом, відповідач виконав свій обов`язок щодо прийняття рішення про звільнення позивача у зв`язку із закінченням строку дії контракту, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право позивача на припинення трудового договору не є порушеним.

Колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 , що у зв`язку з перейменуванням вищого навчального закладу, який вона очолювала, необхідно було внести зміни до контракту шляхом укладання додаткової угоди, оскільки прямої вказівки в законодавстві про це немає, однак є особливості фіксації змін у трудових книжках, що ведуться в паперовому вигляді, а саме:

у графі 3 розділу «Відомості про роботу» трудової книжки окремим рядком робиться запис про перейменування підприємства;

у графі 4 цього розділу зазначається підстава перейменування - наказ, його дата і номер.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2019 до трудової книжки ОСОБА_1 внесено запис №31 про перейменування Київської дитячої Академії мистецтв у Муніципальний заклад вищої освіти «Київська Академія мистецтв» (а. с. 27).

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.03.2019 у справі №191/81/17, загальновідомо, що назва юридичної особи складається з літерального компонування елементів українського алфавіту. Крім того, назва юридичної особи може містити інформацію про мету діяльності, вид, спосіб утворення, залежність юридичної особи, крім обмежень, встановлених актами чинного законодавства України. Наведене свідчить, що назва юридичної особи є її необхідною ознакою, яка забезпечує участь у цивільному обороті від свого імені та слугує засобом її індивідуалізації, що дозволяє відокремити її від інших юридичних осіб. Назва юридичної особи в процесі її «життєдіяльності» може зазнати змін. Зміна назви юридичної особи проявляється в її зовнішній літеральній корекції. Така корекція впливає на ідентифікацію юридичної особи в цивільному обороті. У результаті зміни назви юридичної особи структура цивільних правовідносин не страждає».

Отже, зміна назви юридичної особи належить до категорії змін до статутних документів, нова назва має бути затверджена вищим органом підприємства та відображена у статуті в новій редакції. Як будь-які інші зміни до статутних документів, зміна назви підлягає державній реєстрації.

Враховуючи, що законом не передбачено внесення змін до контракту з працівником у разі перейменування юридичної особи, оскільки дія трудового договору з працівником за таких обставин не припиняється, при цьому здійснюється тільки відповідний запис в трудову книжку про перейменування юридичної особи, що й було здійснено 19.03.2019 в трудову книжку позивачки серії НОМЕР_1 після перейменування Київської дитячої академії мистецтв (код ЄДРПОУ 21594647) у Муніципальний заклад вищої освіти «Київська Академія мистецтв», що підтверджується копією трудової книжки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачку було правомірно звільнено з посади ректора Муніципального закладу вищої освіти «Київська Академія мистецтв», оскільки закінчився строк дії укладеного з нею контракту.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2025 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. І. Шкоріна