Постанова

від 19.02.2025 по справі 480/292/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 р. Справа № 480/292/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Славія-2020" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2024, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, м. Суми, повний текст складено 28.10.24 у справі № 480/292/24

за позовом Фермерського господарства "Славія-2020"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Славія-2020» (далі за текстом також позивач, ФГ «Славія-2020») звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі за текстом також відповідач, ГУ ДПС у Сумській області), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.12.2023 за № 870918280405 щодо застосування до Фермерського господарства «Славія-2020» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 57087,60 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ФГ «Славія-2020» оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення не враховано того, що з моменту набрання 17.03.2022 чинності Законом № 2120-1Х, яким ПК України доповнено п. 102.9 ст. 102 ПК України, та до моменту набрання 01.08.2023 чинності Закону № 3219-ІХ яким, відповідно, вказану норму виключено - зупинено перебіг строків зі сплати грошового зобов`язання. Отже, включення до розрахунку суми штрафних санкцій періоду за податковою декларацією, у яких граничний термін сплати податкових зобов`язань припадав на період з початку воєнного стану до 01.08.2023 року, без урахування зупинення строків сплати таких зобов`язань, є протиправним. Просить урахувати, що воєнні дії, які відбувалися на території Путивльської міської територіальної громади, а так само і за місцем знаходження ФГ «Славія-2022», закінчилася лише 17.10.2022, а тому у позивача не було можливості у встановлені терміни сплатити (перерахувати) до бюджету грошові кошти щодо узгодженого грошового зобов`язання на прибуток згідно з податковою декларацією від 31.01.2022 з податку на прибуток підприємства за 2021 рік. За тих же обставин позивач не мав можливості звернутися до 30.09.2022 із заявою та документами, перелік яких установлено Порядком № 225, до ГУ ДПС у Сумській області на підтвердження відсутності можливості виконання ФГ «Славія -2020» зобов`язань щодо сплати податкового боргу, зборів та платежів.

За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що у рішенні суд першої інстанції зробив правильний висновок про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 01.11.2023 ГУ ДПС у Сумській області проведено камеральну перевірку ФГ «Славія-2020» щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів ПДВ, за результатами якого складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів та зборів від 21.11.2023 за № 7233/А/18-28-04-05-02/43901948 (а.с. 13 16, далі також - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за 2021 рік, визначені п. 57.1 ст. 57 ПК України (з урахуванням п.п. 69.2 п. 69) підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а саме: несвоєчасно сплачено до бюджету в установлений законом строк узгоджене податкове зобов`язання за податковою декларацією від 31.01.2022 № 9426590331. Податкове зобов`язання позивачем сплачено частинами у період з 01.09.2022 по 28.12.2022 із затримкою понад 30 календарних днів, зокрема: 01.09.2022 на суму 10876,00 грн (прострочено 31 день); 27.09.2022 - 5000 грн (прострочено 57 днів); 18.10.2022 - 5000 грн (прострочено 78 днів); 16.11.2022 - 20000,00 грн (прострочено 107 днів); 24.11.2022 - 15000,00 грн (прострочено 115 днів); 09.12.2022 - 10000,00 грн (прострочено 130 днів); 22.12.2022 - 200000,00 грн (прострочено 143 дні); 28.12.2022 - 305000,00 грн (прострочено 149 днів).

Позивач подав відповідачу заперечення до акта перевірки від 21.11.2023 за № 7233/А/18-28-04-05-02/43901948 (а.с. 18, 19).

Згідно з листом ГУ ДПС в Сумській області № 23003/12/18-28-04-03-04 від 25.12.2023 за результатами розгляду заперечень позивача на акт камеральної перевірки, вирішено висновок акта від 21.11.2023 за № 7233/А/18-28-04-05- 02/43901948 про виявлене порушення залишити без змін (а.с. 20 22).

25.12.2023 ГУ ДПС у Сумській області на підставі Акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 870918280405, яким до позивача на підставі п. 124.1 ст. 124 ПК України за затримку від 31 до 149 календарних днів сплати узгодженого грошового зобов`язання в сумі 570876,00 грн застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10%, що складає 57087,00 грн (а.с. 23).

Скориставшись правом на оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи підтверджений факт несвоєчасно сплачених позивачем узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на прибуток за 2021 рік та відсутність підстав звільнення платника податків від відповідальності, дійшов висновку, що відповідач правомірно виніс податкове повідомлення-рішення від 25.12.2023 за № 870918280405, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 57087,60 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, та виходить з такого.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно зі статтею 1 ПК України порядок справляння податків і зборів їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлюється цим Кодексом.

За визначенням, наведеним у пп. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В силу обов`язків, закріплених у ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до вимог статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Положеннями п. 137.4 ст. 137 Кодексу передбачено, що податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком.

Відповідно до п.п. 49.18.6 п. 49.18 ст. 49 Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на прибуток (у тому числі платників частини чистого прибутку (доходу)), для податкової декларації (у тому числі розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

За приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податкових законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Кодексу платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 124.2 ст. 124 ПК України діяння, передбачені п. 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За змістом пункту 109.3 статті 109 ПК України у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктом .2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Згідно з п. 112.2 ст. 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Пунктом 112.7 статті 112 ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

З аналізу вказаних норм права випливає, що статтею 124 ПК України встановлена відповідальність платника податків у разі несплати узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, у вигляді штрафу. При цьому пункт 124.1. статті 124 ПК України передбачає штраф: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, а пункт 124.2 статті 124 ПК України - штраф в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання, за ці ж діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, але вчинені умисно.

Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, що підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2024 у справі № 440/3061/23 дійшов висновку, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Разом з тим Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу Російської Федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року №2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

Законом №2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

В подальшому Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX).

У зв`язку із набранням чинності 27 травня 2022 року Закону № 2260-IX підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:

«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».

Отже, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо сплати податків та зборів.

Закон № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності.

З метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, Наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 затверджений Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження (далі - Порядок № 225).

Цим Порядком визначено, зокрема, підстави неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів) та правила надання заяви та документів, що доводять неможливість виконання податкових обов`язків тощо.

Згідно з Порядком №225 керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку на підставі відповідної заяви платника податків.

За матеріалами справи позивач не заперечує факт несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов`язання в сумі 570876,00 грн, натомість стверджує, що у ФГ «Славія-2020» була відсутня можливість своєчасно виконати податкові зобов`язання, про що повідомлено відповідачу у запереченні на акт перевірки.

Разом з тим до заперечення на акт перевірки позивачем не було додано жодного доказу на підтвердження неможливості виконання податкового обов`язку, зокрема позивач стверджував, що станом на 22.02.2022 вхідний залишок на рахунку підприємства складав 22735,02 грн, натомість жодного доказу на підтвердження відповідачу не надав.

Також у запереченнях на акт перевірки позивач стверджував, що проводить господарську діяльність з вирощування сільськогосподарських рослин на територіях Путивльської, Буринської та Новослобідської територіальної громади, які є прикордонними та протягом 2022 року перебували у зоні бойових дій.

На підтвердження вказаних обставин позивачем до позову додано Звіти про посівні площі сільськогосподарських культур ф.№4-сг (а.с. 29 49). Проте звітний період у наданих Звітах ф№4-сг - 2023 рік, тоді як спірне правопорушення відбулося в 2022 році.

Водночас позивач під час розгляду справи не доводив факту звернення до податкового органу з відповідною заявою на виконання положень Порядку №225, із наданням будь-яких доказів на підтвердження існування таких обставин.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посилання на сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може безумовно вважатись поважною причиною для звільнення від відповідальності за порушення строків погашення узгодженого податкового зобов`язання, норми пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачають звільнення від відповідальності, зокрема за порушення строків погашення узгодженого податкового зобов`язання, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, і за умови підтвердження неможливості виконання платником податків обов`язків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 лютого 2024 року у справі № 160/10740/23.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання позивача на лист торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, як на підтвердження обставин непереборної сили, які згідно з приписами п.п. 112.8.9. п. 112.8 ст.112 ПК України є підставою для звільнення позивача від сплати штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства.

Так, Законом України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі - Закон № 671/97-ВР) визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Водночас у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс - мажорними саме для даного конкретного випадку.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст.14 Закону № 671/97-ВР торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Разом з цим відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону № 671/97-ВР торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Пунктом 6 Регламенту засвідчення торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП) та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України 18 грудня 2014 року №44(5) (далі - Регламент ТПП) визначено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідним договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Згідно з Регламентом ТПП форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності за кожним окремим договором, виконання якого настало згідно з умовами договору i виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, шляхом видачу сертифікату ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством та Регламентом.

ТПП України веде єдиний Реєстр сертифікатів, виданих ТПП України та регіональними ТПП (Реєстр сертифікатів), про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та Реєстр уповноважених осіб.

Отже, з урахуванням приписів Закону № 671/97-ВР та Регламенту ТПП, початок бойових дій на території України, для можливого звільнення платників податків від відповідальності, засвідчується ТПП України сертифікатом про наявність форс-мажорних обставин із зазначенням періоду дії таких обставин.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Згодом Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і діє на теперішній час.

Тобто ТПП України листом повідомила «всіх, кого це стосується» про те, що з 24 лютого 2022 року зазначені обставини є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності України. Але Регламентом ТПП лист не визначено таким документом як сертифікат, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Проте лист ТПП України не є сертифікатом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 зазначив, що лист торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Матеріали справи не містять доказів отримання Фермерським господарством «Славія-2020» сертифікату торгово-промислової палати України, а лист торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є беззаперечним доказом неможливості своєчасного виконання податкового зобов`язання позивачем.

Щодо доводів позивача з приводу зупинення перебігу строків сплати самостійно задекларованих сум грошових зобов`язань на підставі п. 102.9 ст. 109 ПК України, колегія суддів зазначає таке.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-ІХ (набрав чинності з 17 березня 2022 року) ст. 102 ПК України доповнено п. 102.9 такого змісту: «102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

В подальшому Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX, пункт 102.9 статті 102 доповнено словами "крім випадків, передбачених цим Кодексом".

Також цим же Законом абзац перший пункту 69 викладено в такій редакції:

"69. Установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті".

Водночас п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу 10 «Перехідні положення» ПК України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.

Отже, дія вказаної норми щодо зупинення перебігу строків не розповсюджується на дотримання строків сплати податків та зборів платниками податків.

З огляду на викладене, враховуючи підтверджений факт несвоєчасно сплачених позивачем узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на прибуток за 2021 рік та відсутність підстав звільнення платника податків від відповідальності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач правомірно прийняв податкове повідомлення-рішення від 25.12.2023 за № 870918280405, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 57087,60 грн, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Зазначений висновок відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, відтак підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 4 березня 2021 року у справі № 640/20899/18, не є релевантною до обставин цієї справи.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на приписи статті 139 КАС України у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Славія-2020" залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 у справі № 480/292/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова