Постанова

від 13.02.2025 по справі 160/2131/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/2131/24

Головуючий суддя І інстанції Дєєв М.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Корсун Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 року в адміністративній справі №160/2131/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КВВ ГРУПП» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КВВ ГРУПП» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0235510701 від 21.08.2023 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0235490701 від 21.08.2023 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КВВ ГРУПП» було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0235510701 від 21.08.2023 року Головного управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області, складене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «КВВ ГРУПП» на підставі акту податкової перевірки №2764/24-36-07-01/42133281 від 02.08.2023 року згідно якого нараховано податковий борг з податку на прибуток підприємств на 1 995 973 грн та виключити зазначений борг з даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0235490701 від 21.08.2023 року Головного управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області складене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «КВВ ГРУПП» на підставі акту податкової перевірки №2764/24-36-07-01/42133281 від 02.08.2023 року згідно якого нараховано податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 2 078 748,00 грн., а також 519 687,00 грн. штрафних санкцій, та виключити зазначений борг з даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті останнім на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував відносно задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «КВВ ГРУПП» є юридичною особою згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та громадських формувань зареєстровано 14.05.2018 року, номер запису 14801020000076830 та є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 421332820376.

На підставі направлень від 26.01.2022 року №357, від 31.01.2022 року №428, виданих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області Дубовиком Сергієм головним державним інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Алексєєвою Ольгою головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок податкових агентів управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, згідно плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок на 2022 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 17.01.2022 року №162-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» з 31.01.2022 року розпочато проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КВВ ГРУПП» (код ЄДРПОУ 42133281) за період з 14.05.2018 року по 30.09.2021 року тривалістю 10 робочих днів.

Наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10.02.2022 року №803-п «Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КВВ ГРУПП», у зв`язку із значними обсягами операцій, проведених платником податків у перевіряємому періоді, з метою забезпечення якісного проведення документальної планової виїзної перевірки у відповідності до п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КВВ ГРУПП» з 14.02.2022 року терміном на 5 робочих днів.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено акт перевірки №2764/24-36-07-01/42133281 від 02.08.2023 року (далі акт перевірки), відповідно до якого документальною плановою виїзною перевіркою встановлено порушення:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), занижено податок на прибуток на загальну суму 1995973 грн, в т.ч. за 2020 рік 1995973 грн;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) платником занижено податок на додану вартість на загальну суму 2078748 грн, в т.ч.: - серпень 2020 року у сумі 80600 грн; - вересень 2020 року у сумі 1509382 грн; - жовтень 2020 року у сумі 488766 грн;

- абз. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) р.ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за №4 зі змінами та доповненнями, в Податкових розрахунках про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку не відображено суми доходів, виплачених самозайнятим особам на загальну суму 2450,00 грн, в тому числі за ІІ квартал 2019 року 450,00 грн, за ІІІ квартал 2019 року 2000,00 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення №0235510701 від 21.08.2023 року, яким нараховано податковий борг з податку на прибуток підприємств на 1 995 973 грн та №0235490701 від 21.08.2023 року, яким нараховано податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 2078748.00 грн, а також 519 687.00 грн штрафних санкцій.

Позивач вважає наведені податкові повідомлення-рішення протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії контролюючого органу щодо проведення планової виїзної податкової перевірки та складення акту перевірки із грубим порушенням розумних строків є протиправними, оскільки не було додержано вимог законодавства, а отже, всі податкові повідомлення-рішення, складені за наслідком проведення протиправної перевірки є також протиправними та підлягають скасуванню. Вказано, що відсутні підстави для встановлення, які саме документи досліджувались під час проведення планової виїзної перевірки ТОВ «КВВ ГРУП», а які документи були відсутні. Відповідачем не підтверджено результати перевірки та обставини, за яких здійснювалась перевірка та документи, які досліджувались відповідачем.

Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з ПП «Захід Госпторг», ТОВ «Разом Транс», , ТОВ «Андромо Опт Торг».

Так, між позивачем та ПП «Захід Госпторг» було укладено договір від від 03.08.2020 року № 0308/2020, відповідно до п. 1 якого, Замовник доручає, а перевізник зобов`язується на свій ризик здійснювати своєчасне перевезення вантажним автомобільним транспортом наданого замовнику вантажу за узгодженою номенклатурою у замкнутому циклі на території шлаковідвалу ПрАТ «МК Азовсталь».

На підтвердження реальності наведеної операції, позивачем до суду були подані копії актів приймання-передачі виконаних робіт. Також, згідно акту документальної перевірки контрагентом позивача було складено податкові накладні, які були зареєстровані та надані позивачу.

Також, між позивачем та ТОВ «Андромо Опт Торг» було укладено договір від 25.09.2020 року № 2509-1, відповідно до п. 1 якого, виконавець зобов`язується надавати Замовнику послуги автотранспортом, будівельною технікою, вантажопідйомними машинами та механізмами.

На підтвердження реальності наведеного господарського зобов`язання, позивачем до суду були подані копії актів приймання-передачі виконаних робіт. Також, згідно акту документальної перевірки контрагентом позивача було складено податкові накладні, які були зареєстровані та надані позивачу.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Разом Транс» було укладено договір від 17.08.2020 року № 1708/2020, відповідно до п. 1 якого, виконавець зобов`язується за плату та за рахунок Замовника надавати транспортно-експедиційні послуги, що пов`язані з організацією та забезпеченням перевезення вантажу автомобільним транспортом, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані Виконавцем Послуги, відповідно до умов наданого договору.

На підтвердження реальності наведеного господарського зобов`язання, позивачем до суду були подані копії актів приймання-передачі виконаних робіт. Також, згідно акту документальної перевірки контрагентом позивача було складено податкові накладні, які були зареєстровані та надані позивачу.

Також, згідно договору про надання послуг від 03.08.2020 року № 0308/2020 між ТОВ «КВВ ГРУПП» та ТОВ «Будівельна фірма Будінвестпром» виконавець зобов`язується надавати послуги автотранспортом, будівельною технікою, вантажопійдомними машинами та механізмами.

На підтвердження реальності наведеного господарського зобов`язання, позивачем до суду були подані копії актів надання послуг. Також, згідно акту документальної перевірки контрагентом позивача було складено податкові накладні, які були зареєстровані та надані позивачу.

Дослідивши наведені спірні документи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними та такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у контрагентів позивача основних засобів, складських приміщень та іншого в тому числі орендованого майна, недостатньої кількості трудових ресурсів, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, віднесення податковим органом певних контрагентів до ймовірних учасників схем ухилення від оподаткування, не знаходження останніх за місцем реєстрації та як наслідок відсутності ділової мети на здійснення господарської операції, то суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 61 Конституції України, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України" (рішення від 09.01.2007 року (заява № 803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Що стосується посилань податкового органу на відомості інформаційних баз даних, як джерела інформації, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні ст.ст. 73-76 КАС України.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.11.2019 року по справі № 826/11629/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Що стосується посилань податкового органу на відомості інформаційних баз даних «Податковий блок», як джерела інформації, який підтверджує факт непридбання контрагентами позивача відповідних товарів та неможливості їх продажу позивачу, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні ст.ст. 73-76 КАС України.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.11.2019 року по справі № 826/11629/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відносно доводів податкового органу щодо неналежного оформлення товарно-транспортних накладних, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що з огляду на досліджені судом апеляційної інстанції первинні документи та вищенаведені висновки щодо безпідставності посилань відповідача на нереальність господарських операцій, то останні не можуть бути самостійною підставою для висновків про нереальність господарських операцій та, як наслідок, правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що відповідачем, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, не було доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що свідчить про їх протиправність та необхідність скасування.

Крім того, з акту перевірки, на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення видно, що останній не підписаний жодною посадовою особою, які проводили перевірку позивача.

Згідно направлення на перевірку від 31 січня 2022 року №428 для проведення перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області було направлено головного державного інспектора відділу перевірок агентів управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області Алексєєву О.

Згідно направлення на перевірку від 26 січня 2022 року №357 для проведення перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області було направлено головного державного інспектора відділу платників основних галузей економіки управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області Дубовик С.

Однак, з акту перевірки вбачається, що вказані особи не могли приймали участі в складанні та реєстрації акту перевірки на підставі якого було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Згідно витягу з наказу від 27.07.2023 року №74-вг-вг «Про надання відпусток з виплатою грошової допомоги», головному державному інспектору відділу перевірок податкових агентів управління оподаткування фізичних осіб Алексєєва Ольга Іванівна перебувала у відпустці з 31.07.2023 року по 13.08.2023 року.

Наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 19.07.2022 року №392-О «Про переведення ОСОБА_1 », переведено Дубовика С.С. на посаду головного державного інспектора відділу роботи з ризиками управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Дніпропетровській області з 20 липня 2022 року

Згідно п.1.1. розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, що додаються, які затверджені наказом Державної податкової служби України від 04 вересня 2020 року № 470, у разі виникнення необхідності заміни відповідальних працівників з об`єктивних причин (тривала хвороба, переведення до іншого структурного підрозділу органу ДПС або звільнення працівника тощо) керівники структурних підрозділів територіальних органів ДПС або керівники (їх заступники) структурних підрозділів апарату ДПС призначають нових відповідальних працівників.

Однак, з огляду на долучені до матеріалів справи відповіді ГУ ДПС у Дніпропетровській області на адвокатські запити та клопотання позивача, нових відповідальних працівників призначено не було.

Акт перевірки від 02.08.2023 №2764/24-36-07-01/42133281 не містить підписів перевіряючих, які проводили перевірку. В графі підпису інспектора С.Дубовика вказано «звільнений», інспектора Алексєєвої «відпустка», що суперечить процедурі оформлення результатів перевірки.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що акт перевірки від 02.08.2023 №2764/24-36-07-01/42133281, як основний доказ у справі складено неуповноваженими особами та зареєстровано неуповноваженими особами, що є також підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції даної постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 року в адміністративній справі №160/2131/24 змінити, шляхом викладення тексту його мотивувальної частини в редакції даної постанови.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 року в адміністративній справі №160/2131/24 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав передбачених ст. 328 КАС України.

Головуючий - суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко

суддяД.В. Чепурнов